Постанова

від 22.04.2025 по справі 420/24332/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24332/24

Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

секретар Афанасенко Ю.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бойко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 420/24332/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про визнання бездіяльності та рішення протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, якою порушено строк та процедуру з розгляду скарги вх. №286/0/7-24 від 12.04.2024;

- визнати протиправними прийняті протокольні рішення відповідно до Витягу з протоколу № 94 від 16.04.2024 Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області з задоволення самовідводів членам дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області Бойко Г.В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

- визнати протиправним прийняття протокольного рішення відповідно до Витягу з протоколу № 94 від 16.04.2024 Дисциплінарної палати Кваліфікаційно_дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області Передати матеріали дисциплінарної скарги ОСОБА_1 на дії адвокатів Смирнова Андрія Ігоровича, ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з метою перерозподілу.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 12.04.2024, керуючись правом ст. 40 Конституції України, ст. 1 Закону України Про звернення громадян, ст. 36 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, п. 6, 9, 13 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність (надалі - Положення), позивач звернувся до відповідача зі скаргою щодо встановлених фактів з дисциплінарних проступків адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 16.04.2024 з підстав зазначених у протокольному рішенні Витяг з протоколу № 94 від 16.04.2024 відповідачем було прийнято рішення про направлення скарги до ВКДКА України з послідуючим її перенаправленням до іншої КДКА регіону. Позивач вважаючи, що дії відповідача щодо порушення строку та процедури з розгляду скарги, а також прийняття рішення про направлення скарги до ВКДКА України з підстав зазначених у вказаному протокольному рішенні протиправними, такими що суперечить вимогам чинного законодавства України та порушують його права, звернуся до суду з даним позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що 12 квітня 2024 року за реєстраційним № 268/0/7-24 позивач ОСОБА_1 звернувся до КДКА Одеської області зі скаргою відносно адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Пред`явленню цієї скарги передувала низка скарг ОСОБА_1 на цих адвокатів, за якими дисциплінарним органом були прийняті рішення, які оскаржуються позивачем в судовому порядку.

16 квітня 2024 року на засіданні дисциплінарної палати КДКА Одеської області членами дисциплінарної палати КДКА Одеської області Бойко Г.В., Масловим В.Г., Чудновським М.З., Слободяником О.І. та Івановою П.В. були заявлені самовідводи по вказаній скарзі, після задоволення заяв про самовідвід через відсутність кворуму для прийняття рішення було вирішено передати матеріали дисциплінарної скарги ОСОБА_1 на дії адвокатів Смирнова А.І., Матвієнко Н.В. до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з метою перерозподілу, що є предметом оскарження у даній справі.

Однак, відповідач вважає що оскаржуваним рішенням відповідача, оформленим протоколом №94 від 16 квітня 2024 року в частині самовідводів від участі в розгляді дисциплінарної справи членів дисциплінарної палати, оцінка дій адвокатів по суті не надавалася, воно не створює для ОСОБА_1 як позивача юридичних наслідків, не впливає на обсяг його правоздатності і дієздатності, та не обмежує позивача в його праві на розгляд дисциплінарної скарги відносно адвокатів дисциплінарною палатою іншого регіону в межах Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. У постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року по справі №826/6924/18, адміністративне провадження №К/9901/12211/19, вказано, що заявлені та задоволені самовідводи членів дисциплінарної палати не породжують для позивача будь-яких прав чи обов`язків, а отже не породжує для позивача і права на захист.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції на стадії відкриття провадження протиправно порушив право позивача самостійно визначитися в позовній заяві за п.4 ч.5 ст.160 КАС України яке право та охоронюваний законом інтерес було порушено особою, до якої пред`явлено позов, а також право самостійно визначитися які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, окрім того суд першої інстанції постановив ухвалу від 12.08.2024 в порушення процесуальних строків за ч.1 ст.169 КАС України;

- порушення судом першої інстанції процесуальних строків за ч.1 ст.169, ст.258 КАС України, грубо порушили права позивача за ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на справедливий розгляд справи;

- суд першої інстанції знехтував нормами процесуального права за ч.4 ст.9, ч.1 ст.72, ч.8 ст.79, ст.90 КАС України, об`єктивно не встановив усіх обставини справи, належним чином не дослідив наданих доказів, що стало слідством постановлення рішення яке не відповідає вимогам ст.2, ст.242 КАС України;

- суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права за ч.1 ст.38 Закону України №5079-VІ, п.24 Положення №120, ч.1 та 6 ст. 120 КАС України;

- суд першої інстанції не встановив, що висловлювання посадових осіб відповідача: « що існують об`єктивні перешкоди для здійснення перевірки та розгляду скарги адвоката Чеганенко О.Г, у зв`язку із тим що ОСОБА_1 протягом останнього року вже неодноразово звертався зі скаргами на дії адвокатів Смирнова А.І. та Матвієнко Н.В, та окрім того, ним подано скарги на рішення дисциплінарної палати по цих справах до суду» стали фактичною командою членам дисциплінарної палати до заявлення безпідставних самовідводів на підтримання своєї протиправної позиції, з створення штучних умов щодо не розгляду скарги у Одеському регіоні за місцем роботи адвокатів.

- суд першої інстанції не приділив увагу фактам самовідводу Слободяника А.І. та Іванової П.В. які взагалі не брали будь якої участі у попередніх дослідженнях матеріалів скарг наданих Чеганенко О.Г. чи/або представляли інтереси відповідача у суді з оскарження рішень за позовом ОСОБА_1

- норма Регламенту № 77 на яку посилається суд першої інстанції, яка регулює процедуру відводу (самовідводу) члена КДКА (Палати) не передбачає дозволу відведеному члену КДКА (Палати) брати участь у голосуванні стосовно відведення іншого члена палати з предмету за яким він вже був відведений, окрім того, у п.4. узагальненої дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо розгляду заяв про відводи (самовідводи), зазначено що у в разі задоволення відводу, відведений член КДКА повинен перебувати за межами зали засідання, де відбувається обговорення і голосування із відповідних питань, не може брати участі в засіданні;

- суд першої інстанції розглядав справи з порушенням строку, визначеного у статті 193 КАС України;

- суд першої інстанції проігнорував, що визнання протиправною бездіяльності та протиправним рішення відповідача від 16.04.2024, надає позивачу інваліду 2 групи право повернути розгляд його скарги до Одеського регіону та реалізовувати свої подальші права у відповідності до ст. 38, ст. 40 Закону України № 5079-VI без підвищених ризиків для його здоров`я та життя, та заощадження коштів на реабілітацію та лікування.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , якому стали відомі факти щодо поведінки адвокатів, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, 12.04.2024 звернувся до дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області зі скаргою вх.. 286/2/7-24 на дії адвоката ОСОБА_7 та адвоката Матвієнко Надії Володимирівни. ( а.с. 19-27)

16.04.2024 на засіданні дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, за участю 9-ти членів дисциплінарної палати при розгляді 17-го питання порядку денного про надходження до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області скарги ОСОБА_1 на дії адвокатів Смирнова Андрія Ігоровича, Матвієнко Надії Володимирівни (вх.№268/0/7-24 від 12.04.2024 р.) дисциплінарна палата вирішила:

- задовольнити заяви членів дисциплінарної палати Бойко Г.В., Маслова В.Г., Чудновського М.З., Слободяника А.І., Іванової П.В. про самовідвід, які вмотивовані уникненням у Чеганенка О.Г. будь-яких сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості під час здійснення перевірки та розгляду дисциплінарної справи по новій скарзі ОСОБА_1 на дії адвокатів Смирнова А.І., Матвієнко Н.В., оскільки Чеганенко О.Г. вже неодноразово звертався зі скаргами на дії вказаних адвокатів, які за результатами їх розгляду оскаржуються ОСОБА_1 в судовому порядку. При цьому, перелічені члени дисциплінарної палати здійснювали перевірку за попередньою скаргою Чеганенка О.Г, та є представниками КДКА Одеської області в суді в межах розгляду конкретної адміністративної справи.

- передати матеріали дисциплінарної скарги ОСОБА_1 на дії адвокатів Смирнова Андрія Ігоровича, Матвієнко Надії Володимирівни до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з метою перерозподілу у зв`язку з тим, що після задоволення заяв про самовідвід членів палати матеріали дисциплінарної скарги не можуть бути розглянуті на засіданні палати за відсутності необхідного кворуму для прийняття рішення відповідно до частин 6-7 статті 50 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Голосували: За - 5 голосів; Проти - 0 голосів; Утримались - 0 голосів, що підтверджується витягом з Протоколу № 94 від 16.04.2024 року (а.с. 92-93).

24.04.2024 Дисциплінарна палата КДКА Одеської області листом вих.. № 245/0/9-24, адресованим Голові ВКДКА України та для відома ОСОБА_1 , надіслала матеріали скарги вхід. №286/0/7-24. від 12.04.2024 з додатками в 3-х екземплярах на 85 арк., витяг з протоколу № 94 від 16.04.2024 повідомивши, що через відсутність кворуму для розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_1 стосовно адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 направляємо за належністю матеріали зазначеної скарги для скерування іншій КДКА регіону. Одночасно повідомлено, що член дисциплінарної палати КДКА Одеської області Веселов Олександр Вікторович, обраний до складу палати відповідно до Протоколу звітно-виборної конференції адвокатів Одеської області від 23.09.2017 , з березня 2022 року не приймає участі у засіданнях дисциплінарної палати та КДКА Одеської області з поважних причин, а саме у зв`язку із перебуванням за межами України на період дії правового режиму воєнного стану. ( а.с. 65).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині не дотримання строків та процедури розгляду скарги, а також протокольне рішення за № 94 від 16.04.2024, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів, які б спростовували обставини оскаржуваної бездіяльності відповідача, а наведені ним аргументи не вказують на порушення його прав під час прийняття відповідачем протокольного рішення від 16.04.2024 № 94.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1-3 статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені в Законі України Про адвокатуру та адвокатську діяльність 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до статті 36 Закону № 5076-VI право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Згідно із частиною першою статті 40 Закону № 5076-VI дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення.

Частиною другою цієї статті унормовано, що розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб. Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правничою допомогою адвоката. Неявка адвоката чи особи, яка ініціювала питання дисциплінарної відповідальності адвоката, на засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без поважних причин за умови наявності доказів завчасного повідомлення зазначених осіб про місце, день і час засідання не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи. У разі повторної неявки зазначених осіб на засідання палати розгляд справи здійснюється за їх відсутності незалежно від причин неявки. За результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.

Під час засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ведеться протокол, який підписується головуючим та секретарем засідання. (частина 4 статті 40 Закону № 5076-VI)

За результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. (частина 1 статті 41 Закону № 5076-VI)

Адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії. (частина 1 статті 42 Закону № 5076-VI)

Частиною 1 статті 50 Закону № 5076-VI унормовано, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Відповідно до абзаців 1, 3 частини 3 статті 50 Закону № 5076-VI кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев`яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати. Кожна палата на своєму першому засіданні шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів палати обирає з числа членів палати голову та секретаря палати. Голова палати за посадою є заступником голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Згідно із пунктом 4 частини 5 статті 50 Закону № 5076-VI до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать, зокрема, здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.

Відповідно до частини 6 статті 50 Закону № 5076-VI засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів її палат. Засідання палати вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її членів.

Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів її палат. Рішення палати приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості її членів, крім випадків, передбачених цим Законом. ( частина 7 статті 50 Закону № 5076-VI)

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. ( частина 10 статті 50 Закону № 5076-VI)

Регламент кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону затверджений Рішенням Ради адвокатів України від 16.02.2013 № 77 (зі змінами та доповненнями) ( далі Регламент № 77).

Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Регламенту № 77 встановлено, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кількісний і персональний склад палат кваліфікаційно-дисциплінарної комісії регіону визначається конференцією адвокатів регіону, але не більше дев`яти членів кваліфікаційної палати та не більше одинадцяти дисциплінарної.

До початку розгляду заяви (скарги) особа, яка її подала чи відносно якої розглядається справа, має право заявити відвід члену КДКА з мотивів обґрунтованих сумнівів у його неупередженості або зацікавленості у результатах розгляду. Відвід може бути заявлений будь-якому члену КДКА (Палати), який входить до її складу, незалежно від його участі у засіданні. Повний склад КДКА (Палати) доводиться до відома учасників засідання. З тих самих підстав член КДКА може заявити собі самовідвід. Відвід (самовідвід) вирішується іншими членами КДКА (Палати), присутніми на засіданні, без участі члена КДКА, якому був заявлений відвід (самовідвід), відкритим голосуванням більшістю голосів членів КДКА (Палати), які беруть участь у засіданні. У разі рівності голосів член КДКА вважається відведеним (самовідведеним). Рішення про відвід (самовідвід) кількох членів КДКА приймається відносно кожного окремо. ( пункт 7.5. Регламенту № 77)

Розгляд питання, справи, віднесених до порядку денного засідання КДКА (Палати), може бути відкладений або зупинений у випадках, серед іншого: відсутності кворуму після задоволення відводу (самовідводу) члена (членів) комісії; ( пункт 7.7. Регламенту № 77).

Відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, Закону України Про звернення громадян, Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів розроблено Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року №120 (далі - Положення №120).

Згідно з пунктами 2.3.17, 2.3.18 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 04-05.07.2014, Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скеровує: заяву (скаргу) про дисциплінарний проступок адвоката до КДКА іншого регіону у разі задоволення відводу (самовідводу) більшості членів дисциплінарної палати КДКА, що має розглядати скаргу; матеріали кваліфікаційної справи до КДКА іншого регіону у разі задоволення відводу члена (членів) кваліфікаційної палати КДКА та за відсутності кворуму. Скеровує для розгляду до КДКА скарги, що надійшли стосовно осіб, визначених статтею 66 Правил адвокатської етики, а також у разі, якщо регіональна КДКА не сформована, або у разі відсутності за будь-яких причин кворуму на засіданнях КДКА (палати) регіону.

Правовий аналіз зазначених норм матеріального права дає можливість дійти висновку, що вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів, у т.ч. здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів, віднесено до повноважень дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка складається з одинадцяти членів палати. Засідання палати вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її членів. Рішення палати приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості її членів, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що 16.04.2024 на засіданні дисциплінарної палати КДКА Одеської області було прийнято протокольне рішення № 94, яким задоволено заяви про самовідвід членів дисциплінарної палати КДКА Одеської області від участі в розгляді дисциплінарної скарги ОСОБА_1 на дії адвокатів Смирнова А.І., Матвієнко Н.В. (вх.№268/0/7-24 від 12.04.2024) та вирішено матеріали зазначеної скарги передати до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з метою перерозподілу.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції виходив із того, що спірне питання у цій справі полягає у дотриманні процедури розгляду вказаної дисциплінарної скарги позивача на дії адвокатів та правомірності прийняття дисциплінарною палатою КДКА Одеської області протокольного рішення № 94 від 16.04.2024 .

Матеріалами справи підтверджено, що позивач однією з підстав позову зазначає про порушення строків розгляду його скарги, обґрунтовуючи тим, що скарга № 286/0/7-24 була відповідачем зареєстрована 12.04.2024, проте дії відповідачем щодо скарги були вчинені 16.04.2024, що на його думку є порушенням визначеного ст.38 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та п.24 Положення строку на надання доручення.

Так відповідно до частини 1 статті 38 Закону № 5076-VI заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати. Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

Крім того, за положеннями пунктів 24-25 Положення № 120 голова дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше трьох днів з дня надходження заяви (скарги) на дії адвоката, доручає одному із членів дисциплінарної палати провести перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі). Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та за результатами перевірки складає довідку, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, з урахуванням, зокрема тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, наслідків для клієнта тощо, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Згідно пункту 48 Положення № 120 під час засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ведеться протокол. У протоколі засідання зазначається: місце, дата, час початку і закінчення засідання; дані про головуючого та секретаря; дані про присутніх та відсутніх членів дисциплінарної палати та інших осіб, запрошених на засідання; виклад змісту розглядуваних питань, виступів учасників засідання, прийнятого рішення.

Повертаючись до матеріалів справи колегія суддів констатує, що заява позивачем була подана 12.04.2024 , тобто у останній робочий день тижня п`ятницю, а рішення було прийняте на четвертий день з дня надходження заяви - у вівторок 16.04.2024 .

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.

В аспекті наведеного вище, таке процедурне порушення на переконання апеляційного суду (а саме розгляд заяви на один день пізніше строку) є не суттєвим та не свідчить про протиправність такого рішення та не є підставою для скасування протокольного рішення відповідно до Витягу з протоколу № 94 від 16.04.2024.

Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем процедури розгляду його скарги, а саме, протиправності дій відповідача в особі голови дисциплінарної палати Тулякової М.А., яка не виконала свого прямого обов`язку з надання у визначений строк відповідного доручення члену дисциплінарної щодо перевірки відомостей за скаргою, зазначивши про існуючі об`єктивні перешкоди для здійснення перевірки та розгляду скарги ОСОБА_1 , то суд першої інстанції виходив із таких мотивів.

Так, відповідно до змісту витягу Протоколу № 94 від 16.04.2024 № 94, на засіданні дисциплінарної палати КДКА Одеської області була присутня Голова КДКА Одеської області ОСОБА_8 , яка доповіла, що по справах № 420/8977/24, № 420/8974/24, № 420/35932/23 ОСОБА_1 оскаржує рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області в Одеському окружному адміністративному суді. Члени дисциплінарної палати КДКА Одеської області є її представниками у зазначених адміністративних справах за позовами ОСОБА_1 . В подальшому члени дисциплінарної палати Бойко Г.В., Маслова В.Г., Чудновського М.З., Слободяника А.І., Іванової П.В. заявили самовідводи, які вмотивовані уникненням у ОСОБА_1 будь-яких сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості під час здійснення перевірки та розгляду дисциплінарної справи по новій скарзі ОСОБА_1 на дії адвокатів Смирнова А.І., Матвієнко Н.В.

Вказані заяви про самовідвід перелічених членів дисциплінарної палати були розглянуті в нарадчій кімнаті та задоволенні.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що рішення про задоволення самовідводів членів дисциплінарної палати приймались простою більшістю голосів присутніх членів дисциплінарної палати та внесено до протоколів засідання палати.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що нормами Регламенту № 77, які регулюють процедуру відводу (самовідводу) члена КДКА (Палати) не заборонено відведеному члену КДКА (Палати) брати участь у голосуванні стосовно відведення іншого члена палати.

За приписами вищенаведених пунктів 7.5. Регламенту № 77 до початку розгляду заяви (скарги) особа, яка її подала, має право заявити відвід члену КДКА з мотивів обґрунтованих сумнівів у його неупередженості або зацікавленості у результатах розгляду. З тих самих підстав член КДКА може заявити собі самовідвід. Відвід (самовідвід) вирішується іншими членами КДКА (Палати), присутніми на засіданні, без участі члена КДКА, якому був заявлений відвід (самовідвід), відкритим голосуванням більшістю голосів членів КДКА (Палати), які беруть участь у засіданні.

З огляду на вказане та враховуючи, що статтею 37 Закону № 5076-VI первинною стадією дисциплінарного провадження є проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, а спірним протокольним рішенням вирішувалось питання щодо надходження скарги ОСОБА_1 від 12.04.2024 на дії адвокатів та її перевірки, тобто до моменту отримання доручення голови дисциплінарної палати КДКА Одеської області одному із членів дисциплінарної палати провести перевірку відомостей, викладених у скарзі, то на думку суду заяви про самовідвід були заявлені членами дисциплінарної палати до початку розгляду скарги позивача, а не під час її розгляду, як помилково вказує про це позивач.

Не наведено жодних важливих аргументів з цього приводу і в апеляційній скарзі.

При цьому, згідно п.п. 5 пункту 40 Положення №120, розгляд питання, справи, віднесених до порядку денного засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, може бути відкладений або зупинений у разі, відсутності кворуму після задоволення відводу (самовідводу) члена (членів) палати.

З наведеної норми вбачається, що розгляд питання, справи, віднесених до порядку денного засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, може бути відкладений або зупинений як у передбачених Положенням №120 конкретних випадках, так й з інших підстав, за рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, перелік яких не є вичерпним та відноситься до розсуду дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості доводів позивача щодо правомочності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області розглядати його скаргу, оскільки задоволення заяв про самовідвід п`ятьом членам дисциплінарної палати із дев`яти присутніх створило ситуацію, коли у дисциплінарної палати відсутній необхідний кворум для прийняття будь-яких рішень.

В контексті вказаного, питання щодо призначення проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, у т.ч. надання головою дисциплінарної палати КДКА Одеської області доручення одному із членів дисциплінарної палати провести перевірку відомостей, викладених у скарзі, було правомірно відкладено.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 08.10.2020 у справі № 826/3443/18, у якій зазначено про те, що компетенція Ради адвокатів України дає право у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом деталізувати у своїх рішеннях певні процедурні моменти діяльності КДКА та ВКДКА, зокрема, при наявності певних умов, які не відображенні в статті 33 Закону №5076-VI перенаправлення скарги на дії адвоката до іншої КДКА для подальшого розгляду та прийняття рішення, що не порушує при цьому положення вказаної статті, а навпаки регулює дотримання принципу правової визначеності.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним протокольним рішенням Голова дисциплінарної палати Тулякова М.А. зазначила, що після задоволення заяв про самовідвід членів палати матеріали дисциплінарної скарги не можуть бути розглянуті на засіданні палати за відсутності необхідного кворуму для прийняття рішення відповідно до частин 6-7 статті 50 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а Голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області Рудницька Н.А. вказала на необхідність направити матеріали за скаргою ОСОБА_1 на дії адвокатів Смирнова Андрія Ігоровича, ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з метою перерозподілу.

Оскільки відповідно до вимог частин 6-7 ст. 50 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, відсутність кворуму в дисциплінарній палаті КДКА Одеської області для прийняття рішень та здійснення повноважень, визначених статтею 50 цього Закону, то спірне протокольне рішення в частині направлення матеріалів дисциплінарної скарги позивача на дії адвокатів до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з метою перерозподілу прийнято в межах повноважень та на підставі чинного законодавства.

Суд також зазначає, що задоволення самовідводів членам дисциплінарної палати КДКА Одеської області Бойко Г.В., Маслову В.Г., Чудноському М.З., Слободянику А.І., Іванової П.В., є процедурною дією, наслідки застосування (незастосування) якої не порушують прав скаржника під час розгляду його скарги, оскільки не породжують жодних правових наслідків для скаржника, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та інтересу для нього.

За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд в рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначив: поняття охоронюваний законом інтерес, який вживається в ряді законів, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення Аксу проти Туреччини [Aksu v. Turkey] пункт 50; Берден [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; Тенасе проти Молдови [Tгnase v. Moldova]).

Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 15 грудня 2015 року у справі №800/206/15.

Відповідно до висновку, сформованому у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Такі висновки застосовано Верховним Судом під час розгляду справи №320/9959/20 (постанова від 19.10.2023) та справи №826/6887/18 (постанова від 09.11.2023).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 20.02.2019 (справа 522/3665/17), від 10.08.2020 (справа №522/1611/17):

«В контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для Позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження Позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.».

У постанові від 31.03.2021 (справа №640/21611/19) Верховний Суд дійшов з наступного висновку:

«….з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.»

Суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 41 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи.

Оскаржуваним рішенням відповідача, оформленим протоколом № 94, оцінка доводам позивача по суті скарги на дії адвокатів не надавалася.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача, оформлене протоколом № 94, не створює жодних правових наслідків для позивача та не змінює стану його суб`єктивних прав, оскільки саме по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов`язки заявника.

Тотожний підхід був застосований Верховним Судом при розгляді справи № 826/6924/18 у постанові від 04 серпня 2021 року.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 по справа № 446/1/22 зазначив, що суду завжди необхідно враховувати, до яких наслідків призведе застосування того чи іншого способу захисту.

Тобто, обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства.

У постанові від 19.05.2022 по справі 814/152/18 Верховний Суд указав, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії можливе лише у разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити такі дії (або прийняти відповідне рішення) згідно з законодавством і, невчинення цих дій (неприйняття рішення) порушує права позивача.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що позивач не навів жодних обґрунтованих доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права, свободи чи інтереси, та що в нього виникло право на звернення до суду за їх захистом.

Посилання позивача на віддаленість КДКА Миколаївської області від місця його проживання не є підставою стверджувати, що порушуються законні права та інтереси, оскільки його особиста участь у розгляді дисциплінарної скарги не обов`язкова, а усі інші процесуальні документи та комунікацію можна здійснювати за допомогою електронної пошти та письмових пояснень.

Окрім того статтями 43 - 46 Положення №120 визначено, що розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення осіб, яким відомі будь-які відомості, що мають значення для дисциплінарної справи.

Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, повідомляються про проведення засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше як за п`ять днів до дня його проведення, та мають право брати участь у засіданні, надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката.

Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, у разі наявності технічної можливості, мають право взяти участь у засіданні дистанційно - у режимі відеоконференції. Такі учасники засідання повинні за два дні до початку засідання повідомити КДКА регіону про бажання взяти участь у засіданні дистанційно в режимі відеоконференції, та направити на адресу електронної пошти КДКА регіону документи, що підтверджують особу учасника, та, у разі наявності, особу представника, а також документи, що підтверджують повноваження такого представника, передбачені пунктом 6 статті 14 даного Положення. Такі документи повинні бути підписані за допомогою електронного цифрового підпису.

У разі неможливості з поважних причин брати участь у засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури адвокат, стосовно якого розглядається справа, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення адвоката, який не з`явився для участі в засіданні, оголошуються на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Отже, якщо правова процедура гарантує позивачу можливість захисту своїх прав без особистої присутності, відстань до КДКА не може бути підставою для заяви про порушення його законних прав та інтересів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Окрім іншого, суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/6108/24 була надана правова оцінка рішенню Дисциплінарної Палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області №5 від 31.05.2024, прийнятому за результатами розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_1 від 12.04.2024 на дії адвокатів Смирнова Андрія Ігоровича, ОСОБА_6 , а відтак здійснено судовий захист порушених прав позивача, чим спростовується довід про порушення його прав в межах даних спірних правовідносин.

Як вже зазначалось вище, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.( див. п.17 постанови КАС від у справі 760/9462/16-а).

Незважаючи на те, що у позові в порушення приписів пунктів 3,4 частини 1 статті 6 КАС України не визначено способу захисту поновлення порушеного права, як от: зобов`язання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій, зміст адміністративного позову дозволяє суду зробити висновок , що звернення ОСОБА_1 з такими позовними вимогами є радше намаганням за допомогою рішення суду у цій справі штучно створити додаткові підстави для задоволення позову у справі у справі № 400/6108/24.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Тобто, звернення до суду, в тому числі й до суду апеляційної інстанції, є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не виключно способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 0740/757/18.

Більш того, апеляційний суд звертає увагу позивача на те, що останній не позбавлений можливості навести доводи, покладені в обґрунтування підстав цієї позовної заяви, при оскарженні рішення дисциплінарної комісії, прийнятого по суті за результатом розгляду дисциплінарної скарги, як то передбачено вимогами ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в разі, якщо таке рішення буде прийнято не на користь позивача.

У справах, пов`язаних з оскарженням рішень, в першу чергу необхідно з`ясувати матеріально-правову заінтересованість позивача. Іншими словами, перед тим як надати оцінку рішенню, яке оскаржується, потрібно визначити, чи має позивач достатню заінтересованість у результаті справи. Якщо матеріально-правова заінтересованість відсутня, це є підставою для відмови у задоволенні позову, незалежно від того, чи було оскаржуване рішення законним або незаконним.

Своєю чергою, оцінка рішень за позовом особи, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах, є недоречною. Така особа не може претендувати на захист своїх прав через адміністративне судочинство, оскільки її інтереси не зачеплені безпосередньо рішенням, що оскаржується.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 травня 2024 року (справа № 420/18539/22), за яким оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Виходячи із послідовності стадій дисциплінарного провадження, ураховуючи мету і завдання проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, - можна зробити висновок, що рішення КДКА, яке оскаржується у цій справі, є проміжним та не створює для позивача юридичних наслідків, не впливає на обсяг його правоздатності і дієздатності.

Оскільки позивачем не було надано належних та достатніх доказів, які б спростовували обставини оскаржуваної бездіяльності відповідача, а наведені ним аргументи не вказують на порушення його прав під час прийняття відповідачем протокольного рішення від 16.04.2024 № 94, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог у справі не надав жодних належних та допустимих доказів протиправності оскаржуваного протокольного рішення ДП КДКА Одеської області, а доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо підстав для його скасування є необґрунтованими та спростовуються наданими по справі доказами.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції на стадії відкриття провадження протиправно порушив право позивача самостійно визначити в позовній заяві за п.4 ч.5 ст.160 КАС України яке право та охоронюваний законом інтерес було порушено особою, до якої пред`явлено позов, а також право самостійно визначити які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, окрім того суд першої інстанції постановив ухвалу від 12.08.2024 в порушення процесуальних строків за ч.1 ст.169 КАС України колегія суддів відхиляє з огляду на те, що особа має право не виконувати вимоги ухвали без руху, якщо вважає, що ці вимоги порушують її права чи суперечать закону.

Натомість, позивач виконав вимоги суду першої інстанції викладені в ухвалі від 12.08.2024, не надавши до суду заяву або пояснення, вказавши чому він вважає такі вимоги неправомірними, або такими що порушують його права.

Водночас, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи протягом 146 днів, колегія суддів відхиляє, оскільки це не призвело до ухвалення незаконного рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд справи не у строки які передбачені КАС України, не змінює висновків суду першої інстанції про не обґрунтованість позовних вимог і не є підставою для скасування рішення суду, а згідно 2 ст. 350 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає помилковим посилання позивача на виключну значущість додаткових пояснень від 19.12.2024 які суд першої інстанції не врахував під час розгляду справи, з огляду на те, що такі докази свідчать про розгляд заяви по суті, а ніяким чином не стосуються правомочності засідання комісії щодо розгляду заяв про відвід , отже такі пояснення не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Щодо додаткових пояснень від 24.03.2025 колегія суддів зазначає, що на відміну від обставин цієї справи , наданий позивачем лист від 17.03.2025 №1755 свідчить про те, що ВКДКА відмовила у скеруванні матеріалів дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_7 , водночас згідно із матеріалами справи що розглядається ВКДКА прийняла рішення направити матеріали дисциплінарного провадження до КДКА Миколаївської області.

Щодо зазначення апелянтом про відсутність підстав для задоволення заяв про самовідвід у членів дисциплінарної палати ОСОБА_5 та Слободяника О. І., колегія суддів констатує, що як зазначено у відзиві на апеляційну скаргу член дисциплінарної палати ОСОБА_5 вже проводила перевірку та була доповідачем по скарзі апелянта в 2022 році (рішенням дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 20.12.2022 було відмовлено в порушенні дисциплінарної справи). Це спростовує посилання ОСОБА_1 на те, що член палати Іванова П.В. не була доповідачем по його справам раніше.

Що стосується члена дисциплінарної палати Слободяника О.І., то як зазначив відповідач, він приймав раніше участь при розгляді та прийнятті рішення за скаргами ОСОБА_1 , які останній оскаржував у суді.

Водночас, діюче законодавство України в сфері адвокатури не встановлює виключних підстав для заявлення самовідводів членами дисциплінарної палати КДКА регіону. Натомість, пункт 7.5. Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону передбачає, що до початку розгляду заяви (скарги) особа, яка її подала чи відносно якої розглядається справа, має право заявити відвід члену КДКА з мотивів обґрунтованості сумнівів у його неупередженості або зацікавленості у резільтатах розгляду. З тих самих підстав член КДКА може заявити собі самовідвід. Відвід (самовідвід) вирішується іншими членами КДКА (Палати), присутніми на засіданні, без участі членаКДКА, якому був заявлений відвід (самовідвід), відкритим голосуванням більшістю голосів членів КДКА (Палати), які беруть участь у засіданні. У разі рівності голосів член КДКА вважається відведеним (самовідведеним).

В аспекті наведеного вище колегія суддів зазначає, що саме ВКДКА уповноважена надавати оцінку доцільності направлення скарги до КДКА іншого регіону, обґрунтованості відводу, а також наявності чи відсутності кворуму для вирішення питання (що також підтверджують надані позивачем докази 19.12.2024 та 23.05.2025).

Проте апелянт не оскаржував дії ВКДКА щодо направлення його скарги від 12.04.2024 до КДКА Миколаївської області.

Відхиляючи доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив, що висловлювання посадових осіб відповідача: « що існують об`єктивні перешкоди для здійснення перевірки та розгляду скарги адвоката Чеганенко О.Г, у зв`язку із тим що ОСОБА_1 протягом останнього року вже неодноразово звертався зі скаргами на дії адвокатів Смирнова А.І. та Матвієнко Н.В, та окрім того, ним подано скарги на рішення дисциплінарної палати по цих справах до суду» стали фактичною командою членам дисциплінарної палати до заявлення безпідставних самовідводів на підтримання своєї протиправної позиції, з створення штучних умов щодо не розгляду скарги у Одеському регіоні за місцем роботи адвокатів, колегія суддів зазначає про таке.

У постановах від 25.06.2018 у справі № 810/1972/17 та від 24.06.2020 у справі № 813/2639/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин та фактів прийняти рішення за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб`єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення.

Суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

В свою чергу, вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності належить до виключної компетенції дисциплінарних органів, а саме КДКА та ВКДКА, і суд не має права зобов`язувати відповідачів приймати те чи інше рішення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетятка та Шереметьєв проти України, Markovic та інші проти Італії, № 1398/03 та Станєв проти Болгарії, № 36760/06, § 230).

У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін не має, оскільки апеляційним судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 420/24332/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 24 квітня 2025 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк