Ухвала від 01.05.2025 по справі 477/511/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, - ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року про арешт майна.

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року клопотання прокурора задоволено. Накладено арешт на вилучене 08.04.2025, під час проведення обшуку житла та іншого володіння особи, за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном, а саме на:

1. рахунок на оплату №27 та акт надання послуг №27;

2. рахунок на оплату №59 та акт надання послуг №59;

3. рахунок на оплату №71 та акт надання послуг №71;

4. рахунок на оплату №104 та акт надання послуг №100;

5. рахунок на оплату №120 та акт надання послуг №118;

6. рахунок на оплату №146 та акт надання послуг №147;

7. рахунок на оплату №405 та акт надання послуг №405;

8. рахунок на оплату №18 та акт надання послуг №18;

9. рахунок на оплату №383 та акт надання послуг №383;

10. рахунок на оплату №365 та акт надання послуг №365;

11. рахунок на оплату №343 та акт надання послуг №343;

12. рахунок на оплату №325 та акт надання послуг №325;

13. рахунок на оплату №306 та акт надання послуг №325;

14. договір № 01/10 - 23-1 оренди нежитлового приміщення;

15. комп`ютер НР серія 5СD6105561;

16 мобільний телефон марки «Іphone 16 Pro MAX» імей 1 НОМЕР_1 , імей 2 НОМЕР_2 ;

17. мобільний телефон марки «Іphone 11 Pro MAX» імей 1 НОМЕР_3 імейНОМЕР_5.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_5 , просить поновити строк на апеляційне оскарження. Скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту майно, що вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Щодо поновлення строку представник власника майна зазначив, що оскаржувану копію ухвали отримав на електронну пошту 23 квітня 2025 року.

Вважає, що слідчий суддя в своєму рішенні вирішив долю речей особи - ОСОБА_7 , яка взагалі не фігурує в матеріалах клопотання прокурора та в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку. Позбавлення права власності ОСОБА_7 вмотивоване в ухвалі слідчого судді про арешт майна загальними фразами, без зазначення конкретних відомостей, що дають достатні підстави для позбавлення права володіти майном. Звертає увагу, що вилучений ноутбук НР probook 450g3 є власністю СТОВ «ГЕЛЛА», яке взагалі не фігурує в матеріалах кримінального провадження та наданих суду документах. Крім того, мобільний телефон IPhone 11 PRO з номером НОМЕР_4 є корпоративним номером підприємства «ГЕЛЛА» та використовується для ведення господарської діяльності, не пов`язаної з подіями, які є предметом розслідування у кримінальному провадженні №12024150000000014. Вказані речі використовувались особисто ОСОБА_7 та не мають жодного відношення до професійної діяльності ОСОБА_6 . Отже порушення права власності ОСОБА_7 є незаконним.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене 08 квітня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 .

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом ймовірного привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами КП «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану, про що 04.01.2024 внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000014.

Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні здобуто докази, які вказують на те, що було вчинене кримінальне правопорушення, пов`язане з привласненням та розтратою бюджетних коштів, а також встановлено осіб, що можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення, їх роль у вчиненні злочину, місце проживання, транспортні засоби, що перебувають у користуванні останніх.

08 квітня 2025 року в межах вказаного кримінального провадження проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено речі та документи згідно переліку.

Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою ст. 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор звернувся з даним клопотанням.

Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку, що інформація, яка міститься на вказаних речах та документах, може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про відповідність вказаного майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та доцільність накладення на нього арешту.

Позиції учасників судового розгляду.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_8 , надіслали клопотання про здійснення апеляційного розгляду без їх участі.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження і обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.

Згідно вимогам п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення. З огляду на те, що розгляд клопотання здійснено без участі апелянта, повний текст ухвали слідчого судді отримано 23.04.2025, а апеляційна скарга подана 28.04.2025, строк на подачу апеляційної скарги, з урахуванням наведених апелянтом мотивів, слід поновити.

Щодо доводів апелянта про безпідставне накладення арешту на зазначене майно, колегія суддів встановила таке.

З матеріалів провадження вбачається, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом ймовірного привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами КП «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану, про що 04 січня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000014.

З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що 08 квітня 2025 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 березня 2025 року, проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено речі та документи згідно переліку.

Згідно постанови від 08 квітня 2025 року, вилучене в ході проведення обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_6 майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12024150000000014 від 04.01.2024.

Клопотання про накладення арешту на майно обґрунтовано тим, що майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою ст. 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор звернувся з даним клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч.3 зазначеної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ці вимоги закону враховані при прийнятті слідчим суддею рішення.

Всупереч доводам апелянта, на переконання колегії суддів, у клопотанні прокурора міститься достатнє обґрунтування щодо необхідності арешту тимчасово вилученого майна. Є достатні підстави вважати, що майно, на яке накладено арешт, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, для проведення повного та всебічного досудового розслідування кримінального провадження, та відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що наявні підстави вважати, що вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України.

Метою арешту вказаного в клопотанні прокурора майна є забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

З наданих до клопотання матеріалів слідує, що майно, вилучене під час обшуку може містити інформацію про обставини привласнення та розтрати бюджетних коштів, службовими особами КП «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критерію, зазначеному у статті 98 КПК України.

Накладення арешту сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування. Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на майно.

За такого, висновки слідчого судді про необхідність накладення арешту на зазначене майно є вмотивованими.

Колегія суддів наголошує, що у разі, якщо метою накладення арешту є збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Всупереч доводам апелянта, колегія суддів вважає, що прокурором доведено, що на даному етапі досудового розслідування потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, у якої вилучено майно, і саме за таких умов може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на вказане майно.

Оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 407, 422, 424, 532 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Поновити строк представнику третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт - адвокату ОСОБА_5 , на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року.

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_5 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9