Постанова від 07.05.2025 по справі 722/1530/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Чернівці

справа № 722/1530/24

провадження 822/312/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

секретар Тодоряк Г.Д.,

учасники справи:

позивач Дністровська районна державна адміністрація (районна військова адміністрація),

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа Чернівецька обласна державна адміністрація (обласна військова адміністрація),

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 січня 2025 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Суський О.І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року Дністровська районна державна адміністрація (районна військова адміністрація) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Чернівецька обласна державна адміністрація (обласна військова адміністрація) про стягнення в порядку регресу майнової шкоди.

Позов мотивовано тим, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано розпорядження заступника Дністровської районної державної адміністрації №35-ОС від 20 грудня 2022 року, яким ОСОБА_2 звільнено з посади керівника апарату Дністровської районної адміністрації, поновлено її з 21 грудня 2022 року на посаді керівника апарату Дністровської районної адміністрації, стягнуто з Дністровської районної адміністрації на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 114533 гривень 76 коп. та стягнуто з Дністровської районної адміністрації на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

Станом на час подачі позову рішення є виконаним, Дністровською районною державною адміністрацією перераховані кошти у загальній сумі 148731 гривень 19 копійок.

Відповідач,на моментприйняття незаконногорозпорядження прозвільнення ОСОБА_2 ,.знаходилась утрудових відносинахз Дністровськоюрайонною державноюадміністрацією,а саме,перебувала напосаді заступникаголови Дністровськоїрайонної державноїадміністрації,на підставірозпорядження Дністровськоїрайонної державноїадміністрації від10березня 2021року №11-ОС«Про призначення ОСОБА_1 ».Неправомірні діївідповідача встановленіпостановою Сьомогоапеляційного адміністративногосуду від03травня 2023 року.

За таких обставин, на думку позивача, внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 було завдано матеріальну шкоду, яку слід стягнути в порядку регресу з відповідача.

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Дністровської районної державної адміністрації (районної військової адміністрації) матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 148731 гривень 19 копійок та вирішити питання про судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 січня 2025 року позов Дністровської районної державної адміністрації (районна військова адміністрація) до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача Чернівецька обласна державна адміністрація (обласна військова адміністрація) про стягнення в порядку регресу майнової шкоди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дністровської районної державної адміністрації (районної військової адміністрації) матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 148731 гривень 19 копійок.

Вирішено питанняпро судовівитрати.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 , будучи заступником голови Дністровської районної державної адміністрації, незаконно звільнила ОСОБА_2 , а тому на неї, як на службову особу, яка винна в незаконному звільненні працівника, покладається обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну установі, в розмірі 148731 гривень 19 копійок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі про відмову в задоволенні позову, не звернув увагу на те, що вона є державним службовцем, а отже до неї мають застосовуватись положення спеціального закону - Закону України «Про державну службу».

Також вказувала на те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що шкода, яка заподіяна внаслідок виплати виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року, заподіяна умисними діями саме, ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Дністровська районна державна адміністрація (районної військової адміністрації) та Чернівецька обласна державна адміністрація (обласна військова адміністрація) подали до суду відзиви на апеляційну скаргу. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилаються на те, що аргументи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до розпорядження Дністровської районної державної адміністрації від 10 березня 2021 року за №11-ОС було призначено ОСОБА_1 на посаду заступника голови районної державної адміністрації.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року, яка набрала законної сили задоволено позов ОСОБА_2 доДністровської районної державної адміністрації. Вказаним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано розпорядження заступникаДністровської районної державної адміністрації№35-00 від 20 грудня 2022 року, яким звільнено ОСОБА_2 з посади керівника апаратуДністровської районної державної адміністраціїз поновленням її на посаді керівника апаратуДністровської районної державної адміністраціїта стягнуто зДністровської районної державної адміністраціїна користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 114533 гривень 76 копійок (із відрахуванням обов`язкових платежів, передбачених чинним законодавством) та стягнуто зДністровської районної державної адміністраціїна користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

Відповідно до платіжних інструкцій,Дністровська районна державна адміністраціяздійснила виплати ОСОБА_2 , відповідно до постанови суду у справі №600/139/23-а:

- платіжна інструкція №152 від 16 червня 2023 року про сплату військового збору із середнього заробітку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу, згідно заяви від 13 червня 2023 року №П-21/3 на суму 1718 гривень 01 копійок;

- платіжна інструкція №153 від 16 червня 2023 року про сплату податку на доходи фізичних осіб із середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно заяви від 13 червня 2023 року №П-21/3 на суму 20616 гривень 08 копійок;

- платіжна інструкція №154 від 16 червня 2023 року про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 22,0% на середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, згідно заяви від 13 червня 2023 року №П-21/3 на суму 25197 гривень 43 копійок;

- платіжна інструкція №159 від 26 червня 2023 року про сплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно заяви від 13 червня 2023 року №П-21/3 на суму 39889 гривень 48 копійок;

- платіжна інструкція №164 від 26 червня 2023 року про сплату судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно заяви від 13 червня 2023 року №П-21/3 на суму 10000 гривень;

- платіжна інструкція №173 від 30 червня 2023 року про сплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно заяви від 13 червня 2023 року №П-21/3 на суму 52310 гривень 19 копійок.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Спірні правовідносини у справі, що переглядається виникли з приводу незаконного звільнення працівника Дністровської районної державної адміністрації, його подальшого поновлення на посаді та стосуються шкоди, яку поніс державний орган, внаслідок витрачання з бюджету коштів на виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та яку він в подальшому має на меті стягнути з винної у незаконному звільненні посадової особи, в порядку регресу.

Позивач, звертаючись із позовною заявою вважав, що до таких правовідносин повинні застосовуватись нормиКЗпП України, відповідно до яких обов`язок відшкодування шкоди, заподіяній установі, у зв`язку з оплатою звільненому працівнику часу вимушеного прогулу та середнього заробітку, покладається на службову особу, за наказом якої працівника звільнено з порушенням закону. При цьому, відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до частини четвертоїстатті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Згідно з пунктом 8 частини першоїстатті 134 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Устатті 237 КЗпП Українивизначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих судам у пункті 33постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакціїстатті 237 КЗпП України(з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, на підставі пункту 8 частини першоїстатті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Таким чином, службова особа, яка видала наказ (розпорядження) про звільнення працівника, який у подальшому визнано незаконними та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

Колегія суддів погоджуються з тим, що обставини, встановлені під час розгляду адміністративної справи № 600/139/23 є преюдиційними для справи, що переглядається.

Факт незаконного звільнення працівника встановлений судами й свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівників.

Проте, аналіз змісту судових рішень, прийнятих у справі № 600/139/23 свідчить, що під час розгляду цієї справи ОСОБА_1 не була її учасником, а також, що судами не встановлено, що в її діях був умисел на незаконне звільнення ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції вважає, що в разі, коли поновлено на посаді державного службовця, повинні застосовуватися норми спеціального законодавства, щодо відшкодування заподіяної органу шкоди в порядку регресу, а саме нормистатті 80 Закону України «Про державну службу».

Основним правовим питанням, яке постало перед судами у цій справі, є те, який правовий акт є пріоритетним у застосуванні щодо регулювання спірних правовідносин,КЗпП УкраїничиЗакону України «Про державну службу», і як наслідок, які строки звернення до суду, з огляду на положення частини другоїстатті 82 Закону України «Про державну службу», у справах такої категорії.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначенням правового статусу державного службовця регулюютьсяЗаконом України «Про державну службу»(стаття 3 Закону України «Про державну службу»).

За змістом частин першої, третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»правове регулювання державної служби здійснюєтьсяКонституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Законом України «Про державну службу»врегульовано також питання матеріальної відповідальності державних службовців, зокрема визначено основи матеріальної відповідальності державних службовців, обов`язок відшкодування шкоди та порядок її відшкодування, у тому числі в порядку регресу (статті 80-82 Закону України «Про державну службу»).

З аналізу зазначеного законодавства можна зробити висновок про те, що оскільки порядок відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої державними службовцями, закріплено у спеціальному нормативно-правовому акті -Законі України «Про державну службу», пріоритетним у застосуванні до спірних правовідносин є спеціальний нормативний акт.

Матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (частина першастатті 80 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 80 Закону України «Про державну службу»держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до: державного службовця, який заподіяв шкоду; посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

Згідно з положеннямистатті 6 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету.

Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.

Орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, звертається до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.

Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях зазначених осіб.

Після виконання рішень суду, відповідно до цьогоЗакону,за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, державний орган, до сфери управління якого належить державне підприємство, забезпечує проведення службового розслідування щодо службових осіб державного підприємства, дії яких призвели до збитків державного бюджету, якщо рішенням суду в діях зазначених осіб не встановлено складу кримінального правопорушення.

Подібні за змістом положення містяться в підпункті 2, 9, 10 пункту 9Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України.

Таким чином, згідно з положеннями спеціального закону стягнення з державного службовця (посадової особи) матеріальної шкоди за незаконне звільнення іншого працівника в порядку регресу можливо за умови умисного вчинення такого проступку. Згідно з вимогами закону, проведення службового розслідування є обов`язковим, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях посадової, службової особи державного органу, дії якої призвели до збитків державного бюджету. Отже, підтвердження умисної форми вини державного службовця має здійснюватися на підставі результатів службового розслідування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України(частина першастатті 81 ЦПК України).

Дослідивши зібрані по справі докази, надавши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умисел в діях відповідача, пов`язаних із звільненням працівника, яке в подальшому визнано незаконним, не встановлений у передбаченому законом порядку, зокрема, під час проведеного службового розслідування, котре є обов`язковим в таких випадках, однак позивачем проведено не було. Також відсутній обвинувальний вирок з цього питання, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Щодо посилання третьої особи про те, що до спірних відносин не застосовується Закон України «Про державну службу» то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 118 Конституції України голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням КМУ.

Згідно з частиною п`ятою статті 118 Конституції України голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і КМУ, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

За змістом пункту 31 частини першої статті 106 Конституції України Президент України здійснює повноваження, визначені Конституцією України.

Згідно з частиною другою статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначаються Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

За частинами першою і другою статті 8 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням КМУ на строк повноважень Президента України.

Згідно з частиною другою статті 120 Конституції України організація, повноваження і порядок діяльності КМУ, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Відповідно до ст.49 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" Посадові особи місцевих державних адміністрацій несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями голів місцевих державних адміністрацій, наказами керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевих державних адміністрацій при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава має право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевої державної адміністрації, яка заподіяла шкоду, у розмірах і порядку, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 80 Закону України «Про державну службу» матеріальна таморальна шкода,заподіяна фізичнимта юридичнимособам незаконнимирішеннями,діями чибездіяльністю державнихслужбовців підчас здійсненняними своїхповноважень,відшкодовується зарахунок держави. Держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до:

1) державного службовця, який заподіяв шкоду;

2) посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальністьтільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

Оскільки, порядок зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевої державної адміністрації визначений у Законі України «Про державну службу», то вказаних правовідносин також застосовується Закон України «Про державну службу».

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 9901/791/18.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.

За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 3633 гривні 84 копійки, що підтверджується квитанцією.

Отже, з Дністровської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3633 гривні 84 копійки в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 січня 2025 року скасувати.

У задоволенні позову Дністровської районної державної адміністрації (районна військова адміністрація) до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача Чернівецька обласна державна адміністрація (обласна військова адміністрація) про стягнення в порядку регресу майнової шкоди відмовити.

Стягнути з Дністровської районної державної адміністрації (районна військова адміністрація) на користь ОСОБА_1 3633 гривні 84 копійки в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту судового рішення 12 травня 2025 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н.Ю. Половінкіна