Постанова від 16.04.2025 по справі 183/5111/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2191/25 Справа № 183/5111/22 Суддя у 1-й інстанції - Дубовенко І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради, служба у справах дітей Балаклійської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради Харківської області, служба у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду м.Дніпропетровська від 19 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Дубовенко І. Г., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради, орган опіки та піклування в особі службі у справах дітей Балаклійської міської ради, про визначення місця проживання дитини відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради та орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Балаклійської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 . Вирішено питання з оплати судового збору у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.

10 вересня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі, сформована через ЄСІСТ 09 вересня 2024 року в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на правову допомогу в сумі 145 238,07 грн.

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення у зазначеній справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, у задоволенні іншої частини - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на складність справи та фактично виконані роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, просила додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити інше, яким стягнути витрати на правову допомогу у повному розмірі.

В обґрунтування скарги зазначає, що під час розгляду справи їй надавалась правнича допомога 4 (чотирьох) спеціалістів, оскільки розгляд справи відбувався майже два роки, та в результаті її зустрічний позов було задоволено, рішення суду не скасовано та залишено без змін. Нею по справі були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, тому вважає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому обсязі є обґрунтованим.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони до суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 12 серпня 2023 року укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Петльованою Н.С. З додатків до договору про надання правової допомоги від 12 серпня 2023 року, 06 грудня 2023 року, акту приймання передачі наданих послуг від 15 травня 2024 року на підтвердження витрат на правову допомогу, вбачається вид і вартість наданих послуг, їх кількість та отримання. Факт здійснення витрат на правничу допомогу підтверджується наданими квитанціями.

Також, судом встановлено, що у зазначеній цивільній справі ОСОБА_2 надавалася правнича допомога адвокатами: Грічаніченко О.О., за договором від 17 жовтня 2022 року, ОСОБА_4 за договором від 06 січня 2023 року; ОСОБА_5 , за договором від 24 березня 2023 року; ОСОБА_6 , за договором від 18 червня 2024 року. З актів здачі-приймання наданих послуг на підтвердження витрат на правову допомогу вбачається вид і вартість наданих послуг, їх кількість та отримання.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, співмірність понесених витрат, значення справи для сторін, вимоги розумності і справедливості, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача - у розмірі 10 000 грн., оскільки вважає зазначений розмір витрат на правову допомогу є належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч.3 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України).

Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Як убачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_2 у справі були залучені адвокати: Грічаніченко О.О., за договором від 17 жовтня 2022 року, Стрєльченко О.В. за договором від 06 січня 2023 року; ОСОБА_5 , за договором від 24 березня 2023 року; ОСОБА_6 , за договором від 18 червня 2024 року.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 27 грудня 2022 року по договору б/н від 1 жовтня 2022 року про надання правової допомоги за період з 17 жовтня 2022 року по 22 листопада 2022 року адвокат Грічаніченко О.О. надавав послуги, зокрема складення плану первісних необхідних дій, аналіз правовідносин, перемовини по телефону із психологом, як свідком подій переписка з клієнтом через месенджери, та інше.

Також, з матеріалів справи вбачається, що адвокатом Андерс В.М. включено до акту прийому-передачі виконаних робіт, в тому числі, усну консультацію та укладення договору про надання правової допомоги, обговорення правової позиції по справі. Адвокатом Стрєльченко О.В. надано звіт про перемовини та голосові консультації за допомогою мобільного зв`язку та за допомогою мобільного додатку Телеграмм.

Однак, подання таких документів ЦПК України не передбачено, що фактично свідчить про штучне збільшення обсягу робіт адвоката за рахунок подачі таких документів.

Виокремлення адвокатом «аналізу матеріалів судової справи» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «підготовки до судового засідання» у суді першої інстанції, є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги та не відповідає критерію співмірності витрат, зважаючи на сукупно витрачений адвокатом час на підготовку до розгляду справи.

Однак в питанні критеріїв слід згадати висновки Великої Палати у справі №755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Колегія суддів при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.

Колегія суддів приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Доводи ОСОБА_2 , що справа розглядалася у суді першої інстанцій понад два роки, на переконання колегії, не може свідчити про її надзвичайну складність, а з урахуванням категорії даної справи та фактичних обставин, значені в актах приймання-передання види послуг і обсяг часу на їх підготовку, є дещо завищеним, не відповідає в повній мірі критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), реальності та співмірності зі складністю справи та фінансового стану сторін.

За таких обставин заявлені витрати на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково - у розмірі 40000 грн., і саме такий розмір, на переконання суду буде відповідати вище зазначеним критеріям.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №910/3929/18 та інших.

Таким чином, колегія суддів, на підставі ст.376 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду м.Дніпропетровська від 19 вересня 2024 року змінити, збільшивши розмір відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_2 з 10000 до 40000 грн., стягнувши вказану суму з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду м.Дніпропетровська від 19 вересня 2024 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2024 року змінити.

Абзац другий додаткового рішення Новомосковського міськрайонного суду м.Дніпропетровська від 19 вересня 2024 року викласти у наступній редакції:

стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.

В решті додаткове рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.В. Агєєв

Судді: А.В. Гапонов

Г.В. Новікова

Повний тескт постанови складено 16.04.2025р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв