Ухвала

від 15.04.2025 по справі 460/10444/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

15 квітня 2025 року

м. Київ

справа №460/10444/24

адміністративне провадження № К/990/13132/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 460/10444/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та скасування постанови та розпорядження,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» (далі - ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», позивач, скаржник) звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), в якому просило:

визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 27.03.2024 № 600 «Про застосування санкцій до ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу»;

визнати протиправним та скасувати розпорядження від 27.03.2024 № 94-р «Про усунення порушень ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.

28.03.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга НКРЕКП, в якій скаржник просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 460/10444/24, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики); підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), а також на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У КАС України термін «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб» вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 КАС України).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 гривень.

Предметом оскарження у справі є постанова НКРЕКП від 27.03.2024 № 600 про накладення штрафу на ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» у розмірі 83895,00 грн та здійснення заходів державного контролю.

Рівненський окружний адміністративний суд в ухвалі від 11.09.2024 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на значну кількість спорів.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Водночас колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування певної норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов.

Зазначені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними та притаманні кожній аналогічній справі.

Так само, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпункті «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у цій справі.

Також як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про необхідність висновку у подібних правовідносинах полягає у тому, щоб Верховний Суд на прикладі цієї справи має надати правовий висновок наявності підстав нарахування попереднім постачальником природного газу компенсації побутовим споживачам згідно Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу та порядок надання компенсації споживачам за їх недотримання, затверджених Постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 та механізму надання споживачеві такої компенсації попереднім постачальником, з яким у споживача припинені правовідносини».

Втім Суд вважає, що таке посилання є формальним, оскільки скаржник не вказує які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; не зазначає який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права за результатами розгляду касаційної скарги.

Верховний Суд звертає увагу, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, Суд вважає, що скаржником не доведено наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише доводи щодо переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновком суду апеляційної інстанції щодо їхньої оцінки, посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних-правових актів та рішень Верховного Суду, посилання на приписи частини п`ятої статті 328 КАС України, яка містить вичерпний перелік юридичних фактів, якими обумовлено право на касаційне оскарження у справах незначеної складності. Однак, такі посилання у своїй сукупності не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив.

Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 460/10444/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та скасування постанови та розпорядження.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя - доповідач: С.М. Чиркін

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук