Постанова від 21.05.2025 по справі 914/2797/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/2797/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Спілка корупційних розслідувань"

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя - Манюк П.Т.)

від 02.09.2024

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області

(суддя - Манюк П.Т.)

від 23.09.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді: Кравчук Н.М., Матущак О.І.)

від 22.01.2025

у справі № 914/2797/23

за позовом Корпорації "Енергоресурс-Інвест"

до Громадської організації "Спілка корупційних розслідувань"

про захист ділової репутації,

за участю представників учасників справи:

позивача - Дуб О.Р.

відповідача -не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Корпорація "Енергоресурс-Інвест" звернулась до Господарського суд Львівської області з позовом до Громадської організації "Спілка корупційних розслідувань" про захист ділової репутації, де з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права Корпорації "Енергоресурс-Інвест", інформацію, поширену листом від 08.05.2023 № 08/05 від Громадської організації "Спілка корупційних розслідувань", що був адресований компанії Tеtra Тесh ES lnc та зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, поширену листом від 08.05.2023 № 08/05, що був адресований компанії Tеtra Тесh ES lnc, шляхом надсилання Tеtra Тесh ES lnc листа від Громадської організації "Спілка корупційних розслідувань" із зазначенням змісту спростування.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем було завдано шкоди його діловій репутації, зруйновано імідж та сформовано негативну громадську думку, з огляду на те, що головою правління Громадської організації "Спілка корупційних розслідувань" було направлено лист від 08.05.2023 на адресу компанії, замовника тендерів, участь у яких неодноразово брав позивач.

Зокрема, у листі від 08.05.2023 № 08/05, скерованому на адресу компанії Tеtra Тесh ES lnc відповідачем зазначено, що Корпорація "Енергоресурс-Інвест" є монополістом на ринку та має особливо тісні зв`язки з державними органами, а тому ці зв`язки можуть вплинути на результати торгів, за якими позивач перемагає у тендерах.

На думку позивача, вказана інформація викладена відповідачем у формі тверджень, на підтвердження цього позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта Державного підприємства Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України від 05.02.2024 № 056/17. Також у формі твердження викладено інформацію про те, що компанія позивача завдяки вказаним зв`язкам перемагає у тендерах.

Позивач звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження таких тверджень, а також те, що громадською організацією не було здійснено перевірку вказаних тверджень на достовірність.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 у справі №914/2797/23 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права корпорації "Енергоресурс-Інвест", інформацію, поширену листом від 08.05.2023 № 08/05 від Громадської організації Спілка корупційних розслідувань, що був адресований компанії Tеtra Тесh ES lnc про те що: Корпорація "Енергоресурс-Інвест" є монополістом на ринку, а також про те, що Корпорація "Енергоресурс-Інвест" має "ОСОБЛИВО ТІСНІ" зв`язки з державними органами, які можуть вплинути на результати торгів, за якими Корпорація "Енергоресурс-Інвест" перемагає в тендерах - завдяки "ОСОБЛИВО ТІСНИМ" зв`язкам з державними органами корпорація "Енергоресурс-Інвест" в обхід тендерних процедур уклала прямі договори з КП "Харківські теплові мережі" на постачання товарів на суму 170 729 010,12 грн. Зобов`язано Громадську організацію "Спілка корупційних розслідувань" спростувати недостовірну інформацію, поширену листом від 08.05.2023 № 08/05, що був адресований компанії Tеtra Тесh ES lnc, шляхом надсилання Tеtra Тесh ES lnc листа від Громадської організації "Спілка корупційних розслідувань" наступного змісту: Повідомляємо, що НЕ ВІДПОВІДАЄ ДІЙСНОСТІ інформація, яка була поширена Громадською організацією "Спілка корупційних розслідувань" в листі № 08/05 від 08.05.2023 адресованому компанії Tеtra Тесh ES lnc про те, що корпорація "Енергоресурс-Інвест" є монополістом на ринку, а також про те, що корпорація "Енергоресурс-Інвест" має "ОСОБЛИВО ТІСНІ" зв`язки з державними органами, які можуть вплинути на результати торгів, за якими Корпорація "Енергоресурс-Інвест" перемагає в тендерах. Також НЕ ВІДПОВІДАЄ ДІЙСНОСТІ інформація про те, що завдяки "ОСОБЛИВО ТІСНИМ" зв`язкам з державними органами Корпорація "Енергоресурс-Інвест" в обхід тендерних процедур уклала прямі договори з КП Харківські теплові мережі на постачання товарів на суму 170 729 010,12 грн.

2.2. Місцевий суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що Громадська організація "Спілка корупційних розслідувань" у листі від 08.05.2023 № 08/05 зазначила, що провела розслідування на підставі тендеру RFQ-EnCS-2023-019 (м. Харків) для Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", у якому переможцем визнано Корпорацію "Енергоресурс-Інвест". У листі від 08.05.2023 № 08/05 відповідач, серед іншого, стверджував, що корпорація "Енергоресурс-Інвест" є монополістом на ринку та має "ОСОБЛИВО ТІСНІ" зв`язки з державними органами, а тому ці зв`язки можуть вплинути на результати торгів, за якими корпорація "Енергоресурс-Інвест" перемагає в тендерах.

Місцевий господарський суд вказав, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивачів покладається на відповідачів, а на позивачів покладено лише обов`язок доказування факту поширення такої інформації відповідачами.

Суд звернув увагу, що відповідачем не спростовано факту написання та надсилання листа від 08.05.2023 № 08/05, який було адресовано компанії Tetra Tech ES Inc. Відповідно до матеріалів справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження зазначених у листі від 08.05.2023 № 08/05 тверджень, також не надано доказів, які б могли підтвердити факт здійснення перевірки зазначеної інформації, а саме те, що компанія позивача є монополістом на ринку та наявність у компанії "ОСОБЛИВО ТІСНИХ" зв`язків. Також матеріали справи не містять доказів того, що компанія позивача вигравала тендери у місті Харкові в обхід тендерних процедур та уклала прямі договори з КП "Харківські теплові мережі" на постачання товарів на суму 170 729 010,12 грн.

Відтак, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження відповідача щодо корпорації формують негативну громадську думку, руйнують імідж та репутацію позивача, а відтак є такими, що порушують право позивача на повагу до його ділової репутації.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 23.09.2024 у справі №914/2797/23 заяву Корпорації "Енергоресурс-інвест" про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Громадської організації Спілка корупційних розслідувань на користь корпорації "Енергоресурс-Інвест" 30 000,00 грн витрат пов`язаних із проведенням експертизи. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

2.4. Місцевий господарський суд, задовольняючи вимоги в частині стягнення витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, встановив, що на підтвердження понесення Корпорацією "Енергоресурс-інвест" витрат на семантико-текстуальну експертизу до заяви додано договір на виконання робіт від 28.12.2023, укладений між позивачем та Українським бюро лінгвістичних експертиз НАН України, рахунок на оплату від 29.12.2023 № 291223 на суму 30 000,00 грн та платіжна інструкція про здійснену оплату вказаної експертизи від 03.01.2024 № 25.

Відмовляючи в частині стягнення у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції встановив ненадання позивачем належних доказів на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу в розмірі 40 000,00 грн, відсутність опису обсягу наданих послуг і обґрунтувань необхідності відшкодування саме таких витрат відповідачем.

2.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2024 у справі № 914/2797/23 залишено без змін.

2.6. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції. Залишаючи без змін додаткове рішення щодо стягнення з відповідача витрат пов`язаних із проведенням експертизи на користь позивача, суд апеляційної інстанції, враховуючи задоволення позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2024, додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 23.09.2024 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі №914/2797/23, Громадська організація "Спілка корупційних розслідувань" подала касаційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити товариству у задоволенні позовних вимог.

3.2. Підставами касаційного оскарження Громадська організація "Спілка корупційних розслідувань" визначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №910/1255/20, від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 (щодо застосування статей 1, 2, 27, 30 Закону України "Про інформацію", статті 201 Цивільного кодексу України); від 27.05.2021 у справі №910/702/17, від 21.05.2021 у справі №910/701/17 (щодо застосування статей 73, 76, 86 Господарського процесуального кодексу України та статті 7 Закону України "Про судову експертизу").

Також у касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм статей 94, 277 Цивільного кодексу України, статті 107 Господарського процесуального кодексу України.

Вважає, що при ухвалені додаткового судового рішення, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, порушено вимоги частини першої статті 86 та частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Корпорація "Енергоресурс-інвест" проти вимог та доводів касаційної скарги заперечує, мотивуючи відзив тим, що суди обох інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що твердження відповідача щодо корпорації руйнують імідж та репутацію позивача, є такими, що порушують право позивача на повагу до його ділової репутації, в зв`язку з чим просить, оскаржувані судові рішенні залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Проектом енергетичної безпеки (ПЕБ), який фінансувався Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та імплементувався Tetra Tech ES Inc., яка діяла як агент із закупівель для Міністерства енергетики України та Секретаріату Енергетичного Співтовариства (СЕС) в рамках Фонду підтримки енергетики України, було оголошено тендер на закупівлю труб та елементів трубопроводів шляхом запиту цінових пропозицій.

Позивачем було подано цінову пропозицію для участі в тендері, виходячи з тендерних умов, які були їм надіслані, та відповідно до своїх можливостей з поставки передбачених в тендері товарів.

Переможцем даного тендеру було обрано позивача - Корпорацію "Енергоресурс-Інвест".

Громадська організація "Спілка корупційних розслідувань" у листі від 08.05.2023 № 08/05 зазначила, що провела розслідування на підставі тендеру RFQ-EnCS-2023-019 (м. Харків) для комунального підприємства "Харківські теплові мережі", у якому переможцем визнано Корпорацію "Енергоресурс-Інвест".

Як наслідок, керівником відповідача особисто було підписано лист від 08.05.2023 № 08/05 та скріплено печаткою організації, адресований компанії Tetra Tech ES, Inc., яка була замовником вказаного тендеру.

У листі від 08.05.2023 № 08/05 відповідач, серед іншого, стверджував, що Корпорація "Енергоресурс-Інвест" є монополістом на ринку та має "ОСОБЛИВО ТІСНІ" зв`язки з державними органами, а тому ці зв`язки можуть вплинути на результати торгів, за якими Корпорація "Енергоресурс-Інвест" перемагає в тендерах.

Вважаючи, що вказаним твердженням відповідачем було завдано шкоди діловій репутації позивача, зруйновано імідж та сформовано негативну громадську думку, останній звернувся до суду за захистом свої прав.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. У статті 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб (стаття 68 Конституції України).

5.4. За змістом частини першої статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ін.), передбачених статтею 10 Конвенції, пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

5.5. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20).

5.6. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.7. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина перша статті 91 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

5.8. Відповідно до статті 275 Цивільного кодексу України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

За приписами статті 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

5.9. Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

5.10. Відповідно до статті 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

У статті 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, друга статті 7 Закону України "Про інформацію").

5.11. За змістом частини першої статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.

5.12. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (постанова Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 910/8262/22).

Достовірна інформація, тобто така, що відповідає дійсності та викладена правдиво, не може бути спростована, навіть у випадку, коли вона порушує особисті майнові права (постанова Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 922/2993/21).

Під негативною інформацією, зокрема, можна вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка порушує право особи на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (постанова Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 911/994/23).

5.13. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 викладено правовий висновок про те, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

5.14. У статті 30 Закону України "Про інформацію" визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

5.15. Європейський суд з прав людини зазначав, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/10429/18).

При вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, має бути визначено характер такої інформації та з`ясовано, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанова Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 910/19082/16).

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.

Позивач повинен довести факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Водночас, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 21.11.2019 у справі № 927/791/18, від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).

5.16. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Таким чином суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17 зазначено, висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

5.17. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом доказування у цій справі є наявність/відсутність оціночних суджень, думок, переконань, критичної оцінки та/або фактичних тверджень у поширеній відповідачем інформації.

5.18. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у своєму листі від 08.05.2023 № 08/05 стверджує, що корпорація "Енергоресурс-Інвест" є монополістом на ринку та має "ОСОБЛИВО ТІСНІ" зв`язки з державними органами, а тому ці зв`язки можуть вплинути па результати торгів, за якими Корпорація "Енергоресурс-Інвест" перемагає в тендерах.

Як встановлено судами, відповідачем не спростовано факту написання та надсилання листа від 08.05.2023 № 08/05, який було адресовано компанії Tetra Tech ES, Inc. Так судами встановлено, що копія листа від 08.05.2023 № 08/05, який було адресовано компанії Tetra Tech ES Inc з печаткою Громадської організації "Спілка корупційних розслідувань" та підписом Голови правління М. Саламаги, наявний у позивача, відтак доводи відповідача про те, що такий лист не було поширено оцінено судами критично.

Також судами встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження зазначених у листі від 08.05.2023 № 08/05 тверджень, також не надано доказів, які б могли підтвердити факт здійснення перевірки зазначеної інформації, а саме те, що компанія позивача є монополістом на ринку та наявність у компанії "ОСОБЛИВО ТІСНИХ" зв`язків.

Матеріали справи не містять доказів того, що компанія позивача вигравала тендери у місті Харкові в обхід тендерних процедур та уклала прямі договори з КП "Харківські теплові мережі" на постачання товарів на суму 170 729 010,12 грн.

До того ж, суди встановили, що відносно позивача не приймалися рішення компетентними органами про визнання його монополістом, окрім цього відповідач сам у цьому ж листі вказує, що в тендері брали участь інші учасники, таким чином спростовуючи дане твердження.

5.19. Також судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку висновкам експертизи.

Судами встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта Державного підприємства "Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України" від 05.02.2024 № 056/17. Відповідно до вказаного висновку, інформація у листі від 08.05.2023 № 08/05, а саме те, що "Корпорація "Енергоресурс-Інвест" є монополістом на ринку та має "ОСОБЛИВО ТІСНІ" зв`язки з державними органами" викладено у формі тверджень. Також у формі твердження викладено інформацію про те, що компанія позивача завдяки вказаним зв`язкам перемагає у тендерах.

Відповідач, в свою чергу, також долучив до матеріалів справи висновок від 15.11.2023 № 15183 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський експертно-дослідний центр". У вказаному висновку експертом було визначено, що твердження відповідача у фрагменті листа від 08.05.2023, а саме те, що "Корпорація "Енергоресурс-Інвест" є монополістом на ринку та має "ОСОБЛИВО ТІСНІ" зв`язки з державними органами" викладено у формі оціночних суджень.

5.20. Відповідно до частин першої - четвертої статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно із частинами першою - другою статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мін`юста України від 08.10.1998 №53/5, підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Лінгвістична експертиза, відповідно до пункту 1.2.1 розділу І Інструкції, є підвидом криміналістичної експертизи, яка, згідно зі статтею 7 Закону України "Про судову експертизу", здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.

Відповідно до пункту 2 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень у межах лінгвістичної експертизи мовлення проводяться авторознавчі та семантико-текстуальні дослідження. Підпунктом 2.1.2 пункту 2 розділу І Науково-методичних рекомендацій передбачено, що семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних в тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора.

5.21. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що висновок експерта від 15.11.2023 № 15183 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський експертно-дослідний центр", що наданий представником відповідача, не відповідає вимогам, які передбачені статтею 7 Закону України "Про судову експертизу", де встановлено що криміналістична експертиза, підвидом якої є лінгвістична (семантико-текстуальна) експертиза, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.

Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що судами не враховано висновку щодо застосування статей 73, 76, 86 Господарського процесуального кодексу України та статті 7 Закону України "Про судову експертизу", викладеного у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №910/702/17, від 21.05.2021 у справі №910/701/17 стосовно надання оцінки висновку експерта, підготовленому судовим експертом, який не є працівником державною спеціалізованою установи.

Так у зазначених скаржником справах, товариством, з посиланням на приписи статей 98, 101 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судову експертизу", було надано до суду першої інстанції як доказ у справі висновок експертів "Дослідження ринку роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій в період з січня 2013 року по січень 2016 року", який складений експертами Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" на замовлення товариства. Як вказувало товариство, зазначеним висновком експертів підтверджується правильність позиції позивача та обґрунтованість його вимог, заявлених в позовній заяві, проте, висновок експертів не був оцінений судами, як доказ у розумінні Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як зазначили суди, такий висновок не містить відомостей про наявність у експертів присвоєної кваліфікації судового експерта, відомості про яких повинні бути внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів. Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх судових інстанцій безпідставно не надали оцінки зазначеному висновку експертів, не врахувавши при цьому, що в силу закону такий висновок може бути наданий також й іншим (фахівцем) експертом з відповідної галузі знань, а не лише судовим експертом чи державною спеціалізованою установою. Також зазначив, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Натомість у справі, що переглядається, судами встановлено, що в силу статті 7 Закону України "Про судову експертизу", де встановлено що криміналістична експертиза, підвидом якої є лінгвістична (семантико-текстуальна) експертиза, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.

З огляду на що, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду.

До того ж, судами встановлено також суперечливість тверджень експерта у висновку від 15.11.2023 № 15183 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи щодо тверджень, які є предметом дослідження у даній справі, зокрема на стор. 8 висновку експертом вказано: У фрагменті тексту "Корпорація "Енергоресурс-Інвест" є монополістом на ринку та має "ОСОБЛИВО ТІСНІ" зв`язки з державними органами, а тому ці зв`язки можуть вплинути на результати торгів, за якими Корпорація Енергоресурс-Інвест перемагає в тендерах" викладена інформація має стверджувальний характер, а ужиті слова узагальнюючого змісту "монополіст", лексичні конструкції у переносному значенні "особливо тісні зв`язки" (у значенні "мати близьке знайомство з ким-небудь, яке забезпечує підтримку, вигоду, заступництво") та у формі припущення "можуть вплинути" вказують на те, що думки є суб`єктивною оцінкою діяльності Корпорації "Енергоресурс-Інвест" викладеними у формі оціночних суджень. Відтак, за висновком експерта, цілий фрагмент тексту містить інформацію стверджувального характеру, а окремі слова з цього ж тексту, вказують на те, що думки є суб`єктивною оцінкою у формі оціночних суджень.

У справах, пов`язаних із захистом честі, гідності й ділової репутації, розмежування фактів і оцінок, які в мовленні перебувають у близькому сусідстві і можуть по-різному поєднуватися в змісті окремих слів і висловів, є одним із ключових завдань експертного дослідження конфліктного тексту.

Надаючи оцінку висновку експерта Державного підприємства Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України від 05.02.2024 № 056/17, наданому позивачем, судами встановлено, що для проведення експертизи було надано копії листа англійською мовою Громадської організації "Спілка корупційних розслідувань" (Public Organization Union of Corruption Investigations) від 08.05.2023 № 08/05, адресований Компанії Tetra Tech (Tetra Tech Company) та переклад зазначеного вище листа українською мовою.

Згідно з висновком від 05.02.2024 № 056/17 зіставний аналіз зазначеного сегмента англійського тексту, з одного боку, і його українського перекладу, з другого боку, дає підстави констатувати, що між ними немає суттєвих змістових відмінностей і український переклад з достатньою точністю й повнотою передає зміст англійського оригіналу.

Інформацію про те, що корпорація Енергоресурс Інвест (англ. Energoresurs-Invest Corporation) є монополістом і що вона має особливо тісні зв`язки з державними органами, в текстовому матеріалі, наданому для експертизи, представлено як таку, що має реальний, а не уявний або прогнозований характер.

За всіма лінгвістичними параметрами інформація, наведена в аналізованому висловленні, відповідає критеріям фактичного твердження.

Підсумовуючи, експерт у заключній частині висновку від 05.02.2024 № 056/17 зазначив, що є лінгвістичні підстави констатувати, що в текстовому матеріалі, наданому для експертизи, а саме в листі англійською мовою Громадської організації "Спілка корупційних розслідувань" (Public Organizationof Corruption Investigations) від 08.05.2023 № 08/05, адресованому Компанії Tetra Tech (Tetra Tech Company), а також у перекладі зазначеного листа українською мовою, інформацію про те, що Корпорація "Енергоресурс-Інвест" (англ. Energoresurs-Invest Corporation) є монополістом і що вона має особливо тісні зв`язки з державними органами виражено у формі, тверджень. Разом з тим, викладення фрази "ОСОБЛИВО ТІСНІ" в лапках та великими буквами свідчить про бажання автора посилити стверджувальний характер свої думки.

5.22. За таких обставин справи, враховуючи наведені вище норми права та встановлений судами першої та апеляційної інстанцій склад правопорушення в діях відповідача, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів про необхідність спростування такої недостовірної інформації.

Таким чином, аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 914/2797/23, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №910/1255/20, від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, оскільки висновки щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог у справах сформовані судами з урахуванням конкретних установлених фактичних обставин справи та поданих сторонами доказів, і саме залежно від установлених обставин суди і застосовували відповідні норми чинного законодавства України.

Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції рішення, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

5.23. Щодо додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2024 у справі№914/2797/23.

Скаржник також частково не погоджується з додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 23.09.2024, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн витрат за проведення експертизи Українським Бюро лінгвістичних експертиз.

Велика Палата Верховного Суду 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 вказала, що системний аналіз положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Відповідно до частини четвертої статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підтвердження понесення Корпорацією "Енергоресурс-інвест" витрат на семантико-текстуальну експертизу до заяви додано договір на виконання робіт від 28.12.2023 укладений між позивачем та Українським бюро лінгвістичних експертиз НАН України, рахунок на оплату від 29.12.2023 № 291223 на суму 30 000,00 грн та платіжна інструкція про здійснену оплату вказаної експертизи від 03.01.2024 № 25.

Встановивши, що надані докази належним чином підтверджують, понесені позивачем витрати на семантико-текстуальну експертизу, суди обох інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення витрат за проведення експертизи.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. З цих же підстав не підлягає задоволенню клопотання про відшкодування витрат.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Спілка корупційних розслідувань" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2024, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 23.09.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі №914/2797/23 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова