Постанова

від 18.11.2010 по справі 2а-2771/10/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2010 року < ЧАС >

м. Полтава

Справа № 2а-2771/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі  Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача Бєлєнкіної Л.А.,

представника відповідача Зайця С.І.,

прокурора Савченка В.А.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві  справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області  про  визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2010 року  Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" (по тексту позивач, ТОВ " КрАСЗ") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)  про  визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0000192301/0/1205 від 22.04.2010, №0000202301/1/1206 від 22.04.2010 в розмірі 41 008 630 грн. та штрафних санкцій в розмірі 40 759 254 грн., податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 33 130 000,00  грн., а також штрафних санкцій в розмірі 16 565 000 грн..

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що оспорювані  податкові повідомлення - рішення  є необґрунтованими, безпідставними та такими, що мають бути скасовані. При цьому, зокрема, вказував, що податковим органом необґрунтовано не прийнято до уваги що підприємством ставилось за мету отримання прибутку від тиражування програмних комплексів на компакт-дисках та їх реалізація, а також використання програм при виробництві. Водночас, зазначав, що використання програмних комплексів у власному виробництві була викликана  тимчасовими економічними труднощами і відсутністю в даний час коштів для впровадження, оскільки у зв'язку зі зростом курсу іноземної валюти приблизно на 65 % у порівнянні з червнем 2008 року  та зі зниженням попиту на автомобілі різко зросла заборгованість за банківським кредитами.  Крім того, підприємство не змогло знайти контрагентів, зацікавлених у придбанні розроблених програмних комплексів у перевіряємий період у зв'язку з тим, що попит на них значно знизився у зв'язку із світовою економічною кризою. В такій ситуації недоцільно було відкривати новий вид діяльності, оскільки б це потягло за собою збільшення збитків підприємства. Тому, наголошував, що висновок податкового органу про незаконність здійснення підприємством амортизаційних відрахувань є необґрунтованим. Крім того, зазначав, перевіряючими було зроблено хибний висновок про відсутність використання придбаного права на програму в господарській діяльності та момент виникнення права на нарахування податкового кредиту, а також не взято до уваги вимоги чинного законодавства про оподаткування податком на додану вартість. Також, стосовно віднесення до складу валових витрат відсотків банку в розмірі 1 320 492 грн. вказував, що  Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області не було досліджено той факт, що банк поклав на себе обов'язки з контролю за цільовим використання кредитних коштів, а підприємство зобов'язалось виконати вимоги договору щодо цільового використання кредитних коштів. При цьому, наголошував, що кредитні кошти підприємство використало з метою здійснення основної діяльності підприємства, а саме: на придбання оригінальних автомобільних запасних частин.

Відповідач проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що Кременчуцькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ "КрАСЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009 за результатами якої складено акт №116/23-209/23555692 від 19.01.2010. Перевіркою встановлено порушення ТОВ "КрАСЗ": пункту 1.32, статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.5.1, пункту 5.5 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 41 027 473,00 грн.: у тому числі: за 3 квартал 2008 року в сумі 13 53 9684 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі  13 532 077,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 11 783 772 грн.,  за 2 квартал 2009 року в сумі 2 171 940 грн.; та підпункту 7.4.5, підпункту 7.4.1, пункту. 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»результаті чого завищено податковий  кредит з податку на додану вартість на загальну суму 33 130 000 грн., в тому числі за грудень 2008 року на суму 33 130 000 грн.. При цьому вказував, зокрема, що ТОВ "КрАСЗ" неправомірно віднесено до складу валових витрат відсотки в розмірі 1 320 492 грн., нараховані на кредитні кошти, оскільки під час перевірки документально не підтверджено факт надання  послуг по договору комісії №АА/К009-32 від 26.01.2009, тобто фактичної  передачі та прийняття ТМЦ по договору комісії не відбувалося. А також, зазначав, що ТОВ "КрАСЗ" в порушення вимог підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено задекларовані показники у рядку 07 "Сума амортизаційних відрахувань" Декларацій з податку на прибуток підприємства на загальну суму 247 482 710 грн. за рахунок віднесення до складу амортизаційних відрахувань нараховані амортизаційні нарахування на нематеріальні активи - програмні комплекси, що не використовуються в господарській діяльності підприємства.

Відповідно до частини 3 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор вступив у справу для захисту інтересів держави в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, згідно листа № 05/1- 965 вих.10 від 16.08.2010, що наявний в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази,  всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 18.11.2009 по 12.01.2010 співробітниками Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький автоскладальний завод” код ЄДРПОУ 235555692 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009,  валютного та іншого законодавства за період з  01.07.2008 по 30.06.2009.

За результатами перевірки складено акт від 19.01.2010 №  116/23-209/235555692  в якому відображено, зокрема порушення:

- пункту 1.32, статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.5.1, пункту 5.5 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 41 027 473,00 грн.: у тому числі: за 3 квартал 2008 року в сумі 13 53 9684 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі  13 532 077,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 11 783 772 грн.,  за 2 квартал 2009 року в сумі 2 171 940 грн.;

-  пункту 1.32, статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.5.1, пункту 5.5 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 84 841 373 грн., в тому числі за I кв. 2009 року на суму 8 291 238 грн. II квартал  2009 року на суму 76 550 135 грн.;

- підпункту 7.4.5, підпункту 7.4.1, пункту. 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено податковий  кредит з податку на додану вартість на загальну суму 33 130 000. грн., в тому числі за грудень 2008  року на суму 33 130 000 грн..

На підставі висновків акта перевірки 29.01.2010 Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийнято податкові повідомлення –рішення:

-  №0000192301/0/159, яким ТОВ “КрАСЗ” нараховано податкове зобов’язання за платежем “податок на прибуток приватних підприємств” на загальну суму 81 796 150,00 грн. (в тому числі за основним платежем –41 027 473,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 40 768 677 грн.).

-  №0000202301/0/158, яким ТОВ “КрАСЗ” нараховано податкове зобов’язання за платежем “податок на додану вартість” на загальну суму 49 695 000 грн. (в тому числі за основним платежем –33 130 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16 565 000 грн.).

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000192301/1/1205 від 22.04.2010 та № №0000202301/1/1206 від 22.04.2010 у яких сума зобов'язання залишилась незмінною.

Позивач не погодився із прийнятими податковим повідомленням –рішенням №0000192301/1/1205 від 22.04.2010 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі  41 008 630 грн. та штрафних санкцій в розмірі 40 759 254 грн.   та податковим повідомленням –рішенням  №0000202301/1/1206 від 22.04.2010 повністю, а тому оскаржив їх у судовому порядку.

Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому  перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийняття Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області оспорюваних  податкових повідомлень –рішень, суд приходить до наступних висновків.

Так, податковим органом за період з 01.07.2008 по 30.06.2009 (період, що перевірявся)  ТОВ “КрАСЗ”  було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі (в частині, що оскаржується) - 41 008 630 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 40 759 254 грн..

Донарахована сума податку на прибуток складається з наступного:

-  ТОВ “КрАСЗ”  до складу валових витрат за І квартал 2009 року (показники рядку 04.13 Декларації «інші витрати») включено відсотки в розмірі 1 320 492 грн., нараховані на кредитні кошти банку.

В свою чергу, під час проведення перевірки податковим органом було встановлено наступні обставини, що зумовили визначення позивачу податкового зобов'язання, а також судом встановлено в ході судового розгляду слідуюче.

26.12.2008 між Закритим акціонерним товариством «Альфа-банк»(Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод»(Позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №406-МВ/08, предметом якого стало те, що Банк відкриває Позичальнику мультивалютну не відновлювану кредитну лінію, що надалі іменується «Кредитна лінія», та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає Позичальнику Кредит у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов’язується використати Кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5. цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим Договором (пункт 1.1. Договору) .

Розмір процентів за користування Кредитом складає: за користування частиною Кредиту, наданою у доларах США, - 18% річних; за користування частиною Кредиту, наданою у гривнях та/або євро та/або у російських рублях, - визначається у Додаткових угодах до даного Договору, на підставі яких надаються кредитні кошти. Строк дії Кредитної лінії закінчується «30»вересня 2009 року (пункт 1.3,1.4 Договору).

Кредит надається для поповнення оборотних коштів Позичальника і може бути використаний ним на будь-які цілі, що не суперечать законодавству України, зокрема, може бути повністю або частково конвертований у національну або іноземну валюту згідно із законодавством України (пункт 1.5 Договору).

Обставини даного правочину сторонами не оспорюються.

Між тим, 26.01.2009 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод»(Комітент) та Приватним підприємством «Авто-Альянс»(Комісіонер) укладено договір  комісії № АА/К009-32, предметом якого стало те, що Комісіонер бере на себе зобов’язання за рахунок Комітента за визначену винагороду здійснити роботу по пошуку вигідних комерційних пропозицій і укласти Договір з нерезидентами України на умовах СІР м. Кременчук на закупівлю (поставку) на зовнішньому ринку оригінальних запчастин на автомобілі корейської групи SsangYong (Товар) (пункт 1.1. Договору).

Загальна  вартість Договору складає 100000000 грн. з урахуванням винагороди (включаючи ПДВ на комісійну винагороду) (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 05.02.2009 до договору комісії №АА/К009-32 від 26.01.2009).

Строк дії Договору з моменту підписання  до 31.12.2009 ( з урахуванням додаткової угоди № 1 від 05.02.2009 до договору комісії №АА/К009-32 від 26.01.2009 ).

І як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється сторонами, грошові кошти отримані від продажу іноземної валюти отриманої за вищевказаною кредитною угодою, перераховано згідно платіжного доручення від 30.01.2009 № 181  в розмірі 53 879 337,04 грн.  Приватному підприємству «Авто-Альянс»з призначенням платежу: за оригінальні автозапчастини згідно договору комісії №АА/К009 32 від 26.01.2009.

У зв’язку із чим протягом перевіряємого періоду ТОВ “КрАСЗ” нараховано та віднесено до складу валових витрат відсотки за користування даними кредитними коштами в  розмірі 1 320 492 грн..

В даному випадку, податковий орган дійшов  висновку про неправомірність такого включення, оскільки протягом перевіряємого періоду не встановлено факти надання послуг за договору комісії №АА/К009 32 від 26.01.2009, тобто фактичної передачі та прийняття ТМЦ не встановлено.

В свою чергу, позивач обґрунтовує свою позицію тим, що ТОВ «КрАСЗ»правомірно віднесло до складу валових витрат відсотки банку в розмірі 1 320 492 грн., нараховані на кредитні кошти, які були використані для ведення господарської діяльності підприємства.

Проте, суд знаходить вказані твердження, не переконливими та не доведеними, при цьому дійшов протилежного висновку враховуючі слідуюче.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994, № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно із підпунктом 5.5.1. пункту 5.1. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, як випливає із вищенаведених норм невід'ємною ознакою наявності підстав для віднесення процентів, виплачених за кредитними договорами, до складу валових витрат є використання кредитних коштів для здійснення господарської діяльності.

В свою чергу, згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - це будь яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, що діє від імені та на користь першої особи.

У частині 1 статті 3 Господарського кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV господарську діяльність визначено як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

З приписів наведених норм закону слідує, що валовими витратами обігу та виробництва є лише ті витрати платника, необхідність у яких об’єктивно спричинена потребами процесу виробництва або продажу товару та які спрямовані на отримання доходу. Всі інші витрати платника не підлягають віднесенню до валових витрат обігу та виробництва навіть за відсутності прямого застереження про це в законі, оскільки за своїм характером не відповідають визначенню валових витрат.

  Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV за договором комісії одна сторонам (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітент) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (частина1 статті 1014 Цивільного кодексу).

Комітент зобов’язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов’язку перед третьою особою (стаття 1016 Цивільного кодексу). Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (статті 1018 ЦК України).

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (частина 1 статті 1022 Цивільного кодексу).

Проаналізувавши зміст господарської діяльності позивача в 2009 році та заслухавши з цього приводу пояснення представників сторін, суд відзначає, що ані під час перевірки (з 18.11.2009 по 12.01.2010) ані на під час судового розгляду справи позивачем не надано доказів виконання договору комісії, не надано звіт, договори укладені із нерезидентами, акти прийому - передачі товарно-матеріальних цінностей (оригінальних запчастин), вантажно-митні декларації тощо, враховуючі при цьому, що строк дії договору закінчився 31.12.2009, при цьому не надано додаткових угод про продовження строку дії договору комісії.

До того ж,  окрім,  листів  ПП «Авто- Альянс»від 30.03.2009 №17, від 25.04.209 № 21, від 28.05.2009 № 39 в яких останній повідомляє позивача про не можливість укладення договорів купівлі-продажу запасних частин, оскільки пропозиції поставників не відповідають висунутим вимогам цінової політики підприємства, позивачем не подано достатніх та об’єктивних доказів, що  підтверджують використання кредитних коштів в розмірі 1 320 492 грн. для ведення господарської діяльності підприємства.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено факту використання витрат (відсотки за користування кредитними коштами) у власній господарській діяльності то відповідачем правомірно донараховано позивачу зобов'язання з податку на прибуток в цій частині.

Іншою підставою визначення позивачу суми податкового зобов'язання податку на прибуток став висновок контролюючого органу про те, що позивачем порушено вимоги норми підпункту 8.1.2 пункту 8.1. статті 8  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: ТОВ “КрАСЗ” віднесено до складу амортизаційних відрахувань нараховані амортизаційні нарахування на нематеріальні активи –програмні комплекси у рядку 07 «Сума амортизаційних відрахувань»декларацій з податку на прибуток підприємства на загальну суму 247482710 грн., у тому числі: за 2008 рік в сумі 108211667 грн. (3 кв. –54105834 грн., 4 кв. –54105833 грн.); півріччя 2009 року в сумі 139271043 грн. (1 кв.54105834 грн., 2 кв. - 85165209 грн.);

Причиною виникнення спору стало питання щодо правомірності нарахування амортизації на нематеріальні активи –програмні комплекси в період, охоплений названою перевіркою.

Під час перевірки встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ТОВ “КрАСЗ” (покупець) із Закритим акціонерним товариством «Медіа Мир»(м. Київ код ЄДРПОУ 32556303) (продавець)  укладено авторські договори 12.07.2007 №22007-12/07, від08.08.2007 №2007-08/08, від19.09.2007 №2007-19/09, від02.11.2007 № 2007-02/110 від 10.11.2008 № 2008-10/11, умови яких є ідентичними, а саме: предметом є те, що у відповідності до Договору, Продавець передає у власність Покупця Права (права –виключні майнові права автора на Програму (пункту 1.1. Договору) на Твори (твори - це комп’ютерні програми, перелік яких наведено у додатку №1 до договору (пункту 1.4.Договру)). Після передачі Прав Продавцем у власність Покупця, Продавець не має права використовувати Права або дозволяти використання Прав третіми особами. За передачу у власність Покупця прав, Покупець сплатить Продавцю винагороду в розмірі передбаченому Додатком №1 до Договору.

Всі перелічені авторські договори було зареєстровано у Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, що підтверджуються копіями відповідних  рішень, наявних в матеріалах справи.

Так, за вказаними договорами згідно Додатку№1 та актами прийому - передачі позивачем були придбані права на комп’ютерні програми:

- «Програмний комплекс «Створення бази знань методів механообробки поверхонь деталей автомобілів», кількість 1, розмір винагороди за передачу прав на твір 69 100 000,00 грн. та 20% ПДВ 13 820 000,00 грн.. У відповідності до наказу  генерального директора ТОВ “КрАСЗ”  від 27.12.2007 №992 авторські права на який було поставлено на баланс підприємства як нематеріальний актив з 27.12.2007 терміном експлуатації 18 місяців - до 01.07.2009.

- «Програмний комплекс «Створення бази знань за технологічними умовами автоскладального підприємства з використанням методів штучного інтелекту та  нечіткої логіки»кількість 1, розмір винагороди за передачу прав на твір 51 925 000,00 грн. та 20% ПДВ 10 385 000,00 грн.. У відповідності до наказу  генерального директора ТОВ “КрАСЗ”  від 27.12.2007 №991 авторські права на який було поставлено на баланс підприємства як нематеріальний актив з 27.12.2007 терміном експлуатації 18 місяців - до 01.07.2009.

- Програмний комплекс «Веб–інструментарій технологічної підготовки автоскладального виробництва», кількість 1, розмір винагороди за передачу прав на твір 35 500 000,00 грн. та 20% ПДВ 7 100 000,00 грн.. У відповідності до наказу  генерального директора ТОВ “КрАСЗ”  від 31.03.2008 №375 авторські права на який було поставлено на баланс підприємства як нематеріальний актив з 31.03.2008 терміном експлуатації 15 місяців - до 01.07.2009.

- комп’ютерна програма «База даних конструкторсько –технологічних елементів деталей та вузлів, які працюють в корпоративному середовищі», кількість 1, розмір винагороди за передачу прав на твір 38 000 000,00 грн. та 20% ПДВ 7 600 000,00 грн.. У відповідності до наказу генерального директора ТОВ “КрАСЗ”  від 28.03.2008 №372 авторські права на який було поставлено на баланс підприємства як нематеріальний актив з 31.03.2008 терміном експлуатації 15 місяців - до 01.07.2009.

- комп’ютерна програма «Інструментарій встановлення автоматизованих систем управління середнім і великим бізнесом» кількість 1, розмір винагороди за передачу прав на твір 81 400 000,00 грн. та 20% ПДВ 16 280 000,00 грн.. У відповідності до наказу генерального директора ТОВ “КрАСЗ”  від 28.03.2008 №372 авторські права на який було поставлено на баланс підприємства як нематеріальний актив з 31.03.2008 терміном експлуатації 16 місяців - до 01.08.2009.

Крім того, 05.11.2008 між  Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська фінансово-промислова компанія»(м. Київ, код ЄДРПОУ 32249737)(продавець)  та  ТОВ “КрАСЗ”   (покупець) укладено  авторський договір  № 110508 предметом якого стало те, що у відповідності до Договору, Продавець передає у власність Покупця Права (права –виключні майнові права автора на Програму (пункту 1.1. Договору) на Твори (твори - це комп’ютерні програми, перелік яких наведено у додатку №1 до договору (пункту 1.4.Договру)). Після передачі Прав Продавцем у власність Покупця, Продавець не має права використовувати Права або дозволяти використання Прав третіми особами. За передачу у власність Покупця прав, Покупець сплатить Продавцю винагороду в розмірі передбаченому Додатком №1 до Договору.

Рішенням № 1142 від 06.03.2009 Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, копія якого наявна в матеріалах справи,   було зареєстровано вказаний вище авторський договір.

Так, згідно із додатком №1 до договору та акту прийому –передачі № 1 ТОВ “КрАСЗ” придбано право на комп’ютерну програму «Програмний комплекс по резервному копіюванню даних на підприємстві автовиробника», кількістю 1, розмір винагороди за передачу прав на твір 84 250 000,00 грн. та 20% ПДВ 16 850 000,00 грн.. У відповідності до наказу генерального директора ТОВ “КрАСЗ”  від 18.03.2008 №32 авторські права на який було поставлено на баланс підприємства як нематеріальний актив з 18.03.2008 терміном експлуатації 16 місяців - до 01.08.2009.

Також, 05.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант-сервіс»(м. Київ, код ЄДРПОУ 332552739) (продавець)  та  ТОВ “КрАСЗ”  (покупець) укладено  авторський договір  № 05/10-2007 предметом якого стало те, що у відповідності до Договору, Продавець передає у власність Покупця Права (права –виключні майнові права автора на Програму (пункту 1.1. Договору) на Твори (твори - це комп’ютерні програми, перелік яких наведено у додатку №1 до договору (пункту 1.4.Договру)). Після передачі Прав Продавцем у власність Покупця, Продавець не має права використовувати Права або дозволяти використання Прав третіми особами. За передачу у власність Покупця прав, Покупець сплатить Продавцю винагороду в розмірі передбаченому Додатком №1 до Договору.

Рішенням № 1060 від 10.10.2008 Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, було зареєстровано вказаний вище авторський договір.

Так, згідно із додатком №1 до договору та акту прийому –передачі № 1 ТОВ “КрАСЗ” придбано право на комп’ютерну програму «Програмний комплекс Центр зберігання та обробки даних», кількістю 1, розмір винагороди за передачу прав на твір 55232000,00 грн. та 20% ПДВ 11 046 400 грн.. У відповідності до наказу генерального директора ТОВ “КрАСЗ”  від 28.03.2008 №370 авторські права на який було поставлено на баланс підприємства як нематеріальний актив з 31.03.2008 терміном експлуатації 15 місяців - до 01.07.2009.

11.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс -Медіа»(м. Київ, код ЄДРПОУ 32422076) (продавець)  та  ТОВ “КрАСЗ”  (покупець) укладено  авторський договір  № 701011 предметом якого стало те, що у відповідності до Договору, Продавець передає у власність Покупця Права (права –виключні майнові права автора на Програму (пункту 1.1. Договору) на Твори (твори - це комп’ютерні програми, перелік яких наведено у додатку №1 до договору (пункту 1.4.Договру)). Після передачі Прав Продавцем у власність Покупця, Продавець не має права використовувати Права або дозволяти використання Прав третіми особами. За передачу у власність Покупця прав, Покупець сплатить Продавцю винагороду в розмірі передбаченому Додатком №1 до Договору.

Рішенням №1063 від 10.10.2008 Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, було зареєстровано вказаний вище авторський договір.

Так, згідно із додатком №1 до договору та акту прийому –передачі № 1 ТОВ “КрАСЗ” придбано право на комп’ютерну програму «Програмний комплекс Автоматизація процесів формування складських операцій », кількістю 1, розмір винагороди за передачу прав на твір 40 943 000 грн. та 20% ПДВ 8 188 600 грн.. У відповідності до наказу генерального директора ТОВ “КрАСЗ”  від 28.03.2008 №368 авторські права на який було поставлено на баланс підприємства як нематеріальний актив з 31.03.2008 терміном експлуатації 15 місяців - до 01.07.2009.

В даному випадку, спірним стало, те що ТОВ «КрАСЗ»здійснювало амортизаційні відрахування на право по програмному забезпеченню.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (пункт 8.1.1 пункту  8.1. статті 8  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Згідно із підпунктом 8.1.2. пункту  8.1. статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Підпунктом 8.2.1 цього Закону визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Таким чином, обов’язковою умовою правомірності нарахування амортизаційних відрахувань, є використання основних фондів у власній господарській діяльності платника податку.

В даному випадку, придбане право на комп’ютерні програми, по переліченим вище договорам являється нематеріальним активом, що не оспорюється сторонами та не підлягає доказуванню на підставі частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України

У відповідності до пункту 1.2. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням нематеріальних активів, до валових витрат не включаються (підпункт 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону) і підлягають амортизації відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону як витрати на придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Таким чином, Законом встановлені різні правила податкового обліку основних засобів в залежності від намірів платника податку щодо цілей використання придбаних (виготовлених) основних фондів та нематеріальних активів та подальшого їх фактичного використання .

Наміри платника податку щодо цільового призначення придбаних (виготовлених) основних засобів /основних фондів та нематеріальних активів/ та фактичні дії платника податку щодо основних засобів, як суб’єктивний чинник, проявляються в актах його поведінки стосовно користування, управління чи розпорядження основними засобами /активами/.

Згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства  фінансів України від 18.10.1999, № 242 під поняттям "нематеріальний актив" розуміється немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання більше року (чи одного операційного циклу, якщо він перевищує рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей або надання в оренду іншим особам.

Як встановлено судом вище, ТОВ “КрАСЗ” придбано комп’ютерні програми, які як вказує позивач придбавалися саме з метою отримання прибутку від тиражування програмного комплексу на компакт дисках та їх реалізація, а також використання програм при виробництві.

Однак, суд вважає такі доводи позивача неаргументовами та такими, що не підкріплені жодними доказами, враховуючі, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 При цьому, суд враховує, що згідно з визначенням, наведеним у Законі України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних»від 23.03.2000 № 1587-III комп'ютерна програма –це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному чи об'єктному кодах).

Як зазначалося судом вище, позивачем встановлено термін експлуатації нематеріального активу 01.07.2009 - 01.08.2009, однак з моменту придбання до закінчення строку експлуатації позивачем не використовувалися придбані програмні комплекси.

Про вказане свідчить, те що позивачем не представлено будь-яких доказів, які доводять, що позивач здійснював пошук потенційних клієнтів на придбання програмних комплексів (договір комісії, реклама, агентська угода тощо), які як він стверджує збирався тиражувати та продавати, не надано жодного доказу про введення програмних комплексів в експлуатацію на підприємстві.

Водночас, суд звертає увагу, що суб’єкт господарювання, який придбав нематеріальні активи для здійснення діяльності відповідно до Цивільного кодексу України набуває право власності з моменту його придбання на підставі операції з купівлі-продажу майна (товару), а володіння, користування та розпорядження таким майном (товаром) здійснює на власний розсуд і має  право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону.

В свою чергу, за змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Також, звертаючи увагу на помилковість міркувань позивача, суд вважає за необхідне  акцентувати, що не використання, в даному випадку, нематеріальних активів у провадженні господарської діяльності і при цьому нарахування на такий актив амортизаційних відрахувань, взагалі суперечить сутності амортизації, яка  являє собою поступове зменшення вартості активу у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, та враховуючі, що позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи, викладені позовній заяві, суд приходить до висновку, що нарахування амортизаційних відрахувань на право на програмні комплекси, перелічені вище, які не використовувалися у господарський діяльності платника є безпідставним, а отже нарахування податковим органом  податкового зобов'язання податку на прибуток, в даному випадку, суд вважає правомірним.

Як наслідок, що стосується порушення підпункту 7.4.5, підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено податковий  кредит з податку на додану вартість на загальну суму 33 130 000. грн., в тому числі за грудень 2008  року на суму 33 130 000 грн. ( у зв'язку із придбанням прав на програмні комплекси придбані у ЗАТ "МедіаМир" («Інструментарій встановлення автоматизованих систем управління середнім і великим бізнесом»кількість 1, розмір винагороди за передачу прав на твір 81 400 000,00 грн. та 20% ПДВ 16 280 000,00 грн.) та у ТОВ "Українська фінансово-промислова компанія" («Програмний комплекс по резервному копіюванню даних на підприємстві автовиробника», кількістю 1, розмір винагороди за передачу прав на твір 84 250 000,00 грн. та 20% ПДВ 16 850 000,00 грн..)  у   суд зазначає, слідуюче.

Законом України “Про податок на додану вартість” 03.04.1997, № 168/97-ВР визначено коло платників податку на додану вартість, об’єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати  утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання  звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуючі, встановлені судом вище обставини про те, що ТОВ «КрАСЗ»не використовувало  програмні комплекси у власні господарській діяльності, то право на податковий кредит у нього не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права –придбання, в даному випадку, нематеріальних активів, з метою їх використання у господарській діяльності.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд, згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Узагальнюючи викладене вище та враховуючи недоведеність позиції позивача, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення: №0000192301/1/1205 від 22.04.2010  яким ТОВ “КрАСЗ” нараховано податкове зобов’язання за платежем “податок на прибуток приватних підприємств” в частині нарахування в розмірі  41 008 630 грн. та штрафних санкцій в розмірі 40 759 254 грн.  та №0000202301/1/1206, яким ТОВ “КрАСЗ” нараховано податкове зобов’язання за платежем “податок на додану вартість” на загальну суму 49 695 000 грн. (в тому числі за основним платежем –33 130 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16 565 000 грн.) прийняті у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не вбачає підстав для їх скасування.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, а тому адміністративний позов  не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись  статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод"  до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням  її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 23 листопада 2010 року.

          Суддя                                                                                С.О. Удовіченко