Постанова від 30.04.2025 по справі 210/1936/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

Справа № 210/1936/22

Провадження № 61-2183св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Повалій Олени Василівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року в складі колегії суддів Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Долинської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Долинської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що з 2014 року він та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась донька ОСОБА_3 .

За період спільного життя відповідачка не виконувала своїх батьківських обов`язків, була безвідповідальною, не проявляла турботи до дитини, не займалась її вихованням, не приділяла уваги її духовному розвитку.

ОСОБА_2 був змушений припинити відносини з ОСОБА_1 , оскільки сварки негативно впливали на виховання дитини та її психічний стан.

Дитина часто проживала разом з ним, він багато приділяв та приділяє уваги з питань розвитку та виховання. Дочка має своє кімнату, в якій є все необхідне для життя та розвитку дитини.

ОСОБА_1 з сином від першого шлюбу проживає в квартирі, яка належить позивачу, свого житла вона не має. Коли дитина перебувала у відповідачки, вона часто залишала дитину одну. Відповідачка в присутності дочки вживає спиртні напої сама та з друзями.

Вважає, що відповідачка не може дати належне виховання дитині, тому що не займається її розвитком, не готує до дорослого самостійного життя, не слідкує за станом її здоров`я, не готує до школи, тому просив суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним.

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з нею. Послалась на те, що спільне їх життя з ОСОБА_2 не склалось, зокрема через те, що він здійснював домашнє насильство щодо неї. За фактом нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4 зверталася до правоохоронних органів і після припинення фактичних шлюбних відносин.

Сторони погодили, що їх спільна дочка буде проживати з нею, а ОСОБА_2 може безперешкодно спілкуватися і проводити час з дитиною, проте відповідач за зустрічним позовом в один з таких днів зустрічі забрав дитину і відмовлявся повертати матері, у зв`язку з чим вона зверталася до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення їх спільної дочки. Сторони погоджували, що батько буде надавати добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини, проте він надавав її лише рік.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

09 липня 2024 року рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її матір`ю - ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні із донькою, позбавляє її належної опіки і виховання з боку матері, порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини. Визначення місця проживання дитини з матір`ю, не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

21 січня 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Уточнений зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Повалій О. В. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду:

- від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19, про те, що, визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення, суди надали першочергове значення саме найкращим інтересам дитини, що не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, взявши до уваги вік дитини, її постійне проживання разом з матір`ю, висновок органу опіки та піклування, а також те, що дії батька щодо різкої зміни постійного місця проживання дитини разом з матір`ю суперечать принципу розумної турботи про дитину у поєднанні з обережною для психіки дитини увагою до неї. Адже у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційній стабільності та матеріальній забезпеченості;

- від 12 січня 2022 року в справі № 663/724/19, про те, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а, отже, в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини;

- від 28 квітня 2022 року в справі № 359/6726/20, про те, що під час визначення місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Заявниця зазначила, що попри те, що батько здійснює виховання та матеріальне забезпечення дитини, створення ним перешкод у спілкуванні матері з донькою суперечить її найкращим інтересам. Обмеження контакту з матір`ю позбавляє дитину необхідної емоційної підтримки та порушує її право на повноцінне сімейне життя.

Матеріали справи підтверджують, що мати неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами про перешкоджання їй в спілкуванні з дитиною.

Рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 24 березня 2023 року визначає право матері на безперешкодне спілкування з дочкою, однак фактично вона позбавлена можливості реалізовувати це право через дії батька.

Вважає, що рішення суду першої інстанції, яким визначено місце проживання дитини з матір`ю, відповідало найкращим інтересам дитини, узгоджувалося з міжнародними стандартами в сфері прав дитини та було обґрунтоване сукупністю доказів у справі.

Доводи інших учасників справи

14 квітня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лівицький О. М. звернувся до Верховного Суду з відзивом та заявою про поновлення строку на його подання.

Пропуск строку на подання відзиву мотивував тим, що ухвалу про відкриття провадження в справі позивачем отримано 29 березня 2024 року, кінцевий строк подання відзиву був 08 квітня 2025 року, проте він був залучений до виконання робіт, пов`язаних із юридичним супроводом договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Армтех груп» та Центральним управлінням забезпечення наземними системами озброєння командування логістики Збройних Сил України з 29 березня до 08 квітня 2025 року, що вважає поважною причиною пропуску строку.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

З огляду на те, що відзив на касаційну скаргу поданий адвокатом поза межами строку, протягом якого можна було подати відзив на касаційну скаргу, а наведені причини пропуску цього строку (надання пріоритету виконанню іншої роботи), є неповажними, цей відзив належить залишити без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками якої в повторно виданому свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 26 квітня 2022 року вказані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 5).

ОСОБА_2 займає посаду голови Фермерського господарства (далі - ФГ) «Олександра», зареєстрованого 03 липня 1996 року, ідентифікаційний код юридичної особи 24152938. Загальна сума доходу позивача з 01 січня до 30 грудня 2022 року склала 180 000,0 грн, із 01 січня до 31 березня 2023 року - 45 000,00 грн (т. 1, а. с. 121-123).

27 грудня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1539, ОСОБА_2 придбав трьохкімнатну квартиру загальною площею 65 кв. м, житловою площею 45,3 кв. м, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 15, 16).

Із 2017 року в квартирі АДРЕСА_1 проживає родина в складі трьох осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Родина веде нормальний спосіб життя, скарг від сусідів немає, матір піклується про свою малолітню доньку та повнолітнього сина, який також допомагає матері по догляду за молодшою сестрою. Родина характеризується позитивно (акт від 07 вересня 2022 року, складений жителями будинку, підписи яких підтверджено майстром дільниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР»; т. 2, а. с. 13).

Відповідно до характеристики № 167 та довідки від 11 липня 2022 року № 168, виданої за підписом в.о. директора Комунального підприємства (далі - КП) «Криворізька муніципальна гвардія» Брасло В. П. , ОСОБА_1 працює охоронником у Комунальному підприємстві (далі - КП) «Криворізька муніципальна гвардія» з 07 липня 2021 року. За час роботи на підприємстві зарекомендувала себе як сумлінний та ініціативний працівник. За складом характеру розсудлива, стримана, урівноважена, ввічлива, спокійна. Користується авторитетом серед членів трудового колективу, проявляє культуру в спілкуванні, цілеспрямована. Загальна сума доходу відповідачки з 01 січня до 30 червня 2022 року склала 51 950,32 грн (т. 2, а. с. 25, 26).

Відповідно до довідки-характеристики від 12 травня 2022 року № 102, складеної за підписом старости Новогригорівського Першого старостинського округу, ОСОБА_2 на території с. Суходільське проживає з 2013 року. За цей період зарекомендував себе позитивно, з повагою ставиться до односельчан, чуйний і доброзичливий. У громадських місцях поводиться добре, у вживанні спиртних напоїв не був помічений, скарг та заяв щодо незадовільної поведінки ОСОБА_2 не надходило. Розлучений, має три доньки, одна з яких - неповнолітня ОСОБА_3 - проживає разом з матір`ю. Із 2013 року зайнятий в сільському господарстві, голова ФГ «Олександра», орендує земельні ділянки (паї) односельчан. До адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався (т. 1, а. с. 6).

Відповідно до листа від 08 серпня 2022 року вих. № 5187/111-2-2022 начальника Відділення поліції №1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Лисенко О., 25 червня 2018 року до відділення надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що за адресою: АДРЕСА_2 її сильно побив чоловік та не віддає їй дітей. Повідомлення зареєстровано до ІКС ІПНН від 25 червня 2018 року ЄО № 2943 та за результатами розгляду цього звернення відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018120150000479 від 25 червня 2018 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу (далі - КК) України (т. 2, а. с. 14).

Згідно з висновком спеціаліста судово-медичної експерта від 06 липня 2018 року № 997 проведено судово-медичне обстеження ОСОБА_1 : за своїм характером виявлені синці голови, правої вушної раковини та спини відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки (т. 2, а. с. 15-17).

За довідкою від 28 грудня 2022 року вих. № 899001/119-2022, виданою за підписом начальника Відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Лисенко О., станом на 28 грудня 2022 року ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за домашнє насильство не притягувався (т. 1, а. с. 97).

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики, наданої за підписом в. о. директора, вихователя та практичного психолога Комунального закладу дошкільного навчального закладу № 51 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідувала дошкільний навчальний заклад із 24 жовтня 2018 року, дитина виховувалася не в повній сім`ї, мати матеріально забезпечує дитину, створює умови для нормального розвитку, активно бере участь у вихованні дитини. Батько дитини участі у вихованні дитини не бере. Протягом 2018-2022 начального року займалась за програмою розвитку дитини від 2 до 7 років «Дитина» (т. 2, а. с. 24).

Згідно з довідкою від 19 жовтня 2022 року вих. № 68, виданою за підписом директором Комунального закладу (далі - КЗ) «Молодіжненський ліцей Долинської міської ради» Гнатишин Н., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в першому класі з 01 жовтня 2022 року (т. 1, а. с. 103).

За висновком психологічного обстеження від 29 грудня 2022 року № 214, складеним практичним психологом КЗ «Ліцей №1 Долинської міської ради» Управління освіти, молоді та спорту Долинської міської ради, на момент дослідження дівчинка емоційно найбільше прив`язана до батька, а джерело дискомфорту в сім`ї для неї - мати, до якої низький рівень прихильності, скоріше за все, пов`язаний з тим, що мати часто ображала доньку, перебуваючи в нетверезому стані. У дівчинки виявлено уникаючий тип порушення прихильності до матері, тоді як проявляється прихильність до батька. Дівчинка боїться залишатися з матір`ю наодинці, оскільки відчуває небезпеку та остерігається агресивної поведінки з боку матері, яку асоціює з образом злого лева, який може закусати до смерті. Батька асоціює з образом жирафа, який зможе захистити, оскільки він великий. Негативні почуття в дівчинки проявлялися до матері (всі три запропоновані ситуації), а позитивні - до баби (мати батька), батька та племінниці (батькова онука). Методика «В якому з трьох будиночків живуть мої думки?» проявила тривоги, переживання та образу, які пов`язані з образом матері, яка, за словами дитини, застосовувала фізичну агресію щодо неї. Все ж, дівчинка не бажає, щоб мама страждала, натомість хоче, щоб мати припинила вживати алкоголь. Загальний аналіз психологічного дослідження показав, що дитина бажає залишитися жити з батьком, тому що відчуває себе біля нього у безпеці. Дівчинка в думках готується до відвідування з татом цирку, готує подарунки до новорічних свят рідним з боку батька (т. 2, а. с. 80).

Відповідно до характеристики психоемоційного стану малолітньої ОСОБА_3 , складеної директором Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Долинської міської ради» Кузьменко О., за результатами психолого-педагогічного вивчення та спілкування на момент зустрічей психоемоційний стан дівчинки загалом можна описати як задовільний та слід зауважити про психотравмуючий фактор стосовно спогадів сумісного проживання та безпосереднього спілкування з матір`ю. Емоційний зв`язок з матір`ю та прив`язаність до неї втрачено. Будь-які розмови про проживання разом з матір`ю, запитання про неї та навіть думки дівчинки про зустріч із мамою несуть собою несвідому ретравматизацію (т. 1, а. с. 98).

За висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , складеного за підписом заступника голови Виконавчого комітету Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 05 січня 2023 року № 01-40/5/2, відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини Долинської міської ради від 14 грудня 2022 року № 49, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність малолітньої ОСОБА_3 до кожного з них, визнано за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 62-69).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 03 жовтня 2023 року, складеного експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Стромило А., ОСОБА_2 має наступні індивідуально-психологічні якості та властивості: емоційно нестійкий, легка зміна настрою, спалахи фізичної та вербальної агресії, емоційна холодність та відчуження, адаптивна форму поведінки, адекватна самооцінка, низький рівень тривоги, стійкість у переконаннях та поглядах. Використовує такий тип виховання як потураюча гіперпротекція.

ОСОБА_1 має наступні індивідуально-психологічні якості та властивості: емоційно нестійка, легка зміна настрою, спалахи вербальної агресії, емоційна адаптивна форма поведінки, адекватна самооцінка, низький рівень тривоги та депресії, стійкі переконання та погляди. Використовує такий тип виховання, як потураюча гіперпротекція.

Сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , особливості їх виховної поведінки, що визначається в експертизі, негативно впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини та сприяють нестабільності емоційного стану дитини, розвитку тривоги, невротичної агресії, відсутності почуття безпеки та стабільності.

Малолітня ОСОБА_3 батька сприймає позитивно, матір сприймає негативно. Це свідчить про наявність індукційного впливу з боку дорослої особи, тобто вплив батька на формування особливостей сприйняття дитиною навколишнього оточення, посилений природною сугестивністю, що притаманна для цього віку. Вікова та емоційна незрілість, що притаманні природному віку ОСОБА_3 , її індивідуально-психологічні властивості (сугестивність зокрема) та підвищенна емоційна близькість з батьком сприяють відображенню сімейної ситуації під впливом батька, формують прихильність до нього, поведінка матері засуджується, створюється психологічна та емоційна дистанція між матір`ю та дитиною.

ОСОБА_3 бажає проживати з батьком ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 163-177).

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї від 23 червня 2022 року № 114, складеним комісією у складі голови Новогригорівського Першого старостинського округу Корущак С. Ф., завідувача с. Суходілля Петрова О. О. та діловода Глодяну Н. О. , сім`я ОСОБА_2 складається з: матір - ОСОБА_10 , 1946 року народження; дочка - ОСОБА_3 , 2015 року народження. ОСОБА_2 зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 . На момент складання акта будинок реконструюється та знаходиться в стані капітального ремонту, ремонтні роботи в стадії завершення. ОСОБА_2 та його дочка проживають в домогосподарстві ОСОБА_10 на АДРЕСА_2 . Будинок 1961 року побудови, загальна площа становить 56 кв. м, житлова - 33 кв. м, у будинку три житлові кімнати, одну з яких виділено під дитячу кімнату, всі кімнати умебльовані. Будинок чистий, підтримується в належному санітарному стані. Опалення пічне, є газова плита, електроплита, сім`я користується скрапленим газом. У користуванні сім`ї земельна ділянка площею 0,13 га - для ведення особистого селянського господарства, на якій вирощують картоплю та овочі для потреб сім`ї. Є фруктовий сад. Сім`я достатньо забезпечена, має у власності земельні ділянки (паї) загальною площею 17 га. ОСОБА_2 має статус фізичної особи підприємця, очолює ФГ «Олександра» та орендує паї односельчан. Відносини в сім`ї доброзичливі, матеріальне становище стабільне, дитина забезпечена всім необхідним для проживання, навчання, має багато іграшок (т. 1, а. с. 17).

За актом обстеження умов проживання від 28 червня 2022 року № 115, складеного головним спеціалістом - юрисконсультом служби в справах дітей Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області та провідним фахівцем із соціальної роботи Комунального закладу (далі - КЗ) «Долинський міський центр соціальних служб» на підставі заяви ОСОБА_2 від 24 червня 2022 року, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Житло розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з однієї кімнати, з кухні та коридору. Опалення пічне, вода кринична, на подвір`ї чисто, є літня кухня. Житло належить матері ОСОБА_2 - ОСОБА_10 . У будинку чисто, затишно, наявна постільна білизна, одяг, необхідні меблі, побутова техніка. У кімнаті три ліжка, на одному з яких спить дитина, баба - в кухні. У наявності приготовлена їжа, є запас продуктів харчування. За вказаною адресою батько з донькою проживають тимчасово, оскільки до осені планують перейти в новий будинок. На час обстеження дитина перебувала з батьком в селі. У дитини є власне ліжко, стіл, за яким вона навчається, займається творчістю. У дівчинки є необхідний одяг, взуття, велосипед, вона відвідує репетитора із загальної підготовки до школи. У дитини з бабою, татом гарні відносини. Зі слів дитини «мама часто вживає спиртні напої і кричить на неї», «бажає проживати з татом, оскільки мама на неї кричить, може вдарити». Проте під кінець бесіди дитина не могла чітко визначитись із ким хоче проживати і де, хотіла б, щоб батьки помирилися і всі жили разом. ОСОБА_2 спроможний створити і створює умови для належного виховання та розвитку малолітньої доньки (т. 1, а. с. 18).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 24 листопада 2022 року № 159, складеного головним спеціалістом - юрисконсультом служби у справах дітей Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області та начальником служби у справах дітей Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області, з метою обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_11 та малолітньої ОСОБА_3 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Житло розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з 1 житлової кімнати, великої вітальні, роздягальні (гардеробна), кухні, бані, під дві спальні залито фундамент. Загальна площа 120 кв. м, житлова площі на момент складання акта - 50 кв. м. Будинок належить ОСОБА_2 . Ремонтні роботи завершені. Необхідне генеральне прибирання та завіз меблів, які вже є в наявності. Опалення гібридне (твердопаливне, електричне), тепла підлога, ламінат, наявні комунальні зручності, але воду ще не підключено до будинку. Подвір`я не огороджене. На момент складання акта велика житлова кімната передбачена для проживання малолітньої дитини, меблі ще не завезено. Передбачено та наявні всі зручності, зокрема комунальні, для проживання і будинку дитини. Навпроти будинку розташована Суходільська школа (т. 1, а. с. 78).

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 24 листопада 2022 року № 160, складеного головним спеціалістом - юрисконсультом служби у справах дітей Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області та начальником служби у справах дітей Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області, проведено обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Житло розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з однієї кімнати, кухні та коридору. Подвір`я огороджене, чисте. Опалення пічне, вода кринична. Власник даного житла - ОСОБА_10 (баба малолітньої дитини). Є газове та електроопалення. Умови проживання відповідають санітарним нормам. У будинку тепло, чисто. В наявності приготовлена їжа, є запас продуктів харчування, є необхідні меблі та електропобутова техніка. ОСОБА_10 спить на ліжку біля плити в кухні, батько із донькою в іншій кімнаті на окремих ліжках. За цією адресою батько з донькою проживають тимчасово. У дитини є окреме спальне місце, великий стіл для навчання. Дитина в достатній кількості забезпечена одягом, взяттям, розвиваючими іграми, іграшками, засобами для навчання, постільна білизна в належному стані, є засоби для особистої гігієни дитини. У дівчинки є домашній улюбленець. Стосунки в сім`ї доброзичливі, привітні, батько намагається свій вільний час проводити з донькою. Зі слів дівчинки свого батька вона любить, почуває себе поряд з ним у безпеці. Дитина радо зустріла членів комісії, залюбки ділилася своїми успіхами у навчанні, розповіла про танцювальний гурток, репетитора з англійської мови, яких відвідує двічі на тиждень. Дитина чітко висловлює свою думку про те, що бажає проживати зі своїм батьком, який створив та створює умови для належного проживання, виховання та розвитку дитини (т. 1, а. с. 79).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 12 червня 2024 року № 108, складеного головним спеціалістом - юрисконсультом служби у справах дітей Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області, головним спеціалістом служби у справах дітей Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської областіта поліцейським офіцером громади на підставі заяви ОСОБА_2 від 12 червня 2024 року, з метою обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_12 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Житло розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з трьох житлових кімнат, великої вітальні та кухні, коридору, бані (сауни, комори з виходом до погребу, котельні, гардеробної), є домашній кінотеатр, електроплита, інтернет, комп`ютер, міні холодильник для тимчасового користування. Одна з кімнат порожня, в ній планується зробити ігрову зі слів батька та доньки. У будинку чисто, відсутні сторонні запахи. Для виховання, розвитку дитини облаштовано окрему кімнату (найбільшу) з місцем для сну, навчання, відпочинку, одяг складений, постільна білизна, одяг, взуття в достатній кількості та належному стані. Дитина радісна, впевнена в собі, більш розкута, порівняно з минулим часом, із задоволенням демонструвала новий будинок. За зазначеною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Стосунки в сім`ї підтримуючі, доброзичливі.

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 14 червня 2024 року № 160, складеного діловодом с. Суходільське спільно зі старостою Новогригорівського Першого ст. округу Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області, в присутності ОСОБА_2 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Обстеженням встановлено, що будинок після капітального ремонту та реконструкції. Налічується чотири житлові та чотири підсобні кімнати. За вказаною адресою проживає дві особи: ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_3 , 2015 року народження. Дитині виділена окрема кімната з місцем для навчання та відпочинку. У будинку чисто, підтримується належний санітарний стан. Комісія зробила висновок, що сім`я достатньо забезпечена, мають у власності земельний пай. ОСОБА_2 очолює ФГ «Олександра», орендує паї односельців. Відносини в сім`ї доброзичливі. Дитина забезпечена всім необхідним для повноцінного розвитку та проживання.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року в справі «Johansen v. Norway»).

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону № 2402-III).

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Під час визначення місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні в справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).

У частині четвертій-шостій статті 19 СК України закріплено, що під час розгляду судом спорів щодо, зокрема, місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

У справі, що переглядається, з позовами про визначення місця проживання дитини звернулися як батько, так і мати малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду та ЄСПЛ міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Під час розгляду справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають керуватися інтересами самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Визначаючи місце проживання дитини з батьком, апеляційний суд послався на те, що згідно з установленими в справі обставинами як батьком так і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини, що також підтверджується показами свідків. І батько, і матір характеризуються позитивно, проте, відповідно до висновку експерта від 03 жовтня 2023 року № 931/23-23 встановлено формування думки малолітньої доньки односторонньо під впливом батька. Відповідно до вказаного висновку експерта з виховної точки зору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 характеризуються однаково як батьки.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зробив висновки, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків. Найкращі інтереси дитини є предметом основного піклування батьків. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків. Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, суди попередніх інстанцій в контексті першочергового врахування саме інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, дотрималися норм матеріального права, зокрема, врахували, що батько самовільно забрав сина з дитячого садочка, та не надавав можливості зустрічатися та спілкуватися позивачці з сином, що суперечить сімейним цінностям, які полягають в повазі один до одного та як найкращому вихованні дитини, ураховуючи інтереси дитини, пояснення представників соціальних служб у судовому засіданні, які намагались здійснити заходи для поновлення стосунків між матір`ю та батьком дитини, між батьками та дитиною, а також той факт, що відповідач відмовляється від спільного відвідування та отримання психологічної допомоги з метою поновлення родинних стосунків. Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги та не врахував до кого із батьків дитина має більшу прихильність і не з`ясував думку самої дитини з приводу визначення місця її проживання є безпідставними, оскільки за положеннями зазначеної норми права, місце проживання дитини, яка не досягла 10 років визначається без врахуванні її думки. Питання про заслуховування думки дитини було предметом оцінки апеляційного суду, який правильно виснував, що з урахуванням встановлених судом обставин справи, ситуації, яка склалась у сім`ї та обстановці, у якій перебуває дитина, вона не зможе об`єктивно, незалежно та вільно висловити свою думку.

Верховний Суд в постанові від 12 січня 2022 року в справі № 663/724/19, на яку, зокрема, посилається заявниця в касаційній скарзі, виснував, що, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для визначення місця проживання малолітнього сина сторін з матір`ю з огляду на те, що батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи матері у спілкуванні із сином, позбавляє його як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини. Натомість суд першої інстанції помилково виснував про визначення місця проживання дитини з батьком, пославшись лише на їх тривале спільне проживання та висновок органу опіки і піклування, не врахувавши, що створювані батьком протягом тривалого часу перешкоди для матері у вихованні та спілкуванні із сином руйнують його зв`язки зі своєю сім`єю, до якої належить як батько, так і матір, а, отже, в цьому конкретному випадку така поведінка відповідача за первісним позовом суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів малолітнього сина, який через свій ранній вік починає все більше сприймати нову дружину батька як рідну матір.

Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя (див. постанову від 09 квітня 2025 року в справі № 643/7307/20).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана під час вирішення між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, зокрема під час вирішення спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Водночас згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону № 2402-III).

У справі встановлено, що після припинення шлюбних відносин дитина сторін проживала разом з матір`ю, де відвідувала дошкільний заклад. Мати дитини піклувалася про здоров`я дитини, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечила доньку належними умовами для її проживання, виховання та розвитку.

Батько також приймав участь у вихованні дитини, періодично донька перебувала з ним за місцем його проживання в с. Суходільське Кропивницького р-ну Кіровоградської обл.

Проте влітку 2022 року батько ОСОБА_2 забрав дитину до свого місця проживання та з вказаного час дитина проживає разом з батьком за місцем реєстрації останнього. Мати неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами про перешкоджання їй в спілкуванні з дитиною.

Судовий експерт у висновку від 03 жовтня 2023 року № 931/23-23, складеному за результатами проведення судової психологічної експертизи, наголосив, що дитина ОСОБА_3 хоча і виявила бажання проживати з батьком, проте розуміння та оцінка сімейної ситуації одностороннє формується батьком ОСОБА_2 , оскільки дитини останній час проживала саме з ним.

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 28 червня 2022 року № 115, який був складений першим, в графі «Стосунки, традиції сім`ї» та « Висновки » зазначено, що під кінець бесіди дитина не може чітко визначитись, із ким хоче проживати, і де; говорить, що приїхала до батька на канікули. Дитина зазначила, що хотіла б, щоб її батьки помирилися і всі жили разом.

У подальшому під час складання актів обстеження умов проживання, малолітня ОСОБА_3 повідомляла, що бажає проживати з батьком. Водночас матеріалами справи встановлено, що починаючи з червня 2022 року малолітня донька була позбавлена батьком можливості спілкуватись зі своєю матір`ю. З вказаного слідує, що батько здійснював вплив на погляди малолітньої доньки щодо її матері.

Незважаючи на те, що долучених до матеріалів справи доказів судом встановлено, що і батьком, і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини, обоє батьків характеризуються позитивно, суд апеляційної інстанції виснував, що якнайкращим інтересам дитини буде відповідати визначення місця проживання дитини саме батьком, оскільки нею висловлене мотивоване бажання проживати разом з батьком у звичайному та зрозумілому соціальному середовищі, відвідування школи, можливість відвідування кружків та налагоджувати дружні відносини з однолітками.

Колегія суддів Верховного Суду з таким висновком повністю погодитися не може, оскільки апеляційний суд не врахував, що відповідно до висновку судового експерта така думка малолітньої доньки, якій на той час виповнилося 8 років, сформована односторонньо під впливом батька - з червня 2022 року дитина фактично проживала з батьком і в неї дійсно склалися певні соціальні зв`язки за місцем його проживання, водночас це не спростовує наявність емоційного зв`язку між дитиною та її матір`ю, а свідчить про те, що в цьому випадку такий зв`язок був розірваний, але не втрачений.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що попри те, що батько здійснює виховання та матеріальне забезпечення дитини, створення ним перешкод у спілкуванні матері з донькою суперечить її найкращим інтересам, оскільки матеріали справи не місять доказів щодо асоціальної поведінки матері дитини і про те, що вона може негативно впливати на дитину. Обмеження контакту з матір`ю позбавляє дитину необхідної емоційної підтримки та порушує її право на повноцінне сімейне життя.

У правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

У зв`язку з наведеним не можна вважати, що в оскаржуваній постанові апеляційного суду достатньою мірою викладено мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

У силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неповного дослідження та оцінки зібраних доказів судами не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене апеляційний судом рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Суду належить розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відзив представника ОСОБА_2 - Лівицького Олександра Миколайовича залишити без розгляду.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Повалій Олени Василівни задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська