Рішення від 18.04.2025 по справі 305/1670/24

Справа №305/1670/24

Провадження по справі 2/305/59/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2025. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Вербещука В.А.

представника позивача, прокурора Савчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Тячівської окружноїпрокуратури Закарпатськоїобласті вінтересах державив особі Закарпатської обласноїдержавної адміністрації (Закарпатськоїобласної військової адміністрації) до Рахівськоїрайонної державноїадміністрації Закарпатської області (Рахівської районної військової адміністрації), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача:Державне спеціалізованегосподарське підприємство"ЛісиУкраїни" про визнання незаконним, недійсним та скасування розпорядження, договору дарування, державного акта та державних реєстрацій, повернення земельної ділянки у державнувласність,-

ВСТАНОВИВ:

20.06.2024, Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) звернулася в суд з позовною заявою до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Рахівської районної військової адміністрації), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про визнання незаконним, недійсним та скасування розпорядження, договору дарування, державного акта та державних реєстрацій, повернення земельної ділянкиу державну власність.

Позовні вимоги мотивує тим, що Тячівською окружною прокуратурою встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру у зв`язку з порушенням Рахівською районною державною адміністрацією вимог земельного законодавства внаслідок розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Зокрема, встановлено, що на підставі розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 310 від 13.07.2007 «Про затвердження проекту землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу земельної ділянки у власність, за межами населених пунктів» передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів полонина Драгобрат на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області. Після чого, 24.07.2007 Рахівською РДА видано ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №044783 (зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2123656200-0107070800158), що посвідчує право власності такого на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,10 га. У подальшому, 21.11.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений того ж дня Рахівською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за №1-3827, відповідно до якого остання отримала земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,10 гау дар. 24.12.2007, Рахівською РДА видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 541484, зареєстрований за №0107070800344. З інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №354807667 від 17.11.2023 вбачається, що відомості про речові права на вищевказану земельну ділянку до такого не внесені. Вважають, що розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №310 від 13.07.2007 видано з порушення вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим, таке є незаконним та підлягає скасуванню, договір дарування земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №541484 підлягаю визнанню недійсними, а земельна ділянка - поверненню на користь держави, виходячи з наступного. Згідно з висновком експерта (судова земельно-технічна експертиза) №15/74 від 31.07.2020, складеного за результатами проведення земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження №42020071160000025 від 11.02.2020, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 повністю накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває у постійному користуванні ДП «Ясінянське ЛМГ». Висновок експерта про повне накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 на землі лісового фонду сформований за результатами дослідження, зокрема, викопіювання з картографічних матеріалів планшету лісовпорядкування ДП «Ясінянське ЛГ» з нанесенням на таких меж, спірної земельної ділянки, матеріалів лісовпорядкування (проект організації і розвитку лісового господарства, таксаційні карти тощо) ДП «Ясінянське ЛГ» та матеріалів топографо-геодезичних робіт по виносу меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) із зазначенням на графічних матеріалах меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ясінянське ЛГ». Факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебування у постійному користуванні ДП «Ясінянське ЛМГ» також підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №44-ДК/39/АП/09/01/-20 від 23.01.2020, складеного державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за результатами проведення планової перевірки з питань законності передачі у власність земельної ділянки за кадастровим номером 2123656200:08:001:0165, відповідно до акта, земельна ділянка знаходиться на землях, наданих у постійне користування ДП «Ясінянське ЛГ», її передано у власність ОСОБА_1 без вилучення у землекористувача чи/або припинення права постійного користування землею. Право користування ДП «Ясінянське ЛМГ» на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 посвідчується державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000378, виданим 18.12.1996 на підставі розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №360 від 18.12.1996, та матеріалами лісопорядкування. Постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів. Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (ДП «Ліси України») є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються. Згідно з пунктом 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України №881 від 28.10.2022 «Про припинення державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство». Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №145 від 17.01.2023 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство» затверджено відповідний передавальний акт від 16.01.2023. Згідно з вказаним актом спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником всього майна, усіх прав та обов`язків державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство». Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав ДП «Ясінянське ЛМГ», зокрема, в частині права на користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, набутого на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000378 від 18.12.1996. З листа філії «Ясінянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» за №930/21.36-2024 від 14.06.2024 вбачається, що дозвіл на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165, яка знаходиться у кварталі 3 виділ НОМЕР_1 Свидовецького лісництва, не надавався. Також, у розпорядженні Рахівської РДА №310 від 13.07.2007 відсутні відомості про вилучення земельної ділянки у землекористувача - ДП «Ясінянське ЛГ». Таким чином, розпорядження Рахівською РДА земельною ділянкою з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,10 га без вилучення такої у землекористувача, свідчить про порушення ст.149 ЗК України. З наведеного вбачається, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, районні державні адміністрації мали повноваження лише щодо передачі у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, лише у межах сіл, селищ, міст районного значення. Водночас, повноваження щодо розпорядження земельними лісовими ділянками за межами населених пунктів належали обласним державним адміністраціям, що узгоджується з п.5 ч.1 ст.31 ЛК України. Водночас, Рахівською районною державною адміністрацією під час вирішення питання про затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку безпідставно та за відсутності на це відповідних повноважень в повному обсязі віднесено до земель сільськогосподарського призначення, а питання про зміну цільового призначення її частини із земель лісогосподарського призначення не вирішувалось взагалі. При цьому висновки органу виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища з цього питання не надавались. Зокрема, в розпорядженні Рахівської районної державної адміністрації №310 від 13.07.2007 відсутні відомості про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення особистого селянського господарства. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008 «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення. Стосовно земель лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності над приватною і, крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати їх у приватну власність, крім випадків, визначених законом. Отже, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням Земельного кодексу України, Лісового кодексів України треба розглядати, як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення. Таким чином, розпорядження голови Рахівської РДА №310 від 13.07.2007 «Про затвердження проекту землеустрої», втрат сільськогосподарського виробництва та передачу земельної ділянки у власність, за межами населених пунктів» видане з порушенням ст. ст.20, 56, 84 та 149 ЗК України, ст.31, 57 ЛК України, суперечить розпорядженню Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008, та як наслідок призвело до вибуття з державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення, а також до позбавлення права ДП «Ясінянське ЛГ» на користування такою, у зв`язку з чим, розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню. Разом з тим, як зазначалось, на підставі договору дарування від 21.11.2007 ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,1 га на користь ОСОБА_2 . Враховуючи наведене та те, що розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №310 від 13.07.2007 видане з порушенням норм земельного законодавства, договір дарування земельної ділянки підлягає визнанню недійсним, оскільки цивільний оборот земель лісогосподарського призначення є обмеженим відповідно до ст.84 Земельного кодексу України та ст.178 Цивільного кодексу України. Водночас, питання правомірності видачі державного акту на право власності на земельну ділянку безпосередньо залежить від законності прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого такий акт видано. Отже, у разі скасування судом договору дарування, підлягає також визнанню недійсним виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку. Перебування земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,10 га у власності ОСОБА_2 створює перешкоди Закарпатській обласній державній адміністрації у володінні, користуванні та розпорядженні вказаною земельною ділянкою лісогосподарського призначення, у зв`язку з чим, порушені права та законні інтереси держави у даних правовідносинах підлягають захисту шляхом зобов`язання власника повернути зазначену земельну ділянку у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації. Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації №310 від 13.07.2007 спірну земельну ділянку незаконно віднесено до земель рекреаційного призначення призначення, водночас з наведених у позовній заяві доказів встановлено, що така належить до земель державної власності лісогосподарського призначення. Отже, Рахівською районною державною адміністрацією незаконно змінено цільове призначення земельної ділянки. За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 у Державному земельному кадастрі із вказаним незаконним цільовим призначенням порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка. Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту та поновлення прав держави, належним та ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є також скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрацій земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165. З огляду на викладене, захист інтересів держави, як власника спірної земельної ділянки, що вибула із володіння держави, у спірних правовідносинах здійснюється шляхом подання негаторного позову на підставі ст.391 ЦК України та ст.152 Земельного кодексу України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення державної власності, шляхом скасування в частині розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення її власнику - державі в особі уповноваженого органу. З 27.05.2021 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення належать до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації. Станом на момент виникнення спірних правовідносин, відповідні повноваження також належали до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації. Встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом позову, відноситься до земель лісогосподарського призначення. Фактично відбулась незаконна безоплатна передача такої у приватну власність некомпетентним органом державної влади, без вилучення та зміни цільового призначення. При цьому визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади, на підставі якого відповідна земельна ділянка незаконно була передана у приватну власність, а також визнання недійсними відповідного державного акта на право власності на земельну ділянку та договору дарування, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі і повернення земельної ділянки у власність держави є єдиним пропорційним і належним способом відновлення порушених інтересів держави у вказаному спорі. За таких обставин позов прокуратури відповідає загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу. Підставою для звернення прокуратури до суду в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації є порушення інтересів держави, які стосуються володіння, користування та розпоряджання земельними ділянками лісогосподарського призначення. Поряд з тим, орган, уповноважений на захист інтересів держави у даній сфері упродовж часу існування порушення інтересів держави не вжив жодних заходів у межах наданих йому повноважень. Тячівською окружною прокуратурою попередньо повідомлено (лист № 07.52-104-5530вих-23 від 03.11.2023) Закарпатську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення, на що отримано відповідь за №17905/06-16 від 21.11.2023, що у зв`язку із відсутністю у обласної військової адміністрації коштів, достатніх для сплати судового збору, просить розглянути можливість захисту інтересів держави в особі Закарпатської ОВА із порушенням питань у судовому порядку органами прокуратури. Таким чином, Закарпатською обласною державною адміністрацією не вжито заходів щодо поновлення інтересів держави. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Враховуючи наведене, позиція уповноваженого органу державної влади оцінена прокурором, як невиконання функцій щодо захисту інтересів держави, що відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову. Таким чином, Тячівська окружна прокуратура звертається до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, як органу державної влади, уповноваженого державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення. На підставі наведеного, просили визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області №310 від 13.07.2007 «Про затвердження проекту землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу земельної ділянки у власність, за межами населених пунктів». Визнати недійсним та скасувати договір дарування земельної ділянки №1-3827 від 21.11.2007, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі якого земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,1 га відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 541484 від 24.12.2007, яким посвідчується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165, площею 0,1 га, для індивідуального дачного будівництва. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва. Зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (код ЄДРГІОУ - 00022496) земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165, площею 0,1 га. Стягнути з відповідачів на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 15140 гривень.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 28.06.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 14.02.2024. Надановідповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі у розгляді справи: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

11.07.2024, відповідач ОСОБА_1 , подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву. В якому йдеться про те, що знайомившись із зазначеним позовом, вважає його безпідставним, тому прокуратурі повинно бути судом відмовлено у повному обсязі, з наступних підстав. Позивач безпідставно стверджує, що Рахівська РДА не мала повноважень передати йому у власність земельну ллянку 0,10 га, таке не відповідає дійсності, тому що його земельна ділянка пройшла законну процедуру вилучення із земель 0,10 га, лісогосподарського призначення ДП «Ясінянське ЛМГ» дало згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,10 в кварталі 3 виділ НОМЕР_1 Свидовецького іїсництва, для будівництва дачного будинку громадянину ОСОБА_1 згідно довідки за вих. №363 від 10.05.2006, виданої йому ДП "Ясінянське ЛМГ". Крім того, йому було погоджено директором Карпатського біосферного заповідника про проведення передачі земельної ділянки площею 0,10 га в кварталі НОМЕР_2 виділ НОМЕР_1 Свидовецького лісництва, що розташована в зоні антропогенних ландшафтів, в приватну власність, з наступним її використанням в рекреаційних цілях, лист від 18.07.2006 №481, що додає до відзиву. Також Начальником управління Закарпатського обласного управління лісового господарства згідно листа від 05.09.2006 за №08/08-1364, йому було погоджено на вилучення земельної ділянки Свидовецького лісництва кв.3/7 площею 0,10 га, ДП «Ясінянське ЛМГ», з наступним використанням в рекреаційних цілях. Згідно листа від 15.03.2010 №156 ОСОБА_3 Теличука ДП "Ясінянське ЛМГ", яким його було повідомлено про те, що внаслідок вилучення ним земельної ділянки в Свидовецькому лісництві квартал 3 виділ 7 площею 0,10 га, згідно розпорядження Рахівської РДА, заподіяні збитки лісовому господарству в сумі 1690,50 гривень, які ним було оплачено 23 березня 2010 року, квитанція до прибуткового касового ордера №466. Вказана земельна ділянка виділялась у законний спосіб, згідно діючого законодавства України Рахівською РДА, і на момент передачі йому у власність, не перебувала у користуванні лісгоспу. При одержанні цієї земельної ділянки, він реалізував своє законне право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки для дачного будівництва із земель запасу Рахівської районної державної адміністрації, за межами населеного пункту, відповідно до статті 121 Земельного кодексу України. Тому вважає, що ніяких порушень Закону ним не було допущено, також вважаю, що збоку Рахівської РДА, також порушень Закону України не було допущено тому позовні вимоги Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області є безпідставними та необгрунтованими. Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, при обгрунтуванні своїх позовних вимог, посилається на дані та матеріали кримінального провадження №42020071160000025 від 11.02.2020, а також посилається на висновок експерта №15/71 від 31.07.2020, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 повністю накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває у постійному користуванні ДП «Ясінянське ЛМГ». Проте, у вище зазначеному кримінальному провадженні він надавав пояснення і належні докази, що його земельна ділянка вилучена із земель ДП «Ясінянське ЛМГ», тому даний висновок експерта вважає помилковим і просить суд до уваги не брати. Крім того, вважає, що прокуратурою пропущені всі розумні строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом. На підставі наведеного, просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

15.07.2024, відповідачка ОСОБА_2 , подала до суду відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до наступного. Ознайомившись із вказаним позовом та матеріалами наданими до нього, вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, вважає, що суд повинен відхилити всі позовні вимоги заявлені Тячівською окружною прокуратурою Закарпатської області з таких причин. Вона являється добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку у встановлений Законами України спосіб. Нею не було порушено законодавства, вона добросовісно володіє та користується вказаною земельною ділянкою з 2007 року. Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, посилається на те, що розпорядження голови Рахівської РДА №310 від 13.07.2007 «Про затвердження проекту землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та земельної ділянки у власність за межами населених пунктів» суперечить розпорядженню Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008, тобто документу, що був виданий майже через рік після передачі земельної ділянки у власність та котрий втратив чинність 14.06.2017, якого не існувало на момент видачі розпорядження голови Рахівської РДА №310 від 13.07.2007, що суперечить принципу незворотності дії закону та нормативно-правових актів у часі. Окрім цього, Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, позов як - негаторний, тобто спрямований на захист права власника майна. При цьому сама ж прокуратура визначає, що на її розсуд власником майна, у даному випадку земельної ділянки, є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», як правонаступник ДП «Ясінянське лісомисливське господарство», згідно акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000378 від 18.12.1996, але позов при цьому, прокуратура подала в інтересах Закарпатської обласної державної адміністрації, як особи, що має право розпоряджатись землями, і від імені Закарпатської обласної державної адміністрації, прокуратура заявляє так званий негаторний позов, тобто від особи котра не є власником майна і чиї права не порушені. За таких умов вважає, що позов прокуратури не можна вважати негаторним позовом в інтересах власника майна, бо право власності має бути підтвердженим і ґрунтуватись на Законі, тому до даного позову повинні застосовуватись загальні норми позовної давності визначені ст.257 ЦК України, котрі у даному випадку є пропущеними, питання про їх поновлення позивачем не ставилось. Що ж стосується земельної експертизи та висновку експерта у рамках кримінального провадження №42020071160000025 від 11.02.2020 та акту перевірки №44-ДК/39/АП/09/01/-20 від 23.01.2020, вважає, що у даній справі ці документи є неналежними доказами та їх взагалі не можна брати до уваги з наступних підстав. По-перше, висновок експерта №15/74 від 31.07.2020, здійснено, як у ньому зазначено в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 11.02.2020 за №42020071160000025. Тобто для позову вказаний висновок є вирваним з контексту, оскільки за нормами кримінально-процесуального законодавства, висновок експерта є належним та допустимим джерелом доказів у рамках кримінального провадження у якому призначалось проведення експертизи та у рамках якого на розгляд експерту визначались конкретні питання. Крім того, висновок експерта можна вважати належним і достовірним доказом, якщо речові докази і документи надані для експертного дослідження були слідчим вилучені і зафіксовані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства (ст.160-168, 236-237, 239 КПК), що неможливо дослідити зараз у рамках даного цивільного позову поданого прокуратурою, оскільки відсутні відомості про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020071160000025 від 11.02.2020, відсутній вирок, або інший належний документ у зазначеному кримінальному провадженні, що давав би змогу використовувати матеріали зазначеного кримінального провадження, як докази у цивільних правовідносинах. По-друге, відповідно до ст.36 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», що діяв і був чинний станом на 23.01.2020, на момент складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, щодо об`єкту - земельної ділянки №44-ДКУ39/АП/09/01/-20, термін дії висновків державної експертизи дійсний протягом строку дії об`єкта державної експертизи, але не більше трьох років від дня його видачі. Якщо у цей строк, не розпочато реалізацію заходів, передбачених об`єктом державної експертизи, то він підлягає повторній державній експертизі. У свою ж чергу, прокуратура лише через понад чотири з половиною роки звернулась до суду позовом, посилаючись на документ, котрий вже стратив свою актуальність та юридичну силу. Як вбачається і матеріалів даного позову, прокуратура самовільно та безпідставно визначила себе як представника Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації), без належних на те підстав та повноважень, при цьому порушуючи своїми діями основну засаду діяльності прокуратури - верховенства права та визнання людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю, що закріплена у ЗУ «Про прокуратуру», подаючи позов до суду, що ґрунтується на власних суб`єктивних припущеннях та переконаннях, а не на законних підставах. При цьому штучно створюючи безпідставну судову тяганину й витрачаючи на це бюджетні кошти. За наведених аргументів, вважає, що Тячівській окружній прокуратурі Закарпатської області має бути повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки такі є необгрунтованими, безпідставними та незаконними.

24.07.2024, заступник керівника Тячівської окружноїпрокуратури - начальник Рахівськоговідділу НемешЄ.І.,надіслав досуду відповідь на відзиви. Вважає, що наведені у відзивах твердження не заслуговують на увагу, доводи підлягають відхиленню, позов до задоволення, з наступних підстав. Витребування у власність держави земельної ділянки, незаконно наданої у приватну власність фізичній особі органом виконавчої влади, має легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим визначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення. З огляду на вказане, витребування майна в цьому випадку, матиме підстави та буде законним, відповідатиме легітимній меті та переслідуватиме іконний суспільний інтерес, оскільки спрямовуватиметься на поновлення порушеного права власника - Закарпатської обласної державної адміністрації. При витребуванні майна забезпечуватиметься також пропорційність, співрозмірність між метою (втручання у право особи) та інтересами суспільства, як невід`ємною складовою та інструментом верховенства права. Набуття у власність земельної ділянки лісового фонду з порушенням земельного законодавства в свою чергу порушує права та інтереси держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації в частині права вільного володіння і розпорядження спірною земельною ділянкою. Встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом позову, сформована та передана у приватну власність за рахунок земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства. Фактично відбулась незаконна безоплатна передача такої у приватну власність некомпетентним органом державної влади, без вилучення та зміни цільового призначення. При цьому, витребування у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації земельної ділянки є єдиним пропорційним і належним способом відновлення порушених інтересів держави у вказаному спорі. Позов Тячівської окружної прокуратури відповідає загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу. Крім цього, зазначають, прокуратурою подано позовну заяву в межах строку позовної давності, так як на зазначені позовні вимоги не поширюється строк позовної давності, визначений ст.257 ЦК України. Отже, вважають, участь прокурора у справі, є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає в захисті прав держави. На підставі викладеного, просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

25.07.2024,заступник керівника Тячівської окружноїпрокуратури - начальник Рахівськоговідділу НемешЄ.І.,надіслав досуду клопотання,в якомупросив витребувативід Головногоуправління Держгеокадаструу Закарпатськійобласті, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №541484 від 24.12.2007, виданий ОСОБА_2 та витребувати від Рахівської державної нотаріальної контори, договір дарування земельної ділянки.

31.07.2024, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заперечення на відповідь на відзив позивача, зміст якого зводиться до наступного. ОСОБА_1 , зазначає, що земельна ділянка, яка йому виділялась знаходиться на землях пасовища на полонині, а не в лісовому масиві. Більше того ця земельна ділянка забудована і на ділянці знаходиться дачний будинок. Також вважає висновок експерта від 31.07.2020, помилковим. Позов прокуратури заперечує повністю, оскільки такий є безпідставним та незаконним. Щодо заперечення ОСОБА_2 , зміст таких зводиться до того, що прокуратура і надалі наполягає, що позов носить негаторний характер та пред`явлений від імені законного власника. Хоча законним та належним власником земельної ділянки являється вона. Навіть, якщо слідувати позиції Тячівської окружної прокуратури, Закарпатська обласна державна адміністрація, в інтересах якої діє прокуратура, могла б виступати лише, як користувач земельної ділянки згідно заявленого акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000378 від 18.12.1996, а не власником земельної ділянки. У даному випадку вважає, що склалась ситуація, коли окремі посадові особи Тячівської окружної прокуратури, зловживають своїм статусом та службовим становищем, перевищують свої повноваження, втручаються у цивільні та особисті майнові права громадян, вибірково та вирвано трактують окремі норми закону та своїми діями порушують принцип Верховенства права та право громадян на мирне і законне володіння, розпорядження їх майном. На підставі викладеного, просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 26.09.2024, клопотання про витребування доказів задоволено.

21.10.2024, начальник Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_4 , на виконання ухвали суду про витребування доказів від 26.09.2024 надала надала належним чином завірену копію державного акта серії ЯД №541484.

04.11.2024, відповідач ОСОБА_1 , надіслав до суду заяву про зупинення провадження у справі. Заяву мотивує тим, що 23 жовтня 2024 року, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024078140000321, попередня правова кваліфікація кримінального провадження за ч.1 ст.358 КК України, по факту можливого підроблення документа, а саме відповіді на лист №07.52-104-1599 Вих-24, працівниками філії "Ясінянське ЛМГ" ДП "Ліси України". Досудове розслідування проводить дізнавач СД Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області Неля Бойчук. У даному кримінальному провадженні він є потерпілим.

10.01.2025, ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О., у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, відмовлено.

Ухвалою суду від 05.02.2025 підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11 березня 2025 року.

У судовому засіданні 08.04.2025, прокурор Савчук Л.Д., просила приєднати до матеріалів справи рішення Рахівського районного суду від 03.12.2013 у справі №305/2364/13-ц та договір дарування земельної ділянки від 21.11.2007 №1-3827. Також, надала суду додаткові пояснення. Звертає увагу суду, що вищевказані докази окружною прокуратурою отримано вже після закриття підготовчого судового засідання у справі. Так, договір дарування земельної ділянки №1-3827 від 21.11.2007 окружною прокуратурою здобуто в ході досудового розслідування кримінального провадження №42025072160000011, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, розпочатого за фактом невиконання рішення суду службовими особами Рахівської державної нотаріальної контори від 26.09.2024 про витребування доказів у даній справі. Окрім того, моніторингом Єдиного державногореєстру судових рішень було вставлено, що рішенням Рахівського районного суду від 03.12.2013 у справі №305/2364/13-ц вже визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Рахівської РДА та визнано недійсним державного акта на право власності на спірну земельну ділянку. Враховуючи вищенаведене, причини несвоєчасного подання доказів вважає поважними, оскільки такі було неможливо подати у визначений законом строк, з підстав, що не залежали від окружної прокуратури.

Представник відповідача, Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області у підготовче засідання не з`явився. Голова Рахівської РДА, Владіслав Кич, 15.08.2024 подав через канцелярію суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності їх представника. Позовні вимоги не визнає. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідачка, ОСОБА_2 , 26.02.2025, надіслала до суду заяву в якій просила розгляд даної справи провести у її відсутності, на підставі наявних матеріалів. Позовні вимоги позивача не визнає, просить відмовити у задоволенні таких.

Відповідач, ОСОБА_1 , 26.02.2025, надіслав до суду заяву в якій просив провести розгляд справи у його відсутності, на підставі наявних матеріалів. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Державне спеціалізованегосподарське підприємство"ЛісиУкраїни" в підготовче судове засідання не жодного разу не з`явився. Повідомлялися належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу в електронний кабінет. Заяв та клопотань про відкладення не надсилали.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасн овиконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43,57 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнанні їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до приписів ч.ч.1,2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Отже за загальним правилом, особа може звернутися до суду за захистом саме своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав. Лише у виняткових та передбачених законом випадкам, певні органи чи особи, вправі звертатися до суду в інтересах інших осіб. В інших випадках, ЦПК України не передбачено права однієї особи звертатися до суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до п.п. "а" п.24 Розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України з 27.05.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств).

Згідно, ч.5 ст.122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Враховуючи вищезазначене, органом уповноваженим державою розпоряджатися земельними ділянками лісогосподарського призначення, представляти та захищати, у тому числі в суді, інтереси держави з зазначених питань є Закарпатська обласна державна адміністрація.

Судом встановлено, що Закарпатська обласна державна адміністрація жодних заходів щодо поновлення інтересів держави у судовому порядку не вживала, що підтверджується, листом №17905/06-16 від 21.11.2023 та звернулась до Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області для вирішення питання пред`явлення позову та участі у справі в інтересах держави.

Всі заходи щодо виявлення, фіксації та усунення порушень земельного законодавства вживалися лише Тячівською окружною прокуратурою Закарпатської області.

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У спірних правовідносинах використання земельних ділянок лвсогосподарського призначення порушує права держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, як розпорядника земель та інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Невжиття Закарпатською обласною державною адміністрацією заходів щодо усунення порушення вимог земельного законодавства, а саме незаконної, безоплатної передачі земельної ділянки у приватну власність некомпетентним органом державноїх влади без вилучення та зміни цільового призначення, свідчить про невиконання обов`язку щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави. Таке порушення веде до спричинення суттєвої шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово - економічної діяльності держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

З врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем - суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму захисту інтересів держави у земельній сфері.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земель державної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Ці дії включають подання прокурором до суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь- якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд 11 квітня 2023 року у справі № 371/483/22 провадження № 61-666св23.

У зв`язку з вищенаведеним, наявні достатні підстави для звернення Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації до суду з метою захисту порушених інтересів держави, оскільки уповноважений орган не здійснює належним чином свої повноваження.

Крім того, після отримання судового рішення, таке на підставі ч.10 ст.83 ЦПК України, було приєднано до матеріалів справи № 305/1670/24.

Причини несвоєчасного подання доказів суд визнає поважними, оскільки такі було неможливо подати у визначений законом строк, з підстав, що не залежали від окружної прокуратури.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими доказами та висновками експертів.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 13.07.2007 №310 «Про затвердження проекту землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу земельної ділянки у власність, за пежами населених пунктів» ОСОБА_1 , було затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165, загальною площею 0,10 га, для індивідуального дачного будівництва, за межами населених пунктів полонина "Драгобрат" на території Ясінянської селищної ради, Рахівського району Закарпатської області.

24.07.2007, Рахівською РДА видано ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №044783 (зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2123656200-0107070800158), що посвідчує право власності такого на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,10 га. У подальшому,21.11.2007між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договірдарування земельноїділянки,посвідчений тогож днядержавним нотаріусомРахівської державноїнотаріальної контори,Пріц О.І,зареєстровано вреєстрі за№1-3827,відповідно доякого ОСОБА_2 ,отримала земельнуділянку зкадастровим номером2123656200:08:001:0165площею 0,10га удар.

У зв`язкуз укладеннямвказаного правочину,24.12.2007,Рахівською РДАвидано ОСОБА_2 ,новий державнийакт направо власностіна земельнуділянку з кадастровимномером 2123656200:08:001:0165площею 0,10га,серії ЯД№541484,який зареєстрованийв Книзізаписів реєстраціїдержавних актівна правовласності наземлю тана правопостійного користуванняземлею,договорів оренди землі за №2123656200-0107070800344.

З інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №354807667 від 17.11.2023, вбачається, що відомості про речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 до такого не внесені.

Звертаючись у суд із вказаним позовом Тячівська окружна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державнорї адміністрації посилається на те, що розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №310 від 13.07.2007, в частині надання ОСОБА_1 у приватнувласність земельноїділянки,з кадастровимномером 2123656200:08:001:0165 площею 0,10 га замежами населенихпунктів полонина Драгобрат дляіндивідуального дачного будівництва - видано з порушення вимог земельного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка повністю накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебувала на той час у постійному користуванні ДП "Ясінянське ЛМГ", у зв`язку з чим, таке є незаконним та підлягає скасуванню, договір дарування земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №541484 від 24.12.2007 підлягають скасуванню та визнанню недійсними, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі підлягає також скасуванню, а земельна ділянка поверненню у державну власність.

Як вбачається з матеріалів справи старшим слідчим Фазаном Д.Д., Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області в межах кримінального провадження №42020071160000025, відомості про яке були внесені до ЄРДР 11.02.2020, було призначено земельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта Матьовки Є.І., за №15/74 від 31.07.2020, складеного за результатами проведення земельно - технічної експертизи, який був наданий в рамках розслідування кримінального провадження внесеного 11.02.2020 до ЄРДР за №42020071160000025, земельна ділянка за кадастровим номером 2123656200:08:001:0165, яка розташована за межами населених пунктів полонина Драгобрат на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області та належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_1 , повністю накладається на земельну ділянку земель лісового фонду, які перебувають у користуванні ДП «Ясінянського ЛМГ».

З висновку про повне накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165, вбачається, що на землі лісового фонду, такий, сформований за результатами дослідження, зокрема, викопіювання з картографічних матеріалів планшету лісовпорядкування ДП «Ясінянське ЛГ» з нанесенням на таких меж, спірної земельної ділянки, матеріалів лісовпорядкування (проект організації і розвитку лісового господарства, таксаційні карти тощо) ДП «Ясінянське ЛГ» та матеріалів топографо-геодезичних робіт по виносу меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) із зазначенням на графічних матеріалах меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ясінянське ЛГ».

Відповідно до ч.1 ст.14 Конституції України, ч.1 ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.2ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина перша-другастатті 3 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 5 Лісового кодексу України (далі ЛК України) передбачає, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Також, згідно зі ст.55 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Земельного кодексу України (далі ЗК України), до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

При цьому, як зазначено у ст.16 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Зі змісту ч.1 статті 17 ЛК України вбачається, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно з ч.2 ст.8 ЛК України, право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до державного акту на право постійного користування серії І-ЗК № 000378 від 18.12.1996, виданого Ясінянському державному лісомисливському підприємству, Рахівською районною Радою народних депутатів Рахівського району Закарпатської області, зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 32304,2 гектара землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення лісового та мисливського господарства, відповідно до розпорядження голови Рахівської райдержадміністрації від 18.12.1996 №360.

Факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебування у постійному користуванні ДП «Ясінянське ЛМГ», також підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №44-ДК/39/АП/09/01/-20 від 23.01.2020, складеного державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за результатами проведення планової перевірки з питань законності передачі у власність земельної ділянки за кадастровим номером 2123656200:08:001:0165, відповідно до якого, земельна ділянка знаходиться на землях, наданих у постійне користування ДП «Ясінянське ЛГ», її передано у власність ОСОБА_1 , без вилучення у землекористувача чи/або припинення права постійного користування землею.

Поряд з цим, Постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Згідно з пунктом 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України №881 від 28.10.2022 «Про припинення державного підприємства Ясінянське лісомисливське господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство».

Так, Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №145 від 17.01.2023 затверджено відповідний передавальний акт від 16.01.2023. Згідно з вказаним актом спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником всього майна, усіх прав та обов`язків державного підприємства «Ясінянське лісомисливське господарство».

З листа філії «Ясінянське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» за №930/21.36-2024 від 14.06.2024, встановлено, що дозвіл на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165, яка знаходиться у кварталі НОМЕР_2 виділ НОМЕР_1 Свидовецького лісництва, не надавався.

Також, у розпорядженні Рахівської РДА №310 від 13.07.2007 відсутні відомості про вилучення земельної ділянки у землекористувача - ДП «Ясінянське ЛГ».

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 06.11.2023, ринкова вартість земельної ділянки розташованої за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, полонина Драгобрат, за кадастровим номером 2123656200:08:001:0165, становить 21417,13 гривень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Водночас, встановлено, що Рахівська районна державна адміністрація передала земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 за відсутності згоди лісогосподарського підприємства на вилучення земельної ділянки з постійного користування.

Таким чином, розпорядження Рахівською РДА земельною ділянкою з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,10 га без вилучення такої у земелкористувача, свідчить про порушення ст.149 ЗК України.

Також відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених ч.9 цієї статті; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, тощо), крім випадків визначених ч.5 та ч.9 цієї статті.

Вказаною нормою не передбачені повноваження райдержадміністрації на розпорядження за межами населеного пункту земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.32 ЛК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, районні державні адміністрації мали повноваження лише щодо передачі у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га та у межах лише сіл, селищ, міст районного значення.

Водночас, повноваження щодо розпорядження земельними лісовими ділянками за межами населених пунктів належали обласним державним адміністраціям, що узгоджується з п.5 ч.1 ст.31 ЛК України.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 4 ст.20 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель то тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно зі статтею 102 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з положеннями, викладеними у ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" у разі, коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз`яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Суд з урахуванням доказів, наданих сторонами, зокрема матеріалів, що стосуються місця розташування спірної земельної ділянки, графічних матеріалів Свидовецького лісництва, матеріалів меж земельної ділянки - лісового фонду, що передана у користування ДП "Ясінянське лісомисливське господарство", вважає, що висновок, наданий позивачем, найбільш відповідає обставинам справи, тому суд його бере до уваги з іншими матеріалами справи.

Згідно з ч. ч.1, 3ст.57 ЛК Українизміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно доЗемельного кодексу України. Зміна цільового призначення лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

При цьому, Рахівською районною державною адміністрацією під час вирішення питання про затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність ОСОБА_1 , спірну земельну ділянку безпідставно та за відсутності на це відповідних повноважень в повному обсязі віднесено до земель сільськогосподарського призначення, а питання про зміну цільового призначення її частини із земель лісогосподарського призначення не вирішувалось взагалі. Висновки органу виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища з цього питання не надавались.

Зокрема, в розпорядженні Рахівської районної державної адміністрації №310 від 13.07.2007 відсутні відомості про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що спірна земельна ділянка до її передачі у власність ОСОБА_1 , належала до земель лісогосподарського призначення, перебувала у державній власності та у постійному користуванні ДП "Ясінянське ЛМГ" й використовувалась для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України, при цьому питання про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки (лісогосподарське призначення) не вирішувалось та вона в установленому законом порядку з постійного користування ДП "Ясінянське лісомисливське господарство" не вилучалась.

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008 «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

За правилами ч.3 ст.83, ч.4 ст.84 ЗК Українидо земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.2, 3ст.56 ЗК України, громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Отже, стосовно земель лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності над приватною і, крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати їх у приватну власність, крім випадків, визначених законом.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.164 ЗК України, складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Частиною 1 статті 22 ЛК України встановлений виключний перелік підстав припинення права постійного користування лісами. В силу вимог ч.1 ст.24 ЛК України права лісокористувачів охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина другастатті 152 ЗК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч.ч.2, 3ст.152 Земельного кодексу України). У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст.155 Земельного кодексу України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення всупереч вимогамЗемельного кодексу України(перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Перебування земельної ділянки у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця.

Отже, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушеннямЗемельного кодексу України,Лісового кодексів Українитреба розглядати, як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 в аналогічній справі № 487/10128/14-ц провадження № 14-473 цс 19 (п. 81).

Зазначені правові позиції є сталими у судовій практиці і незмінними (постанови Великої Плати Верховного Суду: від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц; від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц; від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15).

Також, відповідно до положень ст.ст.391,396 ЦК Українипозов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Цивільний оборот земельних ділянок лісогосподарського призначення є і був обмежений законодавчо з огляду, зокрема, на приписиЗК України,ЛК України.

Поряд з тим,ст.21 ЗК Українипередбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ч.1ст.21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, з якої вбачається, що порушення зміни цільового призначення є підставою для визнання недійсним рішень про передачу земельних ділянок лісового фонду у приватну власність.

Таким чином, розпорядження голови Рахівської РДА №310 від 13.07.2007 «Про затвердження проекту землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу у власність земельної ділянки, за межами населених пунктів» у частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів полонина Драгобрат на території Ясінянської селищної ради, видане з порушенням ст. ст.20,56,84та149 ЗК України, ст.31,57 ЛК України, суперечитьрозпорядженню Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008, та, як наслідок, призвело до вибуття з державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення, а також до позбавлення права ДП «Ясінянське ЛГ» на користування такою, у зв`язку з чим, розпорядження у зазначеній частині є незаконним.

Окрім того, судом було встановлено, що рішенням Рахівського районного суду від 03.12.2013 у справі №305/2364/13-ц вже визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Рахівської РДА та визнано недійсним державний акт на право власності на спірну земельну ділянку. Суд прийшов до висновку, що голова Рахівської РДА при прийнятті оскаржуваного розпорядження вийшов за межі своїх повноважень, так як не був наділений правом передавати земельні ділянки із земель державної власності у власність громадянам за межами населених пунктів для дачного будівництва. Таким чином, незаконне розпорядження не може бути підставою для видачі державного акту. (Вищевказане рішення набрало законної сили 07.08.2014).

Разом з тим, з матеріалів справи, вбачається, що на підставі договору дарування від 21.11.2007 ОСОБА_1 , відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,10 га на користь ОСОБА_2 .

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. У силу вимог ст. 378 ЦК України право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які новлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запечечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку «правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Згідно з ч.4 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, та те, що розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №310 від 13.07.2007 видане з порушенням норм земельного законодавства та врезультаті скасоване рішенням суду від 03.12.2013 у справі за №305/2364/13-ц, договір дарування земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203 та ч. 1 ст.215 ЦК України, оскільки цивільний оборот земель лісогосподарського призначення є обмеженим відповідно до ст.84 Земельного кодексу України та ст.178 Цивільного кодексу України.

Водночас питання правомірності видачі державного акту на право власності на земельну ділянку безпосередньо залежить від законності прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого такий акт видано.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 (справа № 2-3007/11, провадження № 14-525цс18) державні акти на право власності на земельні ділянки є документами,що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, скасування судом договору дарування, підлягає також визнанню недійсним виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку.

Перебування земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,10 га у власності ОСОБА_2 створює перешкоди Закарпатській обласній державній адміністрації у володінні, користуванні та розпорядженні вказаною земельною ділянкою лісогосподарського призначення, порушують права та законні інтереси держави, отже підлягають захисту шляхом зобов`язання власника повернути зазначену земельну ділянку у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

За приписами ст.3 ЗУ "Про державний земельний кадастр" основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принцип об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації №310 від 13.07.2007 спірну земельну ділянку незаконно віднесено до земель рекреаційного призначення, водночас з наведених у матеріалах справи доказів, встановлено, що така належить до земель державної власності лісогосподарського призначення.

Окрім того, частиною 13статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Згідно абзацом 1 частини 10статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,10 га у Державному земельному кадастрі із вказаним незаконним цільовим призначенням порушуватиме принцим об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави.

Так, з приводу уповноваженого державою органу на розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення слід зазначити, що у зв`язку з внесеннямЗаконом України №1423-ІХ від 28.04.2021змін доЗемельного кодексу України, відповідно до п. п. «а» п.24 РозділуXПерехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств).

Згідно з ч.5ст.122 Земельного кодексу України(в редакції від 27.05.2021) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, з 27.05.2021 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення належать до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації.

Судом встановлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, відповідні повноваження також належали до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Так, у рішенні від 27 листопада 2007 року у справі «Гамер проти Бельгії» (Hamer v. Belgium, заява №21861/03) щодо зобов`язання заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, до якої застосовувалась заборона на будівництво, ЄСПЛ встановив наступне.

Втручання у право заявниці на мирне володіння майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбачене законом і переслідувало мету контролю за використанням земельної ділянки відповідно до загальних інтересів шляхом приведення її у відповідність до плану землекористування, який визначав лісову зону, в якій будівництво не дозволялося.

Стосовно пропорційності втручання, то питання захисту навколишнього середовища зумовлюють постійний і стійкий інтерес громадськості, а отже, і органів державної влади. Економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава має законодавство з цього питання. Тому обмеження права власності були допустимими за умови, що між індивідуальними та колективними інтересами встановлений розумний баланс.

Разом з тим відповідачі у відзивах на позовні вимоги, посилалися на відсутність у позивача порушеного права, оскільки земельна ділянка пройшла законну процедуру вилучення із земель лісогосподарського призначення так, як ДП "Ясінянське ЛМГ" дало згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,10 га в кварталі 3 виділу 7 Свидовецького лісництва, для будівництва дачного будинку, а також посилаються на відсутность доказів існування накладки земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_2 .

При цьому судом встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом позову, належить до земель лісогосподарського призначення. Фактично відбулась незаконна безоплатна передача такої у приватну власність некомпетентним органом державної влади, без вилучення та зміни цільового призначення.

Право держави на повернення земельної ділянки, належної до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її передачі у власність фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Вказана позиція відображена у правових висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц та у справі №488/6211/14-ц, від 12.06.2019 у справі 487/10128/14-ц.

Витребування у власність держави земельної ділянки, незаконно переданої у приватну власність фізичній особі органом виконавчої влади, має легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Таким чином, визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади, на підставі якого відповідна земельна ділянка незаконно була передана у приватну власність, а також визнання недійсним відповідного державного акта на право власності на земельну ділянку є єдиним пропорційним і належним способом відновлення порушених інтересів держави у вказаному спорі. За таких обставин позов прокуратури відповідає загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

При вирішенні даного спору суд враховує те, що розпорядження голови Рахівської РДА №310 від 13.07.2007 та державний акт, які є предметом спору,на земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану за межами населеного пункту полонина "Драгобрат", Рахівського району Закарпатської області, серії ЗК №044783 від 24 липня 2007 року, цільове призначення якої для дачного будівництва, видані ОСОБА_1 , визнані недійсними та скасовані рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 03.12.2013, отже, суд відмовляє позивачу у задоволенні цих позовних вимог.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, суд приходить до висновку, що вимога про визнання недійсним договору дарування та відповідного державного акта на право власності, на земельну ділянку, яка належить до земель лісогосподарського призначення, та повернення земельної ділянки державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, як органу до компетенції якого належать повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення, не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають в цій частнині до задоволення.

Згідно з ч.3 та 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями) установлено карантин з 12.03.2020 до 30.06.2023 на всій території України.

З цього приводу у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №920/724/21 зазначено, що автоматичне продовження цих строків пов`язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

Також, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав законної сили 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану " від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 24.02.2022, який продовжує діяти.

Позивач - прокурор надав суду докази того, що про порушення прав держави позивач довідався лише 31.07.2020 за результатами проведення земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження №42020071160000025 від 11.02.2020, а позовна заява подана до суду 20.06.2024, за таких обставин строк позовної давності, який встановлений, не пропущений, тому заява відповідачів про відмову у задоволенні позову у зв`язку із закінченням строків давності є безпідставною, отже задоволенню не підлягає.

Відповідност.141 Цивільного процесуального кодексу Українисуд вирішує питання про розподіл судових витрат таким чином.

У даному позові прокуратура Закарпатської області є платником судового збору в сумі 15140,00 гривень згідно з платіжним дорученням №517 від 07.05.2024.

Таким чином, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідачів: Рахівської районної державної адміністраціїЗакарпатської області(Рахівськоїрайонної військовоїадміністрації), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Закарпатської обласної прокуратури, слід стягнути,порівну,судові витратипонесені прокуроромпід часрозгляду справи,по 5046(п`ять тисяч сорок шість)гривень 66копійок, з кожного.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати договір дарування земельної ділянки №1-3827 від 21.11.2007, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі якого земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,1 га відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №541484 від 24.12.2007, яким посвідчується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165, площею 0,1 га, для індивідуального дачного будівництва.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165 площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 00022496) земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0165, площею 0,1 га.

Стягнути з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Рахівської районної військової адміністрації) на користь Закарпатської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 5046 (п`ять тисяч сорок шість) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 5046(п`ять тисяч сорок шість)гривень 66копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Закарпатської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 5046(п`ять тисяч сорок шість)гривень 66копійок.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, код ЄДРПОУ: 02909967, місцезнаходження: м. Тячів, вул. Незалежності, 27. .

Закарпатська обласна державна адміністрація (Закарпатська обласна військова адміністрація) ЄДРПОУ 00022496, місцезнаходження: м. Ужгород, пл. Народна, 4.

Відповідачі:

Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області (Рахівська районна військова адміністрація), ЄДРПОУ 22106207, місцезнаходження: м. Рахів, вул. Миру, 1 Рахівського району Закарпатської області.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», місцезнаходження: м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9 А, ЄДРПОУ 44768034.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Головуюча: М.О. Марусяк