Рішення від 12.05.2025 по справі 640/13128/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/13128/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) (далі відповідач), в якому після уточнення позивач просить суд:

-визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у виплаті ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України розглянути повторно питання щодо видачі наказу на виплату збільшену додаткову грошову винагороду ОСОБА_1 , передбачену пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням висновків та оцінок викладених у рішенні окружного адміністративного суду.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він (на час подання позову до суду) перебував на військовій службі та обіймав посаду командира 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (накази ГК ЗС України від 13.03.2022 № 84, від 30.03.2022 № 101, від 01.04.2022 № 102, від 30.04.2022 № 125, від 02.06.2022 № 157, від 01.07.2022 № 184, від 01.08.2022 № 212) визначено районом ведення воєнних бойових дій з 24.02.2022, в тому числі по час пред`явлення позову до суду.

3 24.02.2022 сили і засоби Національної гвардії України передані в оперативне підпорядкування (оперативний контроль) відповідним командувачам угруповань (об`єднаних угрупувань) військ (сил) Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) була приведена в бойову готовність 24.02.2022 та її особовий склад переведений на казармене положення відповідно до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 про приведення НОМЕР_2 бригади в бойову готовність.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) здійснювала заходи щодо комплектування підрозділу, який передбачений штатами воєнного часу НОМЕР_3 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення) АДРЕСА_2 км НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_5 НГУ).

Позивач відповідно до своїх службових обов`язків, зокрема, зобов`язаний: підтримувати особовий склад взводу, озброєння і техніку в постійній бойовій готовності.

Позивач за період з 24.02.2022 по 02.04.2022 не притягався до дисциплінарної відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх функціональних обов`язків, вимог командирів (начальників). Його підлеглі військовослужбовці за період з 24.02.2022 по 02.04.2022 до дисциплінарної відповідальності також не притягалися.

Позивач за усним наказом ОСОБА_2 - командира 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) з 28.02.2022 по 16.03.2022 очолював та особисто контролював робочі команди, які відправлялись від 6 стрілецької роти 2 стрілецької роти для забезпечення життєдіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме - проведення розвантажувально-завантажувальних робіт, відвантаження продуктів харчування, речового майна, яке було призначене для забезпечення військовослужбовців призваних за мобілізацією, забезпечення життєдіяльності військової частини НОМЕР_1 , її постійної бойової готовності.

З 16.03.2022 по 07.04.2022 позивач виконував усний наказ полковника ОСОБА_3 щодо всебічного забезпечення та підготовки військовослужбовців призваних за мобілізацією для НОМЕР_3 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення) АДРЕСА_2 км НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_5 НГУ).

15.07.2022 позивач звернувся із рапортом за підпорядкованістю до командування військової частини НОМЕР_1 з проханням порушити питання перед вищим командуванням про видачу наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виплату ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення - додаткової грошової винагороди передбаченої пунктом 1 Постанови 168 за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Відповіддю від 21.07.2022 № 1/66/8/3-1176 відповідач відмовив позивачу у такій виплаті, посилаючись на те, що в період дії воєнного стану ОСОБА_1 не брав безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах у період здійснення зазначених заходів; не залучався у дні виконання бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення, про що свідчить відсутність записів у журналі бойових дій 6 стрілецької роти, батальйону, частини, книги служби командира 6 стрілецької роти про залучення позивача особисто або в складі підрозділу для виконання таких заходів.

Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання відповідно до статті 262 КАС України після спливу строків для подання заяв по суті та доказів.

Відповідач, будучи на момент відкриття провадження у справі у статуті третьої особи, яка не заявляє вимог на стороні відповідача, надав письмові пояснення, в яких зазначив наступне.

У період дії воєнного стану позивач не приймав безпосередньої участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в районах у період здійснення зазначених заходів. Також, не залучалися у дні виконання бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення.

Посилання позивача на те, що він з 28.02.2022 по 16.03.2022 очолював та особисто контролював робочі команди, які відправлялись від 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону для забезпечення життєдіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме: проведення розвантажувально-завантажувальних робіт, відвантаження продуктів харчування, речового майна, яке було призначене для забезпечення військовослужбовців призваних за мобілізацією, забезпечення життєдіяльності військової частини НОМЕР_1 , її постійної бойової готовності, не може бути тотожним та враховуватись, як безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Дане посилання позивача є повністю необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству України та нормативно-правовим актам.

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 справа прийнята до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано від третьої особи докази по справі, запропоновано сторонам надати письмові пояснення.

Ухвалою суду від 12.03.2025 залучено до участі у справі №640/13128/22 військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) в якості співвідповідача, запропоновано співвідповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" відзив на позовну заяву (відзив), витребувано від співвідповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 02.05.2025 витребувано від відповідачів докази по справі.

Ухвалою суду від 12.05.2025 виключено зі складу учасників справи відповідача ОСОБА_3 , який на момент пред`явлення позову обіймав посаду командира військової частини НОМЕР_1 .

Залишено єдиним відповідачем по справі військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Прийнято від ОСОБА_1 уточнення позовних вимог, пред`явлених лише до військової частини НОМЕР_1 .

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України надала суду письмові пояснення, в яких зазначила наступне.

На період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень (із розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заході та лише за дні виконання бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України в бойових діях або заходах є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про військовослужбовців у бойових діях або заходах;

рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойового або спеціального завдань). До рапорту долучаються списки особового складу (у тому числі з доданих або оперативно- підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів, військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

Крім цього можуть використовуватись такі документи:

витяг з наказу (бойового розпорядження) командувача Національної гвардії України, штабу оперативного (оперативно-тактичного) угрупування в смузі відповідальності, начальника територіального управління, у якому зазначаються місця, час та поіменно особовий склад, який залучається до складу групи розмінування (знищення);

акт (витяг з формуляру загороджень) виконаних робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях;

інші документи, які можуть підтверджувати безпосередню участь в бойових діях або заходах.

Відповідач звернути увагу на те, що у період дії воєнного стану позивач не приймав безпосередньої участь у бойових діях та у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в районах у період здійснення зазначених заходів. Також, не залучався до виконання бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення.

Посилання позивача на те, що він з 28.02.2022 по 16.03.2022 очолював та особисто контролював робочі команди, які відправлялись від 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону для забезпечення життєдіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме проведення розвантажувально-завантажувальних робіт, відвантаження продуктів харчування, речового майна, яке було призначене для забезпечення військовослужбовців призваних за мобілізацією, забезпечення життєдіяльності військової частини НОМЕР_1 , її постійної бойової готовності не може бути тотожним та враховуватись, як безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Також посилання позивача, що він займався прийомом, підготовкою та укомплектуванням мобілізаційного ресурсу за штатами воєнного часу для військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України, є хибним, не відповідає дійсності та не може бути тотожним та враховуватись, як безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскільки у військовій частині наявний окремий структурний підрозділ (служба з мобілізаційної підготовки та мобілізації), на яку безпосередньо покладено обов`язки щодо здійснення заходів з прийому, підготовкою та укомплектування особовим складом за штатами воєнного часу, який прибуває по мобілізаційним розпорядженням з РТЦК та СП для військової частини НОМЕР_1 НГУ, так і для інших військових частин НГУ, включаючи і військову частину НОМЕР_5 НГУ. Іншими службами за напрямком діяльності (речова, продовольча, озброєння та інші) проводять забезпечення признаний особовий склад необхідними матеріальними цінностями для виконання завдань за призначенням.

В подальшому відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2022 №22 по особовому складу старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено командиром стрілецької роти (з охорони об`єктів №223/2, 224) військової частини НОМЕР_5 НГУ.

На виконання вказаного наказу ОСОБА_1 07.04.2022 разом з особовим складом, який був призваним для військової частини НОМЕР_5 НГУ, зобов`язаний був вибути до нового місця проходження служби (військова частина НОМЕР_5 НГУ АДРЕСА_3 ), але останній у визначений час не прибув, у зв`язку з чим було повідомлено ТУ ДБР, розташованого у місті Києві.

По даному факту було внесено відомості до ЄРДР №62022100130000149 від 09.04.2022 за ст. 408 КК України. Наказ про переміщення ОСОБА_1 до нового місця служби було відмінено у зв`язку з не реалізацією та не вибуттям до нового місця служби. В подальшому дане кримінальне провадження було закрите.

На підставі викладеного, дані посилання позивача є повністю необґрунтованими та такими, що суперечить чинному законодавству України та нормативно-правовим актам.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Абзац другий статті 17 Конституції України визначає, що забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування його державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" від 13 березня 2014 року № 876-VII (далі - Закон № 876-VII) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Також частиною другою статті 1 Закону № 876-VII визначено, що Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Статтею 21 Закону № 876-VII України передбачено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року за № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ; тут - в редакції, викладеній згідно із Законом України від 16 липня 2021 року № 1702-ІХ) бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» і № 69 «Про загальну мобілізацію» та Постанови № 168 29.03.2022 командувач Національної гвардії України Наказом №89 затвердив: Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України; Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Частиною першою статті 7 Закону № 876-VII передбачено, що безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.

Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України - це діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Національної гвардії України, її технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ її застосування, а також управління нею під час виконання службово-бойових завдань.

Відповідно до пункту 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 «Питання головного органу військового управління Національної гвардії України» командувач Національної гвардії України у межах повноважень видає накази, директиви, розпорядження та доручення, організовує і контролює їх виконання.

З аналізу положення пункту 2-1 Постанови № 168 у зіставленні з Наказом № 89 через призму того, чи правомірним є застосування відповідачем положень Інструкції № 89 та Порядку № 89 для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн) висновується, що це застосування має як юридичне підґрунтя, так і раціональне пояснення.

Командувач Національної гвардії України відповідальний за очолюване ним військове формування і Наказ № 89, який він видав в умовах дії воєнного стану на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 і № 69 та Постанови № 168, має правну основу.

Приписи пункту 1 Постанови № 168 пов`язують виплату військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 щодо умов для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав.

Для належного виконання пункту 1 Постанови № 168 і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям з урахуванням їхньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, командувач Національної гвардії України своїм наказом затвердив не тільки Інструкцію № 89, але також Порядок № 89, у якому, серед іншого, написано, що треба розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі також - бойові дії або заходи).

Отже, командувач Національної гвардії України, який здійснює безпосереднє військове керівництво Національною гвардією України, організовує виконання покладених на неї завдань і функцій, затверджує кошториси, плани використання бюджетних коштів, штатні розписи територіальних управлінь Національної гвардії України, з`єднань, військових частин (підрозділів), своїм Наказом № 89 затвердив акти, якими мало б керуватися командування військових частин для належного підтвердження участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях і заходах, за що цим військовослужбовцям належить виплатити додаткову винагороду, що ніяким чином не звужує прав військовослужбовців на її отримання.

Враховуючи, що Національна гвардія України є військовим формуванням і виконує свої завдання в умовах дії воєнного стану, у суду відсутні підстави не враховувати обов`язковість дотримання відповідачем вимог Наказу № 89 і затверджених ним актів, які націлені, насамперед, на те, щоб розкрити/роз`яснити зміст положень пункту 1 Постанови № 168, з уваги на основні функції Національної гвардії України, і організувати порядок їх виконання/реалізації, оскільки йдеться про військовослужбовців та публічні кошти.

У цій справі відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, покликався на Інструкцію № 89 і Порядок № 89, тобто вказуючи на наведені нормативні акти, у яких розкрито значення бойових дій, зміст якого полягає у безпосередній участі у виконанні бойових завдань за які має виплачуватися додаткова винагорода у розмірі до 100000,00 грн відповідно до пункту 1 Постанови № 168, та які визначають, на підставі яких документів щодо військовослужбовця видається наказ про виплату цієї винагороди (пункт 4 Інструкції № 89).

Суд звертає увагу, що Наказ № 89 виданий до того, як була ухвалена Постанова № 793, а редакція пункту 1 (абзац другий) Постанови № 168 (на дату видання Наказу № 89) передбачала, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Після того, як набрала чинність Постанова № 793, якою Постанова № 168 була доповнена пунктом 2-1, умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, відтак, мали бути визначені відповідним міністерством.

Однак, спірний період, який визначений позивачем у позові, стосується саме періоду, коли Постанова № 168 була в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350.

Зважаючи також на те, коли були затверджені наступні порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, судом встановлено, що протягом періоду, якого стосується спір у цій справі (з 24.02.2022 по 07.04.2022), Міністерство внутрішніх справ України не затвердило порядку, який би визначав умови виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

Крім того, Наказ № 89, до якого згодом вносилися також зміни, зокрема згідно з наказом командувача від 19 грудня 2022 року № 481 щодо впорядкування виплати додаткової винагороди, залишається чинний і щонайменше протягом спірного періоду регулював ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови № 168.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23 та від 22 січня 2025 року у справі № 520/16481/23.

Наведене свідчить, що протягом спірного періоду з 24.02.2022 по 07.04.2022 командування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України діяло правомірно, коли у своїй діяльності та в умовах дії воєнного стану дотримувалося затверджених Наказом № 89 вимог Інструкції і Порядку та діяло відповідним чином.

У контексті цього спору це означає, що відповідач мав пов`язувати виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн з виконанням військовослужбовцем завдань, які перелічені у пункті 1 Порядку № 89.

Як вже зазначав суд раніше, порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, відповідно до постанови №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" визначається Інструкцією з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженою наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 №89 (далі по тексту - Інструкція №89).

Відповідно до п.2 Інструкції №89 на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень (у розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.

Згідно з п.3 Інструкції №89 виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) (далі - командири) органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ (далі - військові частини), а командирам військових частин - на підставі наказів командирів вищого рівня.

Відповідно до п.4 Інструкції №89 підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються не пізніше 10 числа поточного місяця.

Підставою включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди є рапорт командира (начальника) підрозділу, що має містити інформацію про військове звання, прізвище ім`я та по-батькові, кількість днів та дати участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця та підстави залучення цих військовослужбовців до бойових дій або заходів із зазначенням реквізитів конкретних документів, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій підтверджується відповідно до Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 №89 (далі по тексту - Порядок №89).

Відповідно до п.1 Порядку №89 під терміном «безпосередня участь військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів» (далі бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України; бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями, із всебічного забезпечення військових частин (підрозділів) в районі ведення воєнних (бойових) дій; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів в разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т. ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (у т.ч. поза межами районів ведення бойових Дій); виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника; виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій; ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т. ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях.

Згідно з п.2 Порядку №89 для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах використовуються такі документи: журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах. Рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань). До рапорту долучаються списки особового складу (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів, військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

Згідно з п.3 Порядку №89 облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, здійснюється штабами військових частин.

Тобто, підставою для виплати підвищеної додаткової грошової винагороди є документально підтверджений факт здійснення безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за фактичний час виконання ними цих службових обов`язків.

Судом встановлено, що позивач в обґрунтування вимог для виплати підвищеної додаткової грошової винагороди зазначає про те, що у спірний період він приймав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, таких як:

-в період з 28.02.2022 по 16.03.2022 очолював та особисто контролював робочі команди, які відправлялись від 6 стрілецької роти 2 стрілецької роти для забезпечення життєдіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме проведення розвантажувально-завантажувальних робіт, відвантаження продуктів харчування, речового майна, яке було призначене для забезпечення військовослужбовців, призваних за мобілізацією, забезпечення життєдіяльності військової частини НОМЕР_1 , її постійної бойової готовності;

- в період з 16.03.2022 по 07.04.2022 виконував усний наказ полковника ОСОБА_3 щодо всебічного забезпечення та підготовки військовослужбовців призваних за мобілізацією для НОМЕР_3 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення) АДРЕСА_2 км НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_5 НГУ).

Для перевірки зазначених обставин, а також з`ясування наявності документально підтверджених фактів здійснення безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, суд витребував від відповідача відповідні докази.

На виконання ухвали суду про витребування доказів відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначив про те, що:

- ОСОБА_1 ніякі накази (розпорядження) займатися прийомом, підготовкою та укомплектуванням мобілізаційного ресурсу за штатами воєнного часу для військової частини НОМЕР_5 НГУ ( АДРЕСА_3 ) не видавалися;

- у військовій частині для проведення мобілізаційних заходів наявний окремий структурний підрозділ (служба з мобілізаційної підготовки та мобілізації) на яку безпосередньо покладено обов`язки щодо здійснення заходів з прийому, підготовкою та укомплектування особовим складом за штатами воєнного часу, який прибуває по мобілізаційним розпорядженням з РТЦК та СП для військової частини НОМЕР_1 НГУ, так і для інших військових частин НГУ, включаючи і військову частину НОМЕР_5 НГУ. Іншими службами за напрямком діяльності (речова, продовольча, озброєння та інші) проводять забезпечення признаний особовий склад необхідними матеріальними цінностями для виконання завдань за призначенням.

ОСОБА_1 , прийом, підготовку та укомплектування мобілізаційного ресурсу за штатами воєнного часу для Військової частини НОМЕР_5 НГ України на базі Військової частини НОМЕР_1 НГ України ( АДРЕСА_1 ) не здійснював;

- за спірний період жодних бойових розпоряджень (наказів) для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що стосується ОСОБА_1 , не видавались;

- в журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та підрозділу, в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , за спірний період будь-які відомості (записи), що стосується ОСОБА_1 , взагалі відсутні.

- у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України в цілому за час проходження військової служби позивача у військовій частині відсутні будь-які рапорти (донесення, доповіді) командира підрозділу про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які б підтверджували;

- на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за оспорюваний період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України в цілому за час проходження військової служби у військовій частині ОСОБА_1 в повному обсязі здійснено нарахування та виплату передбаченої винагороди у розмірі 30 000 грн (з розрахунку на місяць), із них: у березні 2022 нараховано за (лютий, березень) та виплачено 35 357,14 грн; у травні 2022 нараховано за (частину квітня) та виплачено 7 000 грн; у червні 2022 нараховано за (частину квітня, травень) та виплачено 53 000 грн.

При цьому, позивачем жодних письмових доказів, які б довели протилежне та підтвердили б обґрунтування своїх вимог, суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин першої-другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 частини другої статті 77 КАС України).

Отже, беручи до уваги той факт, що згідно з Порядком №89 підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовця у заходах є саме документальне підтвердження і такими документами є: журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах. Рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань), - а також той факт, що ані позивачем, ані відповідачем суду не надано вказаних вище документів, суд дійшов висновку про те, що безпосередня участь позивача у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не доведена, а тому немає підстав для нарахування та виплати йому підвищеної до 100000,00 грн додаткової грошової винагороди у відповідності до пункту 1 Постанови №168.

По вище викладеним мотивам, суд вважає неприйнятними як належні та допустимі докази безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, висновок незалежної оцінки дій військовослужбовця в адміністративній справі № 640/13128/22 ТОВ «ГЕРМЕС КОНСАЛТІНГ ГРУП» від 02.11.2022, заяву свідка ОСОБА_1 від 25.10.2022; Акт опитування адвокатом Фрейліха Є.В. від 25.10.2022, заявка на отримання зброї для підрозділу Чернігів 2 від 27.03.2022 та Рапорт від 02.04.2022 ОСОБА_1 .

З цих же підстав суд вважає недоцільним допит ОСОБА_1 у якості свідка в суді.

Відповідно до частин першої-другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина третя статті 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решті доводів сторін суд не надає оцінку, оскільки вони не впливають на висновки суду та результат розгляду справи.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат по справі у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.М. Басова