Ухвала

від 09.04.2025 по справі 920/19/24

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 920/19/24

провадження № 12-16гс25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Банаська О. О.,

суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 920/19/24

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство»

на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 (суддя Котельницька В. Л.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 (головуючий Буравльов С. І., судді Андрієнко В. В., Шапран В. В.)

за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство»

про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623,48 грн,

УСТАНОВИЛА:

1. У січні 2024 року керівник Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» (далі - ТОВ «Енергетичне партнерство») про визнання недійсними додаткових угод від 25.05.2021 № 2, від 27.07.2021 № 5, від 27.08.2021 № 6, від 03.09.2021 року № 7, від 19.10.2021 № 8, від 12.11.2021 № 9, від 01.12.2021 № 10 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.01.2021 № 24 (далі - договір), укладеного між Управлінням освіти Конотопської міської ради Сумської області (далі - управління освіти) і ТОВ «Енергетичне партнерство» та стягнення з ТОВ «Енергетичне партнерство» на користь управління освіти 692 623,48 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні між позивачем та відповідачем додаткових угод до договору було порушено вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну електроенергії у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 у справі № 920/19/24 задоволено позовні вимоги, визнано недійсними додаткові угоди від 25.05.2021 № 2, від 27.07.2021 № 5, від 27.08.2021 № 6, від 03.09.2021 № 7, від 19.10.2021 № 8, від 12.11.2021 № 9, від 01.12.2021 № 10 до договору, стягнуто з ТОВ «Енергетичне партнерство» на користь управління освіти 692 623,48 грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

? додаткова угода № 1 до договору укладена в межах норм, передбачених законом, бо ціна за одиницю товару збільшена в межах 10 % (9,99 %);

? визнання додаткових угод недійсними в судовому порядку (а не вказівка про їх нікчемність) є належним способом захисту порушених прав держави у спірних правовідносинах;

? для обґрунтування підвищення ціни ТОВ «Енергетичне партнерство» на власний розсуд обирались періоди для порівняння середніх цін на електричну енергію, дослідження яких не відображало їх динаміку, а також не могло бути належним обґрунтуванням для висновків про коливання цін у бік збільшення;

? додатковими угодами № 2, 5, 6, 7, 8, 9 та 10 до договору передбачено підвищення цін на електричну енергію на 100,75 %, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 %, а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»;

? враховуючи наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 2, 5, 6, 7, 8, 9 та 10 до договору, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ТОВ «Енергетичне партнерство» на користь управління освіти 692 623,48 грн надмірно сплачених коштів за цим договором у судовому порядку;

? прокурор, звертаючись із цим позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 - без змін.

6. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, таке:

? під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі;

? додатковими угодами № 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ціну електричної енергії було збільшено на понад 10 % ? загалом на 100,75 %, що не відповідає вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»;

? для обґрунтування підвищення ціни ТОВ «Енергетичне партнерство» на власний розсуд обирались періоди для порівняння середніх цін на електричну енергію, дослідження яких не відображало їх динаміку, а також не могло бути належним обґрунтуванням для висновків про коливання цін у бік збільшення;

? у наданих ТОВ «Енергетичне партнерство» документах не міститься доказів на підтвердження пропорційного зростання ціни на товар на ринку, з урахуванням періоду дії попередньої додаткової угоди;

? внаслідок підвищення цін на електричну енергію на підставі додаткових угод, які визнаються судом недійсними, управління освіти надмірно сплатило ТОВ «Енергетичне партнерство» 692 623,48 грн, відтак на підставі частини першої статті 670 ЦК України має право вимагати від постачальника електричної енергії повернення вказаної суми;

? прокурор, звертаючись із цим позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.

Подання касаційної скарги

7. ТОВ «Енергетичне партнерство» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення ? про відмову в позові. Також просить суд передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

8. ТОВ «Енергетичне партнерство» у касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України), а саме:

1) щодо підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суди застосували норми права (статті 203, 215, 216 ЦК України) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 924/654/22 та від 30.01.2024 у справі № 924/564/22, в контексті того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним відповідачами мають бути всі учасники (сторони) цього правочину; апеляційний суд, не встановивши належного складу відповідачів у цій справі, помилково погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову в частині визнання оспорюваних правочинів недійсними (також посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду);

2) щодо підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, вказує, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті із застосуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в аспекті питання про те, чи дозволяють приписи зазначеної норми збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю), обґрунтовуючи наявність підстав для відступлення від зазначеного висновку, оскільки останній, за твердженням скаржника, є помилковим;

3) щодо підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі» у подібних правовідносинах (у контексті покладення відповідальності за порушення вимог, установлених Законом України «Про публічні закупівлі» та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону), у тому числі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

9. Також скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності виключної правової проблеми та необхідності забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки правовідносини сторін, пов`язані із сферою публічних закупівель, в силу частини четвертої статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом, тому суди, розглядаючи справи, пов`язані зі сферою публічних закупівель, повинні виходити із Закону України «Про публічні закупівлі» в цілому, адже положеннями статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачена відповідальність за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, і така відповідальність жодною статтею Закону України «Про публічні закупівлі» не покладена на постачальника як суб`єкта господарювання, метою діяльності якого є отримання прибутку, а не понесення збитків за додатковими угодами (які в подальшому визнаються недійсними), які укладаються за згодою керівника споживача, при повному розумінні останнім правових наслідків укладення та підписання таких додаткових угод. Зміна умов договору відбувається за погодженням сторін, а отже, оцінка достатності підстав для внесення змін до договору належала саме до компетенції сторін ? як постачальника так і споживача (замовника).

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Енергетичне партнерство» на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 920/19/24.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2025 справу № 920/19/24 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України (у тексті ухвали помилково зазначено частину п`яту статті 302 ГПК України) у зв`язку з необхідністю відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

12. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи, спір у якій виник у зв`язку з тим, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, вартість 1кВт/год електроенергії сукупно зросла з 1,87999987 грн до 3,7741237 грн, що призвело до підвищення ціни на 100,75 % від тієї, що визначена основним договором, з одночасним зменшенням обсягів її постачання, враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

13. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

14. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає необхідним відступити (шляхом уточнення) від висновків щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду, вказавши при цьому, що у разі коливання ціни товару на ринку ціна за одиницю може бути збільшена пропорційно коливанню ціни такого товару на енергетичному ринку, при цьому обмеження у 10 % рахується від ціни, яка була встановлена договором або останньою додатковою угодою про збільшення ціни. При цьому загальна ціна договору не повинна змінюватися, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.

15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на те, що вперше відповідна правова позиція про те, що обмеження у 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від кількості підписаних додаткових угод була сформована об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2021 у справі № 927/491/19, на момент ухвалення якої Закон України «Про публічні закупівлі» в редакції від 25.12.2015 № 922-VIII (пункт 2 частини четвертої статті 36) не містив жодних запобіжників вчинення учасниками процедури закупівлі недобросовісних дій у вигляді подальшого неодноразового підвищення ціни.

16. Водночас у 2019 році Закон України «Про публічні закупівлі» був ухвалений Верховною Радою у новій редакції [Закон України від 19.09.2019 № 114- IX «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» (далі - Закон № 114-IX)], відповідно до якої положення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі»зазнали істотних змін та були викладені у пункті 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону.

17. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-IX істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, ? не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

18. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що Законом України від 03.06.2021 № 1530-IX «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель» (далі ? Закон № 1530-IX) було внесено зміни, зокрема, до положення пункту 2 частини п`ятої статті 41, з урахуванням яких зазначена норма передбачає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, ? не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії

19. З огляду на зазначене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду акцентує увагу, що у період існування спірних відносин як у цій справі, так і у справі № 922/2321/22 (в якій Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 24.01.2024) положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» діяли у двох редакціях (в редакції Закону № 114- ІХ та в редакції зі змінами, внесеними Законом № 1530-IX).

20. При цьому, як стверджує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зробила висновки щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-ІХ, не врахувавши зміни, що були внесені Законом № 1530-IX.

21. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився із доводами скаржника про те, що Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи свою позицію щодо тлумачення норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», фактично використала термін «ціновий демпінг», на який законодавець не посилався у проєкті

Закону № 114-ІХ з метою внесення до Закону № 922-VIII змін у статтю, що регулює основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього, а на використання учасником процедури закупівлі терміну «цінового демпінгу» законодавець послався для того, щоб регламентувати новий інструмент в електронній системі закупівель, який широко застосовується в європейській закупівельній практиці ? аномально низьку ціну тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі (пункт 3 частини першої статті 1 Закону № 922-VIII). Таке поняття вперше вводилось у сфері публічних закупівель для автоматичного виявлення електронною системою закупівель аномально низької ціни тендерної пропозиції та впровадження механізму запобіганню випадків заниження ціни тендерної пропозиції, наслідком якої, у разі перемоги після підписання договору про закупівлю, було укладення додаткових угод, якими збільшувалася ціна за одиницю товару та відповідно зменшувався обсяг закупівлі (частина чотирнадцята статті 29 Закону № 922- VIII).

22. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що з положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1530-IX, вбачається, що законодавець застосував умову, яка обмежує строки зміни ціни за одиницю товару, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Проте колегія суддів погодилась з твердженням скаржника, що навіть таке обмеження щодо строків зміни ціни не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

23. За висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, використання законодавцем конструкції «або» фактично свідчить про можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у порівнянні не лише із умовами договору про публічні закупівлі, а й з умовами додаткових угод до такого договору, якими вже було збільшено ціну за одиницю товару. Отже, законодавець не обмежив будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому законодавець не дозволяє сторонам (незалежно від предмета закупівлі) збільшувати загальну суму договору про закупівлю.

24. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що за умов коливання цін на товари (зокрема, електричну енергію) постачальник може ініціювати внесення змін щодо ціни за одиницю товару, втім таке збільшення не має перевищувати 10 % ціни за одиницю товару, встановленої у договорі або додаткових угодах до нього щодо збільшення ціни за одиницю товару. Втім така зміна ціни за одиницю товару не має призвести до збільшення загальної суми, визначеної в договорі про закупівлю, а факт коливання ціни товару на ринку має бути належним чином доведений.

25. Також, стверджуючи про наявність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на необхідність дотримання принципу належного урядування, який має сприяти юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

26. Так, у контексті зазначеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на зміст листа Міністерства економіки України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» (щодо застосування пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» до внесення змін Законом № 114-ІХ) та додатка 1 до листа Міністерства економіки України від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 «Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю» (щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-ІХ), з яких убачається, що позиція Міністерства економіки України (як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, з публічних закупівель) зводиться до того, що у разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару; розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби ? від останньої зміни ціни та кількості.

27. З огляду на наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду робить висновок, що учасники публічних закупівель фактично мають два варіанти поведінки, що у свою чергу не забезпечують дотримання принципу належного урядування з огляду на їх непослідовність:

1) запропонований Міністерством економіки України, а саме що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»;

2) висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

28. Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав за необхідне зазначити, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану згідно з Указом Президента України № 61/2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».

29. З урахуванням змісту положень наведеної постанови наразі надано право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення (без прив`язки до обмеження у 10 %).

30. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.

31. Посилаючись на перелік обґрунтованих підстав, за умови існування яких можливо здійснити відступ від уже сформованої правової позиції Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у цьому випадку такими підставами, зокрема, є:

? зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону № 114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування зазначеної норми в редакції зі змінами, внесеними Законом № 1530-IX;

? порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»: Міністерство економіки України вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, у той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

32. Резюмуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив про необхідність відступу (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі».

Мотиви, на основі яких Велика Палата Верховного Суду постановляє ухвалу

33. Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

34. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 920/19/24, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.

35. Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

36. Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.

37. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити сторонам передбачене частиною першою статті 197 ГПК України право на участь у судовому засіданні, зокрема, у режимі відеоконференції.

Керуючись статтями 120, 121, 233 ? 235, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623,48 грн за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024.

2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 12 год 00 хв 21.05.2025 у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Копію цієї ухвали у справі № 920/19/24 надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. БанаськоСудді:Ю. Л. Власов М. В. Мазур І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков О. А. Губська С. О. Погрібний Ж. М. Єленіна О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач В. В. Король О. С. Ткачук С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич О. В. Кривенда Н. В. ШевцоваНа підставі частини третьої статті 314 ГПК України ухвалу оформив суддя Ткач І. В.