Ухвала

від 15.05.2025 по справі 673/501/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

15 травня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 673/501/22

Провадження № 22-з/820/98/25

Хмельницький апеляційнийсуд ускладі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., ТалалайО.І.,

секретар судового засідання Чебан О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Шевченка» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Шевченка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Деражнянська міська рада, про стягнення збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Шевченка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Деражнянська міська рада, про стягнення збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів відмовлено.

Додатковим рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Шевченка» 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

05травня 2025року до Хмельницького апеляційного суду представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Шевченка» Довгалем П.С. подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Шевченка» 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано договір про надання правничої допомоги від 12.03.2025, додаткову угоду до договору від 30.04.2025, акт виконаних робіт від 30.04.2025, розрахунок вартості виконаних робіт, платіжну інструкцію № 848 від 01.05.2025 про оплату гонорару у розмірі 5000 грн за договором від 12.03.2025.

Крім того, зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначався орієнтовний попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, які він очікував понести у зв`язку з розглядом цієї справи. Крім того, у судовому засіданні представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Шевченка» Довгалем П.С. було повідомлено про намір подати докази понесених витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Шевченка», подана його представником Довгалем П.С., про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

«Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23)).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду №346/2744/21 від 22 квітня 2024 року.

Матеріалами справи встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу та під час судового розгляду представником відповідача Довгалем П.С. заявлялося про подання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн протягом 5 днів. Разом з тим, у договорі про надання правової допомоги від 22.06.2022, який долучено до відзиву, вартість послуг адвоката визначена не була.

До закінчення судових дебатів, представник відповідача доказів понесення відповідних судових витрат не надав, а подав ці докази (договір про надання правничої допомоги від 12.03.2025, додаткову угоду до договору від 30.04.2025, акт виконаних робіт від 30.04.2025, розрахунок вартості виконаних робіт) тільки з клопотанням про ухвалення додаткового рішення від 05.05.2025. При цьому, представником відповідача не обґрунтовано поважних причин неможливості надання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі.

Платіжна інструкцію №848 від 01.05.2025 про оплату гонорару у розмірі 5000 грн за договором від 12.03.2025 датована після ухвалення апеляційним судом судового рішення.

З огляду на викладене, у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Шевченка», яка подана його представницею Довгалем П.С., про ухвалення додаткового рішення у справі слід відмовити, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин ненадання відповідачем доказів, що підтверджують розмір судових витрат (витрат на правничу допомогу) до закінчення судових дебатів у справі, з врахуванням того, що договір про надання правничої допомоги укладено 12.03.2025 та містить умови щодо винагороди у фіксованому розмірі.

Керуючись ст. ст. 270, 381 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Шевченка про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 15 травня 2025 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай