Рішення від 20.05.2025 по справі 530/989/21

Справа № Справа № 530/989/21

Номер провадження 2/530/1/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2025

м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Ситник О.В., за участю: секретаря судового засідання Стрілець Л.Г., представника позивача ФГ «Комишанське плюс» адвоката Мальченка Д.В., представника третьої особи ПАТ «Автотранспортного підприємства 15339» - адвоката Бибика В.А. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Зіньків цивільну справу за позовною заявою Фермерського господарства «Комишанське плюс» до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог ПАТ «Автотранспортне підприємство 15339» та приватний нотаріус Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області Глушенко В`ячеслав Васильович про визнання договору недійсним.

встановив :

До Зіньківського районного суду Полтавської області 23.06.2021 року надійшов позов Фермерського господарства «Комишанське плюс» до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог ПАТ «Автотранспортне підприємство 15339» та приватний нотаріус Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області Глушенко В`ячеслав Васильович про визнання договору недійсним та розглядався іншими складами суду .

У провадження судді Зіньківського районного суду Ситник О.В. дана справа розподілена 26.06.2023 року .Ухвалою судді від 04.07.2023 року позовна заява залишена без руху та надано час на усунення недоліків . Ухвалою судді від 25.07.2023 року відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. ( а.с. 82 том 2) . За час тривання підготовчого провадження були витребувані ряд доказів та документів . Ухвалою суду від 29.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду. ( а.с. 24 том3) .

З позову вбачається: що ОСОБА_2 був власником земельної ділянки з кадастровим номером 5321386400:00:052:0056 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2, 4533 га що розташована на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області . На праві власності дана земельна ділянка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ ПЛ № 033705 виданого Тарасівською сільською радою 19.12.2001 року на підставі рішення 29 сесії Тарасівської сільської ради 23 скликання від 09.11.2001 року .

Право власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області 05.04.2016 року , номер запису 14025515, реєстраційний номер земельної ділянки 894159453213 . На дану земельну ділянку було зареєстровано інше речове право, а саме право оренди за ПАТ «Автотранспортне підприємство 15339» від 05.04.2016 року , строк дії речового права до 31.12.2026 року.

Відповідачка ОСОБА_1 була власником земельної ділянки з кадастровим номером 5321386400:00:049:0009 , право власності їй на дану ділянку виникло на підставі договору міни земельними ділянками посвідченого приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянською Н.Б. 28.12.2018 року за реєстровим номером 3548, та зареєстрована у ДЗК відділом у Зіньківському районі ГУ Держгеокадастра у Полтавській області 19.12.2001 року , право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянською Н.Б. 28.12.2018 року номер запису про право власності 29714293 , реєстраційний номер земельної ділянки 1734991453213 На дану земельну ділянку зареєстровано інше речове право, а саме право оренди за ПАТ «Автотранспортне підприємство 15339» від 20.06.2014 року , строк дії речового права до 31.12.2023 року.

У подальшому як зазначає сторона позивача їм стало відомо за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір міни вище зазначених земельних ділянок 30.08.2019 року і який зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 783 .Згідно цього договору земельна ділянка з кадастровим номером 5321386400:00:052:0056 площею 2, 4533 га яка розташована на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ( земельна ділянка 1 ) обмінюється на земельну ділянку з кадастровим номером 5321386400:00:049:0009 площею 2, 4444 га що також розташована на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ( земельна ділянка 2 ). Відповідно до умов договору сторонам відомо про інше речове право , а саме що обидві земельні ділянки на час укладення договору міни - перебувають в оренді ПАТ «Автотранспортне підприємство 15339» , відсутність обтяжень по земельних ділянках підтверджується інформаційними довідками .

Також сторона позивача повідомляє, що 19.05.2014 року ОСОБА_2 склав заповіт відповідно до якого на випадок своєї смерті земельну ділянку яка належала йому на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ ПЛ № 033705 виданого Тарасівською сільською радою 19.12.2001 року на підставі рішення 29 сесії Тарасівської сільської ради 23 скликання від 09.11.2001 року заповів позивачу по справі Фермерського господарства «Комишанське плюс» .

У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 5321386400:00:052:0056 площею 2, 4533 га яка належала у минулому до договору міни ОСОБА_2 увійшла шляхом об`єднання до земельної ділянки яка належить на праві власності ОСОБА_1 та їй присвоєно новий кадастровий номер 5321386400:00:052:0039 площею 9, 8448 га 23.01.2020 року даній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер , а 07.02.2020 року зареєстроване право приватної власності у Державному реєстрі нерухомого майна за ОСОБА_1 . Також до цієї об`єднаної земельної ділянки увійшли земельні ділянки які ОСОБА_1 придбала у власність також на підставі договорів міни із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , всього 4 ділянки ( договори міни від 30.08.2019 року та 30.10.2019 року.)

Позивач вказує, що договір міни земельних ділянок який уклали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вчинено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток паїв та з порушенням вимог ЗУ «Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток паїв , і це є підставою для визнання його недійсним.

Тому прохає суд :- визнати недійсним договір міни земельними ділянками від 30.08.2019 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Зіньківського нотаріального округу Полтавської області Глушенком В.В. про що зроблено запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій № 783 .

Також прохає скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321386400:00:052:0039 площею 9, 8448 га яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Також прохає скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5321386400:00:052:0039 площею 9, 8448 га яка належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом закриття поземельної книги .

В матеріалах справи мається письмові пояснення третьої особи АТП 15339 з яких вбачається, що стороною позивача є ФГ Комишанське плюс , ОСОБА_2 19.05.2014 року склав заповіт відповідно до якого заповів ФГ Комишанське плюс земельну ділянку яка належала останньому на праві власності з кадастровим номером 5321386400:00:052:0056 площею 2, 4533 га яка розташована на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області відповідно до Державного акту на земельну ділянку Серія ІІ-ПЛ № 033705 , відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті , із врахуванням вказаної норми матеріального права заповіт не є правовстановлюючим документом , не тягне виникнення у особи на яку його складено певних майнових прав взагалі , тому відповідно і особа не наділена правом на його захист , оскільки таке право не виникло у позивача , оскільки ОСОБА_2 ще за життя розпорядився своїм майном , а саме уклав договір міни , тому прохають залишити позов без розгляду. Також зазначили, що відповідно до позиції сторони позивача та в обгрунтування твердження позивач зазначає, що обміну підлягали в той час тільки земельні ділянки за схемою пай на пай та лише у випадку передбаченою ст. 14 ЗУ Про порядок виділення в натурі на місцевості земельних ділянок власниками земельних часток паїв яка передбачає , що в разі якщо власник земельної ділянки , яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно він може її обміняти на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву . Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально . Таким чином вказана норма матеріального права передбачає право на обмін ділянками в одному чи різних масивах . До єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення дві і більше які мають спільні межі між собою складають єдиний цілісний масив , що складають єдиний цілісний масив , що обмежується полезахисним лісовими смугами, чагарниками, дорогами , тощо. Вважають , що визначення де знаходяться обмінювані земельні ділянки чи в одному чи в різних масивах , то визначити це можливо тільки виключно за допомогою земельно технічної експертизи, яка відсутня. Також зазначив, що вимоги заінтересованої особи яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним , що і має місце у даній справі спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану , який саме вони сторони мали до вчинення правочину .

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи , чи щоб сторона ( сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі , оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права . Верховний суд у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору вказав, що як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину , а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору , а не одна із них. ( справа № 670/23/18 від 18.11.2020 року , справа № 318 /1345/17 від 14.04.2021 року , справа № 552/3469/18 від 26.01.2021 року ) тому прохали відмовити у задоволенні позову . ( том 3 а.с. 37-40) .

В судовихзасіданнях представникпозивача адвокатМальченко Д.В.послався напозов тавказав щосторона позивачапосилається нате,що у2019році діявмораторій навідчуження земельних ділянок сільськогосподарськогопризначення ,а щодовиключення якедіяло натой час,так цене їхсторона повиннадоводити чив одномумасиві булиобмінювані земельніділянки ,а сторонавідповідача повиннадоводити це.Такожпрохав судвзяти доуваги відповідно доправового полярішення Зіньківськогорайонного судуПолтавської області справа№ 530 / 1203/19 від 13.05.2020 року , яке постановою Полтавського апеляційного суду від 23.09.2020 року залишено без змін за позовом ПСП Комишанське код ЄДРПОУ 30794436 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання договору міни земельними ділянками від 30.08.2019 року недійсним , оскільки той цивільний позов і сама справа є ідентичною із даною , оскільки в тій справі відповідачем була ОСОБА_4 , яка обміняла земельну ділянку сільськогосподарського призначення із ОСОБА_1 також 30.08.2019 року ідентично договору міни ОСОБА_2 і яка увійшла також в об`єднану земельну ділянку із кадастровим номером 5321386400:00:052:0039 площею 9, 8448 га яка належить на праві власності ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації якої сторона позивача прохає у цих вимогах. Також прохав звернути увагу на той факт , що коли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір міни , то договір оренди між ОСОБА_2 та ПСП Комишанське діяв договір оренди , тобто договір міни був укладений під час дії договору оренди . На запитання суду в судовому засіданні 20.05.2025 року представник позивача відповів що право їх як позивача порушене тим, що фермерське господарство є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 і вони звертались до приватного нотаріуса Глушенка із заявою про прийняття спадщини після смерті заповідача, прохав задовольнити позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання не з`являлась , була повідомлена належним чином . Суд враховуючи той факт , що відповідачка була повідомлена належним чином про судові засідання вирішив розглянути справу у її відсутність .

Представник третьої особи АТП 15339 адвокат Бибик В.А. послався на письмові пояснення та прохав відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено :

Позивачем по справі є фермерське господарство «Комишанське плюс» ( Сумська область Охтирський район село Комиші вул. Жовтнева 87 код ЄДРПОУ 35603839 ) , їх інтереси представляє адвокат Мальченко Д.В. ( том 1 а.с. 50-51, том 3 а.с. 101-102, 103-118) ,

30.08.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір міни земельних ділянок який зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 783 .Згідно цього договору земельна ділянка з кадастровим номером 5321386400:00:052:0056 площею 2, 4533 га яка розташована на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ( земельна ділянка 1 ) обмінюється на земельну ділянку з кадастровим номером 5321386400:00:049:0009 площею 2, 4444 га що також розташована на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ( земельна ділянка 2 ). Відповідно до умов договору сторонам відомо про інше речове право , а саме що обидві земельні ділянки перебувають в оренді ПАТ «Автотранспортне підприємство 15339» , відсутність обтяжень по земельних ділянках підтверджується інформаційними довідками .Договір посвідчений приватним нотаріусом Зіньківського нотаріального округу Полтавської області ( том 3 а.с. 140-141 ) земельна ділянка з кадастровим номером 5321386400:00:052:0056 площею 2, 4533 га яка належала у минулому до договору міни ОСОБА_2 увійшла шляхом об`єднання до земельної ділянки яка належить на праві власності ОСОБА_1 та їй присвоєно новий кадастровий номер 5321386400:00:052:0039 площею після об`єднання - 9, 8448 га 23.01.2020 року даній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер , а 07.02.2020 року зареєстроване право приватної власності у Державному реєстрі нерухомого майна за ОСОБА_1 ( том 1 а.с. 6-13, том 3 а.с. 2-3, )

Також до цієї об`єднаної земельної ділянки увійшли земельні ділянки які ОСОБА_1 придбала у власність також на підставі договорів міни із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( договори міни від 30.08.2019 року та 30.10.2019 року.) ( том 1 а.с. 6-13) та з копії технічної документації щодо об`єднання земельних ділянок , всього увійшло 4 земельних ділянки , оригінал якої оглянуто в судовому засіданні .

19.05.2014 року ОСОБА_2 склав заповіт відповідно до якого на випадок своєї смерті земельну ділянку яка належала йому на праві власності заповів позивачу по справі Фермерського господарства «Комишанське плюс» .( том 1 а.с. 22)

ГУ Держгеокадастру надіслало оригінал технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок гр. ОСОБА_1 кадастровий номер 53213866400:052:0039 , який оглянутий в судовому засіданні .

30.08.2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали договір міни земельних ділянок який зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 784 .Згідно цього договору земельна ділянка з кадастровим номером 5321386400:00:052:0057 площею 2, 4874 га яка розташована на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ( земельна ділянка 1 ) обмінюється на земельну ділянку з кадастровим номером 5321386400:00:059:0027 площею 2, 455 га що також розташована на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ( земельна ділянка 2 ). Відповідно до умов договору сторонам відомо про інше речове право , а саме що обидві земельні ділянки перебувають в оренді ПАТ «Автотранспортне підприємство 15339» , відсутність обтяжень по земельних ділянках підтверджується інформаційними довідками .Договір посвідчений приватним нотаріусом Зіньківського нотаріального округу Полтавської області ( том 3 а.с. 140-141 )

Відповідно до положень статей6і627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно достатті 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина першастатті 78 ЗК України). Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина другастатті 78 ЗК України).

Земельне законодавство України базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт «в» частини першоїстатті 5 ЗК України).

Встановлена пунктом 15розділу Х«Перехідні положення» ЗК Українизаборона відчуженняземельних ділянок сільськогосподарського призначення у редакції, чинній на час укладення договору міни між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30.08.2019 року тобто до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення , але не раніше 1 січня 2020 року передбачала винятки, одним з яких була можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до ч. 2 ст. 37-1 ЗК України , а не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай). А саме відповідно до ст. 37 -1 ЗК України про особливості використання та розпорядження земельними ділянками розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення , а також полезахисними лісовими смугами , які обмежують такий масив з п. 2 цієї статті вбачається, що власники земельних ділянок усіх форм власності , розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення можуть обмінюватись такими земельними ділянками .

Відповідно до пункту «а» частини першоїстатті 81 ЗК Українигромадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третястатті 715 ЦК України).У разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву (частина першастатті 14 ЗаконуУкраїни «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)») ( далі - Закон № 899-IV).Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (абзац одинадцятий частини першоїстатті 5 Закону № 899-IV).

Частина перша статті 14Закону № 899-IVвизначає один з випадків можливого обміну земельними ділянками,що використовуютьсяїхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не регулює обмін земельними частками (паями), права на які підтверджені сертифікатом, і розподіленими та визначеними у натурі земельними ділянками, які ще не зареєстровані за власниками земельних часток (паїв).Стаття 14 Закону № 899-IVне забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуютьсядля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначена у підпункті «б» пункту 15розділу Х «Перехідні положення» ЗК Україниу редакції, чинній до 01 січня 2020 року, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до п. 2 ст. 37 -1 ЗК стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуютьсядля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення за умови розташування у масиві .

Наявність у сільських, селищних, міських рад і районних державних адміністрацій передбаченого вабзаці одинадцятому частини першоїстатті 5 Закону№ 899-IVповноваження оформляти матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їхвласників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (з 01 січня2019 року - до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку), не виключає можливість обміну згідно з чинним законодавством земельними ділянками, на які вже були видані державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі головуючого Луспеника Д.Д. у своїй постанові у справі № 390 /1670/18 від 04.12.2019 року вказав :

що у своєму рішенні від 22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsitsyurav. Ukraine), що набуло статусу остаточного 22 серпня 2018 року, зазначив, що законодавча заборона відчуження земельних ділянок становить втручання у мирне володіння майном заявників (§ 104). Заборона відчуження та її продовження мали підґрунтя у національному законодавстві, яке ніколи не визнавалось неконституційним (§ 105). Органи влади України послідовно протягом майже двох десятиліть визначали своєю метою кінцеве запровадження належним чином врегульованого ринку землі, розглядаючи заборону відчуження як проміжний етап на шляху до досягнення цієї мети. Сам характер заборони відчуження, проголошена ціль її запровадження та продовження полягали по суті у наданні часу для розгляду можливих альтернатив абсолютній забороні продажу (§ 129).

Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(§ 149), вважаючи, що це є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду, завдану заявникам (§ 156). Згідно із частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Українитастаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2018 року у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви № 846/16 і № 1075/16) не може трактуватися як спеціальний дозвіл на вільний обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення безвідносно до приписів нормативних актів України.Такий висновок відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (касаційне провадження № 14-66цс19), у якому відступлено від висновків, викладених у постановах Верховного Суду Українивід 05 листопада 2014 року у справі № 6-172цс14, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-5цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16.

Суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин по справі ОСОБА_2 обміняв свою сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 5321386400:00:052:0056 яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ ПЛ № 033705 виданого Тарасівською сільською радою 19.12.2001 року на підставі рішення 29 сесії Тарасівської сільської ради 23 скликання від 09.11.2001 року .Право власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області 05.04.2016 року , номер запису 14025515, реєстраційний номер земельної ділянки 894159453213 із присвоєним кадастровим номером площею 2, 4533 га сільськогосподарського призначення відповідно до п.2.2 Договору міни нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить на момент укладення договору 77455 гривень 90 копійок на сформовану земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5321386400:00:049:0009 яка належала ОСОБА_1 , на підставі договору міни земельними ділянками посвідченого приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянською Н.Б. 28.12.2018 року за реєстровим номером 3548, та зареєстрована у ДЗК відділом у Зіньківському районі ГУ Держгеокадастра у Полтавській області 19.12.2001 року , право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянською Н.Б. 28.12.2018 року номер запису про право власності 29714293 , реєстраційний номер земельної ділянки 1734991453213 площею 2, 4444 га , нормативна грошова оцінка якої становить на момент укладення договору 77174 гривень 91 копійки . ( том 3 а.с. 2-3)

Тобто суд приходить до переконання про те, що даний обмін вже сформованих земельних ділянок міг підпадати під виключення заборони по Перехідних положеннях ЗК України станом на час укладення договору міни - на 30.08.2019 року .

Щодо вимоги законодавства про можливість обміну за умови розташування у масиві земель сільськогосподарського призначення в розумінні п. 2 ст. 37 -1 ЗК України - при цьому обміні 30.08.2019 року - а саме розташування обмінюваних земельних ділянок , -чи знаходились вони у масиві земель сільськогосподарського призначення чи ні сторона позивача не довела , що при обміні який відбувся не дотримано цієї вимоги . Суд не збирає доказів.

Далі , щодо двох судових рішень які сторона позивача долучила до справи та прохала взяти до уваги в розумінні ст. 82 п. 4 ЦПК України , то суд зазначає :

Суд вивчив рішення Зіньківського районного суду яке набрало чинності після винесення постанови Полтавського апеляційного суду від 25.02.2020 року ( справа № 530/1250/19) з якого вбачається, що земельна ділянка яка належала ОСОБА_2 з кадастровим номером 5321386400:00:052:0056 площею 2, 4533 га яка розташована на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області перебувала в оренді у ПСП Комишанське код ЄДРПОУ 30794436) відповідно до договору оренди з 17.05.2005 року по 17.05.2015 року , та ПСП Комишанське звернулось із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа АТП 15339 до Зіньківського районного суду про визнання поновленим договору оренди землі , позов був задоволено та визнано укладеним на 10 років до 17 травня 2025 року договір оренди землі між ОСОБА_2 та ПСП Комишанське код (ЄДРПОУ 30794436) на спірну земельну ділянку.

Також суд вивчив рішення Зіньківського районного суду Полтавської області справа № 530 / 1203/19 від 13.05.2020 року , яке постановою Полтавського апеляційного суду від 23.09.2020 року залишено без змін за позовом ПСП Комишанське код ЄДРПОУ 30794436 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання договору міни земельними ділянками від 30.08.2019 року недійсним .

Суд зазначає, що у справі № 530/1203 /19 за позовом ПСП Комишанське код ЄДРПОУ 30794436 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання договору міни земельними ділянками від 30.08.2019 року недійсним про яке сторона позивача прохає взяти до уваги та яке набрало чинності - позивачем є не ФГ Комишанське , а ПСП Комишанське , в тому спорі є факт поновлення договору оренди між ПСП Комишанським яке була позивачем по справі та ОСОБА_4 на момент укладення 30.08.2019 року договору міни , відповідачами у спорі були обидві сторони договору міни ОСОБА_4 та ОСОБА_1 яке прохала сторона позивача визнати недійсним , а позивачем у справі було підприємство ПСП Комишанське яке було стороною договору оренди спірної земельної ділянки яка до обміну належала ОСОБА_4 .

Щодо рішення у справі 530/ 1250/19 про пролонгацію договору оренди земельної ділянки яка належала ОСОБА_2 яку він обміняв з ОСОБА_1 30.08.2019 року про яку йдеться вже у даному спорі яка розглядається , де між ОСОБА_2 та ПСП Комишанське був поновлений договір оренди до 17.05.2025 року , то по перше на час укладення договору міни на 30.08.2019 року такого рішення не було в матеріальному світі і ОСОБА_2 не міг його виконати розірвавши договір оренди який було зареєстроване відповідно до правового поля із АТП 15339 строк договору з 05.04.2016 року по 31.12.2026 рік , оскільки рішення набрало чинності після винесення постанови Полтавського апеляційного суду 25.02.2020 року , - а договір міни укладений 30.08.2019 року .

По друге на час розгляду даної справи і винесення рішення строк договору сплинув ( до 17.05.2025 року ) і ПСП Комишанське код ЄДРПОУ 30794436 не є стороною у справі , а стороною позивачем у справі виступає Фермерське господарство «Комишанське плюс» код ЄДРПОУ 35603839 і вони звернулись до суду пояснюючи це тим, що ОСОБА_2 за життя склав заповіт 19.05.2014 року на спірну земельну ділянку , тому їх права порушені і прохають їх захистити , оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів , а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 цього кодексу .Відповідно до ч. 2 ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми ( договори) , дво чи багатосторонніми правочином є погоджена дія двох або більше сторін ч. 4 цієї статті . Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу .

Вимоги заінтересованої особи , яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним , спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану , який саме вони ,сторони мали до вчинення правочину . Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому , щоб предмет правочину перебував у певному правовому становищі , оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права. Як вказував Верховний Суд постанова від 30.07.2020 року у справі № 670 /23/18 , від 18.11.2020 року у справі № 318/1345/17 , від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18 , від 26.01.2021 року у справі № 917/2041/20 у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину , а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору а не одна із них.

Відповідно до правових висновків , які викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 року у справі № 910 /12787/17 під захистом права розуміється державно- примусова діяльність , спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною , внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення чи оспорювання прав цього суб`єкта , він компенсує витрати що виникли у зв`язку з порушенням його прав , або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його права. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливостей досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту суті міри державного примусу , за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи , право чи інтерес якої порушені , правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередньо мету , якої прагне досягти суб`єкт захисту позивач вважаючи що таким чином буде припинено порушення чи оспорювання його прав , він компенсує витрати , що виникли у зв`язку з порушенням його прав , або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав .

Під ефективним способом необхідно розуміти такий , що призводить до потрібних результатів , наслідків , дає найбільший ефект .Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права , буде адекватним наявним обставинам.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права , але вимагає , щоб твердження позивача про порушення було обгрунтованим . Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи , яка стверджує про їх порушення. Отже захисту підлягає наявне законне порушене право інтерес особи, яка є суб`єктом носієм порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду , тому для того , щоб особі було надано судовий захист суд встановлює , чи особа дійсно має порушене право інтерес і чи це право інтерес порушено відповідачем . Враховуючи вище викладене - оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа .

За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен , хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі . Вимоги заінтересованої особи , яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним , спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану , який саме вони сторони мали до вчинення правочину . Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому , щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона , сторони правочину перебувала у власності конкретної особи чи щоб сторона ( сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі , оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії , зокрема , щодо вчинення правочинів , навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними , не можуть бути оспорені в суді , допоки ці особи не доведуть , що такі дії порушують їх права.

Об`єднана палата зазначає, що особа , яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору чи його окремих положень , повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів , а саме : має довести , що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його чи його окремих положень недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено . Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним правочину стороною якого не є , позивач зобов`язаний довести ( підтвердити) в установленому законом порядку , яким чином оспорюваний ним договір порушує , зачіпає його права та законні інтереси , а суд у свою чергу перевірити доводи та докази , якими позивач обгрунтовує такі свої вимоги , і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача .

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як наголошував Верховний Суд України ( постанови від 01.06.2016 року у справі № 920 /1771/14 , від 30.11.2016 року у справі № 910/31110 /15 під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення ст. 3. 15, 16 ЦК України які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права .

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину , що передбачені законом але і визначено , чи було порушене цивільне право особи , за захистом якого позивач звернувся до суду , яке саме право порушене , в чому полягає його порушення , оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права , якщо воно мало місце.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті . Таким чином із врахуванням вказаної норми матеріального права заповіт не є правовстановлюючим документом . Не тягне виникнення у особи на яку його складено певних майнових прав взагалі , тому відповідно особа і не наділена правом на його захист , оскільки таке право не виникло.

У своїй постанові Верховний Суд від 05.02.2020 року справа № 463/579/18 вказав, що особа, яка не зверталась у встановлений законодавством шестимісячний термін за реалізацією свого права на спадкування без поважних причин , засвідчує відсутність у спадкодавця юридичної заінтересованості у визнанні заповіту недійсним , оскільки право за захистом якого він звертається до суду ( права на спадкування) йому не належить унаслідок спливу строку на його реалізацію . Аналогічна позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 року справа № 204/9057/19 .

Суд зазначає , що стороною позивача є Фермерське господарство «Комишнянське плюс» код ЄДРПОУ 35603839 ( село Комиші Охтирського району Сумської області вул. Жовтнева 87) , ОСОБА_2 19.05.2014 року склав заповітне розпорядження на випадок своєї смерті , відповідно до якого належну йому земельну ділянку площею 2, 45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , яка розташована на території Тарасівської сільської ради і належала йому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю Серії ІІ ПЛ № 033705 заповів Фермерському господарству «Комишанське плюс» ( а.с 22 том1) , тобто розпорядився своїм майном за життя на свій розсуд на випадок своєї смерті .

Також суд зазначає, що у копії заповіту , яка перебуває у справі не застережено , чи був дійсний заповіт на момент смерті ОСОБА_2 , оскільки він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 3 а.с. 82 зворот) . Стороною позивача не залучались у справі у якості відповідача будь які інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 , які могли бути спадкоємцями сторони договору міни , також в матеріалах справи відсутні будь які відомості про відкриття спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 і у справі відсутні докази, що сторона позивача «ФГ Комишанське плюс» звертались до нотаріуса із заявою в шестимісячний строк після смерті спадкодавця , який склав заповіт на користь ФГ «Комишанське плюс» про прийняття спадщини після його смерті. Адвокат ОСОБА_5 на запитання суду в судовому засіданні відповів , що ФГ Комишанське плюс зверталось до нотаріуса в шестимісячний строк , але дані докази у справі відсутні.

Також суд ще раз наголошує, що земельна ділянка , яку обміняв ОСОБА_2 30.08.2019 року із ОСОБА_1 уклавши договір міни 30.08.2019 року - перебувала в оренді іншого підприємства , а саме ПСП Комишанське код ЄДРПОУ 307 94436 - те ж підприємство і зверталось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору оренди продовженим до 17.05.2025 року. ( справа № 530/1250/19)

За таких обставин суд прийшов до переконання про те, що у задоволенні позовних вимог потрібно відмовити на тій підставі , що позивач по справі « ФГ Комишанське плюс» код ЄДРПОУ 35603839 - не довели свого порушеного права у даній конкретній справі.

За правилом частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2,3,5,7,10,12,13,23,76-83,258,259,265,268,354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Комишанське плюс» до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог ПАТ «Автотранспортне підприємство 15339» та приватний нотаріус Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області Глушенко В`ячеслав Васильович про визнання договору недійсним відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текстрішення складено20.05.2025року

СуддяО. В. Ситник