Рішення від 29.04.2025 по справі 522/13599/23

Справа № 522/13599/23

Провадження № 2/522/78/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, оплати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 11.07.2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, оплата за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка обіймала посаду заступника директора з комерційної діяльності Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств». З початком широкомасштабного вторгнення Росії на територію України позивачка змушена була залишити місто Херсон та переїхати до міста Одеси, отримала статус внутрішньо переміщеної особи, однак продовжувала виконувати свої посадові обов`язки дистанційно. Заробітну плату не отримувала. В лютому 2023 року відповідач надіслав їй лист № 26 від 23.02.2023 р., яким зобов`язав її 28.02.2023 р. з`явитися для вирішення організації трудових відносин та господарської діяльності підприємства. На даний лист позивачка повідомила відповідача про неможливість прибути, так як на території міста Херсон ведуться активні бойові дії, що безпосередньо загрожує її життю та здоров`ю. Натомість позивачка просила надати їй з 28.02.2023 року відпустку без збереження заробітної плати на підставі діючого законодавства України та відповідної заяви від 24.02.2023 року. Лист було направлено поштовим відправленням. У відповідь відповідачем було надіслано: Наказ № 2-в від 28.02.2023 р. про зміни до штатного розкладу у зв`язку з воєнним станом, скрутним фінансовим положенням та обмеженою діяльністю підприємства «Центральний ринок»; Повідомлення № 28 від 28.02.2023 р. про виведення посади зі штатного розкладу на підставі наказу № 2-в від 28.02.2023 р.; Наказ № 2-к від 28.02.2023 р. про надання ОСОБА_1 заступнику директора з комерційної діяльності додаткової відпустки без збереження заробітної плати з 28.02.2023 р. по 28.04.2023 р. Згодом, а саме 25 травня 2023 року в особистий месенджер Позивача Viber відповідач надіслав листа, яким доводив до відома, що згідно наказу № 8-к від 29.04.2023 року вона звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає, що відповідно до положень статті 42 КЗпПУ вона беззаперечно належить до категорії працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, так як вона почала свій трудовий шлях на Підприємстві «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств з 31 травня 1996 року та пройшла його від посади контролера до заступника директора з комерційної діяльності. За весь час роботи не мала жодного зауваження та/або адміністративного стягнення. Тому вважає своє звільнення незаконним і просила суд поновити її на посаді заступника директора комерційної діяльності Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.04.2023 року до дня поновлення на роботі.

Також позивач просила суд стягнути заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2022 року по 1 березня 2023 року 376 740 грн., виходячи з наступного розрахунку: 28 980 грн. ? 13 місяців = 376 740 грн., з яких 28 980 грн. заробітна плата, отримана Позивачем за грудень 2021 року та за січень 2022 року; 13 місяців строк заборгованості по виплаті заробітної плати. При цьому, позивачка посилається на те, що з початком широкомасштабного вторгнення Росії на територію України вона змушена булла залишити місто Херсон та переїхати до міста Одеси, отримала статус внутрішньо переміщеної особи, однак продовжувала виконувати свої посадові обов`язки дистанційно. Заробітну плату не отримувала з 1лютого 2022 року до 1 березня 2023 року.

Справа була розподілена на суддю Приморського районного суду м. Одеси Суворову О.В. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 року.

Ухвалою суду від 13.07.2023 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

13.09.2023 року до суду надійшов відзив від представника Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств» - адвоката Носкіної І.М. (а.с.55-60 т. 1), згідно якого позовні вимоги не визнали, у задоволені позову просили відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 звільнена з посади заступника директора з комерційної діяльності 28.04.2023 року. Листом № 28 від 28.02.2023 р. її повідомлено про виведення посади зі штатного розкладу на підставі наказу № 2-в від 28.02.2023 р., направлений Наказ № 2-в від 28.02.2023 р. про зміни до штатного розкладу у зв`язку з воєнним станом, скрутним фінансовим положенням та обмеженою діяльність Підприємства «Центральний ринок». Звертали увагу на те, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Вказували на те, що переважне право позивачки на залишення на роботі відповідачем порушено не було, так як скорочена посада позивачки - заступника директора з комерційної діяльності була єдиною на підприємстві і не була однорідною з іншими посадами заступників директора. Звертали увагу на те, що переважне право на залишення на роботі не є абсолютним та має розглядатися роботодавцем у випадках: якщо на посаді, яка скорочується та видаляється зі штатного розпису, перебуває двоє чи більше працівників; якщо у штатному розписі наявна посада, яка за своєю суттю є аналогічною посаді, яка підлягає скороченню. Тобто переважним правом на залишені на роботі наділені працівники, які займають однакові посади. Переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду. Право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування на іншу посаду, оскільки переважне право на залишення на роботі враховуються при скороченні декількох посад, тобто інші рівнозначні посади залишаються, і тоді роботодавець застосовує переважне право та надає право на залишення на роботі. Посилались на те, що правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. Оскільки скорочена одна посада заступника директора з комерційної діяльності, на якій працювала позивач, тому немає підстав для оцінки застосування переважного права позивача залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України». Приписи статті 42 КЗпП України у випадку, якщо посада, яка скорочується, є єдиною, не підлягають застосуванню. Звертали увагу на те, що на час звільнення позивачки у штаті підприємства були також наявні посади заступника директора, заступника директора з комерційної діяльності та заступника директора з технічного нагляду, які не були вакантні і які не є однорідними, і передбачають виконання різних функцій з покладенням різних трудових обов`язків та повноважень, що підтверджується їх посадовими інструкціями. При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування). З наведених підстав відповідач також просив відмовити і у задоволені позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись також на безпідставність розрахунку і не відповідність його вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.

Також відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимого щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 1 лютого 2022 року по 1 березня 2023 року посилаючись на те, що з 01.03.2022 року позивачка не працювала на Підприємстві, а тобто заборгованість по заробітній платі відсутня. Звертали увагу на те, що будь-якого наказу щодо виконання позивачем своїх обов`язків дистанційно, Підприємство не видавало, а тому твердження позивачки про дистанційну роботу не відповідають дійсності, Наказом №6-к від 01.03.2022 року всім працівникам підприємства, в тому числі Позивачці була надана відпустка без збереження заробітної плати з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року. Наказом №7-к від 01.04.2022 року з працівниками підприємства, у том числі з позивачкою, призупинено дію трудового договору з 01.04.2022 року до відновлення можливості роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. Наказом №1/1 ввід 23.02.2023 року з позивачкою поновлений трудовий договір. Наказом № 2-к від 28.02.2023 р. ОСОБА_1 заступнику директора з комерційної діяльності надана додаткова відпустка без збереження заробітної плати з 28.02.2023 р. по 28.04.2023 р. Звертали увагу на те, що за лютий 2022 року позивачкою отримана заробітна плата в повному обсязі. 3 28.02.2023 року по 28.04.2023 року вона знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати за її ж власною заявою. Посилались на некоректний розрахунок заборгованості по заробітній платі і невідповідність його вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.

Також Відповідачем надана попередня (орієнтована) сума судових витрат, якій на час звернення з відзивом на позов складається з витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 грн.

13.09.2023 року відповідачем, разом з відзивом на позов, було надано заяву про допит у якості свідка головного бухгалтера Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств» ОСОБА_2 (а.с. 135 т. 1).

19.09.2023 року представник Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств» - адвокат Носкіна І.М. звернулась до суду з заявоюпро застосуваннястроків позовноїдавності до позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с.141-146 т. 1) посилаючись на те, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу /як похідної вимоги від поновлення на роботі/, передбачений ч.2 ст.233 КЗпП України, що є окремою підставою для відмови у задоволені позову. Звертала увагу на те, що Позивач про своє порушене право дізналася 25 травня 2023 року. а з позовом до Приморського районного суду міста Одеси звернулася - 11.07.2023 року, тобто з пропуском місячного терміну звернення до суду.

02.10.2023 року представник Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств» - адвокат Носкіна І.М. звернулась до суду з заявою про застосування строків позовної давності (збільшення/доповнення/ вимог заяви про застосування строків позовної давності від 12.09.2023 року) до позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі (а.с. 218-221 т .1) посилаючись на те, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України, що є окремою підставою для відмови у задоволені позову. Звертає увагу на те, що позивачка зазначає, що вона не отримувала заробітної плати на протязі року з 1 лютого 2022 року по 1 березня 2023 року, тобто знала про своє порушене право кожного місяця цього періоду не отримуючи відповідні щомісячні платежі. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу, в той же час, недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом трьох місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка Позивача не свідчить про дотримання нею строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Позивачка направила позов до Приморського районного суду м. Одеси засобами зв`язку «УКРПОШТА» 04.07.2023 року, а тому нею пропущений тримісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з 1 лютого 2022 року до 1 березня 2023 року, що є окремою підставою для відмови у задоволені позову.

23.11.2023 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Гайдай О.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому остання також просила перенести розгляд справи на іншу дату і відхилитизаперечення Відповідача,викладені увідзиві на позов (а.с. 225-231 т. 1) посилаючись на те, що заперечення Відповідача щодо безпідставності доводів в частині незаконного звільнення Позивача є, виключно, довільним трактуванням положень ст. 42 Кодексу законів про працю України. На думку позивачки положеннями ст. 42 КЗпП України встановлено переважне право працівника на залишення на роботі, але аж ніяк не працевлаштування його на нову посаду. Тому наданий Відповідачем власний правовий аналіз та перелік висновків Верховного суду України, викладених у цілій низці постанов, ніяким чином не спростовує доводи Позивача про невиконання Відповідачем приписів частини 2 ст. 42 КЗпПУ. Вважає недоречним висновок Відповідача про те, що переважне право Позивача на залишення на роботі не було порушено, оскільки скорочена посада, яку обіймає позивачка (заступник директора з комерційної діяльності) була єдиною на підприємстві і не була однорідною з іншими посадами заступників директора, оскільки він ніяк не кореспондується з положеннями КЗпПУ про переважне право працівника на залишення на роботі, вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Наведені Відповідачем дані про інших співробітників підприємства (їх заслуги, регалії, посадові обов`язки та ін.) ніяким чином не можуть визнаватися як належне обґрунтування заперечень на позовну вимогу. Вважає, що позов обґрунтований не дослідженням підстав змін в організації Відповідача, а направлений на захист порушеного права. Щодо заперечень в частині стягнення заборгованості по заробітній платі зазначає, що відповідачем не додержано вимог процесуального закону, у зв`язку з чим вони не можуть прийматися судом до уваги. Зазначає, що з низкою наказів з регулювання кадрових питань, виданих відповідачем в період з 01.03.2022 року по 01.03.2023 року,в тому числі щодо неї, ознайомлена не була, окрім наказу про надання Позивачу додаткової відпустки з 28.02.2023 року по 28.04.2023 року. На думку позивачки правовий аналіз Відповідача норм, що регулюють порядок обчислення заробітної плати не є належним обґрунтуванням заперечень, свого розрахунку розміру заробітної плати, яка підлягала виплаті позивачці, відповідачем не надано. Зауважує, що вкладені відповідачем заперечення в частині вирахування заробітної плати за час вимушеного прогулу неможливо визнати вмотивованими запереченнями на позовну вимогу, оскільки не містить елементів заперечення та, відповідно, відсутнє правове обґрунтування. Що стосується вимог відповідача про застосування наслідків пропущення позивачем строків для звернення до суду, зазначає що про своє фактичне звільнення Позивач дізналася в травні 2023 року, коли в особистий месенджер Viber отримала від Відповідача лист. Перебіг строку для звернення до суду для Позивача почався в травні 2023 року, а позов подано до суду в липні 2023 року, тобто в межах встановленого процесуальним законом строку.

Ухвалою суду від 07.02.2024 року задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідка. Постановлено здійснити виклик свідка - головного бухгалтера підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств» ОСОБА_2 . Підготовче засідання по цивільні справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 04.06.2024 року про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку, на підставі службової записки помічника судді ОСОБА_3 Савченко В.Ю., з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, згідно розпорядження в.о.керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Чукова Л.В. № 280/24 від 12.06.2024 року, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та отримана суддею 14.06.2024 року.

Ухвалою суду від 19.06.2024 року справу прийнято свого провадження у порядку загального позовногопровадження та призначено судове засідання на 27.08.2024 року.

У зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси розгляд справи, призначений на 27.08.2024 року, відкладено на 16.10.2024 року.

У судове засідання 16.10.2024 року з`явилися представник ОСОБА_1 -адвокат Гайдай О.М. та представник відповідача-адвокат Носкіна І.М.

Представник ОСОБА_1 -адвокат Гайдай О.М. заявила клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 .

Представник відповідача-адвокат Носкіна І.М. заперечувала проти даного клопотання, оскільки підготовче засідання по справі вже закрито.

Протокольною ухвалою суд у задоволені клопотання представника позивачки про виклик свідка ОСОБА_4 відмовив у зв`язку з пропуском строку.

Представник ОСОБА_1 -адвокат Гайдай О.М. обґрунтування позову підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити. Також зазначила, що позивачка не вважала, що вона працює дистанційно, на питання позивача зможе самостійно надати відповіді у наступному судовому засіданні. Між тим пояснила, що позивачка контактувала з керівництвом через месенджери, не змінювала також свої контактні засоби зв`язку. В січні 2023 року позивачки з керівником вели по телефону перемовини також з ОСОБА_5 , яка запропонувала їй написати заяву про звільнення за власним бажанням. 28.02.2023 року їй написали на додаток «Viber» з`явитися, але в той день місто було під обстрілами сильними, й у той день скоротили її посаду. Потім вона працювала в режимі онлайн. Позивачка була на зв`язку з керівництвом, диспетчером та орендодавцем.

Представник відповідача-адвокат Носкіна І.М. просила відмовити у задоволені позову у повному обсязі посилаючись на те, що звільнення позивачки відбулося без порушення норм діючого законодавства, оскільки скорочена одна посада заступника директора з комерційної діяльності, на якій працювала позивачка, а тому немає підстав для оцінки застосування переважного права позивача залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України. Приписи статті 42 КЗпП України у випадку, якщо посада, яка скорочується, є єдиною, не підлягають застосуванню. З цих же підстав просила відмовити у задоволені позовних вимогах щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, як похідної вимоги. Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 1 лютого 2022 року до 1 березня 2023 року зазначила, що за лютий 2022 року позивачкою отримано заробітну плату в повному обсязі. З 28.02.2023 року по 28.04.2023 року позивачка знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати за її ж власною заявою, що підтверджується позивачкою у позовній заяві. З 1 березня 2022 року по 1 березня 2023 року позивачка не працювала на підприємстві, перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. Будь-якого наказу щодо виконання позивачкою своїх обов`язків дистанційно, Підприємство не видавало. Також просила у разі відмови у позові стягнути на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Оголошено перерву до 05.12.2024 року.

У судове засідання 05.12.2024 з`явилися представник відповідача-адвокат Носкіна І.М. та свідок ОСОБА_2 .

Від представника ОСОБА_1 -адвоката Гайдай О.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-адвокат Носкіна І.М. заперечувала проти клопотання представника позивачки, вважає це зловживанням процесуальними правами. Також просила допити свідка.

Протокольною ухвалою суд визнав причину неявки у судове засідання представника ОСОБА_1 -адвоката Гайдай О.М. неповажною, оскільки дата засідання була судом узгоджена з нею та ухвалив допитати сьогодні свідка відповідно до ч. 8 ст. 223 ЦПК України, після чого оголосити перерву для повторного виклику позивачки та її представника.

Свідок ОСОБА_6 , головний бухгалтер підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств», надала свої пояснення.

Оголошено перерву до 29.01.2025 року з метою повторного виклику позивачки та її представника.

До суду 29.01.2025 року від представника ОСОБА_1 -адвоката Гайдай О.М. надійшло клопотання про долучення доказів.

У зв`язку зі знаходженням судді Домусчі Л.В. у відпустці розгляд справи, призначений на 29.01.2025 року, відкладено на 19.03.2025 року.

У судове засідання 19.03.2025 з`явилася представник відповідача-адвокат Носкіна І.М. Від представника ОСОБА_1 -адвоката Гайдай О.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-адвокат Носкіна І.М. заперечувала проти клопотання представника позивачки, вважає це зловживанням процесуальними правами, просила відмовити у задоволенні клопотання.

Протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання представника ОСОБА_1 -адвоката Гайдай О.М. та оголосив перерву до 23.04.2025 року.

До суду 23.04.2025 року від представника ОСОБА_1 -адвоката Гайдай О.М. надійшли додаткові пояснення. (а.с. 218-221 т. 2)

У судове засідання 23.04.2025 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 29.04.2025 року.

До суду 25.04.2025 року від представника відповідача-адвоката Носкіної І.М. надійшли заперечення на додаткові пояснення. (а.с. 229-238 т. 2)

У судове засідання 29.04.2025 року з`явилися представник ОСОБА_1 -адвокат Гайдай О.М. та представник відповідача-адвокат Носкіна І.М.

Представник ОСОБА_1 -адвокат Гайдай О.М. просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-адвокат Носкіна І.М. просила у задоволені позову відмовити у повному обсязі, стягнути правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Суд, вислухавши учасників справи, із урахуванням наданих сторонами пояснень, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, приходить до наступного.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в СП Центральний ринок з 16.04.1997 року, з 01.05.2019 року на посаді заступника директора з комерційних питань Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств відповідно до наказу № 9-к від 30.04.2019 року.

З початком широкомасштабного вторгнення Росії на території України позивачка залишила місто Херсон та переїхати до міста Одеси, отримала статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси від 09.04.2022 року №5105-5001363660.

Наказом Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств №6-к від 01.03 2022 року у зв`язку з введенням воєнного стану згідно Указу Президента України №64/2022 з 01.03.2022 року працівникам підприємства «Центральний ринок» надані відпустки без збереження заробітної плати, в тому числі ОСОБА_1

01.03.2022 року комісією у складі головного бухгалтера Шабовти І.І., секретаря керівника Длугунович Л.М., інспектора з кадрів Рошко Н.Г., сестри медичної ОСОБА_7 зачитаний наказ № 6-к від 01.03.2022 року про відпустку без збереження заробітної плати працівникам підприємства «Центральний ринок» і визнано можливим та необхідним передати зміст цього наказу відсутнім працівникам всіма можливими засобами зв`язку, що підтверджується актом комісії від 01.03.2022 року.

Наказом Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств №7-к від 01.04.2022 року призупинено дію трудового договоруз працівниками підприємства з 01.04.2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, в тому числі з ОСОБА_1

01.04.2022 року комісією у складі головного бухгалтера Шабовти І.І., секретаря керівника Длугунович Л.М., інспектора з кадрів Рошко Н.Г., сестри медичної ОСОБА_7 зачитаний наказ № 7-к від 01.04.2022 року про призупинення дії трудового договору з працівниками підприємства «Центральний ринок» і визнано можливим та необхідним передати зміст цього наказу відсутнім працівникам всіма можливими засобами зв`язку, що підтверджується актом комісії від 01.04.2022 року.

Наказом Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств №1/1 від 23.02.2023 року з ОСОБА_1 поновлений трудовий договір з 28.02.2023 року.

Листом Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств від 23.02.2023 року за № 26 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність з`явитись 28.02.2023 року на підприємство для вирішення організації трудових відносинта господарської діяльності підприємства. Зазначене також підтвердила і позивачка.

24.02.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств з заявою (а.с. 80) про надання відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами з 28.02.2023 року. Також на лист Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств від 23.02.2023 року за №26 про необхідність з`явитися на підприємство, позивачка повідомила відповідача про неможливість прибути, так як на території міста Херсон ведуться активні бойові дії, що безпосередньо загрожує її (Позивача) життю та здоров`ю.

Наказом Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств № 2-к від 28.02.2023 року ОСОБА_1 надана додаткова відпустка без збереження заробітної плати з 28.02.2023 року по 28.04.2023 року.

Наказом Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств №2-в від 28.02.2023 року, у зв`язку з воєнним станом, скрутним фінансовим положенням та обмеженою діяльністю підприємства «Центральний ринок» внесені зміни до штатного розкладу згідно переліку з 28.04.2023 року.

Відповідно до додатку до наказу №2-в від 28.02.2023 року (Перелік змін до штатного розкладу по підприємству «Центральний ринок» з 28.04.2023 року) виведені зі штату підприємства посади заступника директора з комерційної діяльності та завідувача господарством.

Листом Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств від 28.02.2023 року за № 28 ОСОБА_1 було повідомлено, що згідно наказу № 2-в від 28.02.2023 року її посада виводиться зі штатного розкладу з 28 квітня 2023 року. (а.с. 79 т. 1)

Зазначений лист від 28.02.2023 року за № 28, наказ № 2-в від 28.02.2023 року про зміни до штатного розкладу, наказ № 2-к від 28.02.2023 року про надання відпустки без збереження заробітної плати отримані позивачкою. Позивачкою не спростовано, що вона не отримувала зазначений лист.

Тобто позивачка перебувала у відпустці без збереження заробітної плати з 28 лютого по 28 квітня 2023.

Наказом Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств №8-к від 29.04.2023 року ОСОБА_1 заступника директора з комерційної діяльності звільнено 29.04.2023 року згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України - скорочення штату працівників.

Листом Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств від 29.04.2023 року за № 33 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно наказу №8-к від 29.04.2023 року її звільнено згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України скорочення штату, запропоновано з`явитися до відділу кадрів підприємства «Центральний ринок» для отримання трудової книжки. Лист відправлено 29.04.2023 року через мессенджер «Вайбер». (а.с. 35 т. 1)

Позивачка посилається, що 25.05.2023 року зазначений лист отриманий нею в особистому мессенджері Viber.

Норми права, якими регулюються правовідносини.

Позовні вимоги в частині поновлення на роботі позивачка обґрунтовує своїм переважним правом на залишення на посаді оскільки у неї більш висока кваліфікація і тривалий стаж роботи.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, необхідно з`ясувати чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19,від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Суд встановив, що у відповідача фактично відбулись зміни в організації виробництва та праці, на підставі чого виведено такі посади: заступник директора з комерційної діяльності.

Позивачка була попереджена відповідачем про звільнення за 2 місяці відповідно до ст. 49-2 КЗпП України.

У той же час, судом досліджено питання щодо наявності чи відсутності у позивача переважного права на залишення на роботі, та встановлено що посада, яку займала позивачка (заступник директора з комерційної діяльності), і посади інших заступників директора не є однорідними посадами, при цьому з пояснень представника відповідача та наданих ним матеріалів вбачається, що вказана посада виведена зі штатного розпису.

У постанові від 14 червня 2022 року у справі № 465/7570/18 (провадження № 61-11631св21) Верховний Суд зазначив, що«відповідно до частини першоїстатті 42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Правиластатті 42 КЗпП Українищодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другійстатті 42 КЗпП України.

Суд зробив обґрунтований висновок, що оскільки скорочена одна посада заступника генерального директора - головного інженера, на якій працювала позивачка, тому немає підстав для оцінки застосування переважного права позивача залишення на роботі відповідно достатті 42 КЗпП України».

Тож приписистатті 42 КЗпП Україниу випадку, якщо посада, яка скорочується, є єдиною, не підлягають застосуванню, а тому позивачка не мала переважне право на залишення на роботі, враховуючи, що посада, яку вона обіймала, була єдиною.

Переважне право на залишення на роботі не є абсолютним та має розглядатися роботодавцем у випадках, якщо на посаді, яка скорочується та видаляється зі штатного розпису перебуває двоє чи більше працівників; якщо у штатному розписі наявна посада, яка за своєю суттю є аналогічною посаді, яка підлягає скороченню.

Переважне право позивачки на залишення на роботі не могло бути реалізоване, оскільки застосуваннястатті 42 КЗпП Україниможливе серед працівників, які обіймають однакові посади.

Право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування на іншу посаду, оскільки переважне право на залишення на роботі враховуються при скороченні декількох посад, тобто інші рівнозначні посади залишаються, і тоді роботодавець застосовує переважне право та надає право на залишення на роботі.

Наведений правовий аналіз узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 10.04.2023 року у справі №344/17665/21,від 04.07.2023 року у справі№519/313/20, від 16.08.2023 року у справі№128/392/22, від 14.06.2022 року у справі№465/7570/18, від 26.10.2020 року у справі№646/2661/20, від 19.08.2020 року у справі №344/4326/17, від 09.12.2021 року у справі 646/2661/20, від 13.12.2018 року у справі№577/256/18.

Як встановлено судом, посада позивачки заступника директора з комерційної діяльності була єдиною, що підтверджується штатним розкладом працівників підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств саном на 01.01.2023 року.

Судом досліджено, що на час звільнення позивачки у штаті підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств були також наявні посади заступника директора та заступника директора з технічного нагляду, які не були вакантні.

Водночас, посади заступника директора, заступника директора з комерційної діяльності, заступника директора з технічного нагляду не є однорідними і передбачають виконання різних функцій з покладенням різних трудових обов`язків та повноважень, що підтверджується їх посадовими інструкціями.

При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Наведена позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 10.04.2023 року у справі № 344/17665/21.

Із штатного розпису встановлено, що посада заступника директора з комерційної діяльності не були однорідними і передбачали виконання різних функцій з покладенням різних трудових обов`язків та повноважень,

Тобто, переважне право позивачки на залишення на роботі відповідачем порушено не було, оскільки скорочена посада позивачки - заступника директора з комерційної діяльності була єдиною на підприємстві і не була однорідною з іншими посадами заступників директора.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 викладено правовий висновок, що «при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота».

Проте судом встановлено відсутність наявних вакантних посад з відповідною спеціальністю.

З наведених підстав суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 1 лютого 2022 року по 1 березня 2023 року суд зазначає наступне.

Позивачка зазначає, що з початком широкомасштабного вторгнення Росії на території України вона змушена була залишити місто Херсон та переїхати до міста Одеси, отримала статус внутрішньо переміщеної особи, однак продовжувала виконувати свої посадові обов`язки дистанційно. Заробітну плату не отримувала з 1 лютого 2022 року до 1 березня 2023 року у розмірі 376740гривень (28980 грн. ? 13 місяців = 376740), виходячи з того, що: 28980 грн. заробітна плата, отримана Позивачкою за грудень 2021 року та за січень 2022 року; 13 місяців строк заборгованості по виплаті заробітної плати.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В той же час, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Як встановлено судом, за лютий 2022 року позивачкою отримана заробітна плата в повному обсязі, що підтверджується, як випискою по рахунку ОСОБА_1 , яку надала суду сама позивачка, так і зведеними відомостями сум для зарахування на карту рахунки від 01.02.2022року, від 03.02.2022 року, від 27.02.2022 року, наданими відповідачем.

3 28.02.2023 року по 28.04.2023 року Позивачка знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати, що підтверджується її заявою від 24.02.2023 року про надання такої відпустки та наказом № 2-к від 28.02.2023 року.

З 24 лютого 2022 року по 11 листопада 2022 року Херсонська область, в тому числі і місто Херсон, знаходилася під окупацією, що є загальновідомим фактом і доказуванню не підлягає.

Згідно ч. 3 ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Матеріалами справи встановлено, що Наказом №6-к від 01.03.2022 року всім працівникам підприємства, в тому числі позивачці була надана відпустка без збереження заробітної плати з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року. Також, комісією у складі головного бухгалтера, секретаря керівника, інспектора з кадрів, сестри медичної 01.03.2022 року був складений акт, згідно якого зазначений наказ був зачитаний всім працівникам підприємства і визнано можливим і необхідним передати зміст цього наказу відсутнім працівникам всіма можливими засобами.

Наказом №7-к від 01.04.2022 року з працівниками Підприємства, у том числі з позивачкою призупинено дію трудового договору з 01.04.2022 року до відновлення можливості роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. Також, комісією у складі головного бухгалтера, секретаря керівника, інспектора з кадрів, сестри медичної 01.03.2022 року був складений акт, згідно якого зазначений наказ був зачитаний всім працівникам підприємства і визнано можливим і необхідним передати зміст цього наказу відсутнім працівникам всіма можливими засобами.

Наказом №1/1 в від 23.02.2023 року з позивачкою поновлений трудовий договір з 28.02.2023 року.

Наказом № 2-к від 28.02.2023 року ОСОБА_1 заступнику директора з комерційної діяльності надана додаткова відпустка без збереження заробітної плати з 28.02.2023 року по 28.04.2023 року.

Наказ щодо виконання позивачкою своїх обов`язків дистанційно, Підприємство не приймало, доказів зворотньому позивачкою не надано.

Крім того, допитана у судовому засіданні 05.12.2024 року свідок ОСОБА_2 - головний бухгалтер підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств» пояснила, що працює на підприємстві «Центральний ринок» з 2002 року, а з 2018 року на посаді головного бухгалтера. Позивачка ОСОБА_1 працювала на підприємстві заступником директора з комерційної діяльності, звільнена у зв`язку з скороченням посади. З початку вторгнення росії на Україну, позивачка на підприємстві не працювала, з 01.03.2022 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, а з 01.04.2022 року з нею було призупинено дію трудового договору як і з певною кількістю інших працівників. Крім того, позивачка виїхала з м. Херсон, і з початку війни вона її не бачила Враховуючи, що посадові обов`язки позивачки, як заступника директора з комерційної діяльності, були пов`язані з контролем за виконанням договорів оренди на ринку, вона як головний бухгалтер постійно контактувала по месенджеру Вайбер з Позивачкою з приводу боргів за договорами оренди, надавала їй відповідну інформацію щодо боржників і сум заборгованості. Але з 01.03.2022 року, враховуючи перебування позивачки у відпустці без збереження заробітної плати, припиненням дії трудового договору, така сумісна робота не проводилася, Позивачка до неї не зверталася за необхідною інформацією щодо виконання договорів оренди, як і не зверталася і вона до позивачки з цього приводу. Будь-якого наказу щодо дистанційної роботи позивачки підприємством не приймалося. Позивачка до неї з приводу невиплати заробітної плати за період з 1 лютого 2022 року не зверталася як усно так і з офіційними зверненнями. Також свідок пояснила, що з 24.02.2022 року по 11.11.2022 року місто Херсон перебував під окупацією та не було зовсім зв`язку. Підприємство не нараховувало та не виплачувало нікому заробітну плату і взагалі не було зв`язку з Україною. Після 24.02.2022 року на підприємстві було скорочено біля 9 посад. Позивачку попередили про скорочення штату, оскільки свідок з керівництвом робили ці повідомлення, яке за два місяці направляли позивачці на додаток «Viber». Свідок зауважила, що позивач не могла працювати з 01.03.2022 року без контакту з нею. Після звільнення позивачка не спілкувалася зі свідком.

Таким чином будь-яких належних і достовірних доказів в підтвердження доводів позивачки про те, що вона працювала на підприємстві дистанційно після переїзду до міста Одеси з початком широкомасштабного вторгнення Росії на територію України, не встановлено.

Також судом досліджена посадова інструкція заступника директора з комерційної діяльності, з якої вбачається, що основними посадовими обов`язками позивачки було контроль за виконанням договорів оренди на ринку /торгових місць на ринку/, дотримання торгуючими правил торгівлі на ринку, вимог санітарії та проти пожежної безпеки, що в тому числі передбачає особистий контакт з орендаторами на ринку, а тобто виключає дистанційну роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Позивачка зазначає, що вона не отримувала заробітної плати на протязі року з 1 лютого 2022 року по 1 березня 2023 року, тобто знала про своє порушене право кожного місяця цього періоду не отримуючи відповідні щомісячні платежі.

У той же час, судом встановлено, що знаючи про своє порушене право позивачка не зверталася до відповідача з вимогами про виплату заробітної плати, доказів зворотнього позивачкою не надано.

На підставі вищенаведеного суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі є необґрунтованими.

Щодо заяви Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств про застосування строків позовної давності до позовних вимог Позивачки суд зазначає наступне.

Строки звернення до суду за вирішенням трудового спору застосовуються незалежно від заяви сторін, а тому в кожному випадку суд зобов`язаний перевірити та обговорити причини пропуску цих строків, а також навести в рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі від 22 січня 2025 року № 757/5467/21 (провадження № 61-15004св24).

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Позов подано 11.07.2023 року через засоби поштового зв`язку. На конверті зазначено штамп з датою 04.07.2023 року.

Отже, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 233 КЗпП України)

Таким чином вимога про стягнення заробітної плати не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо строків до вимог про поновлення на посаді.

З позову вбачається, шо позивачка дізналась про свої порушені права 25.05.2023 року через месенджер, тобто строк на подання даного позову сплинув 25.06.2023 року. Між тим позивачкою не заявлялась вимога про поновлення строку на подачу даного позову і в частині поновлення на посаді.

Виходячи за наведеного позивачкою також пропущено строк на подання позову в частині поновлення на посаді, оскільки позов було відправлено засобами поштового зв`язку 04.07.2023 року та зареєстровано канцелярією суду 11.07.2023 року. Будь-яких пояснень та клопотань з приводу пропущеного строку позивачкою не наведено.

У зв`язку з цим суд погоджується з позицією відповідача щодо застосування до вказаних вимог строку позовної давності згідно ст. 233 КЗпП України, і тому така вимога не підлягає задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. 1 ст.141ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннямистатті 59 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5ст. 137 ЦПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Таких клопотань не надходило.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, у разі недотримання вимог ч. 5ст. 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6ст. 137 ЦПК України).

Суд вбачає, що 05 вересня 2023 року між Підприємством «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств та АО «Адвокатська фірма «Собраніє» було укладено Договір про надання правничої допомоги № 41/2, з метою надання юридичних консультацій, правничої допомоги та представлення і захисту інтересів Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств у справі № 522/13599/23 у Приморському районному суді міста Одеси за позовом ОСОБА_1 до Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, оплати за час вимушеного прогулу.

Директором Адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма «Собраніє» згідно Наказу №2 від 18.02.2017 року є Джабурія О. О., що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно п. 9.3 Статуту АО «АФ «Собраніє» директор вчиняє від імені Фірми, без довіреності, правочини, укладає та підписує договори з юридичними та/або фізичними особами та видає довіреності, доручення на вчинення дій від імені Фірми.

Додатком №1 до Договору, розмір гонорару був визначений сторонами у сумі 5000 грн.

08 вересня 2023 року Підприємство «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств здійснило оплату гонорару адвоката згідно Договору про надання правничої допомоги №41/2 від 05.09.2023 р. на розрахунковий рахунок АО «Адвокатська фірма «Собраніє» в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, що підтверджується копією виписки з рахунку АО «Адвокатська фірма «Собраніє» від 08.09.2023 року.

Суду також було надано копію акту виконаних робіт/наданих послуг станом на 11.09.2023 року, згідно якого відповідне адвокатське об`єднання надано, а клієнт (позивач) прийняв наступні роботи (послуги):

- Попередня правова консультація клієнта щодо характеру спірних правовідносин, аналіз документів наданих клієнтом 2год.;

- Аналіз судової практики з метою врахування висновків щодо застосування норм права у правовідносинах, подібних правовідносинам при формуванні правової позиції у позовній заяві 4 год.;

- Складення відзиву на позов 8 год;

- Формування та оформлення додатків до відзиву на позов відповідно до кількості учасників справи з урахуванням вимог Інструкції з діловодства 2 год.;

Також суду було надано копію акту виконаних робіт/наданих послуг станом на 02.05.2024 року, згідно якого відповідне адвокатське об`єднання надано, а клієнт (позивач) прийняв наступні роботи (послуги):

- Складення і направлення Позивачу і суду заяви про виклик свідка 30 хв.;

- Ознайомлення з матеріалами справи /фото фіксація матеріалів справи/ - 40 хв.;

- Складення і направлення Позивачу і суду заяви про застосування строків позовної давності і заяви про застосування строків позовної давності /збільшення/доповнення/ - 2 год.;

- Участь у попередньому засіданні з урахуванням часу прибуття до суду 27.09.2023 року 1 год.;

- Участь у попередньому судовому засіданні 23.11.2023 року (з урахуванням прибуття до суду) 1 год.;

-Участь у попередньому засіданні 07.02.2023 року (з урахуванням прибуття до суду) 1 год. 30хв.;

- Участь у попередньому засіданні 02.04.2023 року (з урахуванням прибуття до суду) 1 год.;

- Участь у попередньому засіданні 02.05.2023 року (з урахуванням прибуття до суду) 1 год. 30хв.

Отже, на підставі викладеного, зважаючи на строк розгляду даної справи та участь представника позивача в її розгляді, об`єм виконаної роботи, розмір витрат на оплату послуг адвоката, на думку суду, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідачами не спростована співмірність послуг адвоката зі складністю проведеної ним роботи.

Договором (додатком №1 до нього) встановлений фіксований розмір гонорару, що не суперечить вимогам частини першої статті 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", та в розумінніЦК Українистановить ціну такого договору.

За викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств та можливість стягнення з ОСОБА_1 на користь Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств понесених витрат зі професійної правничої допомоги адвоката у сумі 5000 грн.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 59 Конституції України, ст.ст. 15, 16, ЦК України, ст.ст. 21, 3,. 40, 42, 94, 115, 221, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст.3,4,5,10,11,12,13, 15, 43,44,76-81,83, 89,95, 128, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Підприємства «Центральний ринок» Херсонської обласної спілки споживчих товариств» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, оплати за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )на користьПідприємства «Центральнийринок» Херсонськоїобласної спілкиспоживчих товариств (код ЄДРПОУ 01563610,73000, Херсонська область, м. Херсон,вул. Белінського, 19) витрати зі сплати професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 08.05.2025 року.

Суддя Л.В. Домусчі