Постанова

від 14.05.2025 по справі 910/6709/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2025 р. Справа№ 910/6709/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Тищенко О.В.

Хрипуна О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 (повний текст складено і підписано 11.02.2025)

у справі № 910/6709/24 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм»

до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України»

про стягнення 114 086,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 106 389,72 грн. за поставлену за договором про постачання електричної енергії споживачу №3101/36 від 31.01.2023, але не у повному обсязі оплачу електричну енергію, а також нарахованих за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку, пені в сумі 5 326,77 грн., 3% річних у сумі 1 093,05 грн. та інфляційних втрат в сумі 1276,68 грн.

В суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Водночас 24.06.2024 до суду першої інстанції через систему «Електронний суд від позивача надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди та текст мирової угоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» про затвердження мирової угоди у справі №910/6709/24 від 24.06.2024 та мирову угоду повернуто заявнику без розгляду, з посиланням на те, що до заяви на додано доказів того, що т.в.о. директора відповідача Демченко Віолетта є керівником відповідача чи відповідною уповноваженою особою, яка наділена правом від імені товариства вчиняти будь-які дії стосовно укладання та підписання мирових угод .

При цьому, судом першої інстанції було зазначено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань тимчасово виконуючий обов`язки директора відповідача є Іщейкін Костянтин Єгорович, а уповноважений вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо представник - Луговський Сергій Павлович.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/6709/24 позов задоволено повністю.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем у повному обсязі свого обов`язку по оплаті поставленої позивачем за договором про постачання електричної енергії споживачу №3101/36 від 31.01.2023 електричної енергії у визначеній позивачем сумі, з огляду на що позивач має право на стягнення як вартості такої електричної енергії, та і нарахованих за несвоєчасне виконання обов`язку по її сплаті 3 % річних та інфляційних втрат у визначених позивачем розмірах.

При цьому суд першої інстанції врахував, що відповідачем не надано жодних заперечень щодо викладених у позові тверджень.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/6709/24 та затвердити мирову угоду від 18.06.2024 між позивачем та відповідачем про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 3101/36 від 31.01.2023.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- при вирішенні питання щодо повернення без розгляду заяви про затвердження мирової угоди судом першої інстанції було проігноровано волевиявлення сторін спору щодо врегулювання предмету спору шляхом підписання мирової угоди;

- при цьому, станом на 24.06.2024 (дата укладення мирової угоди) відповідач фізично не маг надати суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка підтверджує повноваження Демченко Віолетти, тому що вказана виписка була сформована в автоматичному режимі лише 03.07.2024 о 12:04 год. за номером 293803416846.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 справа № 910/6709/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 апеляційну скаргу Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/6709/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України; надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження; надання доказів сплати (доплати) судового збору в сумі 270,00 грн. у встановленому порядку.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 31.03.2025 подав клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, в переліку додатків до якого зазначено, зокрема: докази сплати (доплати) судового збору в сумі 270,00 грн.., копія рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 по справі № 910/6709/24 з відміткою (вхід. №188 від 03.03.2025)

Відповідно до акту Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 № 910/6709/24/09.1-26/65/25 під час розкриття конверта (0103300289383) клопотання від 27.03.2025 №01/301 про поновлення строків на апеляційне оскарження по справі № 910/6709/24, яке надійшло від представника Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної Академії медичних наук України» М.М.Ягича, не виявилося вказаних у додатку документів, а саме: доказів сплати (доплати) судового збору в сумі 270,00 грн.; копії рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 по справі №910/6709/24 з відміткою (вхід.№188 від 03.03.2025).

31.03.2025 скаржником подано клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, в додатках до якого міститься платіжна інструкція № 267 від 26.03.2025 про сплату (доплату) 270,00 грн.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*100=302 800,00 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 Державній установі «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної Академії медичних наук України» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 по справі № 910/6709/24, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 по справі № 910/6709/24 до закінчення апеляційного розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної Академії медичних наук України» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 по справі № 910/6709/24, постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, матеріли справи витребувано з Господарського суду міста Києва.

14.04.2025 матеріали цієї справи надійшли до суду.

Станом на 14.05.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Позивач є юридичною особою, яке створено у відповідності до чинного законодавства України з метою отримання прибутку, одним із видів діяльності є торгівля електроенергією (КВЕД 35.14) та здійснює господарську діяльність у відповідності до Статуту та на підставі Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої 13.10.2021 Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1753.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 1.2.15 ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

31.01.2023 позивач (постачальник) та відповідач (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № 3101/36 (далі Договір), в п. 2.1 якого погодили, що за цим Договором постачальник продає електричну енергію, в кількості 243 000 кВт*год споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії, в т. ч. вартість послуг оператора системи передачі електричної енергії, а також здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору постачання електричної енергії споживачу здійснюється: з моменту підписання та по 31.12.2023.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна електричної енергії, що постачається постачальником за цим Договором, становить 5,02923844 грн за 1 кВт*год з ПДВ, складові частини ціни зазначаються в додатку 2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору.

Вартість фактично спожитої споживачем у розрахунковому періоді електричної енергії розраховується в порядку, встановленому Додатком 2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору.

В силу п. 5.4 Договору сторони дійшли згоди, що ціна електричної енергії зазначається постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором.

Приписами пункту 5.6 Договору сторони визначили, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору (п. 5.7 Договору).

Згідно з п. 5.8 Договору приймання наданих послуг оформляється сторонами шляхом складання Акта приймання-передачі наданих послуг, що підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Складання Акта приймання-передачі наданих послуг покладається на постачальника, а його підписання споживачем є доказом належного виконання умов Договору та відсутності претензій з його боку до постачальника.

Відповідно до п. 5.9 Договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем у строки та в порядку, що визначені в Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору.

Згідно з п. 5.10 Договору сторони дійшли згоди, у разі неповернення замовником підписаного Акту приймання-передачі електричної енергії і ненадання мотивованої відмови від його підписання після закінчення 5 (п`яти) робочих днів з дня його отримання, обсяг поставленої споживачу електричної енергії вважається узгодженим споживачем у повному обсязі без зауважень.

Окрім того, п.п.1 п. 6.2 Договору визначено, що обов`язком відповідача є забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії за умовами укладеного Договору.

За умовами п.п.1 п. 7.1 Договору позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

У пункті 13.1 Договору сторони дійшли згоди, що цей Договір набирає чинність з моменту підписання та діє до 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

Сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 08.03.2023, № 2 від 23.03.2023, № 3 від 05.07.2023, № 4 від 08.08.2023, якими сторонами змінювалась ціна електричної енергії за 1 кВт*год та вартість Договору. Так згідно з останньою додатковою угодою № 4 ціна електричної енергії за 1 кВт*год становить 6,21 грн.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу електричну енергію:

- у січні 2023 року на загальну суму 105 018,40 грн. з ПДВ;

- у лютому 2023 року на загальну суму 94 275,60 грн. з ПДВ;

- у березні 2023 року на загальну суму 92 654,14 грн. з ПДВ;

- у квітні 2023 року на загальну суму 102 271,25 грн. з ПДВ;

- у травні 2023 року на загальну суму 84 921,48 грн. з ПДВ;

- у червні 2023 року на загальну суму 62 526,17 грн. з ПДВ;

- у липні 2023 року на загальну суму 80 065,52 грн. з ПДВ;

- у серпні 2023 року на загальну суму 92 286,82 грн. з ПДВ;

- у вересні 2023 року на загальну суму 71 911,80 грн. з ПДВ;

- у жовтні 2023 року на загальну суму 121 126,06 грн. з ПДВ;

- у листопаді 2023 року на загальну суму 124 373,88 грн. з ПДВ;

- у грудні 2023 року на загальну суму 169 793,82 грн. з ПДВ;

А всього було поставлено електричної енергії на загальну суму 1 201 224,94 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними без зауважень актами приймання-передачі електричної енергії, копії яких долучені до справи.

Позивач зазначає, що відповідачем було частково здійснено оплату за надану електричну енергію загалом на суму 1 094 835,22 грн., що підтверджується платіжними інструкціями (копії надані з позовом), у зв`язку із чим заборгованість відповідача складає 106 389,72 грн.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 106 389,72 грн., пеню в сумі 5 326,77 грн., 3% річних у сумі 1 093,05 грн. та інфляційні втрати в сумі 1276,68 грн.

В суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Колегія суддів зазначає про те, що заперечень проти встановлених вище обставин, зокрема і щодо наявності у відповідача заборгованості за поставлену позивачем електричну енергію у визначеній позивачем сумі, не містить і апеляційна скарга.

Так, у апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що при вирішенні питання щодо повернення без розгляду заяви про затвердження мирової угоди судом першої інстанції було проігноровано волевиявлення сторін спору щодо врегулювання предмету спору шляхом підписання мирової угоди.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.06.2024 до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» від позивача надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди та текст мирової угоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» про затвердження мирової угоди у справі №910/6709/24 від 24.06.2024 та мирову угоду повернуто заявнику без розгляду, з посиланням на те, що до заяви на додано доказів того, що т.в.о. директора відповідача Демченко Віолетта є керівником відповідача чи відповідною уповноваженою особою, яка наділена правом від імені товариства вчиняти будь-які дії стосовно укладання та підписання мирових угод .

У частині 1 ст. 255 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, до яких віднесено ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6).

Отже, за правилами ГПК України ухвала Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 може бути оскаржена окремо від рішення суду. Слід зауважити на тому, що при оскарженні такої ухвали має бути дотриманий визначений ГПК України порядок, зокрема, але не виключно, дотримано строки подання апеляційної скарги, сплачено судовий збір.

Водночас у поданій скарзі апелянт не просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2024, а відтак, враховуючи, що згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а за приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у цій справі не має процесуальної можливості перевірити законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у цій справі.

При цьому, з огляду на викладене вище, а також враховуючи надані апеляційному суду процесуальним законодавством повноваження, у суду апеляційної інстанції відсутня можливість затвердити мирову угоду від 18.06.2024 між позивачем та відповідачем про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 3101/36 від 31.01.2023, так як вказана угода була подана на затвердження до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що матеріалами справи підтверджено, що суд першої інстанції після постановлення ухвали від 01.07.2024, якою спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» про затвердження мирової угоди у справі №910/6709/24 від 24.06.2024 та мирову угоду повернуто заявнику без розгляду, надав сторонам достатньо часу до винесення рішення (11.02.2025) для подання нової заяви про укладення мирової угоди чим у повній мірі забезпечив право сторін на укладення мирової угоди.

Щодо спору сторін по суті, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Частиною 1 ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та Правил. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку (пункти 2.3.11, 2.3.14 ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.

Відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно із п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3 Додатку №2 до Договору оплата рахунків/актів за спожиту електроенергію здійснюється споживачем у 100% розмірі протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджується, що за період з січня 2023 року по грудень 2023 року позивач поставив відповідачу електричну енергію у сумі 1 201 224,94 грн., яка відповідачем була оплачена частково в сумі 1 094 835,22 грн., а відтак залишок заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 106 389,72 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 106 389,72 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 5 326,77 грн., 3% річних у сумі 1 093,05 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 276,68 грн., слід зазначити таке.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У пункті 5.11 Договору сторони визначили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач сплачує постачальнику за кожен день прострочення оплати пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленої у спірний період електричної енергії, позивач відповідно до положень Договору та ЦК України має право нарахувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

Перевіряючи виконані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції цілком вірно визнано такі розрахунки обґрунтованим і арифметично правильним, встановивши, що розраховані позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом за заявлений у позові період нарахування, а їх розмір є доведеним залученими позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку відповідача.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5 326,77 грн., 3% річних у сумі 1 093,05 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 276,68 грн. залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 справі № 910/6709/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 справі № 910/6709/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 справі № 910/6709/24 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 справі № 910/6709/24.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 14.05.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.В. Тищенко

О.О. Хрипун