Постанова

від 20.05.2025 по справі 580/7426/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/7426/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Штульман І.В.,

суддів - Оксененка О.М., Черпака Ю.К.,

при секретарі - Рожок В.В.,

за участі - позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА :

26 липня 2024 року адвокат Герасимова Тетяна Ігорівна, - представник ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 коштів (добових) за час перебування у відрядженні;

- зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти (добові) за час перебування у відрядженні в сумі 69000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 21 червня 2023 року ОСОБА_1 вибув у відрядження, із залишенням на військовій службі, до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. Згідно з наказом від 06 лютого 2024 року №85-ОС позивач ОСОБА_1 вважається таким, що прибув з відрядження із залишенням на військовій службі з 06 лютого 2024 року. Адвокат Герасимова Т.Р. зазначає, що за час перебування позивача ОСОБА_1 у відрядженні, а саме 230 діб, він набув права на отримання коштів (добових) в сумі 69000,00 грн, які відповідач не нарахував та не виплатив.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Свою позицію адвокат Герасимова Т.Р. обґрунтовує тим, що відповідачем не заперечувався факт прийняття Наказу №309-ОС, з тексту якого та відповіді на адвокатський запит чітко вбачається, що позивач ОСОБА_1 був направлений саме у службове відрядження. Представник позивача зазначила, що з відповіді на адвокатський запит та наданими позивачем доказами підтверджується, що рапорт від 27 лютого 2024 року з проханням нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти (добові) за відрядження був не тільки прийнятий відповідачем, а й направлений на адресу Головного центру з тилу з проханням нарахувати та виплатити кошти за відрядження позивачу. Крім того, відповідач не мав зауважень до форми документів і посвідчення та не заперечував факту перебування позивача ОСОБА_1 у службовому відрядженні. Окремо адвокат Герасимова Т.Р. звертає увагу, що позивачу не виділялись кошти на відрядження, а тому подати звіт про їх використання неможливо. Також представник позивача стверджує, що відповідач у відповіді на адвокатський запит зазначив, що саме ІНФОРМАЦІЯ_1 було виплачено позивачу ОСОБА_1 його грошове забезпечення за період перебування у відрядженні. Адвокат Герасимова Т.Р. вважає, що оскільки позивач ОСОБА_1 перебував у відрядженні 230 діб, то сума добових витрат, з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», якими сума добових витрат по Україні встановлена в розмірі 300 грн за добу, складає 69000,00 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

03 лютого 2025 року ОСОБА_2 ,- представник відповідача, подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів формування та подачі позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_2 звіту про використання коштів. Представник відповідача зазначив, що наявне в матеріалах справи посвідчення позивача про відрядження від 20 червня 2023 року №1088 не відповідає пункту 2.6 розділу II Інструкції про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2012 року №582. Також ОСОБА_2 звертає увагу, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням начальника органу Державної прикордонної служби України на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби, натомість позивач, за клопотанням Сєвєродонецької міської військової адміністрації від 06 червня 2023 року №371ВА, вибув для виконання заходів, які не пов`язані з його службовими обов`язками та без службового завдання.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року:

- продовжено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги на розумний строк;

- здійснено перехід із письмового провадження у відкрите судове засідання;

- призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 травня 2025 року;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) надати для огляду у судове засідання 14 травня 2025 року оригінал посвідчення від 20 червня 2023 року №1088, виданого командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 , на підставі наказу Голови ДПСУ №648-ос від 18 червня 2023 року, про відрядження з 21 червня 2023 року солдата ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни необхідно задовольнити, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному розмірі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 30 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №7101-500206420, виданою Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради (а.с.9).

Посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується наявність у позивача ОСОБА_1 права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.8).

Відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 18 червня 2023 року №848-ОС (далі - Наказ №848-ОС), прийнятого на підставі клопотання Сєвєродонецької міської військової адміністрації від 06 червня 2023 року №371ВА та рапорту ОСОБА_1 від 16 червня 2023 року, позивача відряджено із залишенням на військовій службі до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (а.с.6).

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 червня 2023 року №309-ОС (далі - Наказ №309-ОС) позивач ОСОБА_1 21 червня 2023 року вибув у відрядження до Сєвєродонецької міської військової адміністрації із залишенням на військовій службі (а.с.7 зворот).

Під час судового засідання 14 травня 2025 року представником відповідача ГЦП ОС Держприкордонслужби ім. Генерал-майора Ігоря Момота було надано оригінал посвідчення про відрядження від 20 червня 2023 року №1088 (далі - Посвідчення № НОМЕР_3 ).

З Посвідчення №1088 вбачається, що на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 18 червня 2023 року №648-ОС (далі - Наказ №648-ОС) солдата ОСОБА_1 було відряджено до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області строком на 230 діб (з 21 червня 2023 року по 06 лютого 2024 року).

Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06 лютого 2024 року №85-ОС (далі - Наказ 85-ОС) підтверджується, що солдат ОСОБА_1 прибув з відрядження із залишенням на військовій службі.

27 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся з рапортом до офіцера відділення матеріального забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_4 , в якому зазначив: «У зв`язку з переведенням мене, солдата ОСОБА_5 , до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на підставі наказу АДПСУ від 27 лютого 2024 року №328-ОС, прошу Вашого клопотання перед вищим керівництвом щодо вирішення питання про нарахування та виплати мені коштів (добових) за відрядження, в якому я перебував на підставі наказу Голови ДПСУ з 21.06.2023 до 05.02.2024 у Сєвєродонецькій міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області» (а.с.12 зворот).

З рапорту від 28 лютого 2024 року вбачається, що заступник начальника Головного центру з тилу полковник ОСОБА_6 клопотав по суті рапорту солдата ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати коштів за відрядження до тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 (а.с.12).

14 червня 2024 року начальник Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області своїм листом №1849 ВА, у відповідь на адвокатський запит, повідомив, що: « 1. ОСОБА_1 працював у Сєвєродонецькій міській військовій адміністрації Сєверодонецького району Луганської області на посаді старшого інспектора з питань мобілізаційної підготовки та спеціальної роботи з 21 червня 2023 по 05 лютого 2024.

2. Правові підстави для прийняття ОСОБА_1 на роботу: Указ Президента України від 24.03.2023р. №181/2023 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області», наказ Голови Державної прикордонної служби України від 18.06.2023р. №648-ОС щодо відрядження ОСОБА_1 до Сєверодонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.06.2023р. Nє309-ОС шодо відрядження ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військової алміністрації Сєверодонецького району Луганської області.

3. Під час перебування на посаді ОСОБА_1 не забезпечувався гарячим котловим харчуванням, ніякі грошові кошти йому не виплачувались.

4. Під час відрядження ОСОБА_1 грошові кошти за відрядження (в т.ч. добові) не виплачувались.» (а.с.10).

Листом від 02 липня 2024 року полковник ОСОБА_8 ,- начальник ГЦП ОС Держприкордонслужби ім. Генерал-майора Ігоря Момота, надав відповідь на адвокатський запит представника Гамова В.В. від 04 червня 2024 року, де повідомив, що: «за період перебування у відрядженні до Сєвєродонецької військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1 виплачувалось грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року №397 «Про затвердження Порядку фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558;

солдат ОСОБА_9 знімався з обліку гарячого котлового харчування у ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

службові відрядження та склад витрат на відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюються та регулюються згідно постанови Кабінсту Міністрів від 02.02.2011 року №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», наказу Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», Інструкції про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2012 року №582;

солдат ОСОБА_9 на час службового відрядження не був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

на солдата ОСОБА_10 розповсюджувалися всі норми та положення, які розповсюджуються на військовослужбовців Державної прикордонної служби України під час проходження служби із врахуванням особливостей перебування у службових відрядженнях;

солдат ОСОБА_9 надавав відповідні документи до відповідних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань проходження відрядження ОСОБА_10 не звертався до Сєвєродонецької військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Виплата коштів за відрядження ОСОБА_11 не здійснювалась.

Відповідно до поданих рапортів у 2023 році солдату ОСОБА_11 виплачено допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань згідно обійманої посади начальника лазне - прального дезінфекційного пункту групи побутового обслуговування відділення матеріального забезпечення. У 2024 році відповідно до поданого рапорту ОСОБА_11 виплачено допомогу для оздоровлення згідно посади, яку обіймав військовослужбовець до відрядження до Сєвєродонецької військово - цивільної адміністрації Сєверодонецького району Луганської області із залишенням на військовій службі.» (а.с.24-25).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати коштів (добових) за час перебування у відрядженні, ОСОБА_1 звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , Черкаський окружний адміністративний суд 26 грудня 2024 року дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні, з урахуванням вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, достатні та належні докази для висновку про наявність у ОСОБА_1 правових підстав для отримання коштів (добових) за час перебування в службовому відряджені.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до статті 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Частиною першою статті 43 Закон №2232-XII передбачено, що фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Отже, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Статтею 92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України. Виключно законом про Державний бюджет України, відповідно до статті 95 Конституції України, визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Згідно зі статтею 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший частини першої).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (абзац другий частини першої статті 9 Закону №2011-XII).

До складу грошового забезпечення входять (частина друга статті 9 Закону №2011-XII):

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац третій частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009).

Згідно з пунктом 153 Положення №1115/2009 військовослужбовці можуть бути направлені у службові відрядження самостійно або у складі підрозділу (команди) з метою:

- навчання на курсах, проходження зборів, у тому числі навчальних, стажування, вступу до вищих військових навчальних закладів;

- участі у заходах, пов`язаних з охороною державного кордону;

- здійснення розвідувальних, контррозвідувальних та оперативно-розшукових заходів;

- забезпечення охорони, супроводження і доставки військових вантажів, озброєння, техніки та інших матеріальних засобів;

- супроводження нарочних із секретними документами і матеріалами або доставки таких документів і матеріалів як нарочним;

- супроводження осіб, які підлягають видворенню за межі України;

- супроводження (у разі потреби) окремих військовослужбовців, хворих або команд військовослужбовців, супроводження затриманих;

- отримання нагород;

- участі в засіданнях судів або прибуття (в разі потреби) до органів досудового розслідування;

- участі у планових заходах, у тому числі за кордоном (перевірки, збори, семінари, засідання, наради, міжнародні та представницькі зустрічі, паради, спортивні та культурно-масові заходи тощо);

- ліквідації надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків;

- проведення службових розслідувань, дізнання;

- виконання обов`язків військової служби у складі органів Держприкордонслужби, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, забезпечення їх здійснення;

- лікування, реабілітації або проходження медичного огляду військово-лікарською, лікарсько-льотною комісією;

- в інших випадках за розпорядженням старших начальників.

Військовослужбовці направляються у службові відрядження за рішенням їх прямих начальників - від начальника органу Держприкордонслужби, в якому вони проходять службу, і вище, про що видається наказ (пункт 153 Положення №1115/2009).

Відповідно до пункту 154 Положення №1115/2009 військовослужбовцям, які направляються у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження.

Військовослужбовці після прибуття до місця відрядження зобов`язані в установлений строк з`явитися до посадової особи, в розпорядження якої вони відряджені, повідомити свого безпосереднього начальника про прибуття і виконувати поставлені завдання (пункту 154 Положення №1115/2009).

З матеріалів справи вбачається, що наказом Голови Держприкордонслужби від 18 червня 2023 року №848-ОС (а.с.6) позивача ОСОБА_1 відряджено до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області із залишенням на військовій службі. Крім того, витягом з наказу №309-ОС (а.с.7 зворот) та листа ГЦП ОС Держприкордонслужби ім. Генерал-майора Ігоря Момота від 02 липня 2024 року підтверджується, що позивач ОСОБА_1 був направлений саме у службове відрядження.

30 липня 2012 року наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №582 затверджено Інструкцію про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон (далі - Інструкція №582).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №582 службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням начальника органу Державної прикордонної служби України на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції №582 орган Держприкордонслужби, що відряджає військовослужбовця, зобов`язаний забезпечити його коштами. Аванс відрядженому військовослужбовцю може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції №582 після повернення з відрядження до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної служби, військовослужбовець зобов`язаний подати звіт про використання коштів, виданих йому на відрядження. Сума залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження, підлягає поверненню військовослужбовцем до каси або зарахуванню на відповідний рахунок органу Держприкордонслужби, що їх видав (у разі відрядження за кордон - у грошових одиницях, в яких було видано аванс).

У разі якщо під час службових відряджень відряджений військовослужбовець отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання коштів, виданих на відрядження, і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (банківського дня, що наступає за днем прибуття до місця постійної служби) (абзац другий пункту 1.7 Інструкції №582).

У разі якщо під час службових відряджень відряджений військовослужбовець застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі та строк подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин начальник органу Держприкордонслужби може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з`ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами) (абзац третій пункту 1.7 Інструкції №582).

Разом із звітом про використання коштів, виданих на відрядження, подаються оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів, що підтверджують вартість зазначених у зв`язку з відрядженням витрат, а саме: проїзні документи, документи про витрати на наймання житлового приміщення, страхові поліси тощо (абзац четвертий пункту 1.7 Інструкції №582).

Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата зазначених коштів здійснюється до закінчення третього банківського дня після затвердження звіту про використання коштів, виданих на відрядження (абзац п`ятий пункту 1.7 Інструкції №582).

Отже, звіт про використання коштів подається військовослужбовцем лише у випадку, якщо йому видавалися кошти на відрядження.

З огляду на те, що позивачу ОСОБА_1 не виділялися кошти на відрядження, у нього не було можливості подати звіт про використання коштів, виданих на відрядження, а відтак посилання суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи звіту про використання таких коштів є безпідставним.

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції №582 направлення та умови відшкодування військовослужбовцям витрат на службові відрядження в межах України Інструкції фактичний час перебування у відрядженні визначається за наявними відмітками у посвідченні про відрядження, засвідченими печаткою про дати вибуття військовослужбовця з місця постійної служби, прибуття його у пункт (пункти) службового відрядження, вибуття з нього (з них) та прибуття до місця постійної служби. Тривалість службового відрядження обчислюється за кількістю днів перебування у відрядженні з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів та часу перебування у дорозі.

Відмітки засвідчуються: в органах Держприкордонслужби - підписом службової особи, на яку наказом (розпорядженням) начальника органу Держприкордонслужби покладено обов`язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього (абзац другий пункту 2.6 Інструкції №582).

Якщо відмітки про дати вибуття військовослужбовця з місця постійної служби, прибуття його у пункт (пункти) службового відрядження, вибуття з нього (з них) та прибуття до місця постійної служби у посвідченні про відрядження немає, то добові не виплачуються (абзац п`ятий пункту 2.6 Інструкції №582).

Разом з тим, 14 травня 2025 року у судовому засіданні представник відповідача, на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, надав оригінал посвідчення про відрядження від 20 червня 2023 року №1088, виданого командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 , на підставі наказу Голови ДПСУ №648-ос від 18 червня 2023 року, про відрядження з 21 червня 2023 року солдата ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, яким підтверджується, що солдат ОСОБА_1 у період з 21 червня 2023 року по 06 лютого 2024 року, тобто на 230 діб, був відряджений до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Відповідно до пункту 160 Положення №1115/2009 військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади в державних органах, підприємствах, установах, організаціях, державних та комунальних закладах освіти відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних закладах освіти, який затверджується Президентом України.

У разі потреби у військовослужбовцях для заміщення вакантних посад у державних органах, підприємствах, установах, організаціях, державних та комунальних закладах освіти керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби письмовий запит з інформацією про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад (абзац другий пункту 160 Положення №1115/2009).

Рішення про відрядження військовослужбовця приймається Головою Державної прикордонної служби України та оформлюється його наказом на підставі запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного чи комунального закладу освіти та рапорту військовослужбовця (абзац третій пункту 160 Положення №1115/2009).

Про призначення відряджених військовослужбовців на посади та переміщення по службі керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Адміністрацію Держприкордонслужби (абзац четвертий пункту 160 Положення №1115/2009).

Пунктом 162 Положення №1115/2009 визначено, що за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі види забезпечення, гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям, у тому числі оплата проїзду до місця проведення відпустки і назад, здійснюється у порядку та за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України (абзац перший).

Належні види матеріального забезпечення (речове майно, продовольчий пайок або компенсації, медичне обслуговування) зазначені військовослужбовці одержують за рахунок Держприкордонслужби за нормами і в порядку, що встановлені для відповідних категорій військовослужбовців, за попереднім місцем служби або у найближчому органі Держприкордонслужби (абзац другий пункту 162 Положення №1115/2009).

Після повернення до Держприкордонслужби зазначеним військовослужбовцям у разі їх зарахування у розпорядження відповідних начальників з дня їх повернення до Держприкордонслужби (але не раніше дня, до якого вони отримали грошове забезпечення або заробітну плату за останнім місцем роботи) і до призначення на посади або звільнення з військової служби виплачується грошове забезпечення за посадами, які вони займали в Держприкордонслужбі до відрядження (абзац третій пункту 162 Положення №1115/2009).

Механізм фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій, зокрема здійснення оплати праці працівників та грошового забезпечення військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, які відряджаються до них в установленому законодавством порядку визначає Порядок фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року №397 (далі - Порядок №397).

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Порядку №397 військовослужбовцям військових формувань, утворених відповідно до законів, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, відрядженим до військових адміністрацій, виплачується грошове забезпечення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, інші щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення в порядку та розмірах, установлених нормативно-правовими актами для військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, за останньою посадою, займаною перед відрядженням.

Водночас порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року №558 (далі - Інструкція №558).

Згідно з пунктом 8 Інструкції №558 військовослужбовцям, відрядженим (прикомандированим) до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ і організацій із залишенням на військовій службі, органи Держприкордонслужби виплачують належне їм грошове забезпечення до дня відрядження (відкомандирування) включно з урахуванням часу, необхідного для проїзду до нового місця служби (абзац перший).

Військовослужбовцям, які за встановленим порядком були відряджені із залишенням на військовій службі до державних органів, установ та організацій з дня їх повернення до Держприкордонслужби, але не раніше дня, до якого їм виплачено грошове забезпечення в зазначених органах, і до дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за новими посадами, на які призначені, грошове забезпечення виплачується виходячи з посадового окладу за посадою, яку вони займали в державних органах, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з урахуванням пункту 1 глави 3 розділу V цієї Інструкції (абзац другий пункту 8 Інструкції №558).

З листа ГЦП ОС Держприкордонслужби ім. Генерал-майора Ігоря Момота від 02 липня 2024 року вбачається, що за період перебування солдата ОСОБА_1 у відрядженні, грошове забезпечення виплачувалося йому саме відповідачем.

Представник відповідача під час апеляційного розгляду пояснив, що якби в Посвідченні № НОМЕР_3 була проставлена не лише дата повернення з відрядження «06 лютого 2024 року», а й дата вибуття - 05 лютого 2024 року, то кошти за перебування на протязі 230 діб у відрядженні позивачу ОСОБА_1 було б виплачено.

Враховуючи встановлені вище обставини справи та те, що перебування позивача ОСОБА_1 саме у службовому відрядженні в період з 21 червня 2023 року по 05 лютого 2024 року (включно) підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу коштів (добових) за час перебування у такому відрядженні - 230 діб.

Пунктом 2.4 Інструкції №582 передбачено, що військовослужбовцям, направленим у службові відрядження, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 2.3 цього розділу, виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів від 02 лютого 2011 року №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі - Постанова №98) затверджено суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 6 Постанови №98 строк відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та працівників, які в особливий період направляються в межах України в райони воєнних (бойових) дій для участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також здійснення заходів із забезпечення правопорядку на деокупованих територіях та на державному кордоні, не повинен перевищувати період здійснення таких заходів.

Пунктом 1 Постанови №98 передбачено, що суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1.

Згідно з додатком 1 Постанови №98 сума добових витрат на території України складає 300 гривень.

Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством була передбачена виплата добових витрат за період перебування військовослужбовця у службовому відрядженні в розмірі 300 грн.

З огляду на те, що позивач ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні в період з 21 червня 2023 року по 05 лютого 2024 року (включно), тобто 230 діб, то сума належних йому добових витрат складає 69000,00 грн (230 діб * 300 грн).

Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року ухвалене при неповному з`ясуванні судом обставин справи, а відтак апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни слід задовольнити, а вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пункту 1 частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з положень статті 139 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не сплачував судовий збір ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, оскільки звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір».

З огляду на викладене, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі №580/7426/24 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 коштів (добових) за час перебування у відрядженні з 21 червня 2023 року по 05 лютого 2024 року (включно).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_3 ) кошти (добові) за час перебування на протязі 230 (двохсот тридцяти) діб у відрядженні в сумі 69000,00 (шістдесят дев`ять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом другим частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді О.М. Оксененко

Ю.К. Черпак

Повний текст судового рішення виготовлено "20" травня 2025 року.