Ухвала

від 13.05.2025 по справі 923/1139/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

13 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 923/1139/17Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.05.2018 про визнання вимог кредитора та затвердження реєстру вимог кредиторів, прийняту суддею Сулімовською М.Б., м. Херсон, повний текст складено 17.05.2018,

у справі №923/1139/17

за заявою: Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

до: Приватного акціонерного товариства "Приват"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 р. Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області звернулося до Господарського суду Херсонської області з заявою про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Приват".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.02.2018 відкрито провадження у справі №923/1139/17 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Приват".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.05.2018 у справі №923/1139/17 (суддя Сулімовська М.Б.), зокрема, визнано вимоги кредиторів до Приватного акціонерного товариства "Приват" і затверджено реєстр вимог кредиторів, а саме: вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (19524 грн судового збору перша черга, 1019116,30 грн третя черга, 151762,43 грн шоста черга) та вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (3524 грн судового збору перша черга, 43366617,48 грн третя черга, 20055406,10 грн шоста черга); зобов`язано розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Приват" включити визнані господарським судом вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.05.2018 у справі №923/1139/17 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредиторських вимог до боржника Приватного акціонерне товариство "Приват" у розмірі нарахованої винагороди у сумі 43366617,47 грн та нарахованої пені у розмірі 20055406,10 грн відмовити у повному обсязі.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.05.2018 у справі №923/1139/17 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №923/1139/17 з суду першої інстанції, а також зобов`язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи.

Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до суду апеляційної інстанції, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів вбачає, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, її постановлено 16.05.2018, а повний текст останньої складено та підписано 17.05.2018.

Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.05.2018 у справі №923/1139/17 є 28.05.2018.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.05.2018 у справі №923/1139/17 скаржник звернувся з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, а саме: 22.04.2025.

Між тим апелянтом безпосередньо в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про поновлення вищенаведеного процесуального строку, яке мотивоване тим, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 не було залучено до участі у даній справі, у зв`язку з чим про існування ухвали Господарського суду Херсонської області від 16.05.2018 у справі №923/1139/17 він дізнався лише 14.04.2025 внаслідок укладення договору про надання правової допомоги від 10.04.2025 та, відповідно, отримання уповноваженим представником скаржника доступу до матеріалів електронної справи.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання особою клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання, з огляду на приписи процесуального закону, повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку заявником і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2021 до Господарського суду Херсонської області від ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Приват" в межах справи про банкрутство №923/1139/17 надійшов позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь Приватного акціонерного товариства "Приват" 65947319,27 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

До вищенаведеного позову ліквідатором Приватного акціонерного товариства "Приват" було додано опис вкладення у цінний лист від 30.09.2021 (т.VI а.с.212), який підтверджує надіслання ОСОБА_1 копії вказаної заяви з додатками за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за тією самою адресою, яка вказана апелянтом безпосередньо в апеляційній скарзі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 прийнято вищенаведену позовну заяву до розгляду в межах провадження у справі №923/1139/17 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Приват"; відкрито за нею провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Копія зазначеної ухвали була надіслана ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку за адресою: м. Херсон, вул. Гончарна, 81, між тим остання повернулася на адресу суду з проставленою на конверті позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6511914352041 (т.VIІ а.с.139).

В подальшому низка інших ухвал суду першої інстанції, якими вирішувалися процедурні питання, пов`язані з рухом справи, також надсилалися ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку за адресою: м. Херсон, вул. Гончарна, 81, проте поверталися до Господарського суду Одеської області суду з проставленими на конверті позначками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна стала правова позиція Верховного Суду викладена у низці постанов останнього, зокрема, від 24.01.2024 у справі №910/13145/22, від 22.03.2024 у справі №922/1648/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 06.06.2023 у справі №922/3604/21 тощо.

За таких обставин, суд першої інстанції, направляючи апелянту рекомендованими листами судову кореспонденцію у справі №923/1139/17 за належною поштовою адресою, яка вказана самим скаржником в апеляційній скарзі, вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про існування даної справи та розгляд питання про покладення на останнього субсидіарної відповідальності, передумовою для чого стало, у тому числі, визнання оскаржуваною ухвалою вимог кредиторів і затвердження їх реєстру, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копії всіх надісланих скаржникові ухвал місцевого господарського суду вважаються врученими ОСОБА_1 у дати проставлення на конверті відміток про відсутність адресата.

Колегія суддів також зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

За умовами частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В силу пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з пунктом 37 глави 2 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, з 05.10.2021, тобто з дати початку функціонування таких підсистем ЄСІТС як "Електронний кабінет" та "Електронний Суд", зазнав змін існувавший до цього порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, передбачений, зокрема, підпунктами 17.1, 17.5, 17.14 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у тому числі порядок вручення судових рішень. Відтак з 05.10.2021 вручення судом судових рішень особам, які зареєстрували Електронний кабінет, здійснюється в електронній формі шляхом надсилання судових рішень до електронного кабінету таких осіб.

У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.

Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі №910/15120/20.

Господарський процесуальний кодекс України не покладає на суд обов`язку направляти учаснику справи копію судового рішення у паперовій формі, у випадку, якщо особа зареєструвала свій Електронний кабінет, має доступ до функціонуючих підсистем та документів у межах відповідної справи.

Як вбачається з довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яка сформована за допомогою Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ухвала Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 у справі №923/1139/17 була надіслана скаржнику до його електронного кабінету та доставлена останньому 18.09.2024 о 15:41.

Всі подальші ухвали Господарського суду Одеської області, якими вирішувалися процедурні питання, пов`язані з рухом справи, а також заява ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Приват" про збільшення позовних вимог також були доставлені до електронного кабінету ОСОБА_1 , про що свідчать відомості Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та відповідні довідки.

У пункті 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №35118173 від 13.05.2025 станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 обіймав посаду директора Приватного акціонерного товариства "Приват".

Обов`язок керівника юридичної особи-боржника знати та дотримуватися законодавства при здійсненні господарської діяльності встановлює безальтернативну презумпцію обізнаності керівника про поточний стан справ щодо юридичної особи, яку він очолює. У такому разі обставину про обізнаність директора про стан справ, як інтелектуальну сторону його управлінської діяльності, немає необхідності доказувати.

Отже, апеляційним господарський судом не приймаються до уваги твердження апелянта про те, що він не знав про існування справи №923/1139/17 та отримав можливість ознайомитися з оскаржуваною ухвалою лише 14.04.2025 після отримання його повноважним представником доступу до матеріалів електронної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що несвоєчасне оскарження ОСОБА_1 ухвали Господарського суду Херсонської області від 16.05.2018 у справі №923/1139/17, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який, обіймаючи посаду керівника юридичної особи-боржника та будучи належним чином повідомленим про існування даної справи, не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є поважними для поновлення процесуального строку на оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 16.05.2018 у справі №923/1139/17, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку.

Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.

Встановивши недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 (неповажність зазначених причин пропуску строку на апеляційне оскарження), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 16.05.2018 у справі №923/1139/17 з наданням доказів, що їх підтверджують.

Керуючись статтями 174, 232-235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.05.2018 у справі №923/1139/17 залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити скаржнику, що у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук