Окрема думка

від 05.03.2025 по справі 910/13175/23

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка суддів К.М. Пількова, М. І. Гриціва, Н. В. Шевцової до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23

Велика Палата Верховного Суду постановою від 05.03.2025 залишила без задоволення касаційну скаргу ТОВ «Крейсерська швидкість» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, якою апеляційний суд зупинив провадження у справі, а саму ухвалу- без змін.

У цій справі суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання відповідача, зупинив провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України (яка дозволяє суду зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду) у зв`язку з переглядом в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (аналогічне положення закріплене у пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України та пункт 5 частини другої статті 236 КАС України).

Ця справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання про можливість зупинення провадження у справі з вказаної підстави з урахуванням положень частини третьої статті 195 ГПК України, яка передбачає, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Велика Палата дійшла висновку, що лише у загальному позовному провадженні здійснення підготовчих дій до розгляду справи по суті виділено в окрему стадію і містить перелік питань, які має з`ясувати суд до того, як приступить безпосередньо до розгляду справи по суті.

Отже, за висновком Великої Палати оскільки частина третя статті 195 ГПК України (частини треті статті 210 ЦПК України та статті 193 КАС України) встановлює обмеження переліку підстав, з яких суд як має право або зобов`язаний зупинити провадження у справі і такі обмеження встановлені саме для стадії розгляду справи по суті, то ця норма підлягає застосуванню лише у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції.

З таким висновком Великої Палати не погоджуємось і нижче викладаємо мотиви незгоди.

1. Частина третя статті 195 ГПК України передбачає, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Тобто з підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України [перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду] частина третя статті 195 ГПК України зупиняти провадження на стадії розгляду справи по суті не дозволяє.

2. Для розуміння призначення цього обмеження слід визначити, що таке розгляд справи по суті і що відокремлює його від підготовчих дій суду у справі.

Що таке розгляд справи по суті?

3. За статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

4. Варто одразу відзначити, що за національним процесуальним законодавством спір вважається вирішеним тоді, коли набирає законної сили остаточне рішення у справі. Таким рішенням є рішення суду першої інстанції після спливу строку на апеляційне оскарження, або постанова апеляційного суду. Суд касаційної інстанції спір не вирішує, він перевіряє правильність застосування норм матеріального права і дотримання норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

Що таке підготовче провадження, яке призначення підготовчих дій у суді першої та апеляційної інстанції і чому їх немає у суді касаційної інстанції?

5. На відміну від розгляду справи по суті у позовному провадженні завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточневизначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, а також визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (пункти 1 і 3 частини першої статті 177 ГПК України).

6. Тобто саме у підготовчому провадженні, а не під час розгляду справи по суті, суд має визначитись з характером спірних правовідносин, тобто визначити, які норми регулюють ці відносини, від чого залежатиме і коло обставин, які підлягають встановленню і, відповідно, докази, які є належними.

7. Далі, під час розгляду справи по суті, суд надає сторонам можливість сперечатись у питаннях факту в межах того, що є релевантним до справи. Ця релевантність до справи, тобто належність обставин до предмету доведення, визначається за гіпотезами норм, які визначені на підготовчій стадії.

8. Схожим чином виділені підготовчі дії у суді апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 267 («Підготовка розгляду справи судом апеляційної інстанції») суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

9. Натомість у суді касаційної інстанції такої стадії, на якій би суд чи суддя-доповідач визначали характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює, немає.

Це пов`язано з тим, що весь зміст касаційного розгляду полягає в тому, що суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

10. Тобто у суді касаційної інстанції немає розгляду справи по суті (вирішення спору), хоча процесуальний закон і передбачає повноваження суду касаційної інстанції прийняти нове рішення. Однак воно приймається за наслідками перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права і на підставі вже встановлених судами обставин, а не за наслідками розгляду справи по суті (що, як було вказано вище передбачає суперечку сторін у питаннях факту).

11. Все наведене вище підводить до висновку, що суд має визначитись з масивом правових норм, які підлягають застосуванню і з тим, які ці норми слід застосовувати, на стадії, що передує розгляду по суті.

12. Звідси випливає, що оскільки під час розгляду справи по суті суд уже не корегує свої висновки у питаннях права, а лише остаточно визначається у питаннях факту, то він і не може зупиняти провадження для з`ясування позиції Верховного Суду у питанні права.

Як застосовується частина третя статті 195 ГПК України?

(цінність забезпечення єдності практики на противагу цінності своєчасності вирішення спору і одержання остаточного рішення суду)

13. З огляду на принципове розмежування повноважень судів першої та апеляційної інстанції і повноважень суду касаційної інстанції, на яких зауважено вище, слід дійти висновку, що обмеження встановлені частиною третьою статті 195 ГПК України не застосовуються під час касаційного перегляду.

14. Це виправдано також роллю Верховного Суду як суду, покликаного забезпечувати єдність судової практики (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

15. Можливістю касаційного суду зупинити провадження до завершення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду забезпечується виконання цієї особливої ролі суду касаційної інстанції.

16. При цьому це не перешкоджає завданню господарського судочинства (яким за частиною першою статті 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави), адже на стадії касаційного розгляду спір вже вирішено і є рішення, яке має значення res judicata[1].

17. Натомість під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції завдання своєчасного вирішення спору диктує необхідність встановлювати обмеження, про які йдеться вище. Цінність своєчасного вирішення спору і завершення суперечки, як видається, на стадії розгляду справи по суті за задумом законодавця переважає цінність єдності практики в судах першої та апеляційної інстанції.

18. Вважаємо, що попри те, що позиція, яку зайняла Велика Палата, доволі проста, легка для розуміння і ставить в основу цінність забезпечення єдності практики у всіх інстанціях, все ж ця позиція не ґрунтується на правильному розумінні закону, не враховує іншу цінність - своєчасне вирішення спору, а тому створює ризик затягування розгляду у судах господарської, цивільної та адміністративної юрисдикції.

У підсумку з огляду на викладені вище висновки, а також з огляду на те, що апеляційний суд у цій справі перейшов до розгляду справи по суті, Велика Палата мала скасувати оскаржену ухвалу і скерувати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Судді К. М. Пільков

М. І. Гриців

Н. В. Шевцова

[1] Ми усвідомлюємо, що це загальний підхід, який стосується ситуації, коли мова йде саме про остаточне рішення у справі, його перегляд в суді апеляційної та касаційної інстанцій. У випадку апеляційного так касаційного перегляду окремих процесуальних рішень остаточного рішення може ще не бути, однак оскільки законодавцем ці ситуації не розмежовані, то й до перегляду цих процесуальних рішень застосовується той самий підхід.