Постанова від 09.06.2025 по справі 127/42016/24

Справа № 127/42016/24

Провадження № 22-ц/801/1272/2025

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 рокуСправа № 127/42016/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.

суддів: Сопруна В.В., Стадника І.М.,

розглянувши матеріалицивільної справи№ 127/42016/24 у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ОСОБА_1 до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, за участю третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року про повернення позовної заяви постановлену у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Бессараб Н. М.,

встановив:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, за участю третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Дана позовна заява 22.04.2025 була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків строком не більше п`яти днів з моменту отримання копії ухвали, з наступних підстав.

Вивчивши матеріали позовної заяви та з урахуванням постанови Вінницького апеляційного суду від 09.04.2025, встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України з таких підстав.

Предметом позову ОСОБА_1 є дві вимоги немайнового характеру:

1) визнання протиправними дії відповідача, які полягають у: необ`єктивному, невсебічному та невчасному розгляді та перевірці заяви від 09.12.2024; не забезпеченні поновлення порушених прав викладених у заяві від 09.12.2024; не повідомленні про результати перевірки заяви від 09.12.2024 та суть прийнятого рішення по її вимогам; не роз`ясненні порядку оскарження прийнятого за заявою рішення (викладене в листі відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024); не організування та не перевірення стану розгляду заяви від 09.12.2024; не перевірення фактів, викладених у заяві від 09.12.2024; не прийняття відповідачем в особі лікаря-психіатра рішення про проведення викладеного в заяві від 09.12.2024 огляду чи його не проведення; ненадання запитуваної в запиті від 12.12.2024 інформації про те, чи викладено у заяві від 09.12.2024 відомості, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи вказаного у заяві тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність; ненадання запитуваної в запиті від 12.12.2024 інформації про те, чи повідомлялась (направлялась) інформація про письмову заяву від 09.12.2024 особі, щодо якої вона була подана або іншим органам, установам чи закладам, що не входять до структури відповідача та кому і що саме , та в якій формі і ким; віднесення інформації викладеної в п.1 та 4 запиту від 12.12.2024 до інформації з обмеженим доступом; не зазначення у відповіді від 17.12.2024 №29/1142 на запит від 12.12.2024 порядку оскарження відмови в задоволенні запиту; не подання відповідачем в особі уповноваженого лікаря-психіатра заяви про проведення психіатричного огляду особи зазначеної в заяві від 09.12.2024 у примусовому порядку до суду (в порядку Глави 10 УЦПК України), якщо добровільно це зробити не можливо. лист (відповідь) відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024 та лист (відповідь) відповідача від 17.12.2024 №29/11420;

2) зобов`язання вчинити дії: повідомити про результати перевірки заяви від 09.12.2024 та суть прийнятого рішення по її вимогам; роз`яснити порядку оскарження прийнятого за заявою рішення (викладене в листі відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024); перевірити викладені в заяві від 09.12.2024 факти (щодо достатності підстав для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність); прийняти в особі лікаря-психіатра рішення про проведення викладеного в заяві від 09.12.2024 огляду, якщо викладені в ній відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність; надати запитувану у запиті від 12.12.2024 інформацію про те, чи викладено у заяві від 09.12.2024 відомості, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність; надати запитувану у запиті від 12.12.2024 інформацію про те, чи повідомлялась (направлялась) інформація про письмову заяву від 09.12.2024 особі, щодо якої вона була подана або іншим органам, установам чи закладам, що не входять до структури відповідача та кому і що саме , та в якій формі і ким; зазначити та повідомити порядок оскарження відмови у задоволенні заяви; скасувати лист (відповідь) відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024, та лист (відповідь) відповідача 17.12.2024 №29/1142, як протиправні рішення; подати в особі уповноваженого лікаря-психіатра заяву про проведення психіатричного огляду особи зазначеної в заяві від 09.12.2024 у примусовому порядку до суду (в порядку Глави 10 УЦПК України), якщо добровільно це зробити не можливо, а в заяві від 09.12.2024 достатньо підстав для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Всупереч зазначеним вище вимогам закону позивачем до позовної заяви не додано документ, який підтверджує сплату ним судового збору в розмірі 2422,40 грн. за дві вимоги немайнового характеру згідно вимог Закону України Про судовий збір».

Разом з тим, у позовній заяві позивач клопотав про звільнення його від сплати судового збору, додавши довідку форми ОК-5 про доходи за 2023, 2024 р.р.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, а тому визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).

З урахуванням пункту 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» доказами, які підтверджують майновий стан сторони можуть бути, наприклад довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо.

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок податкової служби про доходи за 2023 та 2024 роки ОСОБА_1 отримав доходи у вказаних періодах на суму 15075 грн та 15550 грн (відповідно), а у довідці ОСК його дохід за 2024 рік становить у сумі 13325 грн.

За інформацією Козятинського управління Хмільницької філії Вінницького обласного центру зайнятості від 01.04.2024, у довідці Управління соціального захисту населення від 01.04.24 №201, у довідці ГУ Пенсійного фонду, у довідці управління соціальної політики Козятинської міської ради від 11.12.2024 №2064 ОСОБА_1 у 2023 році не перебував на обліку у відповідних органах державної влади, і будь-які виплати від них не отримував.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем додаткові відомості є достатніми доказами його скрутного майнового стану, а відтак підтверджують ту обставину, що він не може сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі ч. 3 ст. 136 ЦПК України та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд вважав можливим зменшити розмір судового збору та визначити позивачу сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

24.04.2025 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про доступ до правосуддя, відповідно до якої зазначає, що судом невірно визначно судовий збір, тому просить суд звільнити все ж таки позивача від сплати судового збору, а якщо суд принципово не бажає цього робити навіть за умов перевищення його розміру 5% доходу та судовій практиці підстав звільнення від його сплати підтвердженої матеріалами справи, то встановити розмір судового збору адекватний даній ситуації та надати (встановити) додатковий розумний достатній час для сплати встановленого судового збору (нового або попереднього незаконного), який необхідний для пошуку інших інвесторів (платників) за позивача сплатити судовий збір необхідний для доступу до суду або переконання існуючої в тому що без її грошей він втратить право на доступ до суду в таких створених умовах.

Вивчивши вказану заяву ОСОБА_1 встановлено, що позивачем не виконано вимоги ухвали від 22.04.2025, а саме позивачем не сплачено судовий збір.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, за участю третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії визнано неподаною та повернуто позивачу.

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 полягають в тому, що судом безпідставно повернуто йому позовну заяву, оскільки на даний час він не має фінансової можливості сплатити судовий збір.

Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшли, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У вказаній цивільній справі апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), а тому апеляційну скаргу буде розглянуто без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

У ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, ухвалюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при винесенні ухвали від 22.04.2025 про залишення позовної заяви без руху, судом було враховано висновки Вінницького апеляційного суду по даній справі щодо сплати судового збору, які викладені у постанові від 09.04.2025 і на підставі ч. 3 ст. 136 ЦПК України та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд вважав можливим зменшити розмір судового збору та визначити позивачу сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. у строк не більше п`яти днів з моменту отримання копії ухвали. Крім того, суд врахував, що постановою Вінницького апеляційного суду від 13.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 по даній справі було залишено без руху з підстав несплати ним судового збору в розмірі 605,60 грн. і недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 усунув в той же день, 13.03.2025, сплативши визначений апеляційним судом судовий збір.

Таким чином, позивач не усунув недоліки позовної заяви, на які вказував суд першої інстанції, не зазначив конкретних поважних причин, які перешкоджають позивачу усунути вказані недоліки позовної заяви, знехтувавши при цьому таким фундаментальним принципом цивільного судочинства, як добросовісність.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Вимоги до позовної заяви викладені у статті 175 ЦПК України.

Зокрема, частиною 3 статті175 ЦПК України передбачено, що позовна заява, серед іншого, повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п. 4).

Згідно положень статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). (ч. 2). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3).

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Як зазначалось вище, підставою для повернення ОСОБА_1 позовної заяви стало невиконання ним вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху щодо сплати судового збору, враховуючи наявність ухвали про залишення без задоволення заяви позивача про звільнення його від сплати судового збору.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу .

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Питання про повернення позовної заяви розглянуто по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргупозивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: В.В. Сопрун

І.М. Стадник