Ухвала

від 02.05.2025 по справі 380/6921/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

02 травня 2025 року

м. Київ

справа №380/6921/24

адміністративне провадження №К/990/8296/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду: Желєзного І. В., Білак М. В., Мацедонської В .Е. від участі у розгляді справи № 380/6921/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання протиправними дій,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправними дій.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу через суд першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом зазначення вимог особи, яка подає апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції та обґрунтування таких вимог, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права; копій апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи; документа про сплату судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Клопотання про продовження процесуального строку задоволено. Продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 380/6921/24.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 380/6921/24 повернуто скаржнику.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 14 січня 2025 року, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2025 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Білак М. В., Мацедонської В. Е.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 380/6921/24 залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору або доказів щодо наявності підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати (такими доказами є довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній календарний рік, а також інші документи, що підтверджують майновий стан сторони).

Копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 05 березня 2025 року отримано скаржницею засобами поштового зв`язку 28 березня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

07 квітня 2025 року від позивачки засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшло клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги в обґрунтування якого зазначила, що перебуває на стаціонарному лікуванні у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Судді Верховного Суду Желєзний І. В. (з 14 квітня 2025 року до 17 квітня 2025 року) та Білак М. В. (з 17 квітня 2025 року до 21 квітня 2025 року) перебували у відпустці.

Вирішення клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги у цій справі відбулося після виходу судді Білак М. В. з відпустки.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року продовжено Лутчин Л. М. строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 05 березня 2025 року, на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Копію ухвали про продовження строку на усунення недоліків від 22 квітня 2025 року надіслано скаржниці засобами поштового зв`язку 23 квітня 2025 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, вказану ОСОБА_1 в касаційній скарзі, - АДРЕСА_1 .

25 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява про відвід колегії суддів Верховного Суду: Желєзного І. В., Білак М. В., Мацедонської В. Е. від участі у розгляді справи № 380/6921/24 на підставі пункту 4 статті 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки на думку ОСОБА_1 , станом на день подання цієї заяви вони не розглянули її клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності члена колегії суддів (з 28 квітня по 01 травня 2025 року) розгляд заяви про відвід колегії суддів відбувся 02 травня 2025 року.

Позивачка зазначає, що стан її здоров`я вимагає тривалого лікування та реабілітації, що буде проходити з місті Моршин з 06 травня 2025 року, а вона не знає як їй діяти і скільки часу чекати на розгляд її клопотання.

Викладені у заяві факти, на думку заявниці, підтверджують її сумніви в об`єктивності та безсторонності колегії суддів Верховного Суду щодо розгляду касаційної скарги у цій справі та можливості здійснювати цією колегією якісно правосуддя, оскільки суддями цієї колегії не продемонстровано високих стандартів поведінки та не дотримано правил суддівської етики.

Вказане вище, на думку скаржниці, є підставою для відводу колегії суддів Верховного Суду: Желєзного І. В., Білак М. В., Мацедонської В. Е. від участі у розгляді справи № 380/6921/24 (пункт 4 частини 1 статті 36 КАС України).

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід колегія суддів вважає, що вказану заяву слід визнати необґрунтованою, з наступних підстав.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 3 статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білуха проти України», заява № 33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Водночас колегія суддів підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Як вже зазначалось вище, заява про відвід колегії суддів у цій справі мотивована тим, що вони не вчасно розглянули клопотання скаржниці про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги від 07 квітня 2025 року.

Частиною другою статті 334 КАС України встановлено, що питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 332 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ураховуючи зазначене вище, а також те, що клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги у цій справі надійшло 07 квітня 2025 року, вирішення такого питання передбачено протягом двадцяти днів з дня його надходження, тобто до 28 квітня 2025 року.

Клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги у цій справі розглянуто 22 квітня 2025 року, відразу після виходу з відпустки судді Желєзного І. В. (з 14 по 17 квітня 2025 року) та Білак М. В. (з 17 по 21 квітня 2025 року).

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 05 березня 2025 року, на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 у заяві про відвід суддів твердження щодо можливої неупередженості або об`єктивності колегії суддів, на переконання колегії суддів, є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.

Враховуючи доводи заяви про відвід, колегія суддів приходить до висновку про їх необґрунтованість, оскільки позивачем не наведено обставин, які б свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість суддів у результатах розгляду цієї справи, а також викликали сумніви у неупередженості чи об`єктивності суддів.

Частиною 4 статті 40 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду: Желєзного І. В., Білак М. В., Мацедонської В .Е. визнати необґрунтованою.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду: Желєзного І. В., Білак М. В., Мацедонської В .Е. від участі у розгляді справи № 380/6921/24 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська