Постанова

від 06.05.2025 по справі 910/430/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2025 р. Справа№ 910/430/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Козир Т.П.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 06.05.2025,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" про ухвалення додаткового рішення до постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, прийнятої за розультатами розгляду

апеляційної скарги розпорядника майна ТОВ "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича,

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024

у справі №910/430/22 (Стасюк С.В.)

за заявою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/430/22 заяву Акціонерного банку "Південний" про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено. Надано дозвіл забезпеченому кредитору Акціонерному банку "Південний" (місцезнаходження: 65059, м. Одеса вул. Краснова, 6/1; ідентифікаційний код: 20953647) на звернення стягнення на нерухоме майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3 корп. 8-Б; ідентифікаційний код: 37165945), яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 29.05.2020, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Колич Т.В. за № 329 (Виробничий комплекс, реєстраційний номер 533080863217, загальна площа (кв.м): 17506.1, адреса: Харківська обл., Зміївський р., смт. Комсомольське, Балаклійське шосте, 50; на земельній ділянці, кадастровий номер: 6321755600:02:004:0070, площею: 6.1611 га), в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості за Генеральною угодою про надання банківських послуг № GGS2020-02526 від 29.05.2020, в порядку, передбаченому вказаним договором іпотеки та/або законодавством України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, розпорядник майна ТОВ "Черкаський Полімер" арбітражний керуючий Козирицький А.С. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі №910/430/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити АБ "Південний" в задоволенні заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 залучено розпорядника майна ТОВ "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича в якості учасника у справі №910/430/22 в частині розгляду питання щодо надання дозволу забезпеченому кредитору Акціонерному банку "Південний" (місцезнаходження: 65059, м. Одеса вул. Краснова, 6/1; ідентифікаційний код: 20953647) на звернення стягнення на нерухоме майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД", яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 29.05.2020, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Колич Т.В. за № 329 (Виробничий комплекс, реєстраційний номер 533080863217, загальна площа (кв.м): 17506.1, адреса: Харківська обл., Зміївський р., смт. Комсомольське, Балаклійське шосте, 50; на земельній ділянці, кадастровий номер: 6321755600:02:004:0070, площею: 6.1611 га), в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості за Генеральною угодою про надання банківських послуг від 29.05.2020 № GGS2020-02526, в порядку, передбаченому вказаним договором іпотеки та/або законодавством України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 апеляційну скаргу розпорядника майна ТОВ "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича задоволено частково; ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/430/22 скасовано; прийнято нове судове рішення; заяву Акціонерного банку "Південний" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено; надано дозвіл забезпеченому кредитору Акціонерному банку "Південний" на звернення стягнення на нерухоме майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД", яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 29.05.2020, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Колич Т.В. за № 329 (Виробничий комплекс, реєстраційний номер 533080863217, загальна площа (кв.м): 17506.1. адреса: Харківська обл., Зміївський р., смт. Комсомольське, Балаклійське шосте, 50; на земельній ділянці, кадастровий номер: 6321755600:02:004:0070, площею: 6.1611 га), в рахунок погашення кредитної заборгованості за Генеральною угодою про надання банківських послуг № GGS2020-02526 від 29.05.2020, в порядку, передбаченому вказаним договором іпотеки та/або законодавством України.

07.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду; надано учасникам справи можливість подати свої пояснення у строк до 16.04.2025; розгляд заяви призначено на 23.04.2025.

14.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

14.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича надійшли заперечення на заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" про ухвалення додаткового рішення, в яких заявник зазначив, що по-перше, заявлені Банком до відшкодування судові витрати не підлягають стягненню з нього, як з фізичної особи, а отже, в задоволенні заяви Банку має бути відмовлено, а по-друге, "гонорар успіху" як вид витрат на правничу допомогу не підлягає розгляду та затвердженню судом за результатами розгляду справи.

У зв`язку з перебуванням у відпустці 23.04.2025 судді Гончарова С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 справу № 910/430/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л. судді: Алданова С.О. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 прийнято до свого провадження заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025. Розгляд заяви призначено на 06.05.2025 о 13 год. 30 хв.

У судове засідання 06.05.2025 з`явився розпорядник майна ТОВ "Черкаський Полімер" арбітражний керуючий Козирицький Андрій Сергійович.

Колегія суддів вирішила задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" про постановлення додаткового рішення без участі представника заявника та здійснювати розгляд заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" про ухвалення додаткової постанови за відсутності представників інших учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

В даному випадку заява Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" про ухвалення додаткової постанови може бути розглянута у судовому засіданні без участі представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду заяви у даному судовому засіданні.

Розпорядник майна ТОВ "Черкаський Полімер" арбітражний керуючий Козирицький Андрій Сергійович просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/430/22.

Проаналізувавши матеріали справи та вищевказаної заяви, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" за заявою про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим, встановити їхню дійсність та необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2024 між Адвокатським об`єднанням «Юрпрайм», в особі заступника голови об`єднання Андебура А.І. (виконавець) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» в особі першого заступника голови правління Цимбала М.П. (далі замовник), що діє на підставі Статуту, укладено договір про надання правової допомоги б/н.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору замовник доручає та оплачує виконавцю виконання останнім адвокатської діяльності на його користь, передбаченої діючим законодавством України (тобто, незалежної професійної діяльності адвоката (адвокатів виконавця) щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Замовнику).

Згідно з п. 3.3. договору замовник зобов`язується сплачувати гонорар виконавцю та усі понесені останнім фактичні витрати під час виконання цього договору.

Відповідно до п.4.1. гонорар є формою винагороди виконавця за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги замовнику.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що сторони погодили використовувати фіксовані ставки гонорару за фактично здійснену адвокатську діяльність на користь замовника. При цьому загальний розмір винагороди в межах конкретної справи, визначається сумуванням ставок, перелічених в цьому пункті договору, з урахуванням фактично наданої правової допомоги (здійсненої адвокатської діяльності):

- правова консультація; ознайомлення з матеріалами справи; розробка стратегії 3000,00 грн;

- складання адвокатського запиту чи листа 2500,00 грн;

- правовий аналіз правочину 10000,00 грн;

- складання заяви чи клопотань 5000,00 грн;

- складання позовної заяви; апеляційної чи касаційної скарги; іншої скарги; відповіді на відзив 10000,00 грн;

- складання відзиву; письмових пояснень; заперечень; проекту мирової угоди, правочину чи рішення 15000,00 грн;

- участь в переговорах з третіми особами (безліміт за часом) та/або участь у процесуальних діях 10000,00 грн;

- участь в судовому засіданні (в рамках будь-якої стадії чи процесу) 1 судове засідання 8000,00 грн;

- гонорар успіху у спорах про стягнення грошових коштів на користь замовника (тобто, гонорар, який сплачується замовником у випадку досягнення позитивного результату на його користь) 5% від суми стягнення, але не менше 50000,00 грн;

- гонорар успіху в інших спорах (тобто, гонорар, який сплачується замовником у випадку досягнення позитивного результату на його користь) за домовленістю сторін, але не менше 50000,00 грн, якщо окрема домовленість не укладалася.

Відповідно до п.4.3. сторони домовились, що оплата гонорару виконавця здійснюється замовником на підставі акту приймання-передачі послуг (чи попереднього акту приймання-передачі послуг), який є відповідним рахунком на оплату та який встановлює у кожному випадку дату оплати гонорару (та/або фактичних витрат понесених виконавцем).

Сторони погодили, що гонорар успіху у випадку необхідності його погодження між сторонами зазначається у відповідному акті відповідно до п.4.3. цього договору (п.4.4. договору).

Пунктом 5.1. визначено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2028.

Так, колегією суддів встановлено, що представництво інтересів Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» у суді Північного апеляційного господарського суду при розгляді апеляційної скарги розпорядника майна ТОВ "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/430/22 здійснював адвокат Похомов Ігор Юрійович на підставі договору про надання правової допомоги від 03.10.2024 року та сформованого за цим договором ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт від 25.11.2024 №66 сторони узгодили наступні надані в суді апеляційної інстанції послуги:

- правнича допомога щодо складання відзиву 15000,00 грн;

- правнича допомога щодо участі в суді апеляційної інстанції (1 засідання) 8000,00 грн;

- гонорар успіху 50000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг складає 73000,00 грн(п.2 акту).

Перевіривши подані Акціонерним банком «Південний» докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, дослідивши співмірність заявленої суми із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23000 грн (правнича допомога щодо складання відзиву 15000,00 грн; правнича допомога щодо участі в суді апеляційної інстанції (1 засідання) 8000,00 грн) відповідає як критерію співмірності та реальності понесених адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

Що ж до стягнення «гонорару успіху», Суд зазначає наступне.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (пункт 135) зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 22.09.2022 у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» ЄСПЛ зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Оцінивши наведені заявником доводи щодо відшкодування «гонорару успіху», Суд вважає, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору гонораром успіху у даній справі є гонорар у сумі 11 500.00 грн, а решта суми гонорару у даному випадку, не відповідає критерію розумності, тому їх відшкодування, з огляду на обставини цієї справи, матиме необґрунтований та надмірний характер.

Верховний Суд виснував, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, додаткова постанова Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №910/2053/20).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/430/22 слід задовольнити частково. Стягнути з розпорядника майна ТОВ "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича на користь Акціонерного банку "Південний" 34500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти заяви слід відмовити.

Колегія суддів відхиляє заперечення розпорядника майна ТОВ "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича відносно того, що заявлені Банком до відшкодування судові витрати не підлягають стягненню з нього, як з фізичної особи, оскільки витрати на професійну правничу допомогу не можуть бути в даному випадку покладені на ТОВ "Черкаський Полімер", який не є учасником даної справи.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відшкодування судових витрат може бути покладено саме на учасника справи. У даному апеляційному провадженні учасником справи є саме розпорядник майна ТОВ "Черкаський Полімер" арбітражний керуючий Козирицький Андрій Сергійович, тому і стягувати витрати на професійну правничу допомогу слід саме з розпорядника майна ТОВ "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича.

Слід зазначити, що саме розпорядника майна залучено до участі у даній справі в частині розгляду питання щодо надання дозволу забезпеченому кредитору Акціонерному банку "Південний на звернення стягнення на нерухоме майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД", яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 29.05.2020, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Колич Т.В. за № 329 (Виробничий комплекс, реєстраційний номер 533080863217, загальна площа (кв.м): 17506.1, адреса: Харківська обл., Зміївський р., смт. Комсомольське, Балаклійське шосте, 50; на земельній ділянці, кадастровий номер: 6321755600:02:004:0070, площею: 6.1611 га), в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості за Генеральною угодою про надання банківських послуг від 29.05.2020 № GGS2020-02526, в порядку, передбаченому вказаним договором іпотеки та/або законодавством України. Судом було відмовлено розпоряднику майна у задоволенні його апеляційної скарги в частині прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки. Судом прийнято судове рішення про задоволення заяви Акціонерного банку "Південний" про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто спір вирішено на користь Акціонерного банку "Південний". Пдістав покладення судових витрат на іншого учасника справи суд не вбачає.

Після виконання даного судового рішення вказані витрати відповідно до норм КУзПБ є витратами розпорядника майна у процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство ТОВ "Черкаський Полімер", які можуть бути відображені у відповідному звіті розпорядника майна, який подається на затвердження комітету кредиторів ТОВ "Черкаський Полімер" та суду та у разі його затвердження можуть бути відшкодовані розпоряднику майна.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/430/22 задовольнити частково.

Стягнути з розпорядника майна ТОВ "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (29001, м. Хмельницький вул. Проскурівська, 53 (4 поверх), ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного банку "Південний" (65059, м. Одеса вул. Краснова, 6/1, код ЄДРПОУ 20953647) 34500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти заяви відмовити.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/430/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 19.05.2025

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Т.П. Козир

С.О. Алданова