Постанова від 08.04.2025 по справі 913/447/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м. Харків Справа № 913/447/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Плахов О.В. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Ламанової А.В.

та представників учасників справи:

від Позивача - Пясецький Д.В.; від Відповідача - Морозова Я.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, молоді та спорту Щастинської міської військової адміністрації Щастинського району Луганської області, м. Щастя Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2024 р. у справі №913/447/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Щастинської міської військової адміністрації Щастинського району Луганської області, м. Щастя

про стягнення 378 108,03 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі- Позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Щастинської міської військової адміністрації Щастинського району Луганської області про стягнення заборгованості за природний газ згідно договору постачання природного газу № 11-1051/21-БО-Т від 04.11.2021 у сумі 378 108,03 грн, з яких: 242 014,28 грн - основний борг; 51 121,93 грн - пеня; 17 867,72 грн - три проценти річних; 67 104,10 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.12.2024 у справі №913/447/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважаючи, що суд не дослідив належним чином обставини справи, зробив хибний висновок про повторне стягнення суми боргу за рахунок коштів державного бюджету, тому рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та матеріального права.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що:

- сума заборгованості перед Позивачем є неузгодженою, оскільки Позивачем не надано доказів направлення актів приймання- передачі природного газу, у зв`язку з чим не було підстав для оплати за природній газ у відповідний бюджетний рік;

- суд першої інстанції не прийняв до уваги перебування Відповідача на окупованій території, втрату документації, листування між сторонами, неможливість виконання зобов`язання внаслідок дій обставин непереборної дії, що є підставою для звільнення від зобов`язання на підставі ч. 1 ст. 617 ЦК України;

-суд не дослідив відсутність порушення прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки Відповідач мав можливість сплатити за реальне та зафіксоване споживання газу у будь-який момент.

Ухвалою апеляційного суду від 27.01.2025 у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Луганської області від 20.12.2025 року у справі №913/447/24, а ухвалою апеляційного суду від 07.02.2025 зазначену апеляційну скаргу призначено до розгляду на 17.03.2025 о 11:15.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Відповідача.

Разом з тим, Виконуючий обов`язки керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Щастинської міської військової адміністрації Щастинського району Луганської області (далі- Прокурор) (особа, яка не є учасником справи) також звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 20.12.2024 у справі № 913/447/24 у частині стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Щастинської міської військової адміністрації Щастинського району Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» основного боргу в сумі 778 грн 04 коп., інфляційних втрат в розмірі 67 104,10 грн, 3% річних у розмірі 17 867,72 грн та пені - 51 121,93 грн. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відмовити.

Також Прокурор просив залучити Щастинську міську військову адміністрацію Щастинського району Луганської області (код ЄДРПОУ 43982093) до участі у справі як третю особу на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 12.03.2025року відкрито апеляційне провадження за означеною апеляційною скаргою, поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2024 р. у справі № 913/447/24; об`єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження, встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 17.03.2025р. (включно), а також призначено розгляд апеляційних скарг на 17.03.2025 о 11:15.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025р. відмовлено виконуючому обов`язки керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області у задоволенні клопотання про залучення Щастинської міської військової адміністрації у якості третьої особи на боці Відповідача, апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2024 р. у справі №913/447/24 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

У судовому засіданні 17.03.25р. оголошено перерву до 08.04.25 до 09:15 з метою витребування у Позивача додаткових пояснень у справі стосовно направлення актів приймання-передачі природного газу відповідно до п.3.5.2 Договору про постачання природного газу за спірний період Відповідачу, а у Відповідача - щодо визначеного Позивачем моменту направлення спірного акту.

На виконання ухвали суду Позивачем надано додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що акти приймання -передачі природного газу були направлені простими листами у зв`язку з чим дата або докази направлення не збереглися. Додав, що спірні акти було направлено Відповідачу електронною поштою 13.03.22, в підтвердження чого надав скріншоти відправки, які просив долучити до матеріалів справи за мотивами необхідності їх оцінки судом апеляційної інстанції для правильного вирішення спору.

Судовою колегією залишено без розгляду зазначене клопотання Позивача в порядку ст.118 ГПК України, як таке, що подане поза межами встановленого судом строку (в ухвалі про відкриття провадження такий строк було визначено до 06.02.2025) та відсутністю клопотання щодо його поновлення (продовження).

Мотиви необхідності оцінки наданих доказів судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки Позивач був обізнаний із запереченнями Відповідача як в суді першої, так і з викладеними в апеляційній скарзі доводами, які щодо основної суми зводилися до відсутності направлення примірників актів, отже Позивач мав можливість надати додаткові докази на підтвердження своєї правової позиції, оскільки саме він ініціював відкриття даної справи.

Відповідачем у судовому засіданні подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою палатою Верховного Суду в справі №908/1162/23 питання щодо поширення правового режиму, передбаченого ч.2 ст. 13 та ч.2 статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» .

Судова колегія не вбачає підстав до задоволення означеного клопотання та об`єктивної неможливості розгляду справи у розрізі приписів ст. 227 ГПК України, оскільки зібрані докази у даній справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлено укладення 04.11.2021 між сторонами Договору постачання природного газу №11-1051/21-БО-Т (далі- Договір), відповідно до п. 1.1 якого Позивач зобов`язався поставити Відповідачу природний газ, а Відповідач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Також судом зазначено що Позивачем в рамках зазначеного Договору складено у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 1 186 176,54 грн, які не підписано Відповідачем : - від 30.11.2021 в об`ємі 4,71800 тис.куб.м природного газу на суму 78 101,76 грн (акт не підписаний з боку відповідача);

- від 31.12.2021 в об`ємі 21,78600 тис.куб.м природного газу на суму 360 645,34 грн (акт не підписаний з боку відповідача);

- від 31.01.2022 в об`ємі 30,53131 тис.куб.м природного газу на суму 505 415,16грн (акт не підписаний з боку відповідача);

- від 28.02.2022 в об`ємі 14,61969 тис.куб.м природного газу на суму 242 014,28 грн (акт не підписаний з боку відповідача).

Суд дійшов висновку про часткову оплати Відповідачем природного газу в розмірі 944 162,26 грн та про порушення права Позивача щодо отримання ним решти оплати в спірній сумі, що стало підставою для звернення останнього з позовом про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, що пов`язані із простроченням виконання вищенаведеного зобов`язання.

Відповідач в суді першої інстанції надсилав відзив на позов, однак його не було прийнято судом через недотримання вимог щодо форми заяви та порядку її подання.

Задовольняючи позов, господарський суд визнав обґрунтованими та доведеними позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 242 014,28 грн, інфляційних втрат в розмірі 67 104,10 грн, 3% річних у розмірі 17 867,72 грн та пеню в розмірі 51 121,93грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвалене судове рішення про повне задоволення заявлених позовних вимог про стягнення грошових коштів та оцінки заперечень Відповідача, які полягають у тому, що:

- сума заборгованості перед Позивачем є неузгодженою, оскільки Позивачем не надано доказів направлення актів приймання- передачі природного газу, у зв`язку з чим не було підстав для оплати за природній газ у відповідний бюджетний рік, в якому було заплановано повний обсяг бюджетних коштів;

- обставини перебування Відповідача на окупованій території, втрату документації, листування між сторонами, неможливість виконання зобов`язання внаслідок дій обставин непереборної дії, що є підставою для звільнення від зобов`язання на підставі ч. 1 ст. 617 ЦК України.

Досліджуючи обсяг заперечення Відповідачем в суді першої інстанції обставин, якими Позивач обґрунтовує позовні вимоги, судовою колегією встановлено, що направлені Відповідачем 05.12.2024 та 16.12.2024 на електронну пошту суду у встановлений за ухвалою господарського суду від 19.11.2024 строк відзив на позовну заяву та відповідь на відзив (Позивача) не прийняті судом та визнані такими, що підлягають поверненню без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що про наведену оцінку пояснень Відповідача, що викладена останнім у відзиві та відповіді на відзив, судом зазначено лише у рішенні суду по суті спору, окремих ухвал з цього приводу судом не ухвалювалося.

В межах розгляду цієї справи винесене всього два процесуальних документа- ухвала суду від 19.11.2024 , якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а також рішення суду по суті спору від 20.12.2024, оскільки справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Зі змісту наведеної ухвали господарського суду вбачається, що через відсутність зареєстрованого «Електронного кабінету» Відповідача та тимчасової окупації території його офіційного місцезнаходження, як Позивачем, так і судом - відповідні процесуальні документи (копія позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження у справі ) надсилалися на адресу електронної пошти Відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: osvita.schastye-vca@ukr.net.

Також судом встановлений Відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву та п`ятиденний строк для подання заперечень на відповідь на відзив Позивача, зобов`язано Відповідача зареєструвати «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або в підсистемі «Електронний суд» та повідомити про це суд.

Судом запропоновано учасникам справи у період воєнного стану утриматись від відвідування суду, а свої процесуальні права та обов`язки реалізовувати через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» або у паперовій формі - через особистий кабінет в системі «Електронний суд» https://id.court.gov.ua або у разі неможливості надсилання документів в електронному вигляді - звичайною поштою на офіційну адресу суду.

Відповідач, в особі його керівниці- Морозової Я.О., шляхом відповіді на ту ж саму електронну адресу суду, з якої було отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі, повідомив суд про реєстрацію особистого кабінету в системі «Електронний суд» та про технічну неможливість надсилати в цій системі документи - направив відзив на позов, а Позивачу - відзив на позов на паперовому носії. Таким же чином Відповідач направив заперечення на відповідь на відзив Позивача.

За змістом ч.ч.2,4 ст.170 ГПК України, письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Разом з тим, за змістом вимог ч. 2 ст.232 ГПК України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Вимогами ст.233 ГПК України встановлений порядок ухвалення судових рішень, за змістом якого (ч.5 ) ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.

Відповідно до ст.252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252 -1 цього Кодексу, проте інших підстав та порядку винесення судом вищенаведених процесуальних рішень, зокрема, щодо залишення заяв по суті без розгляду- нормами глави 10 ГПК України не передбачено.

Відповідно до вимог ст.2 ГПК України , завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За принципом змагальності господарського судочинства (ст.13 ГПК України), суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що внаслідок недотримання судом вищенаведених вимог процесуального закону Відповідач не був вчасно обізнаний про залишення його заяв по суті спору без розгляду, а отже й був позбавлений можливості усунути формальний недолік зазначених заяв, що позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права.

Також судова колегія звертає увагу на вразливість організаційно-технічного стану установи Відповідача, діяльність якого була лише частково відновлена на пiдконтрольнiй державі території, отже з урахуванням специфіки своєї діяльності, релокації в інше місто та з обмеженим штатом працівників Відповідач об`єктивно міг мати складнощі зі швидким та якісним реагуванням на зміни в господарсько-процесуальному законодавстві щодо налагодження обміну документами в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Крім того, як вбачається зі змісту заяв по суті спору Позивача, він надавав відповідь на відзив Відповідача, отже реалізовував свої процесуальні права в світлі наведеного принципу змагальності господарського процесу, що взято судом до уваги.

За наведених обставин судова колегія переглядає дане рішення суду з урахуванням наведених заяв Відповідача по суті спору.

За змістом ст.ст.15,16 ЦК та ст.ст.4,5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) можливість задоволення позову передбачає доведеність позивачем (ст.ст.13,74 ГПК) та встановлення судом такої сукупності складників: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб`єктивного права або легітимного інтересу (а); порушення (невизнання або оспорювання) такого суб`єктивного права/легітимного інтересу визначеним відповідачем (б); належність та ефективність обраного способу судового захисту (в).

Сутність захищуваного Позивачем суб`єктивного права на отримання стягуваних грошових коштів ґрунтується на зумовлених зобов`язаннях Відповідача зі сплати спожитого судового газу, які (зобов`язання) опосередковані Договором, який за змістом ст.ст.11, 509 ЦК є належної підставою для виникнення і існування відповідних зобов`язань його сторін.

Відповідно до п.3.5 Договору, обсяг переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ .

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання .

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору .

Окрім того, пунктом 5.1. договору погоджено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Водночас, виникнення право вимоги оплати спожитого газу за змістом п.5.1. цього Договору узалежнено від отримання та підписання споживачем акту приймання-передачі газу, який опосередковує перехід права власності на товар згідно п.3.1 цього Договору та є первинним документом у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що покладає на постачальника як кредитора у розглядуваному спірному грошовому зобов`язанні вчинити дії з надання для підписання споживачу такого акту (п.п.3.1., 3.5.1., 3.5.2. Договору).

Як убачається з матеріалів справи, оригінали актів приймання-передачі газу за спірний період, підписані зі свого боку, постачальником споживачеві надані не були, адже відповідна обставина заперечена Відповідачем, а доказів на її підтвердження Позивачем всупереч ст.ст.13, 74 ГПК не надано (посилання на втрату відомостей про надсилання електронною поштою судова колегія розцінює критично, адже за умов надсилання оригіналу, посвідченого електронним цифровим підписом, відповідні відомості про таке надсилання були б доступними для представлення суду, тоді як ймовірне надсилання непідписаного тексту або просто копії акту електронною поштою не є виконанням вимог договору з цього приводу).

Вказувана Позивачем неможливість поштового надсилання актів приймання- передачі протягом певного часу не обмежувала такої відправки у подальшому та не звільняла постачальника від належного вчинення дій, від яких узалежнено момент виникнення обов`язку з оплати, що відповідає приписам ст.629 ЦК.

Посилання Позивача, з яким погодився і суд першої інстанції, про можливість застосування у такому випадку положень п.3.5.4 Договору, є наслідком помилкового тлумачення умов договору всупереч приписів ст.213 ЦК, адже можливість «подолання» відсутності акту приймання-передачі за допомогою відомостей Інформаційної платформи Оператора ГТС передбачена виключно у випадку попереднього виконання постачальником обов`язку з надсилання споживачеві на розгляд підписаного зі свого боку акту приймання-передачі та неповернення такого акту споживачем протягом визначеного строку (до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим) - інше (фактично застосоване місцевим судом) тлумачення фактично звільняє постачальника від виконання обов`язку з оформлення акту зі свого боку та змінює визначені Договором умови щодо моменту оплати, що несумісно із принципами розумності та добросовісності (п.6 ст.3 ЦК).

Судова колегія звертає увагу, що в межах даної справи спірним періодом є тільки лютий 2022 року, судовою колегією не встановлено спору між сторонами за попередні розрахункові періоди - листопад 2021-січень 2022 року, за доводами Відповідача за спожитий Відповідачем газ в ці періоди сплачено, надані Позивачем примірники актів прийому- передачі - підписано та направлено у відповідні органи Державного казначейства.

Отже посилання Позивача на оплати Відповідачем за попередні (до спірного періоди), жодною мірою не впливає на питання дотримання постачальником умов щодо надання на розгляду оформлених та підписаних зі свого боку актів приймання-передачі газу, яке є істотним для визначення початку відліку строку оплати цього газу споживачем.

Судова колегія критично ставиться до твердження Позивача, з яким погодився й суд першої інстанції, що ним ймовірно направлялися (надавалися) Відповідачу акт прийму -передачі природного газу за лютий 2022 року від 28.02.2022, оскільки, по перше- кінець розрахункового періоду прийшовся на початок бойових дій, коли, як стверджує сам Позивач, поштові служби в м.Щасті Луганської області вже не працювали, а по друге- сам обсяг спожитого газу Позивачем визначається з отриманої безпосередньо перед зверненням до суду відповіді ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 28.10.2024 № ТОВВИХ-24-16349.

Також судова колегія вважає безпідставними доводи Позивача щодо необов`язковості надання Відповідачу примірника акту прийму -передачі природного газу та достатності обізнаності Відповідача про обсяги та вартість спожитого ним природного газу для його оплати, оскільки Відповідач є бюджетною установою та здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов`язань за відсутності підтверджуючих документів є порушення бюджетного законодавства в силу п.23 ст.116 Бюджетного кодексу України.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що за встановлених обставин відсутності надання постачальником оригіналів підписаних зі свого боку актів приймання-передачі природного газу для розгляду і підпису споживачеві з метою оформлення господарської операції з передачі газу як товару, що має бути сплачений після оформлення його передачі згідно умов Договору, є підстави для констатації факту прострочення кредитора з боку Позивача у розумінні ч.1 ст.613 ЦК:

- за змістом ч.4 ст.612 ЦК прострочення кредитору усуває прострочку боржника (Відповідача);

- відсутність прострочення з оплати унеможливлює порушення захищуваного суб`єктивного права на отримання такої оплати у розумінні ст.610 цього Кодексу;

- відсутність порушення (прострочення) грошового зобов`язання згідно ст.ст.611, 625 ЦК, унеможливлює і задоволення заявлених позовним вимог, які опосередковують наслідки прострочення боржника (відсутнє у розглядуваному випадку).

Виключно за умов надсилання постачальником у встановленому договором порядку на розгляд і підписання споживачеві оригіналів актів приймання-передачі природного газу за спірний період та необґрунтовану відмову споживача від їх підписання чи не підписання упродовж визначеного Договором строку позичальник буде управнений ініціювати питання щодо примушення до виконання відповідного грошового зобов`язання, у межах вирішення ймовірного спору щодо якого і підлягатимуть дослідженню та правової оцінки аргументи сторін щодо форс-мажорних обставин та неможливості споживання газу упродовж тимчасової окупації (з`ясування цих питань у світлі висновку апеляційного суду про відсутність порушення з боку Відповідача з мотивів прострочення кредитора у межах цього провадження є недоцільним).

Враховуючи відсутність підстав до стягнення суми основного боргу, відсутні підстави до нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, які пов`язані з простроченням грошового зобов`язання, дослідити правильність визначення періоду щодо їх нарахувань неможливо.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги Відповідача підтвердились під час апеляційного розгляду справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2024 р. у справі №913/447/24 - скасуванню на підставі ч. 3 ст. 277 ГПК України через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

По справі слід прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ про стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Щастинської міської військової адміністрації Щастинського району Луганської області суми основного боргу у розмірі 242 014,28 грн, інфляційних втрат в розмірі 67 104,10 грн, 3% річних у розмірі 17 867,72 грн та пені в розмірі 51 121,93 грн,

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Позивача, що зумовлює стягнення з останнього на користь Відповідача суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6805,94грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, молоді та спорту Щастинської міської військової адміністрації Щастинського району Луганської області, м. Щастя Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2024 р. у справі №913/447/24 -задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2024 р. у справі №913/447/24 - скасувати .

Прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ про стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Щастинської міської військової адміністрації Щастинського району Луганської області суми основного боргу у розмірі 242 014,28 грн, інфляційних втрат в розмірі 67 104,10 грн, 3% річних у розмірі 17 867,72 грн та пені в розмірі 51 121,93 грн,

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та з переглядом апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», місцезнаходження: вул. Шолуденка, будинок 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676 на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Щастинської міської військової адміністрації Щастинського району Луганської області (91480, Луганська область, Новоайдарський район, м. Щастя, вул. Спортивна, буд. 3, код ЄДРПОУ 43949501) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6805,94грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 17.04.2025.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.В. Плахов

Суддя Д.О. Попков