Постанова від 16.04.2025 по справі 300/7548/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7548/23 пров. № А/857/2581/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року(прийняте в порядку письмового провадження в місті Івано-Франківську суддею Панікаром І. В.; дата складення повної ухвали не вказана) з питань заміни сторони виконавчого провадження в адміністративній справі № 300/7548/23 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України та просила суд:

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу (на підставі частини другої статті 235 КЗпП України) за період з 21 червня 2017 року по 21 грудня 2021 року в сумі 551 527,53 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року було проведено заміну відповідача - Івано-Франківську митницю ДФС України на її правонаступника - Галицьку митницю Держмитслужби.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 в адміністративній справі № 300/7548/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2018 по 21.12.2021 у сумі 259 546,66 грн (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість гривень 66 копійок), з утриманням із цієї суми загальнообов`язкових державних податків та зборів.

У решті позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили 07 травня 2024 року та 20 червня 2024 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом позивачці було видано виконавчий лист у справі.

06 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про заміну боржника Галицької митниці Держмитслужби на її правонаступника Державну митну службу України.

Заява мотивована тим, що 20 червня 2024 року нею отримано виконавчий лист в рамках адміністративної справи № 300/7548/23 про стягнення з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 259 546,66 грн.

Враховуючи вимоги частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист було направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, яке в свою чергу повідомило, що боржник Галицька митниця Держмитслужби не має відкритих рахунків в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області та перебуває у стані припинення.

Рекомендовано звернутися до суду про заміну боржника його правонаступником.

У зв`язку з цим виникла необхідність заміни боржника у цій справі та, надалі, видачу нового виконавчого листа.

20 грудня 2024 року від Державної митної служби України надійшли заперечення, за змістом яких заміна Галицької митниці Держмитслужби може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття внаслідок припинення, та переходу всіх її прав та обов`язків до правонаступника (повного правонаступництва), що в цьому випадку не знайшло свого відображення в матеріалах справи. Зазначено, що спір у цій справі виник у відносинах публічної служби і стосується нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення, тобто спір не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані Державній митній службі України відповідно до постанови № 1200, внаслідок чого, просить відмовити у задоволенні вказаної заяви.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 рокуз питань заміни сторони виконавчого провадження в справі № 300/7548/23 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника виконавчого провадження відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції мотивував це тим, що заміна Галицької митниці Держмитслужби, як боржника за вказаним виконавчим провадженням може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення, та переходу всіх його прав та обов`язків до правонаступника (повного правонаступництва).

Водночас, станом на час розгляду заяви Галицька митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711) перебуває в стані припинення, тобто запис про державну реєстрацію припинення вказаної юридичної особи в Єдиному державному реєстрі відсутній.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що суть спору у цій справі не стосувалася публічно-владних функцій, що були передані Державній митній службі України і на час вирішення судом питання про заміну сторони її правонаступником до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений запис про припинення Галицької митниці Держмитслужби, судом не встановлено правових підстав для задоволення заяви позивачки про заміну сторони виконавчого провадження.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржила ОСОБА_1 , яка вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому вказану ухвалу необхідно скасувати з прийняттям нового рішення. Тому просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, що зазначені в заяві про заміну боржника, в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в цій справі є два рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду, що суперечать одне одному. Зокрема, в ухвалі від 13.11.2024 суд дійшов висновку, що майнові права та обов`язки територіальних митних органів за постановою КМУ № 895 від 30.09.2020 перейшли до Державної митної служби. Тобто, Державна митна служба України є правонаступником Галицької митниці Держмитслужби. Натомість, в ухвалі від 23.12.2024 суд дійшов висновку, що Галицька митниця Держмитслужби знаходилася у складі і підпорядкуванні Державної митної служби України з моменту створення.

Отже суд при винесенні рішення невірно застосував поняття фактичного (компетенційного) правонаступництва, оскільки Державна митна служба України створила та надалі припинила діяльність Галицької митниці Держмитслужби. Тобто реорганізація Галицької митниці Держмитслужби здійснювалося не як окремого органу державної влади (установи), а виключно як структурної одиниці Державної митної служби України. Тому відмова суду у вирішенні питання щодо правонаступництва є неправомірною, враховуючи також і ту обставину, що Галицька митниця Держмитслужби знаходиться в структурі Державної митної служби України. І питання повного правонаступництва (компетенційного) у цьому випадку не можуть розглядатися як безумовні, оскільки Галицька митниця Держмитслужби є виключно структурним підрозділом Державної митної служби України.

Суд під час обґрунтування своєї думки помилково застосував висновки Верховного Суду, позаяк такі прийняті в інших правовідносинах та за інших фактичних обставин.

Також судом не враховано, що в цьому випадку реорганізація здійснювалася в межах однієї структури (Державної митної служби України). Тому припинення Галицької митниці Держмитслужби відбулося шляхом повного передавання адміністративної компетенції іншим структурним підрозділам Державної митної служби України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та надаючи оцінку правильності вирішення судом першої питання щодо заміни сторони виконавчого провадження, колегія суддів апеляційного суду враховує таке.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом цієї норми заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.04.2018 у справі № 2а/0612/649/11, від 03.05.2018 у справі № 2-а-1864/10, від 13.12.2018 у справі № 2-а-1710/11, від 29.01.2020 у справі № 815/1303/17.

За приписами частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року в справі № 812/1408/16 зазначив, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва:

1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та

2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Із зазначеного видно, що підставами для заміни сторони або сторони виконавчого провадження суб`єкта владних повноважень правонаступником є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

При цьому, під час розгляду вказаного питання підлягають дослідженню докази, які підтверджують факт вибуття сторони, а також підстави для правонаступництва відповідної особи.

Відтак, для вирішення питання щодо наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження, визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта - Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711), або переходу її функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43115923).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби, встановлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби, зокрема Галицька митниця Держмитслужби утворена шляхом приєднання територіальних органів Держмитслужби.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 895 від 30.09.2020 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком (серед яких і Галицьку митницю Держмитслужби) шляхом їх приєднання до Державної митної служби.

Пунктом 2 цієї ж постанови установлено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.10.2020 внесено запис про перебування Галицької митниці Державної митної служби України у стані припинення.

Також судом з`ясовано, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 за № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» та наказами Державної митної служби від 19.10.2020 за № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби як відокремлених підрозділів» та від 27.10.2020 за № 480 «Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби», Галицьку митницю реорганізовано шляхом приєднання до Державної митної служби.

Також утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком.

А відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», митниці як відокремлені підрозділи Державної митної служби України розпочали з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 здійснення покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Тобто, з 01.07.2021 розпочато виконання Державною митною службою України в зонах своєї діяльності функцій і повноважень Галицької митниці Держмитслужби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Наказ Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 свідчить про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Галицької митниці, тобто про перехід до Державної митної служби України функцій Галицької митниці у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Проте, виконавчий лист у цій справі видано на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024, яким на користь позивача з Галицької митниці стягнуто заборгованість середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто спір у цій справі виник у відносинах публічної служби у зв`язку з проходженням та припиненням позивачкою державної служби, не пов`язаний з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції.

Суд також вказав, що заміна Галицької митниці Держмитслужби, як боржника за вказаним виконавчим провадженням може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення, та переходу всіх його прав та обов`язків до правонаступника (повного правонаступництва).

Водночас, станом на час розгляду заяви Галицька митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711) перебуває в стані припинення, тобто запис про державну реєстрацію припинення вказаної юридичної особи в Єдиному державному реєстрі відсутній.

У постанові від 18 березня 2024 року в справі № 826/6799/15 Верховний Суд зазначив, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень у результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень (публічне правонаступництво).

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

Публічне правонаступництво органів публічної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, що полягає у переході в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. Водночас обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, у яких оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловлював у постановах від 13 березня 2019 року в справі № 524/4478/17 та від 20.02.2019 у справі № 826/16659/15.

Позаяк спір у цій справі виник з відносин публічної служби, обов`язок первісного боржника Галицької митниці Держмитслужби не пов`язаний із покладеними на них владними управлінськими функціями у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, а тому її заміна на правонаступника залежить від того, чи була вона (первісний боржник) припинена у встановленому законом порядку.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13 липня 2023 року в справі № 540/6685/21 та від 01 жовтня 2024 року в справі № 540/4601/21.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено судом першої інстанції, станом на час розгляду заяви Галицька митниця Держмитслужби у встановленому законом порядку не припинена.

А тому, як зазначено вище, враховуючи, що спір у цій справі виник у відносинах публічної служби й не стосується реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для заміни Галицької митниці Держмитслужби на Державну митну службу України.

Аналогічний підхід щодо підстав для заміни боржника у спорах, що виникли з відносин публічної служби, неодноразово викладався у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року в справі № 826/9815/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 803/130/16, від 15 грудня 2022 року у справі № 826/8906/15, від 24 січня 2023 року у справі №300/7605/21, від 31 січня 2023 року у справі № 380/4967/22, від 01 березня 2023 року у справі №120/14457/21-а, від 26 жовтня 2023 року у справі № 240/3354/21, від 18 березня 2024 року у справі № 826/6799/15, від 14 березня 2024 року у справі № 440/12071/21.

У частині решти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, були перевірені та проаналізовані судом та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів апеляційної скарги позивача на законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині не впливають і висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для заміни боржника Галицької митниці Держмитслужби на її правонаступника Державну митну службу України.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 рокуз питань заміни сторони виконавчого провадження в адміністративній справі № 300/7548/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 25.04.25