Ухвала

від 01.05.2025 по справі 477/511/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, - ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року про арешт майна.

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року клопотання прокурора задоволено. Накладено арешт на вилучене 08.04.2025, під час проведення обшуку житла та іншого володіння особи, за місцем спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном, а саме на:

1. мобільний телефон, марки «Іphone 10» імей 1 НОМЕР_1 ;

2. мобільний телефон, марки «REDMI» імей НОМЕР_2 та імей 2 НОМЕР_3 ;

3. мобільний телефон, марки «REDMI 10», імей НОМЕР_4 та імей 2 НОМЕР_5 ;

4.Ноутбук марки НР, сірого кольору;

5.блокнот на 55 арк.;

6.чорнові записи на 65 аркушах;

7. грошові кошти наступним номіналом та кількістю: 500 грн - 785 шт., 200 грн - 277 шт., 100 грн - 11 шт., 1000 грн - 141 шт., 50 грн - 17 шт., 20 грн - 41 штука, 5 грн - 4 шт., 2 грн - 3 шт., 1 грн - 5 шт., на загальну суму 597 818 грн.?

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_5 , просить поновити строк на апеляційне оскарження. Скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту майно і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Представник власника майна оскаржувану копію ухвали отримав на електронну пошту 24 квітня 2025 року. У зв`язку з цим, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Вважає, що прокурор у своєму клопотанні не обґрунтував значення вилучених речей для кримінального провадження, не навів жодного аргументу про наявність у вилучених речах відомостей, що мають доказове значення, не описав які дані, наявні у вилучених речах можуть бути використані, як доказ. Вдавшись до оцінки причетності ОСОБА_6 до протиправних дій, слідчий суддя вийшов за межі клопотання прокурора.

Вказав, що жоден з документів, досліджених у суді, не вказує на незаконне походження грошових коштів, що виключає визнання їх набутими кримінально протиправним шляхом. Досудовим розслідуванням на даний час достовірно не доведено участі ОСОБА_6 у протиправній діяльності, підозри у вчиненні злочину їй не пред`явлено. Отже, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Стороною захисту надано достатні підтвердження законності походження вилучених грошових коштів. Вилучені під час обшуку грошові кошти є накопиченнями ОСОБА_6 та її чоловіка ОСОБА_7 .

Встановлені слідчим суддею обставини.

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, що було вилучене 08.04.2025 в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи за місцем спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом ймовірного привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану, про що 04 січня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000014.

Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні здобуто докази, які вказують на те, що було вчинене кримінальне правопорушення, пов`язане з привласненням та розтратою бюджетних коштів, а також встановлено осіб, що можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення, їх роль у вчиненні злочину, місце проживання, транспортні засоби, що перебувають у користуванні останніх.

08 квітня 2025 року в межах вказаного кримінального провадження проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 , під час якого було виявлено та вилучено речі і документи згідно переліку.

Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених ч. 1 ст. 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор звернувся з даним клопотанням.

Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені при проведенні обшуку житла та іншого володіння особи за місцем спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 речі та документи можуть містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критерію, зазначеному у ст. 98 КПК України.

Позиції учасників судового розгляду.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_8 надіслали клопотання про здійснення апеляційного розгляду без їх участі.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження і обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.

Згідно вимогам п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.

З огляду на те, що розгляд клопотання здійснено без участі апелянта, повний текст ухвали слідчого судді отримано 24.04.2025, а апеляційна скарга подана 28.04.2025, строк на подачу апеляційної скарги, з урахуванням наведених апелянтом мотивів, слід поновити.

Щодо доводів апелянта про безпідставне накладення арешту на зазначене майно, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів провадження вбачається, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом ймовірного привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану, про що 04 січня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000014.

З наданих до слідчого судді матеріалів вбачається, 08 квітня 2025 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 березня 2025 року, проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено речі та документи згідно переліку.

Згідно постанови про визнання речовими доказами від 08 квітня 2025 року, вилучене в ході проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12024150000000014 від 04.01.2024.

Клопотання про накладення арешту на майно обґрунтовано тим, що майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених ч.1 ст. 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор звернувся з даним клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч.3 зазначеної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ці вимоги закону враховані при прийнятті слідчим суддею рішення.

Всупереч доводам апелянта, на переконання колегії суддів, у клопотанні прокурора міститься достатнє обґрунтування щодо необхідності арешту тимчасово вилученого майна. Є достатні підстави вважати, що майно, на яке накладено арешт, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, для проведення повного та всебічного досудового розслідування кримінального провадження, та відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що наявні підстави вважати, що вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України.

Метою арешту вказаного в клопотанні слідчого майна є забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

З наданих матеріалів слідує, що під час проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 , яка у цьому кримінальному провадженні перевіряється органом досудового розслідування на предмет причетності до вчинення кримінального правопорушення, вилучено речі та документи перелічені прокурором у поданому клопотанні, які безпосередньо виступають як знаряддя вчинення кримінального правопорушення або предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, або які могли бути здобуті протиправним шляхом.

Накладення арешту сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на майно.

За такого, висновки слідчого судді про необхідність накладення арешту на зазначене майно є вмотивованими.

Прокурором доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, і саме за таких умов може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на вказане майно.

Оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 407, 422, 424, 532 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Поновити строк представнику третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, - адвокату ОСОБА_5 , на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року.

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, - адвоката ОСОБА_5 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9