Ухвала від 02.05.2025 по справі 277/977/22

Справа № 277/977/22

У Х В А Л А

"02" травня 2025 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, позивача не з`явився, представника позивача не з`явився, представника відповідача адвоката Н.О. Богатинської, представника третьої особи не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a> про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a>, третя особа - Національна професійна спілка «Прометей», про поновлення на роботі, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ємільчинського районного суду Житомирської області перебуває заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a> про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a>, третя особа - Національна професійна спілка «Прометей», про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 22.04.2025 заява призначена до розгляду на 02.05.2025.

У судовому засіданні представник заявника ТОВ «СП Євротрейд» вказала, що судові рішення справі №277/977/22 про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу товариством виконані добровільно, тому виконавчі листи підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню.

Стягувач та його представник у судове засідання не з`явився, подали заяву про проведення судового засідання без їх участі.

Крім того, стягувач подав до суду заперечення на заяву про визнання виконавчих листів такими, які не підлягають виконанню, де зазначив, що виконавчий лист про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу боржником виконано в повному обсязі в добровільному порядку. Стягувач не має наміру звертатися до виконавчої служби для примусового виконання вказаного виконавчого листа. Однак, виконавчий лист про поновлення на роботі ОСОБА_1 боржником не виконано належним чином, оскільки поновлення на роботі передбачає не лише формальне видання наказу про поновлення, а й скасування наказу про звільнення, внесення відповідних записів до трудової книжки та фактичне допущення працівника до виконання обов`язків. Представник ОСОБА_1 зазначив, що боржник не скасував запис про звільнення від 31.08.2022 в електронній трудовій книжці. Тому, він заперечує проти визнання виконавчого листа про поновлення на роботі таким, що не підлягає виконанню.

Заслухавши представника ТОВ «СП Євротрейд», дослідивши матеріали справи та подану заяву, судом встановлено наступне.

Постановою Верховного Суду від 20.11.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року скасовано. В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a> про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a> від 31 серпня 2022 року № 64 про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів в Товаристві з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a>.

Справу № 277/977/22 в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a> про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10.03.2025 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a> на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 195587 (сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн 60 коп з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a> на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 3167 грн 08 коп. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 7418 грн 84 коп допущено до негайного виконання.

17 квітня 2025 року на подану позивачем заяву видано виконавчі листи:

про поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів в Товаристві з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a>;

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 195587 (сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн 60 коп з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

У статті 129-1Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-рп(ІІ)/2019).

Конституційний Суд України у зазначеному рішенні також наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до частини першої статті 18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першоїстатті 37Закону України«Про виконавчепровадження» у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 41, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 ГПК України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3Закону України«Про заходи,спрямовані назабезпечення сталогофункціонування підприємствпаливно-енергетичногокомплексу» (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу)).

В абзаці першому частини першої статті 431ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Тобто, судове рішення є обов`язковим до виконання, а виконання такого рішення здійснюється на підставі виконавчого листа.

Тому, суд критично оцінює посилання представника боржника на той факт, що суд не повинен був видавати та помилково видав виконавчі листи ОСОБА_1 на подані ним заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що заяви ОСОБА_1 про видачу виконавчих листів у справі №277/977/22 сформовані в системі «Електронний суд» 16.04.2025, зареєстровані судом 17.04.2025 за №№1480 та 1481 (а.с.1-2 т.4). Отримав стягувач виконавчі листи по справі 17.04.2025, що підтверджено розпискою (а.с.3 т.4).

В свою чергу, ТОВ «СП Євротрейд» клопотання про долучення доказів на виконання судового рішення в добровільному порядку подало 18.04.2025.

Крім того, суд не наділений повноваженнями при видачі виконавчого листа на судове рішення, яке набрало законної сили, досліджувати аспекти належності, повноти, добровільності виконання судового рішення.

Суд зазначає, що такі подальші питання, які можуть виникати у сторін в порядку виконання судового рішення, є питаннями, що регулюються механізмом, передбаченим процесуальними нормами Розділу VІ Цивільного процесуального кодексу України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» та нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до частин 1, 2 статті 432ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39Закону України«Про виконавчепровадження» є закінчення виконавчого провадження.

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, спрямоване на захист прав боржника та запобігання «подвійного виконання», адже, незважаючи на добровільне виконання судового рішення, стягувач може повторно звернутись до державної виконавчої служби за його примусовим виконанням.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Вказані підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, зазначені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц (провадження № 61-1592св17), від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістомстатті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11.

З аналізу вказаних норм вбачається, що виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню у двох випадках: 1) якщо його було видано помилково або; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Таким чином, судом у даній справі не встановлено процесуально-правових підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Щодо виконання судового рішення в добровільному порядку, про що вказує ТОВ «СП Євротрейд», то суд зазначає, що обов`язок, який добровільно виконаний боржником поза межами виконавчого провадження, у відповідності до змісту норм статті 432ЦПК є матеріально-правовою підставою для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

Такі обставини підлягають дослідженню судом.

Зокрема, щодо виконавчого листа від 17.04.2025, виданого на виконання рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10.03.2025, про стягнення на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a> середнього заробітку за час вимушеного у розмірі 195587 (сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн 60 коп з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Судом встановлено та не заперечується стягувачем, що середній заробіток за час вимушеного прогулу ТОВ «СП Євротрейд» виплатило на користь ОСОБА_1 в розмірі 150602,45 грн (за відрахуванням податків та зборів), що підтверджено платіжними інструкціями №№36616, 36615, 36614, 36617 від 17.04.2025, №№36257, 36248, 36247, 36244 від 24.03.2025(а.с.10-17 т. 4).

Отже, суд приходить до висновку, що у зв`язку з добровільним виконанням обов`язку боржником ТОВ «СП Євротрейд» в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наявні матеріально-правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Щодо виконавчого листа від 17.04.2025, виданого на виконання постанови Верховного Суду від 20.11.2024, про поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів в Товаристві з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a>.

Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з статтею 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається зКЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

З точки зору статті 235КЗпП України в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17.06.2020 по справі№521/1892/18 встановлено:

«Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника» (с.3 Постанови).

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення (с.3 Постанови).

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків (с.3 Постанови).

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків» (с.3 Постанови).

Аналогічні правові висновки містять також постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06.12.2018 по справі №465/4679/16, від 26.02.2020 по справі №702/725/17, від 16.09.2020 по справі №709/1465/19.

Частина перша статті 235КЗпП України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. (частина восьма статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення.

Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Судом встановлено, що на виконання постанови Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №277/977/22 ТОВ «СП Євротрейд» прийняло наказ №122 від 04.12.2024 «Про поновлення на роботі Кашпуренка Володимира», відповідно до якого наказано:

«1. Скасувати наказ «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » №63 від 31 серпня 2022 року та поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів починаючи з 01.09.2022 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу;

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів починаючи з 01.09.2022 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу;

3. Менеджеру з персоналу:

- забезпечити допуск ОСОБА_1 до роботи на посаді водія автотранспортних засобів з 20.11.2024;

- внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки;

- повідомити територіальний відділ ПФУ про поновлення на роботі;

- скласти скоригований табель обліку використання робочого часу за час вимушеного прогулу (01.09.2022-19.11.2024рр.);

- внести зміни до особової картки/справи ОСОБА_1 » (а.с.30).

Даний наказ ТОВ «СП Євротрейд» листом №64/12-24 від 04.12.2024 з проханням з`явитися на роботу та для належного оформлення трудових відносин надати перелік документів надіслало ОСОБА_1 за його адресою реєстрації (а.с.38-39).

Суд дійшов висновку, що про існування такого наказу, тобто про поновлення на роботі з забезпеченням доступу до роботи, ОСОБА_1 достеменно знав, хоч і на роботу з грудня 2024 року по даний час, як вказує працедавець, не з`явився.

Даний наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 був долучений до матеріалів справи при новому розгляді спору між ОСОБА_1 та ТОВ «СП Євротрейд» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, зі змістом даного наказу був також ознайомлений уповноважений представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , який брав участь у справі в Ємільчинському районному суді Житомирської області.

ТОВ «СП Євротрейд» з грудня 2024 року не лише направляло наказ на адресу ОСОБА_1 , намагалося встановити телефонний зв`язок з ним, а й зверталося до ГУНП в Житомирській області з проханням встановити місцеперебування свого працівника (а.с.26 т.4).

Тому, суд дійшов висновку, що ТОВ «СП Євротрейд» відповідно до вимог законодавства на виконання постанови Верховного Суду від 20.11.2024 видало наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі, що дало можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Крім того, працедавець забезпечив ОСОБА_1 фактичний допуск як працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного наказу.

У поданих запереченнях на заяву про визнання виконавчих листів, такими, що не підлягають виконанню, ОСОБА_1 не вказує, що не ознайомлений зі змістом наказу чи йому не надано фактичний допуск до роботи, він наголошує лише на те, що поновлення його на роботі не відбулося належним чином, оскільки «…ТОВ «СП Євротрейд» не виконало ключову вимогу не скасувало запис про моє звільнення від 31 серпня 2022 року в електронній трудовій книжці (ЕТК), що підтверджується скріншотами з порталу Пенсійного фонду України, які додаються до заперечень» (а.с.56-57 т.4).

Відповідно до статті 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу.

Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Порядок веденнятрудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Починаючи з 10 червня 2021 року в Україні офіційно введені в дію електронні трудові книжки, які функціонують як сучасний аналог паперової трудової книжки.

Перехідний період на повне впровадження електронних трудових книжок триває (до 10.06.2026). Тому паперові трудові книжки поки що залишаються в обігу.

Наразі, працівник при працевлаштуванні може подати паперову трудову книжку для внесення відповідного запису, і в цьому випадку роботодавець має зробити запис в трудовій книжці. І надалі, якщо працівник виявить бажання і подасть паперову трудову книжку, роботодавець вносить записи до паперової трудової книжки.

Правила ведення паперових трудових книжок регулюються Інструкцією пропорядок веденнятрудових книжокпрацівників,затверджена наказомМінпраці,Мін`юсту,Мінсоцзахисту населеннявід 29.07.1993№ 58 (далі Інструкція №58).

Відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерствапраці України№ 58від 29.07.1993 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за N таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за N таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Паперової трудової книжки ні в працедавця, ні в ОСОБА_1 немає, як було зазначено сторонами.

Порядок облікутрудової діяльностіпрацівника,фізичної особи-підприємця,фізичної особи,яка забезпечуєсебе роботоюсамостійно,в електроннійформі,затверджений постановоюКабінету МіністрівУкраїни від27листопада 2019р.№ 1084, визначає механізм організації обліку трудової діяльності працівника, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно (далі - працівники), які надали згоду на обробку даних, передбачених цим Порядком, в електронній формі.

Відповідно доп.п.6-7Порядку відомостіпро трудовудіяльність працівникаподаються Пенсійномуфонду Україничерез веб-порталелектронних послугПенсійного фондуУкраїни увигляді копійпередбачених законодавствомдокументів,виготовлених шляхомсканування зобов`язковим накладеннямстрахувальником абопрацівником кваліфікованогоелектронного підпису.Зазначені відомостіможуть бутиподані такожв оцифрованомувигляді.Вимоги доформату поданняінформації встановлюютьсяПенсійним фондомУкраїни. Відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, подаються шляхом заповнення відповідних полів анкети працівника, при цьому подання відомостей, зазначених в абзацах другому-сьомому підпункту1пункту 5цього Порядку,є обов`язковим. Невід`ємноюскладовою відомостей,поданих страхувальником,є сканованакопія згодипрацівника щодонадання дозволуна обробкуйого персональнихданих,передбачених цимПорядком. У разі подання відомостей про трудову діяльність працівника особисто надання згоди на обробку персональних даних здійснюється шляхом проставлення відмітки про надання такого дозволу в електронному кабінеті застрахованої особи на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Тобто, відомості про трудову діяльність з відповідними сканованими документами можуть подаватися як страхувальником (працедавцем) так і працівником особисто.

Матеріалами справи підтверджено, що в ЕТК ОСОБА_1 внесено запис «20.11.2024» (Дата запису), «Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a> (Місце роботи), «Прийнято на роботу» (Тип запису), «№122 від 04.12.2024» (Підстава) (а.с.58-59).

Суд зазначає, що питання правильності, чіткості та своєчасності внесення відомостей про трудову діяльність працівника через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» перебуває в правовому полі подальших трудових відносин між працедавцем та працівником.

Дане питання не є питанням підтвердження факту поновлення працівника на роботі та допуску його до роботи, а є питанням обліку трудової діяльності працівника (застрахованої особи), його трудового та страхового стажу, що може бути вирішене внесенням змін та уточнень на підставі звітних відомостей, сканованих документів (наказу про поновлення), страхувальником (працедавцем) та/або працівником.

Тому, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні докази підтвердження виконання виконавчого документа про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до вимог статті 235 КЗпП України та статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки працедавцем у встановленому порядку видано наказ про поновлення на роботі та надано допуск до виконання попередніх обов`язків.

Доказів протилежного позивачем (стягувачем) не надано.

Нез`явлення ОСОБА_1 на роботі з грудня 2024 року, неподання ним відповідних документів для належного оформлення трудових відносин, як в паперовому вигляді, так і з занесенням даних у відповідні електронні бази та реєстри, не спростовує вказаних вище фактів та дотримання вимог закону працедавцем при добровільному виконанні судового рішення, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення заяви про визнання виконавчих листів про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу такими, що не підлягають виконанню.

Щодо заяви представника ТОВ «СП «Євротрейд» про застосування заходу процесуального примусу до ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 у вигляді штрафу за зловживання ними процесуальними правами, вчинення дій з метою перешкоджання судочинству, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ЦПК України, у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, на учасників судового процесу та їх представників покладено обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Цивільне процесуальне законодавство України містить невичерпний перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п. 1 ч. 2ст. 44 ЦПК України).

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини наголошував, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).

Згідно з ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали (ст. 143 ЦПК України).

Види заходів процесуального примусу визначені ч. 1ст. 144 ЦПК України, а саме: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

Статтею 148ЦПК Українивизначено,що судможе постановитиухвалу простягнення вдохід державногобюджету звідповідної особиштрафу усумі довід 0,3до трьохрозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осібу випадках,зокрема зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Враховуючи вищевказані положення, вбачається, що застосування заходів процесуального примусу належить до виключної компетенції суду та можливе виключно за його ініціативи, а не за клопотанням (заявою) учасника справи.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд не вбачає достатніх підстав для застосування до ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу, як найсуворішого заходу процесуального примусу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «СП «Євротрейд».

Керуючисьст.ст. 353-355, 431, 432 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a> про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a>, третя особа - Національна професійна спілка «Прометей», про поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 277/977/22, виданий Ємільчинським районним судом Житомирської області від 17 квітня 2025 року, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a> на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного у розмірі 195587 (сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн 60 коп з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 277/977/22, виданий Ємільчинським районним судом Житомирської області від 17 квітня 2025 року на виконання постанови Верховного Суду від 20.11.2024, про поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів в Товаристві з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a>.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»</a> про застосування заходу процесуального примусу до ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Повна ухвала складена 07 травня 2025 року.

Суддя: Т.Г. Корсун