Постанова

від 17.04.2025 по справі 914/744/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/744/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Ємця А.А., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" - Павлічка О.О. (в порядку самопредставництва),

відповідача - дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - адвоката Баумана Ю.Т., ордер АІ № 1812201 від 03.02.2025,

третьої особи - приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - адвоката Андрієнко С.В., дов. від 20.01.2025 № 22-01/01,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - Санаторій)

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 (суддя Гоменюк З.П.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 (головуючий Бонк Т.Б., судді: Матущак О.І., Скрипчук О.С.)

у справі № 914/744/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" (далі - Товариство)

до Санаторію,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - Укрпрофоздоровниця),

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 7 303 600,84 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до суду з позовом до Санаторію про стягнення заборгованості за договором надання послуг з постачання теплової енергії від 15.12.2021 № 35/2021 (далі - Договір) у розмірі 7 303 600,84 грн, з яких: 7 016 798,64 грн - заборгованість за надані послуги, 2 606 41,89 грн - пеня, 26 160,31 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 01.11.2023 по 01.02.2024 надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 7 016 798,64 грн, однак на порушення умов Договору відповідач не здійснив їх оплати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.07.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025, позов задоволено.

Судові рішення мотивовано доведеністю обставин постачання позивачем відповідачу теплової енергії за Договором у спірний період на загальну суму 7 016 798,64 грн. Прийняття цих послуг відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками у двосторонньому порядку, скріплені відтиском печаток сторін, а також містять зазначення про те, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. З огляду на порушення відповідачем свої зобов`язань за Договором з оплати поставленої теплової енергії, з нього на користь позивача підлягають стягненню нарахована на підставі пункту 32 Договору пеня, а також 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Не погоджуючись із рішенням і постановою судів попередніх інстанцій, Санаторій звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій:

- на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статей 526, 530, 628, 692, 901 ЦК України та статті 20 Закону України "Про теплопостачання" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 25.05.2023 у справі № 910/16781/21, від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18, від 03.07.2019 у справі № 917/2094/17, від 15.07.2019 у справі № 917/743/18, від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18;

- на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статтю 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах;

- на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та підлягають скасуванню на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим фактично позбавив останнього можливості заявити про призначення комплексної теплотехнічної та економічної судової експертизи. У свою чергу, суд апеляційної інстанції неправомірно відхилив клопотання відповідача про призначення комплексної теплотехнічної та економічної судової експертизи.

Просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає про понесення ним витрат на професійну правову допомогу у суді касаційної інстанції, докази чого будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, непідтвердженість заявлених підстав касаційного оскарження, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. 07.04.2025 від Товариства також надійшли додаткові пояснення щодо обставин направлення відзиву іншим учасникам справи, до якого долучено докази такого направлення.

Від Укрпрофоздоровниці 15.04.2025 надійшли пояснення на касаційну скаргу, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, поданим поза межами встановленого строку на його подання, без відповідного клопотання про поновлення цього строку, у зв`язку з чим подані пояснення на касаційну скаргу долучаються до матеріалів справи, однак залишаються Судом без розгляду.

Від Санаторію 16.04.2025 надійшли додаткові пояснення у справі з додатковими доказами та клопотанням про їх долучення та врахування при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень. У цей же день від Товариства також надійшли додаткові пояснення, у яких позивач заперечив проти долучення та врахування додаткових пояснень та додаткових доказів скаржника у справі, Клопотав відмовити Санаторію у їх долученні та врахуванні.

За наслідками розгляду клопотань сторін, Верховний Суд задовольнив клопотання Товариства та відмовив у задоволенні клопотання Санаторію, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 161 ГПК України не затребував додаткових пояснень у сторін. Водночас процесуальний строк на зміну чи доповнення касаційної скарги на момент звернення Санаторію із зазначеними додатковими поясненнями сплив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін та третьої особи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.12.2021 Товариство (виконавець) та Санаторій (споживач) уклали Договір, за умовами якого:

- виконавець зобов`язується надати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення та приготування гарячої води відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору (пункти 1, 2);

- теплова енергія виробляється за адресою: м. Моршин, вул. Паркова плаща, 3 (надалі - котельня), де на виконання цього договору виконавець зобов`язаний розмістити котельню на альтернативному паливі. Теплова енергія виробляється з альтернативних джерел енергії - гранул паливних з дерева (пункт 3);

- вузол комерційного обліку теплової енергії встановлений в котельні за адресою: м. Моршин, вул. Паркова площа, 3. Заводський номер, назва та умовне позначення типу засобу вимірювальної техніки: № 043545 AXIOMA Qalco (SKS-3) № 21323973 POWOGAZ MWN 130-200 № 40301442 POWOGAZ JS 10-01 (пункт 5);

- виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно. Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 1 і 2 цього договору до межі балансової належності теплових мереж виконавця та споживача. Межею балансової належності теплових мереж виконавця та споживача є врізка теплової мережі виконавця у приміщенні Бальнеологічної лікарні за адресою: м. Моршин, вул. Паркова площа, 3 (пункти 6, 7);

- контроль якісних та кількісних характеристик послуг здійснюється за показниками загального вузла комерційного обліку теплової енергії, що встановлений за адресою: м. Моршин, вул. Паркова площа, 3. Сторони дійшли згоди, що об`єм споживання теплової енергії споживачем на один рік становить від 2 000 Гкал до 6 000 Гкал (пункт 8);

- обсяг спожитої у будівлях послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлях за показаннями засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку або у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлях протягом трьох діб до виходу з ладу вузла обліку та протягом трьох діб з моменту відновлення роботи вузла обліку. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (пункт 10);

- зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється щомісячно 01 числа з 10.00 год. до 13.00 години виконавцем у присутності споживача або його представника. Дані засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії є підставою для складання виконавцем акту приймання-передачі наданих послуг за звітний місяць (пункт 14);

- споживач має право доступу до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузол комерційного обліку, для перевірки схоронності такого вузла обліку, зняття показань засобів вимірювальної техніки, що є складовою вузла комерційного обліку. Втручання в роботу вузла комерційного обліку заборонено. Періодичний огляд вузла комерційного обліку здійснюється виконавцем під час зняття показників. Споживач повідомляє про недоліки в роботі вузла комерційного обліку протягом п`яти робочих днів з дня виявлення засобами зв`язку, зазначеними в розділі "Реквізити і підписи сторін" цього договору. Повірка засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла комерційного обліку, здійснюється споживачем (пункти 15, 16);

- ціна за 1 Гкал теплової енергії, яка поставляється споживачеві становить 3 600,00 (три тисячі шістсот) грн з ПДВ, що підтверджується калькуляцією, яка є невід`ємним додатком 2 до цього договору (пункт 17);

- ціна на теплову енергію змінюється у разі зміни будь-якої із складових ціни відображених у додатку № 2 до цього договору. Про зміну ціни за 1 Гкал теплової енергії виконавець попереджає споживача не раніше, як за 15 календарних днів до дня настання таких змін та надає для погодження споживачу калькуляцію зміненої ціни. Зміна ціни до договору відбувається за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. У разі недосягнення сторонами згоди щодо зміни ціни за 1 Гкал виконавець вправі припинити надавати послугу споживачу з дати з якої пропонується змінити ціну (пункт 18);

- розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги та акт прийому-передачі наданих послуг споживачу не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Розрахунок та акт прийому-передачі наданих послуг надається на паперовому носії (пункти 19, 20);

- споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Під час здійснення оплати споживач зазначає розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу. У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності, а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу (пункти 21, 23);

- споживач має право перевіряти достовірність розрахунків та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору; складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання послуги, зміною її споживчих властивостей та перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт (підпункти 8, 9 пункту 25);

- споживач зобов`язаний оплачувати спожиту послугу за ціною визначеною цим договором; у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу сплачувати пеню в розмірах, установлених цим договором (підпункти 3, 4 пункту 28);

- у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу (пункт 32);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом п`яти років з дати набрання чинності (пункт 38).

У подальшому між сторонами Договору погоджені та підписані низка додаткових угод до нього, зокрема:

- від 15.09.2022 № 1, якою сторони внесли зміни в пункт 18 Договору щодо ціни та погодили, що ціна за 1 Гкал теплової енергії з 15.09.2022 становить 6 000 (шість тисяч) грн в т.ч. ПДВ, що підтверджується калькуляцією в новій редакції від 15.09.2022, яка є невід`ємною частиною до Договору;

- від 01.11.2022 № 2, якою сторони дійшли згоди доповнити Договір додатком № 4 до Договору "Схема теплової мережі", додатком № 5 до Договору "Звіт про надану теплову енергію", а також внести зміни в пункт 5 Договору, виклавши його в такій редакції: "5. Вузли комерційного обліку теплової енергії встановлені в котельні за адресою: м. Моршин, вул. Паркова площа, 3 (Вузол обліку № 1) та Теплової камери № 3 (Вузол обліку № 2) згідно додатку № 4 до договору "Схема теплової мережі". Згідно з пунктом 4 цієї додаткової угоди до Договору, кількість спожитої теплової енергії споживачем визначається як різниця між кількістю теплової енергії спожитої згідно показників Вузла обліку № 1 та Вузла обліку № 2 за відповідних розрахунковий період, про що виконавець складає звіт про надану теплову енергію згідно додатку № 5 до цього Договору та надає споживачу разом із рахунком та актом приймання передачі наданих послуг;

- від 30.10.2023 № 4, якою сторони погодили, що вартість додаткової угоди становить 257 561,14 грн (двісті п`ятдесят сім тисяч п`ятсот шістдесят одна грн, 14 коп.), в т.ч. ПДВ - 42 926,86 грн. Ціна теплової енергії становить 3 870,72 грн за Гкал в т.ч. ПДВ згідно калькуляції від 17.10.2023. У пункті 2 цієї додаткової угоди сторони погодили, що дані кошти буде спрямовано на погашення заборгованості за теплопостачання в період жовтень 2023 року, під час розміщення внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до пункту 3 цієї додаткової угоди, термін дії додаткової угоди: в період з моменту підписання по 31.12.2023 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

У період з 01.11.2023 по 01.02.2024, Товариство надало Санаторію послуги з постачання теплової енергії за Договором на загальну суму 7 016 798,64 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаними у двосторонньому порядку уповноваженим представниками виконавця та замовника, а також скріплені відтиском печаток Товариства та Санаторію, а саме:

- № 178 від 30.11.2023, згідно якого на виконання умов Договору Товариство надало Санаторію робот/послуги: пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія) у кількості 432,399 Гкал за ціною з ПДВ - 3870,72 грн, сума без знижки - 1 673 695,46 грн (сума з ПДВ). Загальна вартість робіт (послуг) склала з ПДВ 1 673 695,46 грн. Також зазначеним актом передбачено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має;

- № 214 від 31.12.2023, згідно якого на виконання умов Договору Товариство надало Санаторію роботи/послуги: пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія) у кількості 690,65 Гкал за ціною з ПДВ - 3870,72 грн, сума без знижки - 2 673 312,77 грн (сума з ПДВ). Загальна вартість робіт (послуг) склала з ПДВ 2 673 312,77 грн. Цим актом також передбачено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має;

- № 13 від 31.01.2024, згідно якого на виконання умов Договору Товариство надало Санаторію роботи/послуги: пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія) у кількості 689,74 Гкал за ціною з ПДВ - 3 870,72 грн, сума без знижки - 2669790,41 грн (сума з ПДВ). Загальна вартість робіт (послуг) склала з ПДВ 2 669 790,41 грн. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) за цим актом не має.

Підписання цих актів визнається Санаторієм і у його довідці від 12.04.2024 № 13-16/139, відповідно до якої, Санаторій на підставі Договору, укладеного з Товариством (виконавцем за договором), підписав акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), а саме: № 178 від 30.11.2023, № 214 від 31.12.2023 та № 13 від 31.01.2024.

З метою досудового врегулювання спору Товариство направило на адресу Санаторію вимогу за вих. № 23 від 01.03.2024 щодо погашення простроченої заборгованості на суму 7 016 798,64 грн, повідомивши відповідача про те, що заборгованість, яка була сформована до жовтня 2023 року зафіксована відповідним рішенням суду та підлягає примусову стягненню. За період з жовтня 2023 по 01.03.2024 надані послуги відповідачем на загальну суму 9 054 387,79 грн не оплачені, а відтак наявна заборгованість у розмірі 8 796 826,65 грн, в т.ч.: 7 016 798,64 грн - прострочена заборгованість; 1 780 024,01 грн - поточна заборгованість за лютий 2024 року, граничний строк оплати якої спливає 31.03.2024. Позивач просив відповідача до 10.03.2024 погасити наявну в нього заборгованість у розмірі 7 016 798,64 грн, проте така вимога залишилась зі сторони відповідача без розгляду та реагування.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі № 914/1860/23, яке залишено в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024, стягнуто з Санаторію на користь Товариства 1 449 251 953 грн заборгованості, у тому числі: 11 020 945,25 грн - борг за надані послуги, 3 073 018,03 грн - пеня, 184 381,08 грн - 3% річних.

Після ухвалення зазначеного рішення Господарським судом Львівської області у справі № 914/1860/23, Санаторій здійснив оплату наданих Товариством послуг за Договором, що підтверджується: платіжною інструкцією № 20004 від 20.10.2023 на суму 50 000,00 грн; платіжною інструкцією № 20020 від 23.10.2023 на суму 50 000,00 грн; платіжною інструкцією № 20029 від 25.10.2023 на суму 30 000,00 грн; платіжною інструкцією № 20107 від 15.11.2023на суму 10 000,00 грн; платіжною інструкцією № 766 від 20.11.2023 на суму 10 000,00 грн; платіжною інструкцією № 769 від 21.11.2023 на суму 10 000,00 грн; платіжною інструкцією № 20148 від 22.11.2023 на суму 230 000,00 грн; платіжною інструкцією № 779 від 23.11.2023 на суму 25 815,88 грн; платіжною інструкцією № 20155 від 27.11.2023 на суму 471 501,30 грн; платіжною інструкцією № 20171 від 29.11.2023 на суму 244 001,29 грн; платіжною інструкцією № 20229 від 12.12.2023 на суму 1 516 240,43 грн; платіжною інструкцією № 20359 від 26.01.2024 на суму 454 785,20 грн; платіжною інструкцією № 20359 від 26.01.2024 на суму 454 785,20 грн; платіжною інструкцією № 08/11/2023№2_00000/65051180-5fd0-45da-bb8a-206d363cbfa4 від 09.11.2023 на суму 257 561,14 грн.

Ураховуючи те, що на виконання пункту 23 Договору розрахунковий період, за який здійснюється оплата, у призначенні платежу був визначений Санаторієм лише у платіжній інструкції № 08/11/2023№2_00000/65051180-5fd0-45da-bb8a-206d363cbfa4 від 09.11.2023 на суму 257 561,14 грн, усі інші його платежі за період з 20.10.2023 по 26.01.2024 на загальну суму 3 102 344,10 грн, були зараховані Товариством в рахунок погашення суми боргу за надані за Договором послуги відповідно до рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1860/23.

Отже, за доводами Товариства, станом на момент звернення до суду з цим позовом, за період з 01.11.2023 по 01.02.2024 Санаторій має заборгованість за надані по Договору послуги у розмірі 7 016 798,64 грн. Доказів сплати Санаторієм заявленої суми боргу матеріали справи не містять.

Окрім того, Санаторій (сторона-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (для ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (сторона-2; далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та Самбірська квартирно-експлуатаційна частина (район) (сторона-3; далі - Самбірська КЕЧ) 09.02.2023 уклали договір про спільне безоплатне користування нерухомим майном № 73 ДП 11/Г-23 (далі - Договір користування майном), за умовами якого:

- сторона-1 надає стороні-2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном (пункт 1.1);

- спільне користування майном здійснюється на безоплатній основі. Сторона-3 зобов`язана відшкодувати стороні-1 всі витрати за комунальні послуги, які були отримані стороною-2 за час дії цього договору. Всі відшкодування за отримані комунальні послуги сторони-2 за цим договором сплачуються стороною-3, але виключно за погодженням із нею. Підставою для відшкодування стороною-3 за сторону-2 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги стороні-1. З метою відшкодування комунальних послуг сторона-1 зобов`язана виставити рахунки стороні-3 та надати копії рахунків, що виставлені стороні-1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги (пункти 3.1-3.4);

- сторона-3 зобов`язана відшкодувати стороні-1 вартість комунальних послуг, що спожиті стороною-2 у процесі виконання цього договору (пункт 8.2);

- цей договір розпочинає свою дію з 09.02.2023 та діє до 31.12.2023 включно (пункт 10.1).

Відповідно до інформаційної довідки про заборгованість Самбірської КЕЧ перед Санаторієм за послуги з теплопостачання, надані Товариством від 12.04.2024 № 13-16/141, складеної та підписаної директором відповідача:

- період: жовтень 2023; сума витрат за надані послуги з ПДВ - 255 815,88 грн; відшкодована сума витрат за надані послуги з ПДВ - 255 815,88 грн; заборгованість - "-";

- період: листопад 2023; сума витрат за надані послуги з ПДВ - 1 592 259,38 грн; відшкодована сума витрат за надані послуги з ПДВ - 1 592 259,38 грн; заборгованість - "-";

- період: грудень 2023; сума витрат за надані послуги з ПДВ - 2 496 127,50 грн; відшкодована сума витрат за надані послуги з ПДВ - 2 130 259,63 грн; заборгованість - 365 867,87 грн;

- період: січень 2024; сума витрат за надані послуги з ПДВ - 2 573 175,45 грн; відшкодована сума витрат за надані послуги з ПДВ - "-"; заборгованість - 2 573 175,45 грн;

- період: лютий 2024; сума витрат за надані послуги з ПДВ - 1 764 661,25 грн; відшкодована сума витрат за надані послуги з ПДВ - "-"; заборгованість - 1 764 661,25 грн;

- період: березень 2024; сума витрат за надані послуги з ПДВ - 1 461 158,09 грн; відшкодована сума витрат за надані послуги з ПДВ - "-"; заборгованість - 1 461 158,09 грн.

На обґрунтування своїх заперечень щодо обсягу/якості наданих Товариством послуг, Санаторій до відзиву на позовну заяву долучив:

- акт про зняття показників лічильника від 01.01.2024, згідно якого комісія у складі начальника відділу Е.О.Ф. Чечіль А.Я. та нач. котельні Товариства - Кухар Я.А. склали даний акт на предмет показників: електричного лічильника LZQJ-XC № 4835640 з коефіцієнтом 60, встановленого в електрощитовій Б.О.Л. на лінії подачі електроенергії на котельню Товариства; електричного лічильника NIK 2303 № 12398816 з коефіцієнтом 60, встановленого на котельні Товариства;

- акт про зняття показників лічильника від 01.11.2023, згідно якого комісія у складі начальника відділу Е.О.Ф. Чечіль А.Я. та нач. котельні Товариства Кухар Я.А. склали даний акт на предмет показників електричного лічильника NIK 2303 № 12398816 з коефіцієнтом 60, встановленого на котельні Товариства;

- акт про зняття показників лічильника від 01.12.2023, згідно якого комісія у складі начальника відділу Е.О.Ф. Чечіль А.Я. та нач. котельні Товариства Кухар Я.А. склали даний акт на предмет показників: електричного лічильника LZQJ-XC № 4835640 з коефіцієнтом 60, встановленого в електрощитовій Б.О.Л. на лінії подачі електроенергії на котельню Товариства; електричного лічильника NIK 2303 № 12398816 з коефіцієнтом 60, встановленого на котельні Товариства; водяного лічильника АРАТОR №40312721 на котельні Товариства;

- акт про зняття показників лічильника від 01.02.2024, згідно якого комісія у складі начальника відділу Е.О.Ф. Чечіль А.Я. та нач. котельні Товариства Кухар Я.А. склали даний акт на предмет показників: електричного лічильника LZQJ-XC № 4835640 з коефіцієнтом 60, встановленого в електрощитовій Б.О.Л. на лінії подачі електроенергії на котельню Товариства; електричного лічильника NIK 2303 № 12398816 з коефіцієнтом 60, встановленого на котельні Товариства; водяного лічильника АРАТОR №40312721 на котельні Товариства.

Відповідно до акта від 15.01.2024, згідно зі знятими показниками, споживання по електролічильнику котельні Товариства менше ніж по контрольному на 4 768,8 кВт/год.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за договором надання послуг з постачання теплової енергії, а також нарахованих на цю заборгованість пені та 3% річних.

Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з огляду на доведеність обставин надання послуг за Договором та відсутність оплати цих послуг зі сторони відповідача.

Натомість, відповідач вважав, що позивачем належним чином не доведено фактичних обставин справи щодо якості, об`єму та своєчасності наданих послуг. Одночасно, відповідач не погодився з обсягом, якістю та об`ємом наданих позивачем послуг, а отже, погоджені раніше акти приймання-передачі наданих послуг, на його думку, необхідно вважати відкликаними. Відповідач зазначав, що на підставі Договору користування майном, враховуючи, що Самбірська КЕЧ використовувала приміщення Санаторію для власних потреб, то вона має обов`язок щодо сплати за надані послуги за використання теплової енергії. Просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Підставою виникнення спірних правовідносин між сторонами є Договір, який містить елементи різних договорів (надання послуг та поставки).

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).

У силу приписів частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За висновками судів попередніх інстанцій, факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу згідно з Договором на загальну суму 7 016 798,64 грн за період з 01.11.2023 по 01.02.2024, є підтвердженим наявними у матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 178 від 30.11.2023, № 214 від 31.12.2023 та № 13 від 31.01.2024, які підписані уповноваженими представниками у двосторонньому порядку, скріплені відтиском печаток сторін, а також містять зазначення про те, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Відповідно до пункту 14 Договору дані засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії є підставою для складання виконавцем акту приймання-передачі наданих послуг за звітний місяць. Водночас, згідно з пунктом 25 Договору, споживач був наділений правом щодо: перевірки достовірності розрахунків та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору; складання та підписання актів-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання послуги, зміною її споживчих властивостей та перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт.

З огляду на погоджені сторонами умови Договору суди виснували, що відповідач повинен був перевіряти достовірність знятих показників теплової енергії, а у випадку непогодження із такими показниками у спірній ситуації - скласти акт-претензію. Проте, відповідач підписав акти здачі-приймання робіт (надання послуг) без претензій та зауважень щодо якості, кількості наданих позивачем послуг, прийнявши їх.

Доказів, які б спростовували факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії чи доказів оплати відповідачем наданих послуг до матеріалів справи не долучено, у зв`язку з чим суди виснували наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості.

При цьому, судами відхилено покликання відповідача на невідповідність об`ємів наданих послуг, що зазначені в актах про зняття показників лічильників від 01.01.2024, від 01.11.2023, від 01.12.2023, від 01.02.2024, оскільки, з огляду на відомості, які містяться у цих актах про зняття показників лічильників, такі акти були складені на предмет показників електричного лічильника та водяного лічильника, однак пунктом 5 Договору визначено заводський номер, назву та умовне позначення типу іншого засобу вимірювальної техніки: № 043545 AXIOMA Qalco (SKS-3) № 21323973 POWOGAZ MWN 130-200 № 40301442 POWOGAZ JS 10-01.

Зважаючи на встановлення факту прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, у період з 01.11.2023 по 01.02.2024, які є грошовими, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 26 160,31 грн на підставі статті 625 ЦК України, а також пені у розмірі 260 641,89 грн на підставі пункту 32 Договору, розрахунок яких судами перевірено та визнано арифметично вірним.

Натомість Санаторій не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та, зокрема, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статей 526, 530, 628, 692, 901 ЦК України та статті 20 Закону України "Про теплопостачання" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 25.05.2023 у справі № 910/16781/21, від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18, від 03.07.2019 у справі № 917/2094/17, від 15.07.2019 у справі № 917/743/18, від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18.

У контексті цієї підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що в обґрунтування оскаржуваних рішень суди послалися виключно на умови Договору, а також норми матеріального права, які регулюють відносини у сфері виконання зобов`язань та статтю 276 Господарського кодексу України, яка регулює відносини у сфері енергопостачання, однак не послалися на норми права, які регулюють правовідносини у сфері теплопостачання, не врахувавши таким чином специфіки регулювання у цій сфері у питанні ціноутворення (встановлення вартості теплової енергії).

Звертає увагу на те, що за правовими висновками Верховного Суду, викладеними у наведених скаржником постановах, ціноутворення на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню. Тарифи на послуги з транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін, їх вартість не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" є державною регульованою ціною.

Окрім того, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Санаторій посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статтю 1 Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах.

Санаторій зазначає, що Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" встановлено мораторій на підвищення цін (тарифів), зокрема у сфері теплопостачання, однак суди попередніх інстанцій не дослідили обґрунтованість/необґрунтованість підвищення вартості теплової енергії за Договором для нього як споживача.

Звертає увагу на те, що ціноутворення у сфері теплопостачання є регулюваним і судами не досліджено підстав встановлення вартості теплової енергії для Санаторію у Договорі у розмірі 6 000 грн за 1 Гкал.

Однак, Верховний Суд відхиляє наведені посилання Санаторію, обґрунтовані наведеними підставами касаційного оскарження, визначеними пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на таке.

За змістом частин першої та третьої статті 165 ГПК України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції він неодноразово наголошував на наявності між сторонами спору щодо обсягу спожитої теплової енергії та безпідставного підвищення вартості теплової енергії за Договором.

Однак, як вбачається з поданих Санаторієм у справі процесуальних документів, у тому числі відзиву на позовну заяву Товариства, апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024, відповідачем під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій не заперечувалася вартість одиниці теплової енергії (Гкал), яка поставлялася йому Товариством за Договором у спірний період.

У відзиві на позовну заяву містяться посилання відповідача на незгоду з об`ємом та якістю наданих за Договором послуг. Таку незгоду відповідач обґрунтовував наявністю розбіжностей у показниках приладів обліку електричної енергії котельні Товариства і суди попередніх інстанцій відхилили ці доводи з огляду на те, що предметом спору у цій справі є встановлення обставин щодо наявності заборгованості за теплову, а не електричну енергію.

У апеляційній скарзі Санаторій також не стверджував про незгоду з ціною за одиницю теплової енергії у спірний період, заперечуючи лише об`єм та якість наданих за Договором послуг.

Не обґрунтовувалась такими підставами і доводи Санаторію про необхідність призначення у цій справі комплексної теплотехнічної та економічної судової експертизи.

Доводи щодо необґрунтованості вартості теплової енергії за Договором у спірний період Санаторієм вперше заявлені лише у Верховному Суді, при зверненні з цією касаційною скаргою, в обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі рішень судів попередніх інстанцій.

Однак, відповідно до частини четвертої статті 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Не наводячи жодних доводів щодо неможливості надання заперечень проти вартості теплової енергії за Договором, скаржник безпідставно зазначає у касаційній скарзі про те, що він обґрунтовував свої заперечення проти заявленого позову цими обставинами, що, утім, спростовується змістом оскаржуваних судових рішень та поданих відповідачем процесуальних документів у цій справі.

У цьому контексті Верховний Суд також враховує, що доводи скаржника про неправомірне встановлення у Договорі вартості теплової енергії для Санаторію у розмірі 6 000 грн за 1 Гкал спростовуються встановленими судами обставинами справи, зокрема, тим, що за погодженням сторонами у додатковій угоді від 30.10.2023 № 4 до Договору, у спірний період, ціна теплової енергії становила 3 870,72 грн за Гкал в т.ч. ПДВ згідно калькуляції від 17.10.2023, яка (ціна) і відображена в актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 178 від 30.11.2023, № 214 від 31.12.2023 та № 13 від 31.01.2024, якими Товариство і обґрунтовувало свої позовні вимоги у цій справі на спірну суму основної заборгованості. Додаткові угоди до Договору, якими сторони змінювали вартість теплової енергії, не є предметом оскарження у цій справі.

Отже, судами попередніх інстанцій розглянуто позов у межах заявлених позовних вимог, з наведених позивачем підстав, з урахуванням наданих відповідачем заперечень, які оцінені судами з відповідним обґрунтуванням. Відповідач, у свою чергу, не скористався процесуальним правом заперечити в порядку, передбаченому ГПК України, з підстав незгоди з вартістю теплової енергії за Договором, проти заявлених позивачем вимог, у зв`язку з чим такі доводи скаржника, обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, не приймаються Верховними Судом у силу положень частини четвертої статті 165 ГПК України.

У якості підстави касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, Санаторій також посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та підлягають скасуванню на підставі пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим фактично позбавив останнього можливості заявити про призначення комплексної теплотехнічної та економічної судової експертизи. У свою чергу, суд апеляційної інстанції неправомірно відхилив клопотання відповідача про призначення комплексної теплотехнічної та економічної судової експертизи.

У цьому контексті Санаторій зазначає, що суд першої інстанції не розглянув у підготовчому засіданні його клопотання про відкладення розгляду справи, чим, через помилкове встановлення обставин справи, фактично позбавив відповідача можливості повернутися до стадії підготовчого провадження та заявити клопотання про призначення у справі комплексної теплотехнічної та економічної судової експертизи. Позбавив відповідача права отримати висновок спеціаліста про обґрунтований та фактично спожитий обсяг теплової енергії, а також про підтвердження розміру заборгованості за актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Не врахував вимоги пункту 10 частини другої статті 182 ГПК України.

Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що на стадії підготовчого провадження розглянуто питання необхідності призначення у справі комплексної теплотехнічної та економічної експертизи судової за клопотанням третьої особи, викладеному у письмових поясненнях від 25.06.2024, та висновано відсутність необхідності та підстав у її призначенні. Зазначає, що у розумінні статті 99 ГПК України єдиним можливим процесуальним документом у справі для призначення експертизи є клопотання сторони, а не додаткові пояснення.

Окрім того, на думку Санаторію, апеляційний суд неправомірно відмовив у задоволені (залишив без розгляду) його клопотання про призначення у справі комплексної теплотехнічної та економічної судової експертизи, заявленого у суді апеляційної інстанції.

Надаючи оцінку цим доводам скаржника Верховний Суд зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.03.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 24.04.2024.

Ухвалою від 24.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 24.04.2024, суд першої інстанції відклав підготовче засідання на 22.05.2024.

Ухвалою від 22.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 22.05.2024, суд першої інстанції, зокрема: задовольнив клопотання Укрпрофоздоровниці від 22.05.2024 за вх.№ 1973/24 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Укрпрофоздоровницю; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 26.06.2024.

У подальшому, через систему "Електронний суд" (документи сформовані 24.06.2024 та 25.06.2024 відповідно) 25.06.2024 від Санаторію надійшли клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №16598/24 та вх.№16623/24 відповідно). Від Укрпрофоздоровниці через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення у справі (вх.№ 16620/24; документ сформовано 25.06.2024), у прохальній частині яких третя особа просила суд призначити у справі № 914/744/24 комплексну теплотехнічну та економічну судову експертизу.

Ухвалою від 26.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 26.06.2024, суд першої інстанції відклав підготовче засідання на 03.07.2024.

Санаторій, через систему "Електронний суд" 02.07.2024 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи 03.07.2024 (вх.№ 17201/24).

Ухвалою від 03.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 03.07.2024, суд першої інстанції, зокрема, відмовив у задоволенні клопотання Укрпрофоздоровниці від 25.06.2024 за вх.№ 16620/24 про призначення у справі № 914/744/24 комплексної теплотехнічної та економічної судової експертизи, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.07.2024.

Як вбачається з повного тексту ухвали Господарського суду Львівської області від 03.07.2024, вона містить відомості щодо заявлення Санаторієм клопотання про відкладення розгляду справи від 02.07.2024 вх.№ 17201/24, міркування суду щодо відхилення заявленого клопотання з підстав: відсутності перешкод для розгляду справи за відсутності представника відповідача; недоведеності обставин перебування адвоката відповідача у відпустці, яким він обґрунтовував заявлене клопотання, та непозбавленість відповідача можливості залучити іншого адвоката для його представництва; невизнання явки представників учасників справи обов`язковою. Водночас результати розгляду клопотання Санаторію не відображено судом у резолютивних частинах короткого та повного тексту ухвали Господарського суду Львівської області від 03.07.2024.

Скаржник вважає, що його клопотання фактично не розглянуто судом першої інстанції, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки це призвело до позбавлення відповідача можливості заявити у межах підготовчого провадження клопотання про призначення комплексної теплотехнічної та економічної судової експертизи у справі, з метою отримання висновку спеціаліста щодо обґрунтованого та фактично спожитого обсягу теплової енергії, а також про підтвердження розміру заборгованості за актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Верховний Суд не погоджується з такими доводами скаржника, оскільки, хоч судом першої інстанції і допущено наведене процесуальне порушення при розгляді клопотання Санаторію, однак таке порушення не призвело до наслідків, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі з посиланням на цю підставу касаційного оскарження.

У межах підготовчого провадження у цій справі судом першої інстанції розглянуто питання необхідності призначення комплексної теплотехнічної та економічної судової експертизи, ініційоване за клопотанням Укрпрофоздоровниці, викладеному у письмових поясненнях від 25.06.2024, та висновано відсутність необхідності та підстав у її призначенні.

Верховний Суд зазначає, що клопотання про призначення експертизи у справі може бути заявлено як у формі окремого процесуального документа (заявах з процесуальних питань), так і шляхом зазначення такого клопотання в процесуальних документах по суті справи, у тому числі поясненнях третьої особи щодо позову у справі. Заперечення Санаторію у цій частині з посиланнями на положення статті 99 ГПК України ґрунтуються на помилковому їх тлумаченні скаржником.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підготовче провадження у цій справі тривало з 26.03.2024 по 03.07.2024, розгляд справи у підготовчому провадженні неодноразово відкладався, у тому числі за клопотанням відповідача. Отже, судом першої інстанції була забезпечена відповідачу належна можливість звернутися з відповідним клопотанням про призначення судової експертизи під час підготовчого провадження як це було зроблено, зокрема, третьою особою після її залучення до участі у справі.

Ініційоване ж відповідачем питання про призначення такої експертизи у суді апеляційної інстанції, а саме клопотання Санаторію від 05.12.2024, як з`ясовано судом апеляційної інстанції, було подано поза межами процесуального строку на звернення з ним та без клопотання про його (строку) поновлення, у зв`язку з чим апеляційний суд правомірно та обґрунтовано залишив заявлене відповідачем клопотання про призначення експертизи без розгляду.

Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві Товариства на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище висновками Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах і приймає письмові, усні пояснення в тій мірі, в якій вони узгоджуються з мотивуванням цієї постанови.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу Санаторію слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Санаторієм у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 914/744/24 - без змін.

2. Поновити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 914/744/24, виконання яких було зупинено ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя І. Колос