Постанова

від 13.05.2025 по справі 910/907/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Київ

cправа №910/907/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивачки: ОСОБА_1., Нікушина В.С.,

від відповідача: Сербул І.А.,

від третьої особи-1 на стороні відповідача: Бабенко А.О.,

від третьої особи-2 на стороні відповідача: не з`явився,

від третьої особи-3 на стороні відповідача: не з`явився,

від третьої особи-4 на стороні відповідача: не з`явився,

від третьої особи-5 на стороні відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва (Удалова О.Г.)

від 20.05.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду (Кропивна Л.В., Барсук М.А., Руденко М.А.)

від 12.02.2025 (повний тест складений 24.02.2025)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

2. Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

3. Мистецький ліцей "Київська дитяча академія мистецтв імені М.І. Чемберджі",

4. Київський університет імені Бориса Грінченка,

5. Київський столичний університет імені Бориса Грінченка,

про визнання протиправним та скасування рішення від 23.06.2022 №4754/4795,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка, Скаржниця) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради (далі - Відповідач) від 23.06.2022 №4754/4795 у частині утворення Мистецького ліцею "Київська дитяча Академія мистецтв імені М.І. Чембержі" шляхом виділу структурного підрозділу Муніципального закладу вищої освіти "Київська Академія мистецтв" (далі - Рішення №4754/4795).

2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю Рішення №4754/4795, оскільки воно прийняте з порушенням норм Закону України "Про освіту" та не відповідає процедурі реорганізації, встановленій Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025, провадження у справі №910/907/24 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; роз`яснено, що розгляд справи №910/907/24 віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

4. Судові рішення мотивовані з посиланням на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №925/1741/21. Суди, зокрема, зазначили, що:

- правовідносини, які випливають з оскаржуваного рішення Відповідача, спрямовані на вирішення питань організації освітнього процесу, а саме забезпечення доступності освіти, права на здобуття освіти, можливості продовжити навчання на відповідному рівні освіти у зв`язку з реорганізацією закладу освіти, що має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес;

- Відповідач є суб`єктом владних повноважень, рішення якого прийнято на виконання належних йому за законом владних управлінських функцій, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими;

- з огляду на дату ухвалення постанови у справі №925/1741/21 необхідно враховувати останні висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у вказаній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

5. 13 березня 2025 року Позивачка (Скаржниця) із використанням підсистеми "Електронний суд" подала касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025; просить скасувати їх та повернути справу №910/907/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Скаржниця вказує, що оскаржувані рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права:

- суди не взяли до уваги заперечення Скаржниці на клопотання третьої особи від 25.04.2024 №060/17-246, що суперечить висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №813/1232/18, від 10.09.2019 у справі №921/36/18, від 09.09.2020 у справі №260/91/19 та постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №140/434/19;

- щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №925/1741/21, на яку послався суд першої інстанції, в ній здійснено відступ від постанов, ухвалених у конкретних справах. Велика Палата Верховного Суду не вказала на вади попередніх рішень;

- суд апеляційної інстанції помилково визначив Скаржницю як фізичну особу, оскільки остання діяла як ректор закладу, а Відповідач у цих правовідносинах не виступав суб`єктом владних повноважень та діяв як засновник навчального закладу. Ці правовідносини склалися щодо утворення нової юридичної особи.

7. 15 квітня 2025 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Відповідач із використанням засобів поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

8. Доводи відзиву переважно відтворюють мотиви, якими керувалися суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень.

9. 06 травня 2025 року Скаржниця із використанням підсистеми "Електронний суд" подала відповідь на відзив.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

10. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

11. Доводи й аргументи Скаржниці, визначені як підстава касаційного оскарження, змістовно зводяться до того, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

12. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

13. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

14. Стаття 6 Конвенції гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

15. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, "встановлений законом", має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

16. У рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) ЄСПЛ вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

17. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

18. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.0.12021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20).

19. Розмежовуючи юрисдикцію та повноваження адміністративних і господарських судів, Верховний Суд звертає увагу на таке.

20. За змістом положень частини першої статті 2, пункту 7 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб кваліфікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та / або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

21. Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умови не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (нею) у цих відносинах владних управлінських функцій.

22. Водночас спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 у справі №910/8424/17.

23. За змістом статті 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

24. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, тоді як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

25. Відповідно до частини другої статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

26. Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР).

27. За змістом статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

28. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

29. Як убачається із абзацу шостого статті 1 Закону №280/97-ВР, представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

30. Згідно з частиною першою статті 71 Закону №280/97-ВР територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

31. Частиною першою статті 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

32. В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59 Конституції України). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №7-рп/2009).

33. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про освіту" державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

34. До органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування (стаття 62 Закону України "Про освіту").

35. Як убачається зі статті 24 Закону України "Про освіту", система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.

Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та / або установчими документами закладу освіти.

36. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад, Київської та Севастопольської міських ради у галузі освіти передбачені частиною першою статті 66 Закону України "Про освіту". Одним із таких повноважень є заснування закладів освіти, а також реорганізація, перепрофілювання (зміна типу) та ліквідація їх з урахуванням спеціальних законів.

37. За змістом статті 32 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема:

- управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

- забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних і комунальних закладах освіти, створення необхідних умов для виховання дітей та молоді, розвитку їхніх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних закладів освіти, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких громадських об`єднань, молодіжних центрів;

- забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою;

- забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів.

38. Абзацом другим частини другої статті 25 Закону України "Про освіту" передбачено, що засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа) приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом.

39. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №925/1741/21 викладені висновки щодо юрисдикції спору, пов`язаного з прийняттям органом місцевого самоврядування рішення про реорганізацію навчального закладу.

Зазначено, що правовідносини в цій справі спрямовані на вирішення питань організації освітнього процесу, а саме забезпечення доступності освіти, права на здобуття дошкільної та повної загальної середньої освіти, можливості продовжити навчання на відповідному рівні освіти у зв`язку з реорганізацією закладу освіти, що має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес.

Сільська рада у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері освіти на виконання повноважень засновника освітнього закладу, тому справа підсудна адміністративному суду.

Сільська рада є суб`єктом владних повноважень, оскаржене рішення якого прийнято на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права та інтереси члена територіальної громади, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів члена територіальної громади від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства.

Наведене виключає господарсько-правовий характер спірних правовідносин.

40. Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, викладених у постановах Великої Палати від 27.05.2020 у справі №813/1232/18, від 09.09.2020 у справі №260/91/19, постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №140/434/19, від 22.10.2020 у справі №694/1174/16-а; вказала, що такі спори належать до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватися судами за правилами КАС України.

41. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (у тому числі в пункті 8.71 постанови від 02.08.2023 у справі №925/1741/21), що вона відступає не від постанов у конкретних справах, а від висновку щодо застосування норм права при визначені предметної юрисдикції спорів. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний.

42. Незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

43. Відтак не можуть бути взяті до уваги посилання Скаржниці на висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №813/1232/18, від 10.09.2019 у справі №921/36/18, від 09.09.2020 у справі №260/91/19 та постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №140/434/19.

44. Саме Велика Палата Верховного Суду є судом, який уповноважений вирішувати юрисдикційні спори (частина шоста статті 303 ГПК України, частина шоста статті 346 КАС України, частина шоста статті 403 Цивільного процесуального кодексу України).

45. У справі, що переглядається, Рішення №4754/4795 оскаржується в частині утворення Мистецького ліцею "Київська дитяча Академія мистецтв імені М.І. Чембержі" шляхом виділу структурного підрозділу Муніципального закладу вищої освіти "Київська Академія мистецтв".

46. У цьому контексті Суд звертає увагу на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №918/119/21, згідно з яким норма статті 104 ЦК України не встановлює вичерпного переліку видів реорганізації юридичної особи, а визначає ті її (реорганізації) види, внаслідок яких юридична особа припиняється. На це вказує й сам заголовок статті 104 ЦК України "Припинення юридичної особи".

Відповідно до частини першої статті 109 ЦК виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Аналіз наведених норм свідчить, що для виділу притаманна характерна ознака реорганізації - перехід майна, прав та обов`язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов`язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво.

Отже, виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб`єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та / або обов`язків.

47. З урахуванням викладеного вище, як у справі №910/907/24, так і в справі №925/1741/21 спір виник унаслідок прийняття органом місцевого самоврядування рішення про реорганізацію навчального закладу.

48. Таким чином, висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №925/1741/21, є релевантними та обґрунтовано були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень.

49. Відповідач у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері освіти на виконання повноважень засновника закладу освіти, тому справа підсудна адміністративному суду.

50. Незгода Скаржниці з висновком, якого дійшла Велика Палата Верховного Суду в справі №925/1741/21 (зокрема, з огляду на стверджувану відсутність вад попередніх рішень), є її суб`єктивною позицією, що, однак, не спростовує потребу врахування відповідного висновку з огляду на приписи частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", частини четвертої статті 236 ГПК України.

51. Посилання Скаржниці на наявність у неї статусу ректора навчального закладу також не спростовує публічно-правового характеру спірних правовідносин.

52. За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про вищу освіту" безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти.

Керівник є представником закладу вищої освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених цим Законом і статутом закладу вищої освіти (частина друга статті 34 Закону України "Про вищу освіту").

Повноваження керівника закладу вищої освіти визначені в частині третій статті 34 Закону України "Про вищу освіту", а частина четверта цієї статті визначає сферу його відповідальності.

53. Суд зауважує, що перебування на посаді ректора не змінює правової природи та характеру спору, який виник у зв`язку з прийняттям органом місцевого самоврядування (Відповідачем) рішення про утворення навчального закладу шляхом його виділу.

54. У справі №925/1741/21, яка розглядалася Великою Палатою Верховного Суду, позивачка також зазначала, що на час реорганізації навчального закладу вона виконувала повноваження його керівника (директора).

55. Крім того, у справі, яка переглядається (№910/907/24), суди не встановили, що Скаржниця є засновником, акціонером, пайовиком юридичних осіб-учасників справи відповідно до закону або статуту. Вказане унеможливлює наявність у Скаржниці корпоративних прав та виключає корпоративний характер спірних правовідносин.

56. Верховний Суд погоджується з аргументами, що наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тому обсязі, в якому вони узгоджуються з мотивами Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

58. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

60. Понесені Скаржницею у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на неї, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 у справі №910/907/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді І. Кондратова

В. Студенець