Рішення від 14.05.2025 по справі 205/6682/23

14.05.2025 Єдиний унікальний номер 205/6682/23

Провадження № 2/205/455/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2025 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Мадьонової Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Західної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Риженко О.В. звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Дніпровської міської ради № 181/48 від 25 вересня 2019 року затверджено проект землеустрою і передано земельну ділянку площею 0,0959 га з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код цільового призначення землі 02.01 «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Вищезазначеним рішенням міської ради земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037) віднесено за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови». Разом з цим, згідно з технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об`єкту «обстеження р. Дніпро за адресою: м. Дніпро, вул. Мостова, в районі буд. № 75-В», земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:08:650:0037 по АДРЕСА_1 розташована на відстані 22 м. від урізу води в р. Дніпро, тобто в межах прибережної захисної смуги, тому відповідно до чинного законодавства не може передаватися у власність громадян. Листом №720/11-19 від 08 квітня 2019 року Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області надав рекомендації ОСОБА_1 щодо поліпшення стану р. Дніпро і прилеглих територій у районі земельної ділянки, що їй надається для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в районі вул. Мостової на території Новокодацького району м. Дніпра, в якому також зазначено, що земельна ділянка розташована на відстані 33…51 м від урізу води в річці та вказано, що земельна ділянка розташована за межею земель водного фонду, що визначені проектом «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2)». Проте, згідно з інформацією Дніпровської міської ради вказаний проект не затверджено рішенням Дніпровської міської ради, тобто, на момент винесення Дніпровською міською радою спірного рішення та на теперішній час проект «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2)» не затверджено. Згідно з викопіювання з генерального плану розвитку міста, наданого Головним архітектурно-планувальним управлінням департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, в генеральному плані міста Дніпра відсутні відомості про встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони, прибережної захисної смуги р. Дніпро в районі вул. Мостової, що також свідчить про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України. На запит окружної прокуратури, Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 розташована на правобережжі великої річки Дніпро (Дніпровське водосховище). При цьому, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Забудова чи перепланування прибережної захисної смуги р. Дніпро призведуть до безповоротної втрати важливого ядра екологічної мережі Дніпропетровської області, знищення навколоводних рослин і тварин (у тому числі й охоронюваних видів), обумовлять забруднення і засмічення берегової зони водного об`єкта. Таким чином, Дніпровська міська рада не мала права передавати у приватну власність фізичній особі земельну ділянку, що знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро у місті Дніпрі та визначати їй цільове призначення «землі житлової та громадської забудови», оскільки це призначення прямо суперечить однозначно встановленому законом цільовому призначенню земельних ділянок прибережних захисних смуг - «землі водного фонду». Земельна ділянка, що відведена у приватну власність на підставі оспорюваного рішення має у своєму складі землі водного фонду - прибережну захисну смугу. Таким чином, прибережна захисна смуга навколо річки Дніпро встановлена безпосередньо нормами ст. 88 ВК України шириною 100 метрів від урізу води. Надання в межах цієї смуги земельних ділянок у приватну власність, для житлової забудови і ведення підсобного господарства прямо суперечить вимогам статей 85, 88 ВК України та статті 60 ЗК України. На підставі викладеного представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №181/48 від 25 вересня 2019 року, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код цільового використання земель 02.01 «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»; скасувати державну реєстрацію прав на вищевказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2189452012101) за ОСОБА_1 від 05 жовтня 2020 року, номер запису про право власності: 38583846, вчинену державним реєстратором департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Хаблом К.О. на вказаний об`єкт нерухомого майна; усунути перешкоди у здійсненні Дніпровською міською радою права користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою шляхом її повернення на користь Дніпровської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, а також стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачені судові витрати.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

20 липня 2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо земельної ділянки площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037), що розташована по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2189452012101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта.

Від представника відповідача Дніпровської міської ради Ревякіної Н.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначивши, що ОСОБА_1 звернулась до Дніпровської міської ради, як до розпорядника землі на території міста Дніпра, з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,10 га в АДРЕСА_2 . Розглянувши відповідне клопотання і додані до нього матеріали було підготовлено та прийнято рішення міської ради №370/34 від 25 липня 2018 року «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських споруд (присадибні ділянки), громадянам у м. Дніпрі (15 осіб)». Також, 24 липня 2019 року до Дніпровської міської ради надійшло клопотання щодо затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства, міською радою було прийнято рішення №181/48 від 25 вересня 2019 року «Про передачу земельної ділянки площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037) по АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яким вирішено затвердити проект землеустрою відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ «ІНФІНІТ ЛЕНД», в якому міститься висновок Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області про те, що запитувана земельна ділянка площею 0,0959 га, розташована на відстані 33…51 м від урізу води в річці, тобто земельна ділянка розташована за межею земель водного фонду, що визначені проектом «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2)». Зазначає, що вищевказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки пройшов перевірку в ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, за результатами якої було складено висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №5605/82-19 від 25 серпня 2019 року, в якому вказано, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. За результатами перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам чинного законодавства державний кадастровий реєстратор здійснив реєстрацію земельної ділянки, а тому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відповідає вимогам земельного законодавства і нормативно-правовим актам, у тому числі ст. 60 ЗК України. Посилається на те, що Західною окружною прокуратурою міста Дніпра у позовній заяві зазначено, що підставою звернення до суду стало те, що Дніпровська міська рада не вживала жодних заходів, спрямованих на відновлення, нібито, порушеного права та інтересу шляхом передачі земельних ділянок з комунальної у приватну власність, проте, прокурором не надано суду доказів того, що інтереси держави потребували невідкладного захисту, зокрема, через закінчення перебігу позовної давності, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо, а тому правові підстави для представництва прокурором інтересів держави у суді, в особі Дніпровської міської ради, відсутні. Зазначає, що генеральний план м. Дніпропетровська затверджений рішенням Дніпровської міської ради №2/17 від 25 липня 2007 року та рішенням Дніпровської міської ради №82/24 від 20 вересня 2017 року затверджено проєкт внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра. На момент погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 був чинний генеральний план розвитку міста Дніпра, затверджений рішенням міської ради №82/24 від 20 вересня 2017 року, відповідно до якого зазначена земельна ділянка розташована на території існуючої садибної житлової забудови, а розміщення жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на зазначеній території відповідає вимогам містобудівної документації. Звертає увагу, що згідно з наявних матеріалів топографо-геодезичної зйомки території станом на 2017 рік у районі розміщення вказаної ділянки вже знаходилась житлова будівля на відстані близько 50 метрів від урізу води. Посилається на те, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є, а відсутність рішення Дніпровської міської ради про його затвердження не скасовує правильність і відповідність останнього нормам чинного законодавства, та не забороняє відомості встановлені у такому проекті використовувати при погодженні і наданні висновків стосовно земельних питань, тобто незатвердження вищезазначеного проекту не може свідчити про відсутність такого.

Ухвалами Ленінськогорайонного судум.Дніпропетровська від13вересня 2023року задоволенозаяву представникавідповідача ДМРРевякіної Н.М.і залученодо участіу справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, а також відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Від представникапозивача РиженкаО.В.до судунадійшла відповідьна відзив,в якійвін просивзадовольнити позовнівимоги уповному обсязі.В обґрунтуванняякої зазначив,що передачаземельної ділянкиу власність ОСОБА_1 мала місцез порушеннямнорм ЗКУкраїни,ВК Українита ЗУ«Про місцевесамоврядування».Вказує нате,що листомРегіональний офісводних ресурсіву Дніпропетровськійобласті надаврекомендації ОСОБА_1 щодо поліпшеннястану р.Дніпро таприлеглих територійу районіземельної ділянки,що їйнадається длябудівництва іобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка),і якарозташована врайоні вул.Мостової натериторії Новокодацькогорайону м.Дніпро,тобто,Регіональний офісводних ресурсіву Дніпропетровськійобласті нескладав висновокта непогоджував наданняземельної ділянки,а надаввиключно рекомендаціїщодо поліпшеннястану р.Дніпро таприлеглих територійу районіземельної ділянки,що надається ОСОБА_1 .В своємулисті Регіональнийофіс воднихресурсів уДніпропетровській областісамостійно визначаєвідстань земельноїділянки відурізу водив річціта робитьвисновок,що земельнаділянка розташованаза межеюземель водногофонду виключночерез їївстановлення проектом«Проект землеустроющодо організаціїі встановленнямеж земельводного фондута водоохоронноїзони р.Дніпро натериторії м.Дніпра вздовжправого берегар.Дніпро відпричалу Фестивальнийдо межіміста зКам`янською міськоюрадою (ділянка2)».Проте,згідно зінформації Дніпровськоїміської ради«Проект землеустроющодо організаціїі встановленнямеж земельводного фондута водоохоронноїзони р.Дніпро натериторії м.Дніпра вздовжправого берегар.Дніпро відпричалу Фестивальнийдо межіміста зКам`янською міськоюрадою (ділянка2)»не затвердженорішенням Дніпровськоїміської ради.Тобто,на моментвинесення Дніпровськоюміською радоюспірного рішеннята натеперішній час«Проект землеустроющодо організаціїі встановленнямеж земельводного фондута водоохоронноїзони р.Дніпро натериторії м.Дніпра вздовжправого берегар.Дніпро відпричалу Фестивальнийдо межіміста зКам`янською міськоюрадою (ділянка2)»не затверджений.Крім того,в проектіземлеустрою щодовідведення земельноїділянки міститьсядовідка змістобудівного кадастру,з якоївбачається,що вгенеральному планіміста Дніправідсутні відомостіпро встановленнямеж земельводного фондута водоохоронноїзони,прибережно-захисноїсмуги р.Дніпро врайоні вул.Мостової,що такожсвідчить проте,що принаданні земельноїділянки завідсутності проектуземлеустрою зівстановлення прибережноїзахисної смугинеобхідно виходитиз нормативнихрозмірів прибережнихзахисних смуг,установлених статтею88ВК України.Приймаючи рішення№181/48від 25вересня 2019року прозатвердження проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки тапередачу земельноїділянки площею0,0959га (кадастровийномер 1210100000:08:650:0037)Дніпровська міськарада володіланеобхідною інформацією,яка вказуєна відсутністьчинних документів,згідно якихвстановлено межіземель водногофонду таводоохоронної зонир.Дніпро врайоні земельноїділянки кадастровийномер 1210100000:08:650:0037та належністьвказаної земельноїділянки доземель водногофонду.Щодо посиланняДніпровської міськоїради нанаявність впроекті землеустроювисновку пророзгляд проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки №5605/82-19від 25серпня 2019року,який складеноГоловним управлінняДержгеокадастру уКіровоградській областізазначає,що висновокскладено напідставі документів,що містятьсяв проектіземлеустрою щодовідведення земельноїділянки увласність ОСОБА_1 ,в якихзазначено,що земельнаділянка розташованаза межеюземель водногофонду,що визначенапроектом «Проектземлеустрою щодоорганізації івстановлення межземель водногофонду таводоохоронної зонир.Дніпро натериторії м.Дніпра вздовжправого берегар.Дніпро відпричалу Фестивальнийдо межіміста зКам`янською міськоюрадою (ділянка2)»,тобто напідставі недостовірнихвідомостей іне можебути прийнятийдо уваги.Отже,цивільний оборотземельних ділянок,які знаходятьсяу прибережнихзахисних смугахє обмеженимзаконодавчо.Таким чином,Дніпровська міськарада немала правапередавати уприватну власністьфізичній особіземельну ділянку,що знаходитьсяв межахприбережної захисноїсмуги річкиДніпро умісті Дніпріта визначатиїй цільовепризначення «земліжитлової тагромадської забудови»,оскільки цепризначення прямосуперечить однозначновстановленому закономцільовому призначеннюземельних ділянокприбережних захиснихсмуг -«землі водногофонду».Зазначає,що органом,уповноваженим здійснювативідповідні функціїу спірнихвідносинах,є Дніпровськаміська радаяк розпорядникземельних діляноккомунальної власностіна територіїміста Дніпро,суб`єкт,уповноважений наздійснення самоврядногоконтролю завикористанням таохороною земельна територіїміста,та зобов`язаназдійснювати захисткомунальних майновихправ.Разом зцим,враховуючи,що прокуроромоскаржується рішенняДніпровської міськоїради №181/48 від 25 вересня 2019 року, яка є відповідачем у справі, то прокурор у цій справі виступає як самостійний позивач. Позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту інтересів держави, територіальної громади і суспільства, оскільки лише прокуратура є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість звернутись до суду з цим позовом в інтересах держави з метою реального відновлення її порушених прав та інтересів. Оскільки в цій справі Дніпровська міська рада є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через недотримання вимог законодавства щодо передачі земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що в цьому випадку свідчить про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурор має підстави для представництва інтересів держави у цій справі як самостійний позивач. Крім того, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2) не тільки не затверджений Дніпровською міською радою, а й не має в своєму складі необхідних документів для його затвердження, а посилання Дніпровської міської ради на можливість використання не затвердженого проекту при погодженні та наданні висновків стосовно земельних питань є взагалі не обґрунтованим, так як розроблений та не затверджений проект землеустрою не має жодної юридичної сили. Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом, а спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, визначеної законом, відповідачем безпідставно змінено цільове призначення земель водного фонду на землі житлової та громадської забудови. Зазначає, що ОСОБА_2 є кваліфікованим інженером-геодезистом, що підтверджується кваліфікаційним сертифікатом інженера-геодезиста №011181 від 21 червня 2013 року, та має право проводити топографо-геодезичні і картографічні роботи. Крім того, технічний звіт з топографо-геодезичних робіт по об`єкту «обстеження р. Дніпро за адресою: м. Дніпро, вул. Мостова, в районі буд. № 75-В» не є єдиним доказом перебування спірної земельної ділянки в межах земель водного фонду та прибережної захисної смуги. Вказаний технічний звіт підтверджує інформацію, яка міститься в рекомендаціях Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області.

Від представника відповідача Дніпровської міської ради Ревякіної Н.М. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначивши, що в проекті землеустрою міститься висновок Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області. На час надання рекомендацій щодо спірної земельної ділянки компетентний орган вже був обізнаний щодо наявності розробленого Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблений ТОВ «ІНФІНІТ ЛЕНД», площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037), виготовлений на замовлення ОСОБА_1 , проходив перевірку в ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та за результатами було складено висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Посилається на те, що за матеріалами генерального плану розвитку міста Дніпра спірна земельна ділянка розташована на території існуючої садибної забудови. Згідно з наявних матеріалів топографо-геодезичної зйомки території станом на 2017 рік у районі розміщення вказаної ділянки вже знаходилась житлова будівля на відстані близько 50 метрів від урізу води. Зазначає, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2) розроблений з дотриманням норм законодавства та в повній мірі відповідає їм як на момент розроблення такого проект, так і на цей час. На виконання вимог ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» проєкт землеустрою отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації №1779-19 від 27 червня 2019 року, виданий Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, а після розробки, погодження і проведення державної експертизи до проєкту землеустрою зміни не вносились. Вказує, що технічний звіт від 2023 року є недостовірним та неналежним доказом у справі, оскільки не може спростувати чи підтвердити встановлені межі у 2018 році, а доказів того, що землевпорядна організація зазначила недостовірні дані в проекті чи що дані фактично не відповідали межам 2018 року також не надано.

Представником третьої особи Департаменту по роботі за активами Дніпровської міської ради Кареніною Г.М. було подано до суду пояснення у справі, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначивши, що генеральний план м. Дніпропетровська затверджений рішенням Дніпропетровської міської ради №2/17 від 25 липня 2007 року (рішенням Дніпропетровської міської ради №82/24 від 20 вересня 2017 року, затверджено проект внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра), і відповідно до містобудівної документації, зокрема з пояснювальної записки до проекту генерального плану м. Дніпропетровська вбачається, що прибережні захисні смуги в місті Дніпрі у відповідності до документації з землеустрою визначаються щодо кожного конкретного водойму з урахуванням конкретних умов, які сталися. На момент погодження і затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 був чинний генеральний план розвитку міста Дніпра, затверджений рішенням міської ради №82/24 від 20 вересня 2017 року, згідно якого вказана земельна ділянка розташована на території існуючої садибної житлової забудови, що відповідає вимогам містобудівної документації. У 2019 році управлінням було погоджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (висновок №14/27-535 від 13 травня 2019 року). Враховуючи відповідність проекту землеустрою вимогам чинного законодавства Департамент по роботі з активами ДМР погодив проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки. Вказує, що у наданих на розгляд матеріалах проекту був лист регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області Державного агентства водних ресурсів України №720/11-19 від 08 квітня 2019 року, згідно якого земельна ділянка розташована за межами земель водного фонду, які визначені проектом «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2)». Звертає увагу, що згідно з матеріалів топографо-геодезичної зйомки території станом на 2017 рік у районі розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 вже знаходилась житлова будівля на відстані близько 50 метрів від урізу води (штрихова пунктирна лінія берегова лінія невизначена, тобто постійна, але з нечіткими або часто змінюваними обрисами). Всі погоджувальні висновки, які містяться в проектній документації та безпосередньо вплинули на прийняте оскаржуване рішення є чинними, що свідчить про законність оспорюваного рішення.

29 листопада 2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська задоволено заяву представника відповідача ДМР Ревякіної Н.М. та замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача ДМР Ревякіною Н.М. та зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду справи №925/1133/18 за позовною заявою заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Черкаської міської ради, ПП «ІБК «Будгарант» про визнання незаконними і скасування рішення Черкаської міської ради, визнання недійсними змін до договору оренди землі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2024 року поновлено провадження у цивільній справі.

16 вересня 2024 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було закрито підготовче провадження у цивільній справі з призначенням справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача прокурор Костенко О.В. надала суду заяву про проведення судового засідання без її участі.

Представник відповідача Дніпровської міської ради Ревякіна Н.М. надала суду письмову промову в судових дебатах в якій зазначила, що оскільки спірна земельна ділянка розташована за межами прибережної захисної смуги, вона не належить до земель водного фонду, позовні вимоги є обґрунтованими, тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, хоча відповідно до ст. ст. 128, 130 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, також шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, однак заперечень проти позову суду не представила, а тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності відповідача ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Представники третіх осіб - Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань щодо розгляду справи без їх участі або відкладення розгляду справу суду не надали, лише від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надійшли пояснення у справі, в яких вони просили суд відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, заслухавши представників позивача і відповідача Дніпровської міської ради, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Дніпровської міської ради №370/34 від 25 липня 2018 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (15 осіб)», Дніпровською міською радою було вирішено надати громадянам у м. Дніпрі, згідно додатку, дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) (т. 1 а. с. 18-19).

Відповідно до п. 2 вищезазначеного рішення було зобов`язано громадян, у тому числі ОСОБА_1 , замовити у суб`єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок тa після ix погодження подати ці проекти до міської ради для прийняття відповідного рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпровської міської ради №181/48 від 25 вересня 2019 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ «ІНФІНІТ ЛЕНД», та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його проходження; передано земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.01 (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); віднесено земельну ділянку за основним призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови» (т. 1 а. с. 26-27).

В матеріалах справи наявний лист Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області №720/11-19 від 08 квітня 2019 року, в якому зазначено, що запитувана земельна ділянка, площею 0,0959 га, розташована на відстані 33…51 м від урізу води в річці, тобто земельна ділянка розташована за межею земель водного фонду, що визначені проектом «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2)». Враховуючи конкретні умови території, а також вимоги ст. 87, 89 Водного кодексу України, облводресурсів надав рекомендації щодо поліпшення стану водного об`єкту та прилеглих територій та вважає за необхідне їх виконання при відведенні запитуваної земельної ділянки (т. 1 а. с. 58).

Як встановлено судом з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1210127902019, який сформовано 17 липня 2019 року, відділом у м. Дніпрі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 17 липня 2019 року земельну ділянку площею 0,0959 га із кадастровим номером 1210100000:08:650:0037, код цільового використання землі 02.01 «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 65).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна №336982024, яка сформована 26 червня 2023 року, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0959 га з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 на підставі рішення Дніпровської міської ради №181/48 від 25 вересня 2019 року (т. 1 а. с. 71).

В матеріалах справи наявний технічний звіт з топографо-геодезичних робіт по об`єкту земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , який виконано ФОП ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста №011181 від 21 червня 2013 року), та відповідно до якого фактична відстань земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 до водного дзеркала р. Дніпро становить 22 м (т. 1 а. с. 88-93).

Судом також встановлено, що на запит Західної окружної прокуратури м. Дніпра, Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області листом №1344/03-22 від 04 листопада 2022 року надано інформацію, що у 2018 році до них на розгляд був представлений «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2)», на підставі договору №5/2 від 22 травня 2018 року, укладеного з Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради. За результатами розгляду проекту надано позитивні рекомендації про його погодження Сектору у Дніпропетровській області Держводагенства України (т. 1 а. с. 79).

В матеріалах справи наявна відповідь Департамента по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/10-461 від 07 серпня 2023 року, зі змісту якої встановлено, що відповідно до програми розвитку земельних відносин у м. Дніпрі на 2016-2020 роки, затвердженої рішенням міської ради №31/16 від 01 грудня 2016 року (зі змінами), департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, як замовником, було укладено договір №5/2 від 22 травня 2018 року з ТОВ «ПОМТЕХ ПРОЕКТ ЕНД СЕРВІС» (переможцем відкритих торгів) на розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра, в тому числі ділянки 2 вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою. У відповідності до вимог ст. 186 Земельного кодексу України проект землеустрою погоджено: відділом у м. Дніпрі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; Державним агентством водних ресурсів України; Головним архітектурно-планувальним управлінням департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради; Міністерством екології та природних ресурсів України. Після розробки, погодження та проведення державної експертизи до Проекту землеустрою зміни не вносились, від громадськості або будь-яких інших організацій пропозиції щодо внесення змін до Проекту землеустрою не надходили. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року введено воєнний стан і питання щодо затвердження Проекту землеустрою буде розглянуто відповідно до вимог законодавства після скасування воєнного стану (т. 1 а. с. 155-156).

Також матеріали справи містять відповідь Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №3/15-325 від 07 серпня 2023 року, в якій зазначено, що управлінням погоджено з містобудівними вимогами, визначеними чинною містобудівною документацією, проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (висновок №14/27-535 від 13 травня 2019 року). У наданих на розгляд матеріалах проекту наявний лист регіонального офісу природних ресурсів України №720/11-19 від 08 квітня 2019 року, згідно з яким запитувана земельна ділянка розташована за межею земель водного фонду, які визначені за проєктом «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2)». За матеріалами генерального плану розвитку міста зазначена земельна ділянка знаходиться на проектній території садибної житлової забудови і розміщення жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на зазначеній території відповідає вимогам містобудівної документації. Згідно наявних матеріалів топографо-геодезичної зйомки території станом на 2017 рік у районі розміщення вказаної ділянки вже знаходилась житлова будівля на відстані близько 50 метрів від урізу води (т. 1 а. с. 165-166).

Судом також встановлено, що відповідно до рішення Дніпровської міської ради №220/64 від 19 березня 2025 року «Про затвердження водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р. Дніпра», Дніпровською міською радою було затверджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпра від причалу Фестивального до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2), розроблений ТОВ «ПРОМТЕХ ПРОЕКТ ЕНД СЕРВІС», та затверджено водоохоронну зону і прибережну смугу р. Дніпра згідно з площею, визначеною проектом, за винятком території Шевченківського району м. Дніпра (т.3 а. с. 158-160).

Крім того, в матеріалах справи наявний Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2) (т. 3 а. с. 43-157).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Згідно зі ст. ст. 1, 6, 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Крім того, стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Частиною 1 статті 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ст. 142 Конституції України матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Статтею 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 12, 83, 122 ЗК України, ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Тобто, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є територіальна громада в особі Дніпровської міської ради, як розпорядник земельних ділянок та суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель на території громади, та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Положеннями ст. 131-1 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді.

Згідно з ч. ч. 3,4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначено, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом «суд знає закони» під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10 серпня 2021 року по справі №923/833/20, від 20 липня 2021 року у справі №908/2153/20.

Як вбачається з матеріалів справи, що на виконання вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» 31 жовтня 2022 року Західною окружною прокуратурою міста Дніпра направлено лист до Дніпровської міської ради щодо надання відомостей щодо земельних ділянок (у тому числі спірної земельної ділянки) з метою організації представницької діяльності, вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, в якому також було зазначено в чому вбачаються порушення земельного законодавства, та отримано відповідний лист-відповідь Дніпровської міської ради від 08 листопада 2022 року, в якому зокрема зазначено, що інформацію вже було надано у відповіді від 24 жовтня 2022 року, в якій вказано, що запитувані земельні ділянки розташовані за межами земель водного фонду або прибережної захисної смуги річки (т. 1 а.с. 74, 76).

Також матеріали справи містять листи Західної окружної прокуратури міста Дніпра щодо надання додаткових відомостей/інформації, та відповідні листи-відповіді Дніпровської міської ради на такі звернення.

Крім того, на запит Західної окружної прокуратури міста Дніпра №04/51-2628вих-23 від 22 травня 2023 року Дніпровською міською радою було надано лист-відповідь №7/11-1166 від 15 червня 2023 року, що за інформацією департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради, на час надання вказаного листа, не здійснювались міською радою заходи, спрямовані на поновлення інтересів Дніпровської міської територіальної громади та повернення земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 (т.1 а. с. 87).

Більш того, 23 червня 2023 року Західною окружною прокуратурою міста Дніпра, на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», було направлено лист до Дніпровської міської ради про наявність підстав для представництва інтересів держави, шляхом пред`явлення позовної заяви до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037) шляхом її повернення, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки (т. 1 а. с. 94).

Таким чином, Дніпровська міська рада повідомлялась належним чином про порушення чинного законодавства України та тривалий час не вживала відповідних заходів для поновлення інтересів Дніпровської міської територіальної громади і повернення земельної ділянки, а Західною окружною прокуратурою міста Дніпра у вказаній справі було дотримано вимоги ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

За встановлених судом обставин, суд вважає, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання і дотримання конституційного принципу рівності усіх перед законом, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у цьому спорі відсутнє.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у цій справі правових підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Також, суд вважає безпідставним посилання представника Дніпровської міської ради у своєму відзиві на позовну заяву на те, що у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна й та сама особа, розгляд заявленого позову є неможливим за відсутністю спору, з посиланням на правові висновки ВС у постановах №907/551/17 від 29 червня 2021 року і №304/185/19 від 07 вересня 2022 року, оскільки обставини, на які вони посилаються у відзиві на позовну заяву, не є тотожними обставинам у вказаних справах, а тому не можуть застосовуватись під час судового розгляду.

Положеннями ст. 5 Конституції України передбачено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно із ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1 статті 3 Водного кодексу України передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Статтею 2 ЗУ «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі, на землі сільськогосподарського призначення, землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. ч. 1, 3, 4 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, згідно з яким громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, яка розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно із ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Положеннями ст. 58 ЗК України та ст. 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Правовий режим прибережних смуг визначається ст. ст. 60, 62 ЗК України та ст. ст. 88, 89, 90 Водного кодексу України.

Статтею 60 ЗК України, статтею 88 ВК України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених Водним кодексом України. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та режим обмеженої господарської діяльності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц).

Згідно із ст. 61 ЗК України та ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини 2 статті 59 ЗК України.

Частинами 2, 4 статті 59 ЗК України встановлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Тобто, законом чітко визначено кому та для яких цілей можуть надаватись землі водного фонду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. «ґ» ч. 3 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим кодексом.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Положеннями ст. ст. 193, 195, 202 ЗК України визначено, що Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом.

Процедура державної реєстрації земельної ділянки передбачена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року.

Згідно з п. 107 вищевказаного Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Пунктами 109, 110, 112, 113 Порядку ведення Державного земельного кадастру передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ. Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі. До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї. Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Згідно з ст. 186 ЗК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу.

Статтею 186-1 ЗК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Зі змісту наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку судом встановлено, що відділом у м. Дніпрі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 17 липня 2019 року земельну ділянку площею 0,0959 га із кадастровим номером 1210100000:08:650:0037, яка розташована в АДРЕСА_1 , код цільового використання землі 02.01 «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .

При цьому, на момент винесення Дніпровською міською радою спірного рішення, не затверджено Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам`янською міською радою (ділянка 2).

Отже, суд зазначає, що матеріали справи не містять документів, згідно яких було встановлено межі земель водного фонду та водоохоронної зони річки Дніпро в районі земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:08:650:0037, станом на дату прийняття спірного рішення Дніпровської міської ради.

Крім того, не визначення відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування на місцевості меж прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватись як відсутність такої прибережної захисної смуги загалом та можливість передавати до її встановлення у приватну власність ділянок, що входять до нормативно визначеної прибережної захисної смуги.

Таким чином, при наданні в користування земельних ділянок навколо водних об`єктів, незалежно від того чи вони є природними або ж штучно створеними, необхідно забезпечувати дотримання положень щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України і ст. 60 Земельного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку, з урахуванням конкретної ситуації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 року у справі № 372/2180/15-ц та Верховний Суд України в постановах від 21 травня 2014 року у справі № 6-14сц 14 та від 22 квітня 2015 року у справі № 6-52цс15.

Суд також звертає увагу, що Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області не складав висновок та не погоджував надання земельної ділянки, а надав виключно рекомендації щодо поліпшення стану водного об`єкту і прилеглих територій у районі земельної ділянки, що надається ОСОБА_3 , та не заперечує щодо відведення означеної земельної ділянки за умови виконання певних вимог, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа №720/11-19 від 08 квітня 2019 року.

Крім того, вказаний лист містить інформацію про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 розташована на відстані 33…51 м від урізу води р. Дніпро.

Суд також зазначає, що згідно з наявного в матеріалах справи викопіювання з генерального плану розвитку міста, наданого Головним архітектурно-планувальним управлінням департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, в генеральному плані міста Дніпра відсутні відомості про встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони, прибережної захисної смуги р. Дніпро в районі вул. Мостової, що також свідчить про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, яка передбачає, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною для великих річок 100 метрів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується з огляду на такі принципи: 1) у першому реченні першого абзацу закладається принцип мирного володіння майном, який має загальний характер; 2) принцип, викладений у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплений у другому абзаці принцип визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року).

Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Також втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями статті 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13, від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14, від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14 вирішувалось питання визначення належного способу захисту права власності на земельну ділянку водного фонду та зроблено висновок, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України(перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку варто розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явлено упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Вказані правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17, а також в постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі №545/1847/20.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене. При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

Частиною 2 статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України.

Під час судового розгляду судом встановлено, що згідно з технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об`єкту земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , фактична відстань земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:650:0036 до водного дзеркала р. Дніпро становить 22 м, тобто знаходиться в межах прибережної захисної смуги.

Крім того, вказаний технічний звіт підтверджує інформацію, яка міститься в листі Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області №2787/11-14 від 22 грудня 2014 року, у якому зазначено, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , розташована на відстані 33…51 м від урізу води в річці, що значно менше встановленої ст. 88 ВК України відстані, яка передбачає, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною для великих річок 100 метрів.

Отже, як було встановлено судом, оспорюваним рішенням Дніпровської міської ради від №181/48 від 25 вересня 2019 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ «ІНФІНІТ ЛЕНД», та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його проходження; передано земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.01 (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); віднесено земельну ділянку за основним призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови».

При цьому, у судовому засіданні та за сукупності наявних у матеріалах справи доказів, які були у повному обсязі досліджені судом у ході розгляду цивільної справи, прокурором доведено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 на момент прийняття вищезазначеного рішення Дніпровської міської ради була розташована в межах прибережної захисної смуги, тому відповідно до чинного законодавства не могла бути переданою у власність громадян.

Таким чином, при винесенні рішення 181/48 від 25 вересня 2019 року Дніпровська міська рада не врахувала, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 відносилась до земель водного фонду, що розташовані у прибережній захисній смузі, на які поширюється особливий порядок використання та надання їх у користування, і такі землі могли змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених Земельним кодексом України та Водним кодексом України.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Дніпровської міської ради є визнання незаконним і скасування рішення Дніпровської міської ради №181/48 від 25 вересня 2019 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», усунення перешкод у здійсненні Дніпровською міською радою права користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою із зобов`язанням повернути земельну ділянку на користь Дніпровської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 із скасуванням відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і Державному земельному кадастрі.

Вказаний вид втручання у права власності є пропорційним та не свавільним, оскільки дотримання встановлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим прибережної захисної смуги, з тією метою, щоб навіть потенційне їх порушення не могло зашкодити охороні навколишнього природного середовища в цілому й конкретному водному об`єкту зокрема.

Сатттею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у користування всупереч вимог Земельного кодексу України, є неможливим (постанови від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц).

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 ЗК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 року в справі №469/1393/16-ц).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2020 року по справі № 821/837/17 щодо затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної зони, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисних смуг. Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може свідчити про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розмір і межі встановлено законом, а тому такі земельні ділянки, що належали до земель водного фонду, не можуть бути передані у власність.

У постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року в справі №707/2357/17 зроблено висновок, що: «заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 ЗК України.

Такі висновки зроблені Верховним Судом виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою.

У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц зазначено, що: «заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див. зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц; від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 15 вересня 2020 року у справі №372/1684/14-ц.

Отже, протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Вказані висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі №372/1684/14-ц, від 07 грудня 2022 року у справі №545/1847/20.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Таким чином, за своєю суттю пред`явлений позов є негаторним, при цьому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України). Схожі висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №488/2807/17.

Враховуючи вищезазначене, заявлені прокурором у цій справі позовні вимоги є взаємопов`язаними та становлять предмет негаторного позову, оскільки спрямовані на усунення перешкод володіючому власнику належним чином користуватися, розпоряджатися своїм майном (земельною ділянкою) тим чи іншим способом.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради № 181/48 від 25 вересня 2019 року, суд дійшов таких висновків.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, або прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, може скористатися способом захисту, прямо передбаченим нормою матеріального права. Зокрема, цивільні права та інтереси особи суд може захистити у спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування, гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (ч. 3 ст. 8, ч. 2 ст. 55 Основного Закону).

Нескасований (невизнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта. У зв`язку із цим, виникає необхідність відновити status quo antе становища, яке існувало до видання цього акта в усіх правовідносинах.

Не маючи можливості оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень, прокурор, який діє в інтересах держави або територіальної громади у справах щодо порушення права власності на землю, фактично позбавляється всіх способів захисту, які законом пов`язуються з фактом судового оскарження такого рішення.

Неоскарження прийнятого всупереч вимогам закону рішення уповноваженого органу щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності матиме наслідком залишення в силі незаконного рішення, що суперечитиме волі та інтересам суспільства і територіальної громади, а також може призвести до його повторного виконання. Таке рішення, до моменту втрати ним чинності на підставі рішення суду, може виступати формальною підставою для реєстрації речових прав чи укладання нових правочинів.

Відповідний висновоквисловлено ВеликоюПалатою ВерховногоСуду в постанові від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17, де, зокрема, вказано, що оскарження рішення суб`єкта владних повноважень спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц.

Більш того, рішенням Дніпровської міської ради від 25.09.2019 №181/48 не лише надано у власність фізичній особі земельну ділянку водного фонду, а ще й змінено цільове призначення земельної ділянки та віднесено її до категорії земель «житлової та громадської забудови».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №925/11383/24 прямо зазначено, що вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування є належною та ефективною. Прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення.

Тобто, з огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок водного фонду і неможливість їх передання у приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 , як земельна ділянка «житлової та громадської забудови», позовна вимога про визнання незаконним і скасування рішення Дніпровської міської ради №181/48 від 25 вересня 2019 року відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо категорії земельної ділянки, особи її власника, та є частиною негаторного позову, на який не поширюється строк позовної давності.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі №826/9603/17 обов`язок до скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі виникає у відповідного органу лише після набрання законної сили судовим рішенням про її скасування. Скасування реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення (категорії) земельних ділянок. Зазначені недоліки предмета позову в разі задоволення судом вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037) шляхом її повернення не призведуть до повного відновлення інтересів держави, оскільки уповноважені органи, як правило, не вживають заходи щодо виготовлення землевпорядної документації, зміни категорії земель, що створює передумови для повторного незаконного вибуття земель водного фонду із володіння Держави, оскільки для вже сформованої земельної ділянки комунальної власності, в такому випадку не потрібно повторно розробляти документацію із землеустрою.

При наданні оцінці рішенню Дніпровської міської ради №220/64 від 19 березня 2025 року, яким було затверджено водоохоронну зону та прибережну захисну смугу р. Дніпра, суд виходить з того, що в силу положень діючих на момент прийняття оспорюваного рішення Дніпровської міської ради №181/48 від 25 вересня 2019 року вищезазначеного рішення Дніпровської міської ради №220/64 від 19 березня 2025 року не існувало, а тому земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 відносилась до земель водного фонду як на момент прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, так і на час звернення прокурора до суду з позовною заявою.

Таким чином, оскільки прокурором доведено факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, порушення інтересів держави в особі Дніпровської міської ради на момент подання позову, неможливість передачі спірної земельної ділянки у приватну власність зі зміною її цільового призначення, належність способу захисту, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими.

Отже, розглядаючи вказаний спір у межах заявлених вимог, оцінюючи надані у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, приймаючи до уваги те, що позивачем доведено належними і допустимими доказами незаконність, безпідставність передачі у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037, яка відноситься до земель водного фонду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги задоволення позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в загальному розмірі 9 662,40 грн., тобто по 4 831,20 грн. з кожного, на користь позивача, оскільки судовий збір віднесений до складу судових витрат, які не є зобов`язанням у розумінні ст. 509 ЦК України, і відсутні підстави для стягнення їх на підставі ст. 543 ЦК України в солідарному порядку.

Керуючись ст.ст. 5, 13, 14, 19, 129, 131, 140 Конституції України, ЗУ «Про місцеве самоврядування», ЗУ «Про прокуратуру», ст.ст. 21, 58, 59, 60, 61, 62, 90, 116, 152, 153 ЗК України, ст.ст. 3, 4, 88, 89 ВК України, ст.ст. 15-16, 21, 316, 317, 324, 325, 328, 373, 374 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Західної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №181/48 від 25 вересня 2019 року, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037) у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код цільового використання земель 02.01 «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Скасувати державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037), що розташована по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2189452012101) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05 жовтня 2020 року, номер запису про право власності: 38583846, вчинену державним реєстратором департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Хаблом Костянтином Олександровичем.

Усунути перешкоди у здійсненні Дніпровською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0037) шляхом її повернення на користь Дніпровської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0959 га з кадастровим номером 1210100000:08:650:0037 у Державному земельному кадастрі.

Стягнути з Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) судові витрати у справі у вигляді судового збору в загальному розмірі 9662,40 грн. у рівних частках по 4831,20 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Сторони:

Позивач: Західна окружна прокуратура міста Дніпра, код ЄДРПОУ: 0290993821, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 24-А.

Відповідач: Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ: 37454258, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75.

Третя особа: Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 01038699, місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 39-А.

Суддя: Т.П. Терещенко