Ухвала

від 22.04.2025 по справі 477/511/25

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/511/25

Провадження №1-кс/477/408/25

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання

22 квітня 2025 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 ,

представників третьої особи адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження за №12024150000000014 від 04 січня 2024 року про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2025 року до Жовтневого районного суду Миколаївської області надійшло клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024150000000014 від 04 січня 2024 року про накладення арешту на майно, що було вилучене 08 квітня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за частиною четвертою статті 191 КК України, за фактом ймовірного привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану, про що 04 січня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000014.

Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні здобуто докази які вказують на те, що було вчинене кримінальне правопорушення, пов`язане з привласненням та розтратою бюджетних коштів, а також встановлено осіб, що можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення, їхня роль у вчиненні злочину, місце проживання, транспортні засоби що перебувають у користуванні останніх.

08 квітня 2025 року в межах вказаного кримінального провадження проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено грошові кошти у іноземній валюті в загальному розмірі 32 тисячі доларів США.

Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор звернувся з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та пояснив, що вилучені під час обшуку кошти мають ознаки майна, набутого в результаті вчинення кримінального правопорушення, тому відповідають критерію речового доказу та підлягають арешту.

ОСОБА_4 , як володілець вилученого майна та її представники адвокат ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на те, що доводи прокурора необґрунтовані та ним не надано доказів, що вилучене майно є предметом та/або знаряддям кримінального правопорушення чи набуте протиправним шляхом. Вилучені кошти не відповідають критеріям статті 98 КПК України та є не можуть бути речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки по даному кримінальному провадженню ОСОБА_4 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відсутні підстави для накладення арешту на грошові кошти з метою застосування конфіскації, як заходу кримінального покарання. В підтвердження своїх доводів також долучили відомості про походження коштів від відчуження ОСОБА_4 належного їй майна.

Заслухавши думки учасників судового провадження, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя, дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12024150000000014 від 04 січня 2024 року, кваліфіковане за частиною четвертою статті 191 КК України за фактом привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану.

Досудовим розслідуванням цього кримінального провадження встановлено, що в період часу з 27 червня 2023 року по 28 жовтня 2023 року КП «ГДМБ» перерахувало ТОВ «ПРОМЕНЕРГОСНАБ» кошти в сумі 44774969,88 грн. на виконання умов договору, укладеного між ними 29 травня 2023 року про закупівлю №10208-а, у якому предметом договору виступила поставка світильників LED у кількості 6019 одиниць.

Крім цього, 23 грудня 2023 року КП «ГДМБ» перерахувало ТОВ «ПРОМЕНЕРГОСНАБ» кошти в сумі 26222610,00 грн на виконання умов договору, укладеного 14 грудня 2023 року договір про закупівлю №10869-а у якому предметом договору виступила поставка світильників вуличних світлодіодних у кількості 2990 одиниць.

Оскільки досудовим розслідуванням встановлено обставини ймовірного штучного завищення вартості поставленого товару, шляхом здійснення безтоварних операцій між приватними товариствами підконтрольними особам, залученим до вчинення кримінального правопорушення, що значно збільшило вартість поставлених світильників, в ході досудового розслідування, проведено судове товарознавчу експертизу №137-0134 від 26 грудня 2024 року, за висновком якої встановлено, що максимальна вартість світильників номенклатури: «BRP121 LED65/NW 50W 220-240V GM» з елементом підключення, серед діапазону цін, станом на 29 травня 2023 року, складала 2938,36 грн. з ПДВ за одиницю; максимальна вартість світильників номенклатури: «BRP491 LED115/NW 80W DM PSRD» (з регульованим кронштейном та елементом підключення), серед діапазону цін, станом на 29 травня 2023 року та 14 грудня 2023 року, складала 11 629,68 грн. за одиницю; максимальна вартість світильників номенклатури: «BRP381 LED145/NW 105W DM PSDD P7» (з регульованим кронштейном та елементом підключення), серед діапазону цін, станом на 14 грудня 2023 року, складала 13 065,84 грн. за одиницю; максимальна вартість світильників номенклатури: «BRP492 LED175/NW 120W DM PSRD» (з регульованим кронштейном та елементом підключення), серед діапазону цін, станом на 29 травня 2023 року, складала 11 629,38 грн. за одиницю;

За висновком аналітичного дослідження ГУ ДПС у Миколаївській області №1/14-29-18/03331466 від 17 січня 2025 року, встановлено, що службові особи КП «ГДМБ» в порушення пункту 2 статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» уклали договір про закупівлю товару від 29 травня 2023 року №10208-а на суму 44 774 969,88 грн., підписали специфікацію, тим самим погоджуючись придбати за бюджетні кошти світильники номенклатури «BRP121 LED65/NW 50W 220-240V GM», «BRP491 LED115/NW 80W DM PSRD», «BRP492 LED175/NW 120W DM PSRD» за завищеними цінами ігноруючи принцип максимальної економії при проведенні публічних закупівель, чим вбачається нанесення збитків бюджетному підприємству шляхом завищення ціни на світильники на суму 3802975,36 грн.

Крім цього, службові особи КП «ГДМБ», в порушення пункту 2 статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» уклали договір про закупівлю товару від 14 грудня 2023 року №10869-а на суму 26222610 грн. у т.ч. з ПДВ, з переможцем публічних закупівель ТОВ «ПРОМЕНЕРГОСНАБ», підписали специфікацію (Додаток №1 до договору про закупівлю, тим самим погоджуючись придбати за бюджетні кошти світильники номенклатури «BRP121 LED65/NW 50W 220-240V GM», «BRP381 LED145/NW 105W DM PSDD P7» за завищеними цінами ігноруючи принцип максимальної економії при проведенні публічних закупівель, чим вбачається нанесення збитків бюджетному підприємству шляхом завищення ціни на світильники на суму 2474397,60 грн.

Таким чином, за результатами досудового розслідування встановлено збитки місцевому бюджету, направлених на закупівлю товарів на загальну суму 6 277372,96 грн. що вказує на наявність факту заволодіння коштами бюджету шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану

В ході досудового розслідування, за результатами проведення слідчих (розшукових) дій встановлено адреси фактичного проживання вказаних осіб, місця їх роботи, місця можливого зберігання документації, носіїв інформації, предметів та документів, що можуть мати доказове значення для досудового розслідування.

За здобутою органом досудового розслідування інформацією вбачається, що ОСОБА_7 , будучи директором КП «ГДМБ» може бути причетним до дій, щодо укладання та виконання договорів з приводу постачання світильників із завищенням вартості, що вказує на наявність у його діях ознак кримінального правопорушення, пов`язаного із привласненням та заволодінням чужими майном.

08 квітня 2025 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 березня 2025 року, проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено грошові кошти в іноземній валюті на суму 32000 доларів США.

Згідно постанови про визнання речовими доказами від 08 квітня 2025 року, вилучене, в ході проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_7 майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12024150000000014 від 04 січня 2024 року.

З метою збереження речових доказів, прокурор, шляхом направлення клопотання засобами поштового зв`язку звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно.

Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих органом досудового розслідування доказів та заперечень стороною захисту, слідчий суддя виходить з такого.

Главою 3 Кримінального процесуального кодексу України унормовано визначення та порядок набуття процесуального статусу сторонами та іншими учасниками кримінального провадження, а також обсяг їх прав та обов`язків.

Зокрема §5 Глави 3 КПК України визначаються особливості процесуального статусу інших учасників кримінального провадження, до яких законодавцем віднесено і третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Так, нормами статті 64-2 КПК України визначено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа, наведений перелік прав та обов`язків такої особи, а також визначені обставини, що обумовлюють набуття особою відповідного процесуального статусу.

В свою чергу, порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.

Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно частини десятої статті 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За викладеного вбачається, що на майно, яке було вилучено у ході обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_7 може бути накладено арешт незалежно від того, кому належить вилучене майно, за умови наявності у вилученого майна, ознак, передбачених статтею 98 КПК України.

У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді від 22 березня 2025 року слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання і вилучення речей та документів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема, речей та документів які стосуються укладання та виконання договорів, засобів комунікації (мобільних телефонів, смартфонів), чорнових записів, тощо.

У відповідності до частини сьомої статті 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право, серед іншого, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (частина перша статті 167 КПК України).

Згідно частини другої статті 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

За змістом протоколу обшуку від 08 квітня 2025 року вбачається, що під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 органом досудового розслідування не виявлено жодних речей та документів, на відшукання яких було надано дозвіл ухвалою слідчого судді від 22 березня 2025 року. Натомість виявивши у зазначеному вище житлі кошти у іноземній валюті, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, слідчим прийнято рішення про ймовірне протиправне походження цих коштів, тобто набуття їх в результаті кримінального правопорушення.

Дослідивши клопотання прокурора та надані до нього матеріали, в частині накладення арешту на грошові кошти, а також беручи до уваги заперечення ОСОБА_4 та її адвоката ОСОБА_6 , що зазначені ними в судовому засіданні, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно в цій частині не відповідає приписам частини другої статті 171 КПК України.

В клопотанні прокурор для накладення арешту на майно, яке було вилучене 08 квітня 2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , зазначив підставу і мету, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, які мають суттєве значення для кримінального провадження. Разом з тим, в клопотанні взагалі не зазначене відповідне обґрунтування необхідності арешту майна та яким чином воно відноситься до кримінального провадження, не вказано які саме сліди зберегло на собі вилучене майно, та які обставини можуть встановлюватися за допомогою цього майна, з урахуванням того, що за матеріалами досудового розслідування, не встановлено причетності останнього до вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до наданих ОСОБА_8 матеріалів вбачається. що остання протягом 2024 року здійснила відчуження низки речей та предметів пов`язаних зі здійсненням нею господарської діяльності від чого отримала кошти у національній валюті у розмірі, який дозволяє конвертувати вказані кошти у іноземну валюту у розмірі, що наближений до тієї суми яка віднайдена слідчим під час обшуку, що на думку слідчого судді підтверджує її доводи щодо законності походження цих грошових коштів, та узгоджується з її поясненнями. наданими в судовому засіданні по розгляду цього клопотання.

Зазначені обставини, щодо порядку та способу набуття коштів також серед іншого підтверджуються і поясненнями ОСОБА_9 , який будучи сином ОСОБА_7 вказував на те, що зазначені кошти перебували у його безпосередньому володінні з серпня 2024 року по березень 2025 року, після чого ним були передано на зберігання ОСОБА_8 .

Зазначені обставини вказують на не обґрунтованість необхідності арешту цього майна та його відповідність критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Як вбачається з клопотання прокурора, необхідність накладення арешту на грошові кошти пов`язана з тим, що на даний час є достатні підстави вважати, що грошові кошти, які були вилучені під час обшуку у ОСОБА_7 , відповідають критеріям речового доказу, зазначеним у статті 98 КПК України, однак обставина, що вилучені кошти є предметом вчинення злочину, належним чином не підтверджена допустимими, в розумінні статті 86 КПК України доказами.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що накладення арешту на майно, з метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди та або його конфіскації, в майбутньому, суперечить вимогам статей 167, 234, 236 КПК України, з огляду на те, що в даному кримінальному провадженні власнику цих грошей про підозру не повідомлено, тому відсутні підстави вважати, що до ОСОБА_7 чи ОСОБА_4 може бути застосовано конфіскацію як захід кримінального покарання.

Враховуючи викладене слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав накладення арешту на грошові кошти.

Керуючись статтями 170-173, 175, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, яке вилучене 08 квітня 2025 року під час проведення обшуку житла та іншого володіння особи, яке розташоване у АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_7 відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_10