Постанова

від 26.03.2025 по справі 758/4549/20

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року

справа № 758/4549/20

провадження № 22-ц/824/1391/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Желепи О.В.

при секретарі: Шереметьєвій М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду Спеціального призначення «Спецжитлофонд», Київська міська державна адміністрація

третя особа - Офіс Генерального прокурора

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року, постановлене під головуванням судді Плахотнюк К.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду Спеціального призначення «Спецжитлофонд», Київської міської державної адміністрації, третя особа Офіс Генерального прокурора про визнання права проживання у квартирі безстроково та зобов`язання вчинити дії, зустрічною позовною заявою Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 , третя особа Офіс Генерального прокурора про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом про визнання права проживання у квартирі безстроково та зобов`язання вчинити дії до КП «Спецжитлофонд», Київської міської державної адміністрації, третя особа Офіс Генерального прокурора.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачкою зазначено, що вона з 2007 року до 01.11.2019 року працювала в Генеральній прокуратурі України. Власного житла не мала, а тому 08.04.2011 року між КП «Спецжитлофонд» та Генеральною прокуратурою України (орендар), третьою стороною ОСОБА_1 (суборендар) укладено договір оренди № 5027 про оренду житлового приміщення у квартирі АДРЕСА_1 , що складається з житлової площі 13, 40 кв.м., загальна орендна площа приміщення з відкритим балконом складає 29 кв. м. з подальшим укладенням додаткових угод до вказаного договору про продовження оренди житлового приміщення.

Також КП «Спецжитлофонд» уклало з нею договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та електропостачання від 08.04.2011 року № 5027к.

Згодом після перевірки державного контрольно-ревізійного органу у м. Києві договірних відносин КП «Спецжитлофонд» 15.03.2019 року переуклав новий договір оренди житлового приміщення з Генеральною прокуратурою України та третьою стороною ОСОБА_1 № 5873, що підтверджується Актом прийому-передачі житлового приміщення від 15.03.2019 року.

КП «Спецжитлофонд» також додатково безпосередньо з позивачем 15.03.2019 року уклали договір про відшкодування витрат за оплату послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та електропостачання № 5873к.

Згідно наказу Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 01.11.2019 року № 1327ц вона була звільнена із займаної посади на підставі п. 9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» зокрема, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури та скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

В подальшому вона звернулася до уповноважених осіб Департаменту Генеральної прокуратури України про здійснення пролонгації вказаного договору від 15.03.2019 року № 5873, де строк якого закінчився ще у вересні 2019 року, проте Генеральною прокуратурою України та Офісом Генерального прокурора їй направлено повідомлення від 26.12.2019 року за № 13/2/3-556вих19 та від 16.01.2020 року за № 34/2-22вих-2020, зазначивши про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди і необхідністю звільнення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, на її думку, Генеральна прокуратура України та нині Офіс Генерального прокурора не є власником спірного житлового приміщення та не вправі ним розпоряджатися. Підставою відмови пролонгації договору стало те, що вона, наразі, не перебуває у трудових відносинах ні з Генеральною прокуратурою України, ні з Офісом Генерального прокурора.

За час роботи в Генеральній прокуратурі України, вона звернулася до Голосіївського районного суду про зобов`язання органи виконавчої влади внести зміни в пункт 1.6 розпорядження Голосіївської в м. Києві державної адміністрації № 31 від 26.01.2015 року про взяття її ОСОБА_1 на квартирний облік забезпечення житлом, як працівника прокуратури, встановивши його як позачерговий замість першочергового, та привести це розпорядження у відповідність із вимогами ч. 6 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції 1991 року) та ст. 49 Житлового кодексу УРСР.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2016 року залишеним без змін Апеляційним судом м. Києва у справі № 752/4348/16-ц у вказаній частині позов задоволено, зобов`язано поставити її на облік забезпечення її ж житлом у позачерговому порядку.

Проте з часу набрання законної сили рішення Апеляційного суду м. Києва у справі від 21.12.2016 року № 752/4348/16-ц вона повинна була перебувати на квартирному обліку забезпечення житлом у позачерговому порядку, на підставі та відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року № 1789-XII, як прокурор, яка переведена та призначена на роботу з іншої місцевості, де протягом шести місяців забезпечується виконавчими комітетами місцевих Рад благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому порядку.

Не зважаючи на те, що протягом тривалого часу органи виконавчої влади в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації вказане рішення не виконували, а тільки 06.06.2018 року розпорядженням № 259 внесли зміни до розпорядження № 31 від 26.01.2015 року «Про взяття на квартирний облік громадян, зняття з обліку та внесення змін у справи квартирного обліку», де зазначили поставити позивача на позачерговий облік, фактично на облік позачерговий не поставили і у відповіді від 13.09.2018 року за № 100-100/Х-1178-3137 на її звернення послалися на те, що не мають можливості фактично внести в автоматизовану базу «Квартоблік» такі відомості, оскільки лист органу Київської міської ради (КМДА) від 21.07.2015 року № 056/99-3491 фактично забороняє здійснити такі дії, оскільки з бази даних цим листом виключено пільгові категорії «Працівники прокуратури» призначені в іншу місцевість.

Фактично з моменту її переведення з прокуратури Дніпропетровської області до Генеральної прокуратури України, вона мешкає у місті Києві 13 років та службового житла досі так і не має.

У період роботи прокурором відділу Генеральної прокуратури України у неї погіршився стан здоров`я, де в подальшому згідно довідки МСЕК серії АВ від 31.07.2017 року отримала II групу інвалідності довічно.

За даними відповіді Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА від 13.01.2020 року № 056/86-Х-16208, на думку позивачки, формально зроблено висновки щодо її житлового питання де, зокрема вказано, що «відсутні правові підстави для передачі їй приміщення по АДРЕСА_2 у власність».

З часу перебування її у списках працівників прокуратури, які потребують забезпеченням житлом у м. Києві, а саме з 04.04.2008 року, що підтверджується рапортом з підписами керівників Генеральної прокуратури України та Генерального прокурора України, вона не має будь-якого службового житла. Також зверталася до безпосереднього керівництва Генеральної прокуратури України, які уповноважені забезпечувати житлом працівників прокуратури листом від 26.06.2017 року за вх. № 13/2-1664вн.17, на що навіть не отримала відповіді.

Також з житлового питання зверталася безпосередньо до Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 03.10.2019 року, від 11.12.2019 року, від 13.12.2019 року, на що отримала, на її думку, формальну відповідь від 19.12.2019 року за № 19/4-2531вих19.

У зв`язку з виданням нового наказу Генерального прокурора України від 11.11.2016 року № 377, яким затверджене Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури та Положенням про житлово-побутові комісії в органах прокуратури, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 30.11.2016 року за № 1549/29679, подала до Генеральної прокуратури України заяву та необхідні документи на право отримання (надання) службового житла.

Однак, отримала відповідь за вих. № 13/2/3-510 ВН-19 від 17.04.2019 року про те, що «за наявності в розпорядженні Генеральної прокуратури України вільних службових жилих приміщень, порушене питання буде винесено на розгляд житлово-побутової комісії Генеральної прокуратури України».

Зазначила, що вона фактично 19 років пропрацювала в одному відомстві, перебуває на квартирному обліку забезпеченням житлом «позачергово», оскільки переведена на роботу з іншої місцевості, відповідно до розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.06.2018 року № 259, має інвалідність II групи, органами виконавчої влади ніяким чином до сьогодні не вжито заходів щодо забезпечення її житлом.

Теоретично та практично будинок АДРЕСА_3 , де вона, наразі, мешкає в квартирі № 115 фактично майже 9 років на підставі договорів оренди належить до маневреного житлового фонду, але сам весь будинок є формально маневреним житлом, оскільки фактично втратив свою первісну сутність і цільове призначення та належить до житлового фонду загального користування, бо практично 80 % відсотків мешканців цього будинку приватизували цей житловий фонд і мають право власності на ці квартири в будинку.

Отже, квартира АДРЕСА_1 , котра формально належала до маневреного житлового фонду, втратила своє первісне цільове призначення з моменту її проживання у вказаному житлі майже 9 років, відтак, зазначена квартира не належить до маневреного фонду та перебуває у складі фонду загального користування.

При цьому фактично КП «Спецжитлофонд» у період часу з 01.10.2019 року по 30.04.2020 року підтвердив факт пролонгації договору оренди та зарахував суми коштів, які були сплачені нею.

07.04.2020 року нею на адресу КП «Спецжитлофонд» направлено заяву про сплату за оренду житлового приміщення за квітень 2020 року, відповідно до квитанції № 44 від 03.04.2020 року, що свідчить про те, що договір від 15.03.2019 року № 5873 вважається продовженим. Крім того, будь-яка заборгованість по комунальним платежам у зазначеній квартирі відсутня, що підтверджується квитанціями, чеками з банківських установ про оплату.

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права.

Просила суд визнати право проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 безстроково; визнати за квартирою АДРЕСА_1 статус державної ( комунальної ) власності; зобов`язати КП «Спецжитлофонд» укласти з нею договір про обслуговування будинку та прибудинкової території, як із квартиронаймачем та відповідно укласти договір про відшкодування витрат за оплату послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та електропостачання квартири АДРЕСА_1 державної (комунальної) власності.

КП «Спецжитлофонд» заявило зустрічні позовні вимоги, де зазначило наступне.

Рішенням Київської міської Ради народних депутатів від 01.03.2001 року № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.04.2001 року № 777 «Про комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» житловий будинок АДРЕСА_3 закріплено за комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 року № 2419 «Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» будинок АДРЕСА_3 відноситься до будинків маневреного фонду, який використовується для тимчасового проживання мешканців, переселених з будинків та квартир, які підлягають капітальному ремонту або реконструкції, а також з причин пожежі, землетрусу, стану будинку, що загрожує обвалом, копія розпорядження додається.

Відповідно до розпорядження Представника Президента України від 25.11.1992 року № 1465 «Про використання жилих будинків маневреного фонду» маневрений житловий фонд повинен використовуватися для тимчасового проживання мешканців, переселених з будинків та квартир, які підлягають капітальному ремонту або реконструкції, а також з причин пожежі, землетрусу, стану будинку, що загрожує обвалом.

08.04.2011 року між КП «Спецжитлофонд», як орендодавцем та Генеральною прокуратурою України, як орендарем, працівником Генеральної прокуратури України ОСОБА_1, як суборендарем, на виконання наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 06.04.2011 року № 55-у, укладено договір оренди житлового приміщення № 5027. В подальшому термін дії договору оренди продовжувався шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

15.03.2019 року між КП «Спецжитлофонд», як орендодавцем та Генеральною прокуратурою України, як орендарем, працівником Генеральної прокуратури України ОСОБА_1, як суборендарем, на виконання наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.03.2019 року № 56, укладено договір оренди житлового приміщення № 5873.

Згідно з п. 1.1. договору оренди № 5873, орендодавець передає, а орендар, на визначений у п. 5.1. цього договору строк, приймає в тимчасове користування на умовах оренди жиле приміщення для подальшого використання для потреб суборендаря.

15.03.2019 року між орендодавцем, орендарем та суборендарем підписано акт прийому передачі житлового приміщення: квартири АДРЕСА_1 .

Пунктом 5.1. договору оренди № 5873 передбачено, що за домовленістю сторін договору оренди, умови цього договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.04.2019 року до 30.09.2019 року.

В подальшому, термін дії договору оренди № 5873 пролонговано до 01.04.2020 року.

20.01.2020 року до КП «Спецжитлофонд» від Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов лист Офісу Генерального прокурора (правонаступника Генеральної прокуратури України) (вих. № 34/2-22 вих-2020 від 16.01.2020 року) з проханням розірвати договір оренди житлового приміщення від 15.03.2019 року № 5873 з ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю трудових відносин між Офісом Генерального прокурора та ОСОБА_1 , а також надіслано на підписання проект додаткової угоди № 2 від 31.01.2020 року та проект акту передачі-приймання житлового приміщення від 31.01.2020 року.

ОСОБА_1 відмовилась від підписання проекту додаткової угоди № 2 від 31.01.2020 року та проекту акту передачі-приймання житлового приміщення від 31.01.2020 року, у зв`язку з чим квартира АДРЕСА_1 повернута по акту не була.

Пунктом 5.3. договору оренди № 5873 передбачено, що однією з підстав припинення договору є закінчення строку, на який його було укладено, та після закінчення терміну дії договору житлового приміщення передається орендодавцю за актом прийому-передачі.

Після закінчення строку дії договору оренди житлового приміщення від 15.03.2019 року № 5873, КП «Спецжитлофонд» листом від 21.04.2020 року № 056/24-1198 звернулося до Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 з повідомленням про припинення дії договору та з вимогою звільнити квартиру АДРЕСА_1 і передати її КП «Спецжитлофонд» за актом прийому-передачі у зв`язку із закінченням строку дії договору. Проте, станом на теперішній час, квартира за актом прийому-передачі не передана.

Зважаючи на лист від 21.04.2020 № 056/24-1198, КП «Спецжитлофонд» звернувся до Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 з повідомленням про припинення дії договору оренди житлового приміщення від 15.03.2019 року № 5873, тому правові підстави використання об`єкту оренди після закінчення строку дії договору, відсутні.

ОСОБА_1 є суборендарем (піднаймачем, тимчасовим мешканцем) квартири АДРЕСА_1 .

Отже, договір оренди житлового приміщення від 15.03.2019 року № 5873 діяв до 01.04.2020 року, а після закінчення строку дії договору Орендар Офіс Генерального прокурора втратив право користування житловим приміщенням, а також тимчасовий мешканець ОСОБА_1 , і повинні були повернути за актом прийому-передачі КП «Спецжитлофонд».

Оскільки строк надання майна в суборенду не може перевищувати строку дії договору оренди, ОСОБА_1 , після того як договір оренди між орендодавцем і орендарем припинив свою дію 01.04.2020 року, з 02.04.2020 року без будь-яких правових підстав, незаконно проживає у квартирі, яка належить на праві господарського відання КП «Спецжитлофонд», чим порушує його права на користування і розпорядження майном територіальної громади м. Києва, до якого відноситься і будинок АДРЕСА_3 .

Просив суд постановити рішення про виселення ОСОБА_1 разом з усіма проживаючими особами, з квартири АДРЕСА_1 шляхом її передачі КП «Спецжитлофонд» за актом прийому-передачі.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Зустрічну позовну заяву Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 , третя особа Офіс Генерального прокурора про виселення, задоволено.

ВиселеноОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою - АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 ) з квартири АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, постановити нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви.

Вимоги обґрунтовані тим, що при вирішенні спору судом не враховано інвалідність апелянта, те що спірне житло є її єдиним місцем проживання, а також ту обставину, що позивач все життя пропрацювала в органах прокуратури та має право на житло. Судом не було прийнято до уваги, що позивач тривалий час мешкає у спірній квартирі і фактично набула права користування цим житловим приміщенням, оскільки мешкає в ньому більше шести місяців на законних підставах, сплачує плату за комунальні послуги, а не надання відповідачем належних та допустимих доказів, які б підтверджували належність будинку АДРЕСА_3 до маневреного фонду згідно з діючим законодавством України, свідчить про те що будинок є комунальною власністю. Відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1994 року прокурори, призначені на роботу в іншу місцевість, протягом шести місяців забезпечуються виконавчими комітетами місцевих Рад, благоустроєм жилим приміщенням у позачерговому порядку. Оскільки спірне житлове приміщення було надане скаржнику в користування для забезпечення її житлом у відповідності до закону, а не згідно будь-яких договір оренди, вважає, що апелянт має право на визнання за нею права на постійне користування квартирою АДРЕСА_1 , яка є її єдиним постійним житлом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду Спеціального призначення «Спецжитлофонд» зазначив, що зважаючи на лист від 21.04.2020 року №056/24-1198 КП «Спецжитлофонду» до Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 з повідомленням про припинення дії договору оренди, тому правові підстави вважати проживання у квартирі після припинення строку дії договору відсутні.

Київська міська державна адміністрація надала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якій вказала, що після закінчення дії договору оренди, правові підстави проживати позивачу у квартирі відсутні.

Представник Офісу Генерального прокурора у відзиві вказав, що у встановленому порядку ордер на зайняття вказаного житлового приміщення родині ОСОБА_1 не видавався. ОСОБА_1 не зареєстрована в даному приміщенні, оскільки проживає на підставі договору оренди, який передбачав обумовлений тимчасовий термін проживання

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Представник відповідача Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду Спеціального призначення «Спецжитлофонд» -Авласенко Ю.А. в судовому засідання проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Представник Офісу Генерального прокурора - Омельченко А.О. в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не позбавлена можливості реалізувати своє право на позачергове отримання житлового приміщення у встановленому порядку звертатися за місцем своєї реєстрації щодо отримання житлового приміщення згідно його черговості у квартирному обліку. Однак, позивачка не має права на визнання безстрокового проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

Укладення між КП «Спецжитлофонд» та ОСОБА_1 договору найму жилого приміщення є неможливим, оскільки ордер на зайняття житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 , позивачці не видавався, а тому остання не є квартиронаймачем. Вселення ОСОБА_1 здійснювалось на підставі договору оренди житлового приміщення від 08.04.2011 року № 5027, укладеного між КП «Спецжитлофонд» та Генеральною прокуратурою України, суборендар - працівник Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 У вказаному договорі оренди обумовлений термін проживання, що не дає права безстрокового зайняття житлового приміщення.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що строк надання майна в суборенду не може перевищувати строку дії договору оренди, ОСОБА_1 , після того як договір оренди між орендодавцем і орендарем припинив свою дію 01.04.2020 року, з 02.04.2020 року без будь-яких правових підстав, незаконно проживає у квартирі, яка належить на праві господарського відання КП «Спецжитлофонд», чим порушує його права на користування і розпорядження майном територіальної громади м. Києва, до якого відноситься і будинок АДРЕСА_3 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської Ради народних депутатів від 01.03.2001 року № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.04.2001 року № 777 «Про комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» житловий будинок АДРЕСА_3 закріплено за комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 року № 2419 «Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» будинок АДРЕСА_3 відноситься до будинків маневреного фонду, який використовується для тимчасового проживання мешканців, переселених з будинків та квартир, які підлягають капітальному ремонту або реконструкції, а також з причин пожежі, землетрусу, стану будинку, що загрожує обвалом, копія розпорядження додається.

Відповідно до розпорядження Представника Президента України від 25.11.1992 року № 1465 «Про використання жилих будинків маневреного фонду» маневрений житловий фонд повинен використовуватися для тимчасового проживання мешканців, переселених з будинків та квартир, які підлягають капітальному ремонту або реконструкції, а також з причин пожежі, землетрусу, стану будинку, що загрожує обвалом.

08.04.2011 року між КП «Спецжитлофонд», як орендодавцем та Генеральною прокуратурою України, як орендарем, працівником Генеральної прокуратури України ОСОБА_1, як суборендарем, на виконання наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 06.04.2011 року № 55-у, укладено договір оренди житлового приміщення № 5027. В подальшому термін дії договору оренди продовжувався шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

15.03.2019 року між КП «Спецжитлофонд», як орендодавцем та Генеральною прокуратурою України, як орендарем, працівником Генеральної прокуратури України ОСОБА_1, як суборендарем, на виконання наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.03.2019 року № 56, укладено договір оренди житлового приміщення № 5873.

Згідно з п. 1.1. договору оренди № 5873, орендодавець передає, а орендар, на визначений у п. 5.1. цього договору строк, приймає в тимчасове користування на умовах оренди жиле приміщення для подальшого використання для потреб суборендаря.

15.03.2019 року між орендодавцем, орендарем та суборендарем підписано акт прийому передачі житлового приміщення: квартири АДРЕСА_1 .

Пунктом 5.1. договору оренди № 5873 передбачено, що за домовленістю сторін договору оренди, умови цього договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.04.2019 року до 30.09.2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В подальшому, термін дії договору оренди № 5873 пролонговано до 01.04.2020 року.

20.01.2020 року до КП «Спецжитлофонд» від Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов лист Офісу Генерального прокурора (правонаступника Генеральної прокуратури України) (вих. № 34/2-22 вих-2020 від 16.01.2020 року) з проханням розірвати договір оренди житлового приміщення від 15.03.2019 року № 5873 з ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю трудових відносин між Офісом Генерального прокурора та ОСОБА_1 , а також надіслано на підписання проект додаткової угоди № 2 від 31.01.2020 року та проект акту передачі-приймання житлового приміщення від 31.01.2020 року.

ОСОБА_1 відмовилась від підписання проекту додаткової угоди № 2 від 31.01.2020 року та проекту акту передачі-приймання житлового приміщення від 31.01.2020 року, у зв`язку з чим квартира АДРЕСА_1 повернута по акту не була.

Пунктом 5.3. договору оренди № 5873 передбачено, що однією з підстав припинення договору є закінчення строку, на який його було укладено, та після закінчення терміну дії договору житлового приміщення передається орендодавцю за актом прийому-передачі.

Після закінчення строку дії договору оренди житлового приміщення від 15.03.2019 року № 5873, КП «Спецжитлофонд» листом від 21.04.2020 року № 056/24-1198 звернулося до Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 з повідомленням про припинення дії договору та з вимогою звільнити квартиру АДРЕСА_1 і передати її КП «Спецжитлофонд» за актом прийому-передачі у зв`язку із закінченням строку дії договору. Проте, станом на теперішній час, квартира за актом прийому-передачі не передана.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 629, ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 763, ст. 764 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами; за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; договір найму укладається на строк, встановлений договором; якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судом вірно встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди, він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Зважаючи на лист від 21.04.2020 № 056/24-1198, КП «Спецжитлофонд» звернувся до Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 з повідомленням про припинення дії договору оренди житлового приміщення від 15.03.2019 року № 5873, тому правові підстави використання об`єкту оренди після закінчення строку дії договору, відсутні.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 291, ч. 6, ст. 283 ГК України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України; до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 785, ч. 2 ст. 795, ст. 774, ст. 818, ст. 823 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється; передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму; наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, за їхньою взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця можуть дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців). Тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом. Тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред`явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання; за договором піднайму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним помешкання у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму житла. У разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму. До договору піднайму не застосовується положення про переважне право на укладення договору на новий строк.

Як встановлено судом ОСОБА_1 є суборендарем (піднаймачем, тимчасовим мешканцем) квартири АДРЕСА_1 .

Отже, суд дійшов вірного висновку про те, що договір оренди житлового приміщення від 15.03.2019 року № 5873 діяв до 01.04.2020 року, а після закінчення строку дії договору орендар Офіс Генерального прокурора втратив право користування житловим приміщенням, а також тимчасовий мешканець ОСОБА_1 , і повинні були повернути за актом прийому-передачі КП «Спецжитлофонд».

Оскільки строк надання майна в суборенду не може перевищувати строку дії договору оренди, ОСОБА_1 , після того як договір оренди між орендодавцем і орендарем припинив свою дію 01.04.2020 року, з 02.04.2020 року без будь-яких правових підстав, незаконно проживає у квартирі, яка належить на праві господарського відання КП «Спецжитлофонд», чим порушує його права на користування і розпорядження майном територіальної громади м. Києва, до якого відноситься і будинок АДРЕСА_3 .,

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюєтеся сторонами, ОСОБА_1 ані рішення КМДА, ані ордеру на заселення у спірну квартиру видано КМДА не було, між КП «Спежитлофонд», Генеральною прокураторою України та ОСОБА_1 виникли відносини по оренді індивідуально визначеного майна.

Апелянт зазначає, що вона була забезпечена виконавчими органами влади благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому порядку, однак заселилася ОСОБА_1 у спірну квартиру на підставі договору оренди, з конкретно обумовленим тимчасовим строком проживання.

ОСОБА_1 посилається на норми права, що регулюють питання проживання у службових жилих приміщеннях, однак квартира АДРЕСА_1 не має статусу службового житла. Спірна квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності та закріплена за КП «Спецжитлофонд» на праві повного господарського відання.

Відтак, до відносин, які виникли між сторонами, норми Житлового кодексу України не підлягають застосуванню, як про це зазначає ОСОБА_1 , оскільки квартиру позивачці надав не орган влади, а юридична особа на балансі якої ця квартира знаходиться.

Право господарського відання є однією з правових форм реалізації права власності.

Відповідно до пункту 4.2. Статуту КП «Спецжитлофонд», майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і закріплене за ним власником або уповноваженим органом на праві господарського відання.

Судом обґрунтовано враховано, наявність постійної потреби в місті Києві резерву вільних квартир для переселення мешканців у зв`язку з непередбаченими обставинами, КП «Спецжитлофонд» повинно мати постійний резерв вільних квартир маневреного фонду.

Однак, незаконне проживання позивачки у квартирі АДРЕСА_1 , що є маневреним фондом м. Києва, не дозволяє КП «Спецжитлофонд» виконувати свої функції, щодо утримання вільного маневреного фонду м. Києва у належному технічному стані, а також порушує права осіб, які постраждали чи можуть постраждати від наслідків надзвичайних ситуацій (пожежа, землетрус, обвал будинку, тощо), оскільки їх не буде куди негайно відселити, при нагальній потребі, яка може виникнути кожну хвилину.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що будинок АДРЕСА_3 втратив статус маневреного фонду є безпідставним, а інші виведені з маневреного фонду та приватизовані квартири цього будинку ніякого відношення до родини ОСОБА_1 не мають, оскільки, дійсно у частину квартир вказаного будинку мешканці були заселення на підставі ордерів в установленому порядку (в т.ч. з аварійних будинків, які підлягали реконструкції), а не на підставі договору оренди з тимчасово обумовленим строком проживання.

Таким чином, ОСОБА_1 підлягає виселенню з зазначеної квартири, а її вимоги про визнання спірної квартири державною (комунальною) власністю, не підлягають задоволенню, про що вірно встановлено судом.

Відповідно до п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, громадянин подає до органів приватизації відповідного району, де знаходиться квартира, такі документи: заява на приватизацію квартири; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї , які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним ; копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі; технічний паспорт на квартиру у житловому будинку; копія ордера на жиле приміщення; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, а саме: довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності).

Даний перелік, серед інших документів, які дають правові підстави для приватизації містить ордер на жиле приміщення.

Статтею 58 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно п. 72 Правил квартирного обліку які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 № 470, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

На спірну квартиру АДРЕСА_1 , у встановленому порядку ордер на зайняття вказаного житлового приміщення родині ОСОБА_1 не видавався. Родина ОСОБА_1 не зареєстрована в даному приміщенні, оскільки проживає на підставі договору оренди, який передбачав обумовлений тимчасовий термін проживання. Адресою реєстрацції ОСОБА_1 являється: АДРЕСА_5 .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2016 року залишеним без змін Апеляційним судом м. Києва у справі № 752/4348/16-ц у вказаній частині позов задоволено, зобов`язано поставити її на облік забезпечення її ж житлом у позачерговому порядку. Зазначене рішення сторонами не оскаржується та є таким, що набрало законної сили.

Таким чином, позивачка не позбавлена можливості реалізувати своє право на позачергове отримання житлового приміщення у встановленому порядку звертатися за місцем своєї реєстрації щодо отримання житлового приміщення згідно його черговості у квартирному обліку.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка не має права на визнання безстрокового проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок (ст. 63 ЖК України).

Укладення між КП «Спецжитлофонд» та ОСОБА_1 договору найму жилого приміщення є неможливим, оскільки ордер на зайняття житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 , позивачці не видавався, а тому остання не є квартиронаймачем.

Вселення ОСОБА_1 здійснювалось на підставі договору оренди житлового приміщення від 08.04.2011 року № 5027, укладеного між КП «Спецжитлофонд» та Генеральною прокуратурою України, суборендар - працівник Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 У вказаному договорі оренди обумовлений термін проживання, що не дає права безстрокового зайняття житлового приміщення.

Відповідно до ст. 99 ЖК України, тимчасові жильці самостійного права на займане житлове приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. Тимчасові жильці зобов`язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», між КП «Спецжитлофонд» та ОСОБА_1 укладено договір № 5873к про відшкодування витрат за оплату послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та електропостачання від 15.03.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 , в якій мешкає позивачка. Згідно розділу 10 цього договору, строк дії договору не закінчився.

Відтак, у КП «Спецжитлофонд» відсутні правові підстави укладати з ОСОБА_1 договір про обслуговування будинку та прибудинкової території як із квартиронаймачем, оскільки позивачка знаходиться не у статусі квартиронаймача, а є суборендарем. Договір № 5873к про відшкодування витрат за оплату послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та електропостачання від 15.03.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 є чинним і не потребує повторного підписання.

Тому, суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги про зобов`язання КП «Спецжитлофонд» укласти з ОСОБА_1 договір про обслуговування будинку та прибудинкової території, як із квартиронаймачем та відповідно укласти договір про відшкодування витрат за оплату послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та електропостачання квартири АДРЕСА_1 державної (комунальної) власності також не підлягають задоволенню судом.

За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 05 травня 2025 року.

Суддя-доповідач

Судді