Рішення від 22.06.2011 по справі 2-6294/11

справа №2-6294/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 рокуЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Браги А.В.,

при секретарі Авраменко А.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Замкової І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго`про зобов`язання провести перерахунок

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищезазначеною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог позивач з урахуванням уточнень послалась на те, що вона з 1993 року по березень 2007 року працювала суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області, а з березня 2007 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставці та відповідно до ст.44 Закону України «Про статус суддів`має право на 50% знижку по оплаті житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з постачання електроенергії. Однак відповідач в жовтні 2010 року пред`явив позивачу вимогу про необхідність 100% оплати послуг за 2010 рік під погрозою відключення від мережі. В подальшому відповідач дізналась, що відповідачем їй нарахований також борг по сплаті електропостачання за 2003-2006 роки без урахування 50% пільги позивача на опалу даного виду комунальних послуг. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок оплати послуг з постачання електроенергії за 2003-2006 роки та за 2010 роки у розмірі 50% діючих тарифів. Також позивач просила суд покласти судові витрати на позивача.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що нарахування плати за електроенергію, що призвело до виникнення у позивача заборгованості, здійснювався у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 1993 року по березень 2007 року працювала суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області, а з березня 2007 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставці. Викладені фактичні обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2009 року по цивільній справі №2-4151/09, яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2010 року залишено без змін, а отже у відповідності до ст.ст.223, 319 ЦПК України набрало законної сили. Враховуючи викладене в контексті положень ст.61 ЦПК України, наведені вище обставини є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню при розгляді даної цивільної справи.

Також судом встановлено, що в жовтні 2010 року відповідачем пред`явлено позивачу вимогу про необхідність погашення заборгованості з постачання електроенергії за 2010 рік протягом 10 днів під погрозою відключення помешкання позивача від електромережі в разі несплати заборгованості, яка станом на 05 жовтня 2010 року за 2010 рік склала 220,55 гривень. Викладене підтверджується копією письмового попередження про відключення електроенергії від 05 жовтня 2010 року.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем нарахований позивачу борг по сплати послуг з постачання електроенергії за 2003 2006 роки включно в розмірі 664,45 гривень, про що свідчить копія службової записки від 07 квітня 2011 року №135/672. Даний факт також визнано сторонами в судовому засіданні.

При цьому представником відповідача в судовому засіданні визнано факт нарахування позивачу плати за користування послугами з постачання електроенергії за 20032006 роки та за 2010 рік за 100% розміром тарифу на даний вид комунальних послуг, тобто без урахування 50% знижки плати на даний виду послуг, що і призвело до виникнення наведеної вище заборгованості позивача за вказані періоди.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, а також Законом України «Про статус суддів», який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Так, нормою ст.130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Положеннями ст.11 ч.1 Закону України «Про статус суддів`передбачено, що незалежність суддів забезпечується, зокрема, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.

Згідно норми ст.44 Закону України «Про статус суддів`суддям надається 50-відсоткова знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном). Такі ж пільги зберігаються за ними і після виходу у відставку.

Відповідно до ст.11 ч.3 Закону України «Про статус суддів`гарантії незалежності судді, включаючи заходи його матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Згідно ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Окрім того, Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 зробив висновок про те, що норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені відповідно статтями 44, 45 Закону України «Про статус суддів», не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті викладених норм діючого законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування відповідачем позивачу плати за послуги з постачання електричної енергії за періоди з 2003 по 2006 роки та за 2010 рік у розмірі 100% діючих тарифів, тобто без урахування встановленої ст.44 Закону України «Про статус суддів`пільги для позивача у вигляді 50% знижки плати на даний виду комунальних послуг. Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 8,5 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень, сплата яких позивачем підтверджується відповідними квитанціями.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 55, 126, 130 Конституції України, ст. ст. ст. ст. 44 - 45 Закону України «Про статус суддів`від 15.12.1992 року №2862-ХІІ, ст. ст. 10, 11, 57, 60 - 61, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов, - задовольнити.

Зобов`язати публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго`провести ОСОБА_1 перерахунок оплати послуг за постачання електроенергії в період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2006 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року у розмірі 50 відсотків діючих тарифів.

Судові витрати у справі покласти на публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго`стягнувши з останньої на користь ОСОБА_1 38, 50 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

СуддяА.В. Брага