Ухвала

від 06.05.2025 по справі 380/6921/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 травня 2025 року

м. Київ

справа №380/6921/24

адміністративне провадження №Зі/990/74/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Желєзного І. В., Білак М. В., Мацедонської В. Е. від участі у розгляді справи №380/6921/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання протиправними дій,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:

- визнати дії Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради по створенню листа № 2502-вих.-79016 від 28 червня 2023 року з посиланням на лист Департаменту № 2502-вих.-53719 протиправними, такими, що полягають у створенні перешкод у виконанні судового рішення, справа № 1.380.2019.005711, яке набуло законної сили;

- відшкодувати завдану моральну шкоду у сумі 5000000 гривень та матеріальну шкоду у сумі 7000 гривень.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання апеляційної скарги із зазначенням у ній вимог особи, яка подає апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції та обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права; копій апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи; документа про сплату судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Клопотання про продовження процесуального строку задоволено. Продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 380/6921/24.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі №380/6921/24 повернуто скаржнику.

Не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії: головуючий суддя Желєзний І. В., судді Білак М. В., Мацедонська В. Е.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору або доказів щодо наявності підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати (такими доказами є довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній календарний рік, а також інші документи, що підтверджують майновий стан сторони).

07 квітня 2025 року від позивачки надійшло клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 05 березня 2025 року, на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

25 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І. В., Білак М. В., Мацедонської В. Е. від участі у розгляді справи № 380/6921/24.

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2025 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів і передано її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Желєзного І. В., Білак М. В., Мацедонської В. Е. у справі №380/6921/24 передано для вирішення судді Соколову В. М.

Заява про відвід суддів вмотивована тим, що ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 року залишено касаційну скаргу без руху та надано десятиденний строк для усунення її недоліків. 02 квітня 2025 року позивачем було подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків.

Позивач вказує, що не отримала доступ до правосуддя, оскільки станом на 25 квітня 2025 року колегією суддів не розглянуто її клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Заявник вважає, що поведінка судді викликає сумніви в об`єктивності та безсторонності колегії суддів.

У заяві про відвід суддів вказано, що вона подана на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України (за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді).

Розглянувши цю заяву, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Враховуючи нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У цьому зв`язку Верховний Суд принагідно зауважує, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

При цьому слід звернути увагу на те, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді, а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45- 50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Таким чином не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Зі змісту заяви про відвід суддів слідує, що необхідність відводу суддів Желєзного І. В., Білак М.В., Мацедонської В. Е. у розгляді справи №380/6921/24 позивач мотивує тим, що судді не розглянули клопотання про продовження строку.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали. Отже розгляд поданого позивачем клопотання відбувся відповідно до вимог статті 121 КАС України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, мотиви, наведені у поданій заяві, не є чинником, який може свідчити про упередженість та необ`єктивність суддів та не можуть слугувати підставою для відведення суддів Желєзного І. В., Білак М. В., Мацедонської В. Е. оскільки фактично зводяться до припущень позивача.

Понад те, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

За таких обставин, заява про відвід суддів Желєзного І. В., Білак М. В., Мацедонської В. Е. є необґрунтованою.

У частині четвертій статті 40 КАС України закріплено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Желєзного І. В., Білак М. В., Мацедонської В. Е. від участі у розгляді справи №380/6921/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання протиправними дій.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Соколов