Рішення

від 29.04.2025 по справі 348/3032/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/3032/24

Номер провадження 2/348/291/25

29 квітня 2025 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Солодовнікова Р.С.,

за участі секретаря судового засідання Бойчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в режимі відеконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

за участі представника позивача адвоката Шахрай О.В.,

встановив:

Зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір позики №1 від 20.08.2024 року, відповідно до якого Позикодавець зобов`язався передати Позичальнику позику, а Позичальник зобов`язався її повернути у визначений строк.

Відповідно до п.2.1. встановлено, що розмір позики, яка надається Позикодавцем Позичальнику становить 99000,00 дол. США, що в еквіваленті на національну валюту становить 3712500,00 грн. Пунктом 3.2. договору позики сторони передбачили, що позика надається готівкою. На підтвердження передання грошових коштів Позичальник складає розписку про отримання коштів, оригінал якої зберігається у Позикодавця.

20 серпня 2024 року на виконання умов договору позики позикодавець передав, а позичальник прийняв 99 000,0 дол США. готівкою, що згідно офіційного курсу на момент передачі грошових коштів еквівалентно 3712500,0грн. Факт передачі позикодавцем та отримання позичальником суми позики в загальному розмірі 99000,0 доларів США підтверджується рукописною розпискою ОСОБА_2 від 20.08.2024 року. Розписка була складена у присутності свідків: 1) ОСОБА_3 та 2) ОСОБА_4 (чоловіка Позичальника).

20 серпня 2024 року ОСОБА_2 також написала нотаріально завірену заяву, про те, що цією заявою вона підтверджує той факт, що 20 серпня 2024 року, нею було укладено та підписано Договір позики №1 від 20.08.2024 року з ОСОБА_1 . Свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів ОСОБА_1 в сумі, строки та на умовах передбачених вище прописаним Договором позики №1 від 20.08.2024 року підтверджую. Текст заяви та справжність підпису на ній, було посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Ботвінцева Ольга Віталіївна та зареєстровано у реєстрі за номером 1536.

15 листопада 2024 року ОСОБА_1 (Позикодавець) направив на адресу Позичальника ( ОСОБА_2 ) вимогу щодо дострокового повернення суми отриманої позики у сумі 99000 дол США. Вимога була отримана Позичальником особисто 30.11.2024 року.

На даний час ОСОБА_2 (Позичальник) борг у сумі 99000 доларів США не повернула. Також сплив строк повернення позики відповідно до п.3.3. договору.

Позивач вважає, що Відповідач не бажає повертати грошову позику. Тому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №1 від 20.08.2024 року у розмірі 99000,0 доларів США, що складає 4150990,80грн (за курсом долара США, встановленого Національним банком України на дату подання позову). Також стягнути понесені позивачем судові витрати, що пов`язані з розглядом справи у сумі 27112,0грн, що складаються з витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 15000,00грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12112,0грн.

Відзиву на позовну заяву не поступало.

Стислий виклад позиції сторін:

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Виходячи з наведеного, а також положень ч.3ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України(далі ЦПК), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника позивача.

Відповідач повторно не з`явився у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК. Окрім цього, відповідач був викликаний до суду шляхом оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про його розгляд без його участі не подавав, відзив на позов не надав.

На підставі викладеного суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності сторін, ґрунтуючись на наявних у справі матеріалах і доказах, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211, ч. 3 ст. 223 ЦПК.

Процесуальні дії у справі:

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області від 06.01.2025 відкрив загальне позовне провадження та призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 постановлено провести розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.02.2025р. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до положень ст.ст. 280,281 ЦПК, суд ухвалою постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено договір позики №1 від 20.08.2024 року, відповідно до якого Позикодавець зобов`язався передати Позичальнику позику, а Позичальник зобов`язався її повернути у визначений строк. Розмір позики становить 99000,00 дол. США ( а.с. 15-16 ).

20 серпня 2024 року на виконання умов договору позики позикодавець передав, а позичальник прийняв 99 000,00 дол США. Готівкою. Факт передачі позикодавцем та отримання позичальником суми позики в загальному розмірі 99000,00 доларів США підтверджується рукописною розпискою ОСОБА_2 від 20.08.2024 року. Розписка складена у присутності свідків: 1) ОСОБА_3 та 2) ОСОБА_4 (чоловіка Позичальника) (а.с.31).

20 серпня 2024 року ОСОБА_2 написала нотаріально завірену заяву, про те, що цією заявою вона підтверджує той факт, що 20 серпня 2024 року, нею було укладено та підписано Договір позики №1 від 20.08.2024 року з ОСОБА_1 . Свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів ОСОБА_1 в сумі, строки та на умовах передбачених вище прописаним Договором позики №1 від 20.08.2024 року підтверджую. Текст заяви та справжність підпису на ній, було посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Ботвінцева Ольга Віталіївна та зареєстровано у реєстрі за номером 1536 (а.с. 17).

15 листопада 2024 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 вимогу щодо дострокового повернення суми отриманої позики у сумі 99000 дол США. Вимога отримана Позичальником особисто 30.11.2024 року, що підтверджується витягом Укрпошти (а.с.13-14).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 12 ЦПК передбачає, що судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Між сторонами склалися цивільні правовідносини з договору позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або кількість речей того ж роду і якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі№ 201/11388/17 провадження № 61-12383св19 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

Відповідно до статті 525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно із частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду у справі№ 373/2054/16-цвід 16 січня 2019 року, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебуваютьна території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу бо як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд дійшов до наступних висновків.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт стороною позивача надано попередній розрахунок суми витрат на правову допомогу, договір про надання правової допомоги та квитанцію про оплату наданих послуг, які відповідають вимогам ст. 137 ЦПК України (а.с. 6-12).

Як встановлено судом, між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Шахраєм О.В. укладений договір про надання правничої допомоги №18 від 15.11.2024 (а.с. 7-8).

Згідно попереднього розрахунку суми судових витрат позивач планує понести судові витрати в сумі 15000,00 грн., а саме: 500,00 грн оформлення та направлення вимоги про дострокове повернення позики; 500,00 грн досудове врегулювання спору; 14000,00 грн. за підготовку позовної заяви та ведення справи в суді (а.с.9).

Згідно квитанцій за Приватбанку від 19.12.2024 за складання процесуальних документів та представлення інтересів в суді позивачем було сплачено 15000,00 грн. адвокату Шахрай О.В. (а.с. 12).

З огляду на зміст викладених норм чинного законодавства України, виконуючи положення ч. 3ст. 141 ЦПК Українита враховуючи оцінені судом докази щодо понесення стороною позивача витрат пов`язаних з розглядом справи і встановлені судом обставини стосовно дійсного понесення судових витрат, суд прийшов до висновку, що сума судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 15000,00 грн, що відповідає заявленим в попередньому (орієнтовному) розрахунку, співмірною із складністю справи, часом витраченим адвокатом і обсягом наданих ним послуг.

Тому судприходить довисновку пронеобхідність відшкодуваннясудових витрату розмірі15000,00грн на професійну правничу допомогу в користь позивача.

Згідно з положеннями ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 12112,00 грн.(а.с. 21).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 12112,00 гривень згідно ізЗаконом України «Про судовий збір».

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку наданим у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, суд вважає, що розписка від 20.08.2024 року про отримання у борг від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 99000,00 дол. США терміном на 4 місяці та зобов`язанням повернути кошти до 20 грудня 2024 року, написано власноручно позичальникомвідповідачем ОСОБА_2 , тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належними письмовими доказами. Сторони дотримались письмової форми договору, а наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора), свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Доказів, які б спростовували вищевикладене, відповідачем не надано.

А тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення боргуза договоромпозики підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13, 81, 137, 141, 280, 284, 354 ЦПК України, ст. ст.202, 207, 1046, 1047, 1048,49 ЦК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення боргуза договоромпозики задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики №1 від 20.08.2024 року у розмірі 99000,00 доларів США, що складає 4150990,80 гривень (чотири мільйони сто п`ятдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто грн 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у сумі 27112,00 гривень (двадцять сім тисяч сто дванадцять грн 00 коп), що складаються з витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 гривень та витрат по сплаті судового збору у розмірі 12112,00 гривень.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення суду складений 29.04.2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Р.С.Солодовніков