Ухвала

від 14.04.2025 по справі 439/546/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 439/546/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/85/25 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року у м. Львові колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ,

за участю прокурора: ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

встановив:

цим вироком ОСОБА_6 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.304, ч.4 ст.185ККта призначено йому покарання: за ч.1ст.304 КК Україниу вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі; за ч.4ст.185 КК Україниу вигляді 5(п`ятьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК Україниза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у вигляді п`ятьох років позбавлення волі.

На підставі ч.1ст.71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Бродівського районного суду Львівської області від 14.12.2023 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у вигляді п`яти років двох місяців позбавлення волі.

ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4ст. 185 КК Українита призначено йому покарання із застосуваннямст.69 КК Україниу виді одного року пробаційного нагляду.

На підставіст.101,п.п.1,2,3ч.2,п.4ч.3ст.59-1КК Українипокладено на ОСОБА_8 виконаннятаких обов`язків:-періодичноз`являтись дляреєстрації доуповноваженого органуз питаньпробації;-повідомлятиуповноважений органз питаньпробації прозміну місцяпроживання,роботи абонавчання;-виконуватизаходи,передбачені апробаційноюпрограмою «Зміна прокримінального мислення».

Не погоджуючись з цим вироком, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуваний вирок та призначити обвинуваченому покарання з урахуванням положень ст.69 КК України, тобто більш м`яке.

На підтримку своїх апеляційних вимог захисник покликається на те, що суд належним чином не врахував обставини, які пом`якшують покарання, та не забезпечив співмірності покарання з характером вчинених дій та даними про особу винного.

Стверджує, що обвинувачений на даний час звернувся з письмовою заявою до адміністрації закладу, де відбуває покарання про забезпечення йому можливості вступу до лав ЗСУ.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , у період дії встановленого в Україні воєнного стану, знаючи та усвідомлюючи вказані обставини, 19 грудня 2023 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебував у приміщенні житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_10 , куди він прибув відвідати онука ОСОБА_10 ОСОБА_11 і знаючи, що власниця будинку ОСОБА_10 в гаманці, який знаходиться в телевізійній тумбі у загальній кімнаті будинку, зберігає велику суму грошових коштів, вирішив таємно викрасти частину з вказаних грошових коштів.

Реалізовуючи свій протиправний намір, ОСОБА_6 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливими спонуканнями та прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, через незамкнені міжкімнатні двері, увійшов до середини загальної кімнати вказаного будинку, де шляхом вільного доступу з гаманця, який зберігався у телевізійній тумбі, таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 15 000 грн, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.

Суд кваліфікує такі дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємнє викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану.

Окрім цього ОСОБА_6 , у період дії встановленого в Україні воєнного стану знаючи та усвідомлюючи вказані обставини, 25 грудня 2023 року, приблизно о 21 год. 30 хв., перебував із своїм знайомим, неповнолітнім ОСОБА_8 , по АДРЕСА_2 , де шляхом пропозиції та обіцянки привласнення чужих грошових коштів, запропонував останньому вчинити крадіжку грошових коштів, належних ОСОБА_10 .

На вказану пропозицію неповнолітній ОСОБА_8 погодився, за результатами чого у ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_8 виник спільний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів ОСОБА_10 , які остання зберігала у будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Перед вчиненням даного кримінального правопорушення останні між собою розподілили ролі та домовилися, що вони спільно прибудуть за місцем проживання ОСОБА_10 , що за адресою: АДРЕСА_1 , де неповнолітній ОСОБА_8 на виконання їх спільного умислу на вчинення крадіжки буде розмовою відволікати увагу сторонніх осіб, які будуть на території господарства за вказаною адресою, а ОСОБА_6 в той час, користуючись відвернутою увагою таких осіб, проникне у будинок звідки таємно викраде грошові кошти.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_8 25 грудня 2023 року, приблизно о 22 год. 00 хв., прибули за місцем проживання ОСОБА_10 , що за адресою: АДРЕСА_1 , де неповнолітній ОСОБА_8 на виконання їх спільного з ОСОБА_6 умислу розмовою відволікав увагу осіб, які перебували на території господарства за вказаною адресою, даючи цим самим ОСОБА_6 змогу таємно вчинити крадіжку.

В цей же час, ОСОБА_6 , переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи наслідки своїх дій, будучи виконавцем злочину, маючи спільний з неповнолітнім ОСОБА_8 кримінально-протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, 25 грудня 2023 року, приблизно о 22 год. 00 хв., проник у приміщення житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому через незамкнені міжкімнатні двері проник до загальної житлової кімнати, у якій ОСОБА_10 , зберігала грошові кошти і шляхом вільного доступу з телевізійної тумби таємно, повторно викрав належне потерпілій ОСОБА_10 майно, а саме гаманець синього кольору, що не становить матеріальної цінності, в якому знаходилися грошові кошти потерпілої особи, на суму 58 000 гривень, після чого з ОСОБА_8 покинули місце вчинення злочину з викраденими грошовими коштами, розпорядившись ними на власний розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 58 000 гривень.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненому повторно, шляхом проникнення до житла, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Окрім того ОСОБА_6 , вчинивши 19.12.2023 таємне викрадення грошових коштів з приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_10 в сумі 15 000 гривень та знаючи, що за вказаною адресою наявні ще грошові кошти у більшій сумі, вирішив вчинити крадіжку грошових коштів ОСОБА_10 повторно, у групі осіб. З метою вчинення задуманого, ОСОБА_6 до вчинення крадіжки вирішив залучити свого знайомого, неповнолітнього ОСОБА_8 , достовірно знаючи про те, що останній є неповнолітнім, з яким ОСОБА_6 підтримував дружні відносини, якого він пригощав спиртними напоями та їжею на викрадені гроші та якому попередньо повідомив про те, що він розпоряджається коштами, раніше вкраденими у ОСОБА_10 .

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_6 25 грудня 2023 року, приблизно о 21 год. 30 хв., перебуваючи із неповнолітнім ОСОБА_8 разом та спілкуючись між собою, шляхом пропозиції та обіцянки привласнення чужих грошових коштів запропонував неповнолітньому ОСОБА_8 спільно вчинити крадіжку грошових коштів, належних ОСОБА_10 , з метою у подальшому розпорядитися ними на власний розсуд.

Отримавши усну згоду від неповнолітнього ОСОБА_8 на вчинення крадіжки грошових коштів, належних ОСОБА_10 , перед вчиненням даного кримінального правопорушення ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_8 між собою розподілили ролі та домовилися, що вони спільно прибудуть за місцем проживання ОСОБА_10 , що за адресою: АДРЕСА_1 , де неповнолітній ОСОБА_8 на виконання їх спільного умислу на вчинення крадіжки буде розмовою відволікати увагу сторонніх осіб, які будуть на території господарства за вказаною адресою, а ОСОБА_6 в той час, користуючись відвернутою увагою таких осіб, без їх супроводу, шляхом вільного доступу проникне у будинок звідки таємно викраде грошові кошти.

В подальшому, ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_8 реалізуючи вже спільний злочинний умисел, 25 грудня 2023 року, приблизно о 22 год. 00 хв., прибули за місцем проживання ОСОБА_10 , що за адресою: АДРЕСА_1 , де неповнолітній ОСОБА_8 на виконання їх спільного з ОСОБА_6 умислу розмовою відволікав увагу осіб, які перебували на території господарства за вказаною адресою, даючи тим самим ОСОБА_6 змогу без перешкод та без стороннього нагляду проникнути до приміщення вказаного житлового будинку та вчинити з нього таємне викрадення чужого майна.

Завдяки умисним, пособницьким діям неповнолітнього ОСОБА_8 на виконання їх спільного умислу, ОСОБА_6 без перешкод та без стороннього нагляду проник до приміщення вказаного житлового будинку у якому з телевізійної тумби таємно, повторно викрав належне потерпілій ОСОБА_10 майно, а саме гаманець синього кольору, що не становить матеріальної цінності, в якому знаходилися грошові кошти потерпілої особи, на суму 58 000 гривень.

Тобто, за результатами пропозиції та обіцянки привласнення чужих грошових коштів, ОСОБА_6 схилив неповнолітнього ОСОБА_8 до вчинення крадіжки та разом її вчиняючи втягнув неповнолітнього ОСОБА_8 у протиправну діяльність, а саме втягнув його у вчинення спільного, з розподілом ролей, шляхом проникнення до будинку, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану таємного викрадення чужого майна (крадіжки), чим спричинено потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 58 000 гривень.

Суд кваліфікує такі дії ОСОБА_6 за ч.1 ст. 304 КК України, оскільки він втягнув неповнолітнього у протиправну діяльність,а саме до вчинення неповнолітнім пособництва у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.

25 грудня 2023 року, приблизно о 21:30 год. неповнолітній ОСОБА_8 , у період дії встановленого в Україні воєнного стану, усвідомлюючи, що на території України введено воєнний стан, перебував із ОСОБА_6 по вулиці Золота м. Броди Золочівського району Львівської області, де останній шляхом пропозиції та обіцянки привласнення чужих грошових коштів запропонував неповнолітньому ОСОБА_8 вчинити крадіжку грошових коштів, належних ОСОБА_10 .

На вказану пропозицію неповнолітній ОСОБА_8 погодився, за результатами чого у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виник спільний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів ОСОБА_10 , які остання зберігала у будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Перед вчиненням даного кримінального правопорушення останні між собою розподілили ролі та домовилися, що вони спільно прибудуть за місцем проживання ОСОБА_10 , що за адресою: АДРЕСА_1 , де неповнолітній ОСОБА_8 на виконання їх спільного умислу на вчинення крадіжки буде розмовою відволікати увагу сторонніх осіб, які будуть на території господарства за вказаною адресою, а ОСОБА_6 в той час, користуючись відвернутою увагою таких осіб, проникне у будинок звідки викраде грошові кошти.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 25 грудня 2023 року, приблизно о 22 год. 00 хв., прибули за місцем проживання ОСОБА_10 , що за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_8 на виконання їх спільного з ОСОБА_6 умислу розмовою відволікав увагу осіб, які перебували на території господарства за вказаною адресою, даючи цим самим ОСОБА_6 змогу вчинити крадіжку.

В цей же час, ОСОБА_6 , переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи наслідки своїх дій, будучи виконавцем злочину, маючи спільний з ОСОБА_8 кримінально-протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, 25 грудня 2023 року, приблизно о 22 год. 00 хв., проник у приміщення житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому через незамкнені міжкімнатні двері проник до загальної житлової кімнати, у якій ОСОБА_10 зберігала грошові кошти.

Після цього, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, продовжуючи реалізовувати заздалегідь погоджений план вчинення злочину, шляхом вільного доступу з телевізійної тумби таємно викрав належне ОСОБА_10 майно, а саме гаманець синього кольору, що не становить матеріальної цінності, в якому знаходилися грошові кошти потерпілої особи, на суму 58 000 гривень.

Після вчинення крадіжки, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 покинули місце вчинення злочину з викраденими грошовими коштами, розпорядившись ними на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 58 000 гривень.

Таким чином неповнолітній ОСОБА_8 своїми діями вчинив злочин передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме вчинення пособництва у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло , в умовах воєнного стану.

У судове засідання захисник ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення апеляційного розгляду, не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечив проводити апеляційний розгляд без участі захисника.

При апеляційному розгляді обвинувачений підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів та просив таку задоволити.

Прокурор заперечив апеляційну скаргу сторони захисту, з огляду на безпідставність такої, зазначивши про законність, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.304 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзіне оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч.1ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

В апеляційній скарзі захисник покликається на суворість призначеного обвинуваченому покарання та необхідність призначення йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Перевіривши апеляційні доводи захисника щодо призначеного ОСОБА_6 покарання колегія суддів приходить до таких висновків.

В силу вимог ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.

Так, при призначенні ОСОБА_6 покараннямісцевим судом у повній мірі враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є нетяжким та тяжким кримінальними злочинами; особу обвинуваченого, який раніше судимий, вчинив нові злочини в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, відповідно до ст.66 КК України суд першої інстанції визнав - щире каяття, активне сприяння у розкритті злочинів.

Обставиною, яка згідно з вимогами ст.67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого судом визнано - рецидив злочинів, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Крім цього, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги ту обставину, що відповідно до досудової доповіді органу пробації у ОСОБА_12 дуже високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високий рівень небезпеки для суспільства.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання у повній мірі відповідаєвимогам закону,за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На думку колегії суддів, такі висновки місцевого суду з урахуванням обставин цього кримінального провадження відповідають принципам законності, індивідуалізації та справедливості призначення покарання.

При апеляційному розгляді не встановлено підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_6 більш м`якого покарання, в тому числі, із застосуванням вимог ст.69 КК України, з огляду на обставини вчинених кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого.

Всупереч апеляційним доводам захисника місцевим судом при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання було враховано усі обставини та дані про особу винного.

За наслідками апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили, що призначене обвинуваченому покарання є занадто суворим, а тому апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає, оскільки не містить правових підстав для зміни оскаржуваного вироку, зокрема у частині призначеного обвинуваченому покарання.

При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи порушень вимог кримінального процесуального закону, що мало б наслідком скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів,

постановила:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Бродівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в цей же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий

Судді