Постанова від 01.08.2025 по справі 210/1936/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/454/25 Справа № 210/1936/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,

суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

Учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Долинської міської ради,

розглянув безповідомлення учасниківсправи вписьмовому провадженніу містіДніпро справу,що виниклаіз сімейнихправовідносин,в якійподана заявапредставником ОСОБА_2 адвокатомПовалій ОленоюВасилівною проухвалення додатковогорішення,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2022року ОСОБА_1 подав в суд позов проти ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Долинської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що з 2014року він та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась донька ОСОБА_3 .

За період спільного життя відповідачка не виконувала своїх батьківських обов`язків, була безвідповідальною, не проявляла турботи до дитини, не займалась її вихованням, не приділяла уваги її духовному розвитку.

ОСОБА_1 був змушений припинити відносини з ОСОБА_2 , оскільки сварки негативно впливали на виховання дитини та її психічний стан.

Дитина часто проживала разом з ним, він багато приділяв та приділяє уваги з питань розвитку та виховання. Дочка має своє кімнату, в якій є все необхідне для життя та розвитку дитини.

ОСОБА_2 з сином від першого шлюбу проживає в квартирі, яка належить позивачу, свого житла вона не має. Коли дитина перебувала у відповідачки, вона часто залишала дитину одну. Відповідачка в присутності дочки вживає спиртні напої сама та з друзями.

Вважав, що відповідачка не може дати належне виховання дитині, тому що не займається її розвитком, не готує до дорослого самостійного життя, не слідкує за станом її здоров`я, не готує до школи, тому просив суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним.

У вересні 2022року ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини з нею.

Послалась на те, що спільне їх життя з ОСОБА_1 не склалось, зокрема через те, що він здійснював домашнє насильство щодо неї. За фактом нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4 зверталася до правоохоронних органів і після припинення фактичних шлюбних відносин.

Сторони погодили, що їх спільна дочка буде проживати з нею, а ОСОБА_1 може безперешкодно спілкуватися і проводити час з дитиною, проте відповідач за зустрічним позовом в один з таких днів зустрічі забрав дитину і відмовлявся повертати матері, у зв`язку з чим вона зверталася до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення їх спільної дочки. Сторони погоджували, що батько буде надавати добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини, проте він надавав її лише рік

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2024року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її матір`ю ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи ОСОБА_2 у спілкуванні із донькою, позбавляє її належної опіки і виховання з боку матері, порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини. Визначення місця проживання дитини з матір`ю, не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2024року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Уточнений зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Визначаючи місце проживання дитини з батьком, апеляційний суд послався на те, що згідно з установленими у справі обставинами як батьком так і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини, що також підтверджується показами свідків. І батько, і матір характеризуються позитивно, проте, відповідно до висновку експерта від 03 жовтня 2023року № 931/23-23 встановлено формування думки малолітньої доньки односторонньо під впливом батька. Відповідно до вказаного висновку експерта з виховної точки зору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 характеризуються однаково як батьки.

Незважаючи на те, що долучених до матеріалів справи доказів судом встановлено, що і батьком, і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини, обоє батьків характеризуються позитивно, суд апеляційної інстанції виснував, що якнайкращим інтересам дитини буде відповідати визначення місця проживання дитини саме батьком, оскільки нею висловлене мотивоване бажання проживати разом з батьком у звичайному та зрозумілому соціальному середовищі, відвідування школи, можливість відвідування кружків та налагоджувати дружні відносини з однолітками.

Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2025року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Повалій О.В. задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2024року скасовано. Первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Долинської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Двотижневий період проживання ОСОБА_3 з кожним з батьків починається з 14:00 год неділі та завершується через два тижні о 14:00 год неділі. Перші два тижні, починаючи з 01 серпня 2025року, ОСОБА_3 проживає з батьком. По завершенні двох тижнів, протягом яких ОСОБА_3 проживала з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вона проживав, зобов`язаний супроводити (привезти) ОСОБА_3 до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків. У задоволенні іншої частини позовних вимог за первісним та зустрічним позовами відмовлено.

Заяви та клопотання подані учасниками справи

18липня 2025року доДніпровського апеляційногосуду надійшлазаява представника ОСОБА_2 адвокатаПовалій О.В. про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтовувалась тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 580,24грн, витрат на проведення судово-психологічної експертизи в розмірі 13 382,88грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 58 000,00грн.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту заяви дійшов висновку про те, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012року, договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Повалій О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , надала: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1143480 від 21 липня 2022року; договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 210722/1 від 21 липня 2022року; додаток № 1 до договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21 липня 2022року; акт приймання-передачі виконаних робіт за надану правничу допомогу № 1 від 04 липня 2025року; акт приймання-передачі виконаних робіт за надану правничу допомогу № 2 від 04 липня 2025року; рахунок на оплату послуг № РО-210722/1 від 21 липня 2022року; квитанція про оплату послуг від 21 липня 2022року; рахунок на оплату послуг № РО-040725/1 від 04 липня 2025року /а.с.8-19 т.5/.

В актах приймання-передачі виконаних робіт за надану правничу допомогу № 1 від 04 липня 2025року та № 2 від 04 липня 2025року адвокат Повалій О.В. навела види правничої допомоги, які були надані загалом на суму 58 000,00грн.

Згідно рахунків на оплату послуг № РО-210722/1 від 21 липня 2022року та № РО-040725/1 від 04 липня 2025року ОСОБА_2 сплатила на користь адвоката Повалій О.В. загалом 58 000,00грн в якості оплати за надання правової допомоги по договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 210722/1 від 21 липня 2022року.

Отже, зазначене підтверджує фактичне здійснення відповідачем Бессараб О.В. витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022року у справі № 922/1964/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020року у справі № 904/4507/18 також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Тому, виходячи з положень частини третьої статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд вважає, що зазначені представником ОСОБА_2 адвокатом Повалій О.В. витрати на правничу допомогу в розмірі 58 000,00грн є завищеними.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Також, відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом понесені судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 992,40грн, сплаченого за подачу зустрічного позову /а.с.1 т.2/, а також витрати на проведення судово-психологічної експертизи в розмірі 13 382,88грн, що підтверджується рахунком № 2576 від 12 липня 2023року /а.с.155 т.1/.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника ОСОБА_2 адвоката Повалій О.В. та ухвалення додаткового судового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 580,24грн, витрат на проведення судово-психологічної експертизи в розмірі 13 382,88грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00грн.

Керуючись статтями 141, 270, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_2 адвоката ПовалійОлени Василівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 580,24грн, витрат на проведення судово-психологічної експертизи в розмірі 13 382,88грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00грн.

В іншій частині вимог заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 серпня 2025року.

Судді: