Ухвала

від 24.04.2025 по справі 709/480/23

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/480/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Кваші І.М.,

секретаря судового засідання Дем`яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Чорнобаївського районного суду Черкаської області перебуває скарга адвоката Охріменко Н.І., подана в інтересах ОСОБА_1 на дії державного виконавця Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та скасування постанов від 15.05.2024, 04.06.2024, 27.03.2025 про накладення штрафів.

Скарга мотивована тим, що на виконанні в Чорнобаївському відділі ДВС у Золотоніському районі перебуває виконавче провадження №74882423, відкрите за заявою керівника Золотоніської окружної прокуратури від 22 квітня 2024 року щодо виконання виконавчого листа №709/480/23, виданого 22 квітня 2024 року Чорнобаївським районним судом про усунення перешкод Черкаській ОДА та Національному природному парку "Нижньосульський" у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номером 7125181200:01:000:2106, площею 0,4063 га, яка розташована в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути її на користь держави в особі Черкаської ОДА та Національного ПП «Нижньосульський».

03 квітня 2025 року ОСОБА_1 отримав від відділу ДВС постанову від 27 березня 2025 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. за невиконання рішення суду зобов`язального характеру у справі №780/480/23.

Зі змісту цієї постанови він дізнався, що на нього за невиконання судового рішення у справі № 709/480/23 накладалися штрафи у розмірі по 5100 грн. згідно з постановами державного виконавця Чорнобаївського відділу ДВС від 15 травня 2024 року та від 04 червня 2024 року.

Про наявність даних постанов ОСОБА_1 не знав, однак, знаючи, що 30 квітня 2024 року відкрите виконавче провадження, з метою зупинення виконавчих дій, усно неодноразово повідомляв державного виконавця про касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, та надавав інформацію про надходження касаційної скарги до касаційного цивільного суду 09 квітня 2024 року.

Крім усних звернень до державного виконавця, він 03 червня 2024 року звернувся письмово з заявою до державної виконавчої служби про зупинення проведення виконавчих дій по даному виконавчому листу в зв`язку з касаційним оскарженням постанови Черкаського апеляційного суду від 06 березня 2024 року.

На ці заяви державний виконавець не реагував і відповіді не надавав, а лише 26 червня 2024 року зупинив вчинення виконавчих дій на підставі ухвали Верховного Суду від 12 червня 2024 року.

Постановою державного виконавця від 20 лютого 2025 року вчинення виконавчих дій поновлено.

27 березня 2025 року за невиконання судового рішення державний виконавець наклав на ОСОБА_1 штраф у розмірі 10200 грн., направив подання начальнику Золотоніського районного відділу поліції ГУНП у Черкаській області про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення та закінчив виконавче провадження.

Таким чином, на ОСОБА_1 державним виконавцем накладені три штрафи за невиконання судового рішення, які ОСОБА_1 вважає незаконними та їх оскаржує до суду, а саме: постанова державного виконавця від 15 травня 2024 року, штраф у розмірі 5100 грн., постанова державного виконавця від 04 червня 2024 року, штраф у розмірі 5100 грн., постанова державного виконавця від 27.03.2025 рок,у штраф у розмірі 10200 грн.

Заява до начальника відділу ДВС про скасування вищевказаних постанов залишилась без реагування. Томуза захистом своїх прав звернувся до суду.

В судове засідання учасники справи не з`явились.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Охріменко Н.І. подали до суду заяву про розгляд скарги за їхньої відсутності.

Від державного виконавця Меланченко М.І. до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги стислі строки, встановлені ЦПК України для розгляду скарги, суд постановив проводити розгляд за відсутності осіб, які не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Чорнобаївським районним судом Черкаської області 22 квітня 2024 року видано виконавчий лист у справі №709/480/23, про усунення перешкод Черкаській ОДА та Національному природному парку "Нижньосульський" у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номером №7125181200:01:000:2106, площею 0,4063 га, яка розташована в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути її на користь держави в особі Черкаської ОДА та Національного ПП «Нижньосульський».

За заявою керівника Золотоніської окружної прокуратури від 22 квітня 2024 року Чорнобаївським відділом ДВС у Золотоніському районі відкрито виконавче провадження №74882423.

15 травня 2024 року державним виконавцем встановлено, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження боржником рішення у самостійному порядку не виконано. Жодних відомостей щодо фактичного виконання рішення в повному обсязі до Відділу ДВС не надано. При виїзді за місцем вчинення боржником дій, в самостійному порядку без участі боржника не є можливим встановити чи вжито всі заходи. У зв`язку з цим постановлено за невиконання рішення згідно виконавчого документа в терміни, визначені Законом України «Про виконавче провадження», накласти на боржника ОСОБА_1 штраф в розмірі 5100 грн., який стягнути на користь держави. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

03 червня 2024 року представником боржника адвокатом Охріменко Н.І. до Чорнобаївського ВДВС направлено заяву про зупинення виконавчого провадження та проведення виконавчих дій у зв`язку з перебуванням на розгляді в суді касаційної скарги у цій справі.

04 червня 2024 року державний виконавець встановив, що відповідно до постанови про накладення штрафу від 15 травня 2024 року на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн. та зобов`язано вжити заходи щодо виконання рішення суду та повідомити про вжиття таких заходів. Боржником рішення суду не виконано. У зв`язку з цим виконавець постановив за невиконання рішення накласти на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі №709/480/23 зупинено виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 06 березня 2024 року до закінчення касаційного провадження.

Постановою державного виконавця Чорнобаївського ВДВС згідно цієї ухвали зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №74882423.

20 лютого 2025 року у зв`язку з залишенням касаційної скарги без задоволення, виконавче провадження №74882423 поновлено.

27 березня 2025 року на ОСОБА_1 за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави у розмір 10200 грн.

27 березня 2025 року направлено подання державного виконавця до органів поліції для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

27 березня 2025 року державний виконавець встановив, що рішення у справі №709/480/23 не виконано. Державним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо його виконання. 27 березня 2025 року направлено подання до органів поліції для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. У зв`язку з цим виконавче провадження закінчено (постанова про закінчення виконавчого провадження).

Представником заявника надано суду Витяг з Державного реєстру речових прав №421971945, відповідно до якого речове право (право власності) ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку №7125181200:01:000:2106 припинено 04 квітня 2025 року (відомості до реєстру внесено 09 квітня 2025 року) на підставі Черкаського апеляційного суду від 06 березня 2024 року.

04 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаської ОДА та НПП «Нижньосульський» про роз`яснення процедури повернення земельної ділянки. У разі необхідності складання акту прийому-передачі земельної ділянки, просив повідомити. Зазначив, що земельну ділянку він не використовує та перешкод у користуванні не здійснює.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно дост. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 129-1 Конституції Українивстановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII(далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбаченихзакономвипадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначенихзакономабо міжнародним договором України.

Частиною 1ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цимЗакономвипадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Для належного виконання повноважень з примусового виконання рішень виконавець наділений низкою прав та обов`язків.

Так, згідно з п. 1 ч. 2ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, серед іншого, обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Також, ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права виконавця, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цьогоЗакону.

За ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеногочастиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

За ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За ст.75Закону України«Про виконавчепровадження» уразі невиконаннябез поважнихпричин увстановлений виконавцемстрок рішення,що зобов`язуєборжника виконатипевні дії,та рішенняпро поновленняна роботівиконавець виноситьпостанову пронакладення штрафуна боржника-фізичну особуу розмірі100неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,на посадовихосіб -200неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,на боржника-юридичну особу-300неоподатковуваних мінімумівдоходів громадянта встановлюєновий строквиконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про обґрунтованість оскаржуваного рішення про застосування до позивача штрафів за невиконання рішення суду зобов`язального характеру, суд виходить з наступного.

Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

При вирішенні даної справи, суд зауважує, що резолютивна частина постанови Черкаського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у справі № 709/480/23, яка відображена у виконавчому листі, не містить імперативного припису щодо того, яким саме чином ОСОБА_1 має повернути земельну ділянку на користь держави в особі Черкаської ОДА та НПП «Нижньосульський», щоб усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нею.

При цьому, в постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2024 року №74882423 також не вказано, як ОСОБА_1 має виконати судове рішення про повернення земельної ділянки позивачам, та які дії йому необхідно виконати. Лише вказано про необхідність виконання протягом 10 робочих днів.

З матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження вживалися заходи для з`ясування, чи отримана ОСОБА_1 копія постанови про відкриття виконавчого провадження, чи виконане боржником рішення суду чи ні. Будь-які підтвердження цього (повідомлення, акти, довідки) в матеріалах провадження відсутні.

В постанові державного виконавця про накладення штрафу від 15 травня 2024 року зазначено, що боржником рішення суду в самостійному порядку не виконано, та не є можливим без участі боржника встановити чи вжито всі заходи. Разом з тим, не вказано, які саме заходи боржником мали бути вжиті .

Постанова державного виконавця про накладення штрафу від 04 червня 2024 року аналогічного змісту, вказано про встановлення державним виконавцем невиконання рішення суду.

В постанові державного виконавця про накладення штрафу від 27 березня 2025 року зазначено, що боржника зобов`язано вжити заходи щодо виконання рішення суду та повідомити орган ДВС. Проте які саме заходи вжити та в який спосіб виконати судове рішення державним виконавцем не зазначено.

Тобто, державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов не підійшов зважено до вибору процесуальних засобів при виконанні рішення суду, не проаналізував акти законодавства, які вказували б на дії боржника при виконанні рішення про повернення земельної ділянки, не вказав законодавчо визначеної можливості виконання рішення саме боржником, в який спосіб та допущення ним порушень, не надав оцінку його діям.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державний виконавець на місцезнаходження спірної земельної ділянки, не виїжджав, її не оглядав.

В жодній з винесених постанов виконавець не вказав, в чому проявилась недобросовісність дій боржника ОСОБА_1 щодо невиконання рішення суду, що свідчила б про ухилення від виконання судового рішення, та яким чином він міг впливати на процедуру повернення земельної ділянки.

Відповідно до розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець перевіряє виконання рішення боржником.

Проте державний виконавець не перевіряв дій ОСОБА_1 щодо виконання рішення суду, в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази цього.

Крім цього, в наданих суду матеріалах виконавчого провадження відсутні і підтвердження направлення боржнику постанов як про відкриття провадження, так і про накладення штрафів (самі по собі супровідні листи не є таким підтвердженням).

За ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» одним з заходів примусового виконання рішень є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Згідно з п. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбаченихЗакономта іншими нормативно-правовими актами.

За п.8Інструкції зорганізації примусовоговиконання рішень,затвердженої наказомМіністерства юстиціїУкраїни №512/5від 02.04.2012року,акт -документ,що підтверджуєпевні встановленіфакти абоподії. Зокрема, у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції

Інструкцією не передбачено спеціального порядку виконання рішення суду щодо повернення земельної ділянки.

Суд приходить до висновку, що державний виконавець в порушення чинного законодавства підійшов формально до виконання рішення суду та переклав повернення земельної ділянки на боржника, не зазначаючи порядку такого повернення. І при цьому притягнув його до відповідальності без належних підстав.

До того ж судом встановлено, що на даний час боржник вживав заходів щодо ініціювання виконання рішення суду, зокрема, звертався до стягувачів з клопотанням роз`яснити порядок виконання повернення земельної ділянки, звернувся до державного реєстратора для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав щодо припинення права власності на земельну ділянку, земельною ділянкою не користується, користуватись нею не перешкоджає.

За вказаних обставин, виходячи вимог скарги, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в скарзі доводи позивача є обґрунтованими, оскільки оскаржувані постанови є протиправними, а відтак підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 260, 261, 263, 354, 450-451 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)- задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо накладення штрафів на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №74882423 - неправомірними.

Скасувати постанову державного виконавця Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 15 травня 2024 року у виконавчому провадженні №74882423.

Скасувати постанову державного виконавця Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 04 червня 2024 року у виконавчому провадженні №74882423.

Скасувати постанову державного виконавця Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 27 березня 2025 року у виконавчому провадженні №74882423.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.М. Кваша