Постанова

від 24.04.2025 по справі 297/3227/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/3227/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 квітня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.

з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 лютого 2024 року у складі судді Гал Л.Л., у справі за позовом керівника Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берегівської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року керівник Берегівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Берегівської міської ради Закарпатської області, звернувся із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 141 266,98 гривень.

Позов мотивований тим, що 07.06.2017 ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину набула право власності на будівельний комплекс площею 2765,7 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В подальшому, 03.08.2021, згідно акту приймання-передачі, ОСОБА_1 передала дану нерухомість у власність ТОВ «Вюсс-Велз», як внесок до статутного капіталу товариства. Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га, яка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 23.12.2020, що підтверджується інформацією із ДЗК та земельна ділянка належить на праві комунальної власності Берегівській міській раді.

Водночас, з часу набуття права власності на нерухоме майно до 03.08.2021 ОСОБА_1 здійснювала користування земельною ділянкоюз кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га без правовстановлюючих документів та не сплачувала оренду плату за користування такою до місцевого бюджету.

На лист Берегівської міської ради за № 03-07/447 від 12.07.2023 про необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, кадастровий номер 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га ОСОБА_1 жодним чином не відреагувала, договір оренди земельної ділянки з її власником не уклала.

Прокурор вказув на те, що відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Із змісту ст.ст. 120, 125, 126 ЗК України, ст. 377 ЦК України, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, за змістом вказаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

У той же час, ОСОБА_1 набувши право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , упродовж тривалого часу не оформляла правовідносини щодо користування земельною ділянкою площею 1,6537 га, на якій розташований належний їй об`єкт нерухомості.

Відповідно до положень ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. В силу ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

ОСОБА_1 не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для неї як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відтак, у період часу з 01.01.2021 до 03.08.2021 ОСОБА_1 фактично користувалася земельною ділянкою з кадастровим номером2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га за відсутності укладеного договору оренди, орендну плату за землю не сплачувала, у зв`язку з чим місцевий бюджет Берегівської міської ради недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

Окрім того, оскільки на земельній ділянці розміщене майно, що перебувало у власності ОСОБА_1 , міська рада позбавлена можливості вільно розпоряджатися вказаною земельною ділянкою з метою отримання доходу у вигляді орендної плати та наповнення місцевого бюджету.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, знаючи про необхідність укладення договору та сплати орендної плати, за рахунок позивача зберегла у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати, які повинна була сплатити за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га за період з 01.01.2021 року до 03.08.2021 року.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 лютого 2024 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Берегівської міської ради м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, 7, Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04053683, р/р UА588999980314070611000007419 ГУК у Закарпатській області/ Берегівська ТГ/24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі 141 266 (сто сорок одна тисяча двісті шістдесят шість) гривень 98 копійок.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову. Зокрема, апелянт вказує на те, що прокурор звертаючись з позовом повинен обґрунтовувати та довести бездіяльність компетентного органу. Суб`єктом права комунальної власності на землю є Берегівська міська рада Закарпатської області. При цьому в позові зазначено, що підставою для звернення з позовом є бездіяльність Берегівської міської ради Закарпатської області, якій було направлено лист №07.50-2466 вих - 23 від 29.05.2023, яким повідомлено про факт тривалого користування відповідачем земельної ділянки за відсутності договору оренди та 26.07.2023 скеровано повторний запит Берегівської міської ради Закарпатської області щодо надання інформації про вжиті заходи щодо нарахування ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за недоотриману орендну плату за користування земельною ділянкою. Виконавчим комітетом Берегівської міської ради Закарпатської області прийнято рішення, яким нараховано ОСОБА_1 збитки за безпідставно збережені кошти в розмірі 141266,98 грн. З відповіді №1653/03-17/1 від 26.06.2023 випливає, що Берегівська міська рада Закарпатської області (компетентний орган) не вбачала порушень інтересів держави, тому і не зверталася в суд з відповідним позовом у розумний строк. Вважає, що позивачем не надано належні та допустимі докази щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в спірний період, що є необхідною та виключною умовою при визначенні розміру орендної плати, а твердження позивача, викладені у поясненнях, що органи Держгеокадастру мають право будь-яким способом здійснювати розрахунки НГО та у формі будь-якого документу надавати нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, та ще і до дати формування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав, є необґрунтованими та такими, що прямо суперечать нормам чинного законодавства України.

У відзиві на апеляційну скаргу Берегівська окружна прокуратура просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Апелянт ОСОБА_1 та їїпредставник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представником ОСОБА_1 адвокатом Лишенко Н.С. подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з участю адвоката в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Окрім того, 12.12.2014 року адвокат Лишенко Н.С. подала суду аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи і таке судом було задоволено.

Прокурор Роман М.С. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанцій залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи убачається, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, відповідач ОСОБА_1 є власником комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.06.2017 року на майно, а саме 946/1000 частин комплексу за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 18, 24, Т.1).

03.08.2021 згідно акту приймання-передачі, ОСОБА_1 передала у власність ТОВ «Вюсс-Велз», як внесок до статутного капіталу 946/1000 комплексу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 25, Т.1).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вказане нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041, площею 1,6537 га, та яка належить на праві комунальної власності Берегівській міській раді (а.с. 21, Т.1).

26.07.2023 Берегівською окружною прокуратурою листом повідомлено Берегівську міську раду про те, що згідно витягу з Державного земельного кадастру встановлено, що земельна ділянка в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 була сформована та зареєстрована 23.12.2020. Відтак, окружна прокуратура просила надати копії підтверджуючих документів про вжиті міською радою заходи щодо нарахування ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за недоотриману орендну плату за користування земельною ділянкою, площею 1,6537 га, яка розташована в АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, починаючи з 01.01.2021 по 30.07.2021. Окрім того, просила направити розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати, нарахованих міською радою за використання ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки, починаючи з 01.01.2021 по 30.07.2021 (а.с.32, Т.1).

Згідно довідки про земельну ділянку, кадастровий номер 2110200000:01:047:0041, дата державної реєстрації земельної ділянки 23.12.2020, цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа 1,6537 га, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 06.09.2019 (а.с. 23, Т.1).

Рішенням Берегівської міської ради №166 від 26.07.2023 «Про затвердження розміру безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності з порушення вимог чинного законодавства» було вирішено затвердити протокол №16 від 07.07.2023, №17 від 21.07.2023 засідання комісій з визначення та відшкодування безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності без належного оформлення правовстановлюючих документів та акти визначення збитків власнику землі (а.с. 34, 35, Т.1).

12.07.2023 ОСОБА_1 була запрошена для участі в засіданні комісії з визначення та відшкодування збитків власника землі на 21.07.2023 року, та відповідне повідомлення надіслано їй 13.07.2023 року (а.с. 36,37, Т.1).

Відповідно до довідки про встановлення факту неправомірного використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Берегівської міської ради територіальної громади з порушенням вимог законодавства України сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:01:047:0041 без правовстановлюючих документів з 01.01.2021 по 03.08.2021 становить 141 266,98 гривень, виходячи з нормативно грошової оцінки 4 798 366,47 грн.. (а.с. 35, Т.1).

07.08.2023 Берегівською міською радою Закарпатської області повідомлено листом Берегівську окружну прокуратуру про те, що міська рада з позовом до ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою до суду не зверталася (а.с.33, Т.1).

Згідно наданої довідки Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 11.09.2023 відділ № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на запит Берегівської окружної прокуратури №07.50-101-5085 вих-23 від 06.09.2023 надав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 станом на 01.01.2022. Окрім того, слідує, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 станом на 01.01.2021 не формувався. Додатково повідомили, що середня базова вартість одного метра квадратного земель м. Берегове становить 164,50 гривень. Значення зонального коефіцієнта Км2 1,08; сукупний коефіцієнт КмЗ - 0,8965; коефіцієнт Кф - 1,2; коефіцієнт індексації 1,519 (2015 рік -1,433, 2016 рік 1,06; 2017 рік - 1; 2018 рік - 1; 2019 рік - 1; 2020 рік - 1). Таким чином вартість одного метра квадратного зазначеної ділянки становить 290,32 гривень (а.с. 38, Т.1).

Відповідно до уточненої довідки від 23.11.2023, середня базова вартість одного метра квадратного земель м. Берегове становить 164,50 гривень. Значення зонального коефіцієнта Км2 1,08; сукупний коефіцієнт КмЗ - 0,8965; коефіцієнт Кф - 1,2; коефіцієнт індексації 1,519 (2015 рік -1,433, 2016 рік 1,06; 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0). Таким чином вартість одного метра квадратного зазначеної ділянки за 2021 рік (станом на 01.01.2021) склала 290,32 гривень (а.с. 92, Т.1).

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За умовами частини 2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до частин 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 і ст.125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, далі - ПК України; тут і надалі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі ст.ст. 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Так, Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 у період з 01.01.2021 по 03.08.2021 була власником комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.06.2017 на майно, а саме 946/1000 частин комплексу за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначений комплекс будівель розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041, яка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 23.12.2020, що підтверджується інформацією із ДЗК.

У свою чергу, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою у спірний період, зокрема укладення договорів оренди з Берегівською міською радою та державної реєстрації такого права.

Нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач у період з 01.01.2021 по 03.08.2021 користувалася спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень ч.1 ст.1212 ЦК України зобов`язана повернути грошові кошти, які повинна була сплатити за користування вказаною земельною ділянкою.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не надано належні та допустимі докази щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в спірний період, що є необхідною та виключною умовою при визначенні розміру орендної плати, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами пп. 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою.

За змістом статті 12 Закону України «Про оцінку земель» нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання. Нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 дійшла наступних правових висновків: «Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що довідка Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 23.11.2023 року №10-7-0.36,4-396/1/227/23 щодо надання розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:047:0041 площею 1,6537 га, відповідно до якої середня базова вартість одного метра квадратного земель населеного пункту м. Берегове 164,50 грн., значення зонального коефіцієнта Км2-1,08; сукупний коефіцієнт Км3 - 0,8965; коефіцієнт КФ-1,2; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки - 1,519 (2015 рік -1.433; 2016 рік - 1,06; 2017 рік - 1; 2018 рік - 1; 2019 рік -1; 2020 рік - 1) та, з урахуванням наведених числових показників, нормативна грошова оцінка одного метра квадратного зазначеної земельної ділянки за 2021 рік (станом на 01.01.2021) склала 290,32 грн., є належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відтак доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем належних та допустимих доказів щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в спірний період є безпідставними.

Щодо доводів апелянта про можливість представництва прокурором інтересів держави у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Судом встановлено, що повідомленням від 11.08.2023 №0750-101-816-23 Берегівська окружна прокуратура повідомила Берегівську міську раду про намір звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Берегівської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у розмірі 141266,98 грн. Зазначала, що підставою для представництва було те, що на підставі свідоцтва про спадщину від 07.06.2017 ОСОБА_1 належав на праві приватної власності будівельний комплекс площею 2765,7 кв. м. в АДРЕСА_1 , який розміщений на земельній ділянці площею 1,6537 га. за кадастровим номером 2110200000:01:047:0041, починаючи з 07.06.2017 по 03.08.2021. Однак, згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка в зазначений вище період перебувала в комунальній власності, договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та Берегівською міською радою не укладався. У листі вказано, що Берегівська міська рада обмежилась прийняттям рішення, яким нараховано збитки, однак дана сума не стягнута, а отже наявні підстави для представництва прокуратурою інтересів держави.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що керівник Берегівської окружної прокуратури дотримав вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо здійснення представництва в суді законних інтересів держави, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави в особі Берегівської міської ради Закарпатської області та необхідність їх захисту, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині не заслуговують на увагу.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 05 травня 2025 року .

Головуючий:

Судді: