Рішення

від 22.04.2025 по справі 554/168/22

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 22.04.2025Справа № 554/168/22 Провадження № 2/554/2353/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого суддіЧерняєвої Т.М.,

за участі секретаря Звігольської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 02 грудня 2021 року вона подала до КНП «Котелевська ЛПЛ» заяву на звільнення за частиною третьоюстатті 38КЗпП Україниу зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства. Цього ж дня вона повторно звернулася до відповідача з заявою про видачу трудової книжки та проведення відповідного розрахунку при звільненні у зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства.

02 грудня 2021 року відповідач листом № 2155 відмовив їй у звільненні за частиною третьоюстатті 38КЗпП України, на що заявою від 06 грудня 2021 року вона повідомила відповідача про протиправність такої відмови у її звільненні та не видачі трудової книжки, наголосивши на необхідності провести звільнення за частиною третьоюстатті 38 КЗпП України.

Незважаючи на наведене, наказом від 15 грудня 2021 року №150-К її звільнено за частиною першоюстатті 38КЗпП Україниза власним бажанням, про що свідчить відмітка в її трудовій книжці. При цьому з цим наказом її не було ознайомлено.

Вважає, наказ про її звільнення за власним бажанням протиправним та таким, що не відповідає нормам КЗпПУкраїни, оскільки відповідач не мав на власний розсуд визначати підстави звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України, вона такої заяви не писала та не бажала звільнення за цією підставою. При незгоді роботодавця звільнити працівника з підстав, передбачених частиною третьоюстатті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не в праві розірвати цей договір з інших підстав, якій працівником не зазначались.

12.05.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача адвокат Остапенко І.О. прохала відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі та судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу покласти на позивача.

У відзиві щодо вимушеного прогулу вказала, що у випадку застосування ст. 235 КЗпП України у позивача виникає право на виплату середнього заробітку за умови доведеності, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало його працевлаштуванню, що свідчить про не безумовне стягнення на користь позивача середнього заробітку, якщо право працівника підлягає захисту на підставі частини третьої статті 235 КЗпП України .

Аналіз положень К3пП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необгрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

Представником відповідача зазначається, що вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов?язки й отримувати за це заробітну плату.

Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов?язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

Оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними ст. КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, у наслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Представником відповідача зазначається, що у випадках зміни дати звільнення відсутній склад трудового майнового правопорушення, тобто підстав і умов матеріальної відповідальності роботодавця. Зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. У випадку зміни дати звільнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не виплачується, а працівникові за його заявою чи за позовом до суду за період тимчасової непрацездатності виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Представник відповідача зауважила у відзиві, що після звільнення позивача, остання була працевлаштована після її звільнення, що виключає вину роботодавця в неотриманні ОСОБА_1 заробітної плати та сплаті останній вимушеного прогулу.

26.05.2022 року до Октябрського районного суду м. Полтави надійшов відзив представника позивача адвоката Грущанського В.О. в якому він вказує, що в даній справі предметом спору є поновлення позивача на роботі, а не зміна дати звільнення чи формулювання причини звільнення, відтак є всі підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Прохав задовольнити позовну заяву в повному обсязі , всі витрати які будуть понесені позивачем в зв`язку з розглядом справи стягнути з відповідача.

06.06.2022 року представником відповідача адвокатом Остапенко І.О. до суду подано заперечення на відповідь на відзив. Вважають доводи які викладені відповіді на відзив необґрунтованими та такими, що не спростовують доводи, викладені у відзиві відповідача. Підстави зазначаються аналогічні підставам викладеним у відзиві.

22.06.2022 року представником позивача адвокатом Грущанським В.О. подано до суду позовну заяву із збільшеними позовними вимогами, де збільшено суму, яку позивач прохає стягнути з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 16.12.2022 року по 22.06.2022 року в сумі 108097, 27 грн. та надано розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

11.07.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (із збільшеними позовними вимогами). Щодо вимушеного прогулу представником відповідача зазначаються підстави аналогічні підставам викладеним у відзиві. Щодо розрахунку вимушеного прогулу, здійсненого позивачем представник відповідача надав уточнюючу розшифровку на довідку про заробітну плату по розрахункових листах за жовтень, листопад 2021 року, які бралися позивачем для розрахунків. Зазначив, що дане уточнення розраховувалося з тих підстав, що бухгалтером по заробітній платі, помилково зазначено дані в довідці про заробітну плату за жовтень-листопад 2021 року ОСОБА_1 .

Представником зазначається, що розрахунок не відповідає вимогам Постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Згідно розрахунків КНП «Котелевська ЛПЛ» середньоденна заробітна плата працівника ОСОБА_1 складає: (6813 грн. 59 коп. (жовтень 2021 р.)+16703 грн. 61 коп. (листопад 2021 р.)/20 днів (жовтня 2021 р.)+22 дні (листопада 2021 р.) =23517,20 грн./42 дні = 559,94 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає: 559,94 грн. * (11 днів (грудень 2021 р.)+ 19 днів (січень2022 р.)+ 20 днів (лютий 2022 р.)+23 дня (березень 2022 р.)+ 21 день (квітень 2022 р.)+22 дні (травень 2022 р.) +16 днів (червень 2022 р.) +559 грн. 94 коп. *132 дні (період вимушеного прогулу з 16. Грудня по 22 червня 2022 р.)=73912 грн. 08. Коп..

Прохала відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про скасування наказу та поновлення на роботі в повному обсязі. Судові витрати прохала покласти на позивача.

Надано письмові додаткові пояснення до обчислення середньої заробітної плати ОСОБА_1

12.07.2022 року до суду представником позивача надано заяву, в якій він прохав врахувати та застосовувати норми права відповідно до правових позицій зазначених в постанові Верховного Суду України від 09.02.2022 року по справі №569/1159/20, від 23.05.2013 року по справі №6-34цс13 від 13.03.2019 р. по справі №754/1936/16, від 22.04.2020 року по справі №199/8766/18. Представник зазначив, що станом на 13 липня 2022 року кількість днів для обрахунку середнього заробітку становить 146 днів.

Представником позивача 16.08.2022 р., 04.10.2022 р., 01.12.2022 р., 09.01.2023 р., 14.03.2023 р., 08.06.2023 р., 27.06.2023 р. подано розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

04.10.2023 року представником позивача адвокатом Грущанським В.О. надано додаткові письмові пояснення по справі.

З урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд скасувати наказКНП «Котелевська ЛПЛ»від 15 грудня 2021 року № 150-к; поновити її на посаді лікаря акушер-гінеколога в КНП «Котелевська ЛПЛ»; стягнути зКНП «Котелевська ЛПЛ»на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 грудня 2021 року по 22 червня 2022 року в сумі 108 097,27 грн.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 04 жовтня 2023 року, залишеним без змін поставою Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, позов задоволено частково.

Змінено формулювання причин звільнення у наказі КНП «Котелевська ЛПЛ» від 15 грудня 2021 року № 150-К про звільнення з роботи ОСОБА_1 , лікаря акушер-гінеколога, з частини першоїстатті 38 КЗпП України(за власним бажанням) на частину третюстатті 38 КЗпП України(у зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22 січня 2025 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , оскаржені судові рішення скасовано. В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі ухвалено нове рішення про задоволення позову. Скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради від 15 грудня 2021 року № 150-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря акушер-гінеколога в Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради з 15 грудня 2021 року.

Справу №554/168/22 в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25.02.2025 року прийнято до провадження справу та призначено підготовче судове засідання.

03.03.2025 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Грущанського В.О. про збільшення позовних вимог в якій прохав скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради (код ЄДРПОУ 01999336) № 150 к від 15 грудня 2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 та поновити та посаді лікаря акушер гінеколога ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Комунальному некомерційному підприємстві «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради (код ЄДРПОУ 01999336). Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради (код ЄДРПОУ 01999336) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 457 470 грн. 98 коп. Прохав всі судові витрати понесені позивачем стягнути з Відповідача. Підготовче судове засідання проводити без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. При винесенні рішення по справі прохав врахувати практику Верховного Суду, що зазначена в позовній заяві, в іншому випадку зазначити підстави для відступу від відповідних правових позицій Верховного Суду.

18.03.2025 року до суду надійшла заява представника відповідача Левік І.П. в якій вона прохала проводити судове засідання за відсутності представника відповідача, відмовити в повному обсязі у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2025 року прийнято до розгляду збільшення розміру позовних вимог та закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явилася, від представника позивач ОСОБА_1 адвоката Грущанського В.О., надійшла заява про розгляд справи без участі позивача ОСОБА_1 та її представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та прохають задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, від представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради Левік І.П. надійшла заява в якій вона прохала судове засідання провести без участі представника відповідача, у задоволені позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу прохала відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Постановою Верховного суду від 04.10.2024 року скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради від 15 грудня 2021 року № 150-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря акушер-гінеколога в Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради з 15 грудня 2021 року.

06.02.2025, на виконання вище зазначеного судового рішення, відповідач наказом № 29-к/тр поновив ОСОБА_1 на роботі.

Частиною другоюстатті 235 КЗпП Українивстановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За правилами пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 08.02.95№ 100 (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як визначено в абзаці першому пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт (абзац перший, другий пункту 3 Порядку № 100).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Як вбачається з довідки про заробітну і плату № 619 від 07.07.2022 року та не оспорюється та визнається позивачем, середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 , що відповідно до Порядку № 100 береться до розрахунку при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, становить 559 грн. 94 коп. - виходячи із заробітної плати, одержаної позивачем у жовтні 2021 року у сумі 6813,59 грн. та у листопаді 2021 року у сумі 16703 грн. 61 коп. та кількості відпрацьованих робочих днів за два останні місяці, що передували звільненню - 20 та 22 дні відповідно.

Таким чином, за час вимушеного прогулу позивача з 15.12.2021 по 06.02.2025, що з урахуванням положень частини шостої статті 6 Закону України 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якої у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 КЗпП України, становить 817 робочих дні, стягненню на користь позивача підлягає 457 470 грн 98 коп. середнього заробітку.

Тлумачення частини другої статті 235КЗпП України свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №572/2429/15-ц (провадження № 61-3123зпв18), від яких не відступав.

У постанові від 30 травня 2024 року у справі № 340/1334/22 Верховний Суд зазначив, що доводи про те, що працівник, якого було незаконно звільнено й поновлено на роботі, протягом періоду вимушеного прогулу та/або невиконання рішення про поновлення на роботі був працевлаштований та отримував заробітну плату могли б бути слушними за іншого законодавчого регулювання, яке передбачало б таку умову/підставу для зменшення суми середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на посаді чи за час вимушеного прогулу.

Отже, доводи представника відповідача щодо отримання позивачем іншого доходу за новим місцем роботи не мають значення для цілей обчислення розміру середнього заробітку за правилами статті 235КЗпП України та не є підставою для його зменшення.

Відповідно до правил частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно пункту 1 частини першої статті 5Закону України«Про судовийзбір» у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, тому судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4574,70 грн, апеляційної скарги 6862,05 грн та касаційної скарги - 9149,40 грн, а всього 20 586,15 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-18,209-245, 259, 264, 265,268, 354,355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 457470,98 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги в сумі 20 586,15 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М. Черняєва