Ухвала

від 05.05.2025 по справі 916/5669/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/5669/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області

про визнання недійсним рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. У грудні 2023 року позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ", в якому просив визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ", оформлене протоколом №16 від 25.05.2017.

2. Господарський суду Одеської області рішенням від 13.09.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025, у задоволенні позову відмовив.

3. 14.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана через систему Електронний суд, на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов про визнання недійсним рішення з підстав відсутності кворуму.

4. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

5. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

6. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

7. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

9. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

10. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

11. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

12. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

13. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

14. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

15. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

16. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

17. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

18. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що "висновки Господарського суду Одеської області та Південно-західного апеляційного господарського суду не відповідають обставинам справи та не відповідають правовим позиціям Верховного Суду України" та посилається на відповідні висновки Верховного Суду.

19. Також, наприкінці касаційної скарги скаржник зазначає, що він керується, зокрема, п.5 ст.310 ГПК, однак жодного обґрунтування підстав касаційного оскарження, які передбачені частинами 1, 3 ст.310 ГПК, скаржник не наводить.

20. Таким чином, скаржник чітко не зазначив підставу (підстави) касаційного оскарження з посиланням на відповідні випадки, передбачені ч.2 ст.287 ГПК, у зв`язку з чим скаржнику необхідно чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень (із посиланням на відповідні пункти ч.2 ст.287 ГПК), врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 7-17 цієї ухвали.

21. Крім того, відповідно до ч.3 ст.290 ГПК касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

22. Згідно з ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

23. За приписами ч.4 ст.60 ГПК, повноваження адвоката як представника підтверджуються ордером, виданим відповідно до Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

24. Відповідно до пп.12.4 "Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги", затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (зі змінами), ордер повинен містити назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до ст.19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених п.2 ч.1 ст.20 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

25. Проте, у доданому до касаційної скарги ордері від 13.04.2025 серія АЕ №1377476 зазначено назву органу, у якому надається правова допомога - "Верховний Суд України".

26. Разом з цим, відповідно до ст.286 ГПК судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд.

27. З огляду на зазначене скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати документ, що посвідчує повноваження представника, який відповідатиме вищезазначеному.

28. Також, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

29. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

30. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

31. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

32. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

33. Згідно з ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

34. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4294,40 грн (2 684 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023) х 200% х 0,8).

35. Скаржник до касаційної скарги не додав документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, при цьому заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення за результатом касаційного перегляду справи. Скаржник, посилаючись, зокрема, на п.1 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", зауважує, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. На підтвердження вказаних обставин до скарги додав копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня по грудень 2024 року.

36. Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

37. Частиною 1 ст.8 Закону "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

38. Згідно з ч.2 ст.8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

39. Положення ст.8 Закону "Про судовий збір" містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

40. У п.37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зроблено висновок про те, що з аналізу ст.8 Закону "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст.5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст.5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

41. Верховний Суд зазначає, що положення статей ГПК та Закону "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

42. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п.44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).

43. З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі №905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі №905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.

44. Верховний Суд неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (ухвали Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №921/2/21(921/463/22), від 17.07.2023 у справі №757/14112/20-ц, від 03.05.2022 у справі №914/1147/20, від 10.11.2021 у справі №922/1429/19, від 06.06.2021 у справі №922/1775/19 та інші).

45. На підтвердження свого фінансового становища, скаржник надав лише копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня по грудень 2024 року. При цьому, скаржник не надав інших документів, зокрема, довідок Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7, документів щодо наявності банківських рахунків із зазначенням коштів на них, документів щодо наявності чи відсутності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, тощо.

46. Оцінивши доводи, наведені в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, та докази додані до нього, з огляду на відсутність інших документів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки скаржник не вжив всіх можливих заходів задля доведення відсутності у нього реального доходу.

47. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

48. Крім того, згідно зі ст.288 ГПК касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.4 ст.293 цього Кодексу.

49. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 19.02.2025, її повний текст складено та підписано 20.02.2025, а отже, останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 12.03.2025.

50. Проте, з касаційною скаргою скаржник звернувся лише 13.04.2024, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.

51. Згідно з ч.1 ст.119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

52. Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

53. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

54. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

55. При цьому ГПК не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

56. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4 ст.13 ГПК).

57. Скаржник посилається на те, що йому не направлявся повний текст оскаржуваної постанови, а з її текстом він ознайомився на сайті Судова влада України.

58. Втім, з системи "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що копія оскаржуваної постанови була доставлена в Електронний кабінет представника ОСОБА_1 (адвоката Луценка С.А.) 20.02.2025 о 22:16, дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету 21.02.2025 о 08:44.

59. Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч.6 ст.242 ГПК).

60. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч.7 ст.242 ГПК).

61. Отже, зазначеним спростовуються наведені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги. Оскільки причини пропуску строку на касаційне оскарження, викладені у клопотанні, не є об`єктивними, Верховний Суд визнає неповажними підстави, наведені у клопотанні скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.

62. Згідно з ч.3 ст.292 ГПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

63. Скаржникові необхідно подати клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших (поважних) підстав, що зумовили пропуск цього строку (з урахуванням змісту цієї ухвали).

64. Також згідно з ст.291 ГПК особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

65. Втім, скаржник не надав доказів надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів.

66. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

67. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 8 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №916/5669/23.

2. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №916/5669/23 залишити без руху.

4. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

5. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику, або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі положень п.4 ч.1 ст.293 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко