Ухвала від 22.04.2025 по справі 947/8462/25

Справа № 947/8462/25

Провадження № 1-кс/947/4318/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2025 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника особи щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арештмайна укримінальному провадженні№42024160000000144 від 31.07.2024 за ознаками кримінального правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Яквбачається зклопотання сторониобвинувачення проарешт майна, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024160000000144 від 31.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Спеціалізованою екологічною прокуратурою (на правах відділу)

Одеської обласної прокуратури здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні.

В ході досудового розслідування встановлено, що Департаментом капітального будівництва та дорожнього господарства ООДА укладено з ПП«ВЕСТІНВЕСТБУД», код ЄДРПОУ 36771058, договори щодо реконструкцій магістральних каналів та трубопроводів системи меліорації півдня Одеської області, в результаті чого службовими особами Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства ООДА привласнено бюджетні кошти у великих розмірах.

14.12.2023 укладено договір №101 «Реконструкція магістрального каналу Нагірнянської зрошувальної системи Ізмаїльського району Одеської області. Коригування», загальною вартістю 42664375,20 грн, з яких на рахунки ПП«ВЕСТІНВЕСТБУД» станом на теперішній час перераховано 18775063,00грн.

14.12.2023 укладено договір №102 «Реконструкція магістрального каналу Ізмаїльської ЗС Ізмаїльського району Одеської області. Коригування», загальною вартістю 26560514,40 грн, з яких на рахунки ПП«ВЕСТІНВЕСТБУД» станом на теперішній час перераховано 12269112,00грн.

14.12.2023 укладено договір №103 «Капітальний ремонт магістрального трубопроводу Ташбунарської ЗС Ізмаїльського району Одеської області. Коригування», загальною вартістю 25178461,20 грн, з яких на рахунки ПП«ВЕСТІНВЕСТБУД» станом на теперішній час перераховано 25102614,00грн.

08.12.2024 призначено судову будівельно-технічну експертизу за експертною спеціальністю 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

16.12.2024 до слідчого управління ГУНП в Одеській області надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи №24-6730.

В ході проведення аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що після укладання договорів між ПП «ВЕСТІНВЕСТБУД» (код 36771058, м. Рівне, вул. Клима Савури, буд. 14-А) та Департаментом капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської ОД(В)А, усі роботи з реконструкції магістральних каналів та трубопроводів систем меліорації півдня Одеської області були в подальшому передані на субпідряд на ТОВ «ФІРМА ОПОРЯДРЕМБУД» (код 34327874, адреса: м. Рівне,

вул. Будівельників, 5) та ТОВ «БК ДОМІНАНТ» (код 40442698, адреса:

м. Рівне, вул. Будівельників, 7).

В подальшому, ТОВ «ФІРМА ОПОРЯДРЕМБУД» та ТОВ «БК ДОМІНАНТ» відобразили у своїй податковій звітності операцій з придбання послуг з оренди транспортних засобів ТОВ «РІВНЕАГРОСПЕЦМОНТАЖ» (код 00910699, адреса: м. Рівне, вул. Будівельників, 7) на суму 21,7 млн. грн. Вказані операції мають ознаки безтоварних (фіктивних) та їх ціллю є легалізація переведення бюджетних коштів на банківські рахунки підприємства з метою їх подальшого виведення у готівку.

Фактичним керівником вказаної діяльності є громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий в домоволодінні на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5624685900:02:005:0418 та 5624685900:02:005:0916, які розташовані між вул. Данила Галицького та вул.Князя Володимира в с. Колоденка Рівненського р-ну Рівненської області. Вказана особа є фактичним власником та генеральним директором ТО«вВНЕАГРОСПЕЦМОНТАЖ» (код 00910699, адреса: м.Рівне, вул.Будівельників, 7) та афілійованих з ним структур ТОВ «ФІРМА ОПОРЯДРЕМБУД» (код 34327874, адреса: м. Рівне, вул. Будівельників, 5) та ТОВ «БК ДОМІНАНТ» (код 40442698, адреса: м. Рівне, вул. Будівельників, 7). За наявними даними, саме ОСОБА_7 відповідає за виведення в готівку та подальший розподіл незаконно отриманих бюджетних коштів між учасниками протиправної діяльності.

Крім того встановлено, що одним з основних учасників протиправної схеми є директор підрядної організації ПП «ВЕСТІНВЕСТБУД», громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 .

За отриманою інформацією ПП «ВЕСТІНВЕСТБУД» є підприємством створеним для участі у бюджетних закупівлях з метою подальшого виведення бюджетних коштів у готівку через рахунки підконтрольних юридичних осіб, а роль ОСОБА_8 полягає у контролі функціонування механізму виведення в готівку та зняття з рахунків великих сум у відділеннях банківських установ м.Рівне.

Окремо встановлено, що виконавчим директором ТОВ «ФІРМА ОПОРЯДРЕМБУД», ТОВ «БК ДОМІНАНТ», а також ТО«вВНЕАГРОСПЕЦМОНТАЖ» є громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_5 . Згідно отриманих даних, після укладання контрактів з ПП «ВЕСТІНВЕСТБУД», ОСОБА_9 відвідував Одеську область та об`єкти будівництва на території Ізмаїльського району у грудні 2023 року, у січні 2024 року та у жовтні 2024 року.

18.03.2025 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , в проміжок часу з 07:06 до 08:14 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 05.03.2025 було виявлено та вилучено: мобільний телефон ОСОБА_8 марки «iPhone 14 Pro», модель MQ1F3AA/A, серійний номер НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з номером телефону НОМЕР_5 у чохлі коричневого кольору.

Слідчий зазначає, що вилучений мобільний зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, у зв`язку з чим постановою від 19.03.2025 року був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.

Слідчий звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

В судовомузасіданні прокурорклопотання підтримав,просив задовольнити,надав копіюпротоколу оглядувід 31.03.2025року вилученогоу ОСОБА_8 мобільного телефону з фототаблицею. Зауважив, що під час огляду виявлено переписку ОСОБА_8 з іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення, направлення фото проектної документації з коригуванням її даних, а також обмін актами виконаних робіт та документальними матеріалами щодо проплат за залишків по договорам.

Представник власника майна ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що вилучений мобільний телефон не має доказове значення, а проведений огляд не підтверджує, що у вилученому телефоні міститься інформація, що могла б мати значення для кримінального провадження. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки може містити докази, які входять до предмету досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024160000000144 від 31.07.2024.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчої про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Також, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Вилучене стороною обвинувачення під час обшуку майно визнано речовими доказами, оскільки є всі підстави вважати, що могло, бути знаряддям вчинення злочину, а тому є важливими доказами можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Накладення арешту на мобільний телефон необхідно для збереження електронних доказів, із врахуванням наданого прокурором протоколу огляду мобільного телефону відповідно до якого в останньому мається переписка ОСОБА_8 з іншими особами з приводу фактів та обставин кримінального правопорушення, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.

Крім того, представником власника майна не оспорюється факт користування зазначеними телефоном ОСОБА_8 .

Зв`язок даного майна із вчиненням злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчої підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арештмайна укримінальному провадженні№42024160000000144 від 31.07.2024 за ознаками кримінального правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України задовольнити.

Накласти арешт на вилучений 18.03.2025 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 :

-Мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro», модель MQ1F3AA/A, серійний номер НОМЕР_2 , IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з номером телефону НОМЕР_5 у чохлі коричневого кольору

шляхом заборони будь-кому розпоряджатися та користуватися зазначеним майном до скасування арешту у встановленому КПК України.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1