Ухвала

від 16.05.2025 по справі 734/1144/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У х в а л а

16 травня 2025 року

м. Київ

Справа № 734/1144/24

Провадження № 61-3652ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)

на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року

у справі за позовом виконуючого обов`язки керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області Євгена Лоскоти в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - позивач) до скаржника за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Комунального закладу «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» - і на стороні відповідача -Чернігівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та

в с т а н о в и в:

1. У березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 370141, виданий скаржнику на земельну ділянку з кадастровим номером 7422083000:09:001:0002 площею 0,1200 га (далі - земельна ділянка) для ведення садівництва, що розміщена на території Карпилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки для ведення садівництва, що розміщена на території Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області;

- усунути перешкоди державі в особі позивача у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, розташованою на території Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, шляхом зобов`язання скаржника повернути земельну ділянку державі в особі позивача.

2. 21 жовтня 2024 року Козелецький районний суд Чернігівської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов.

3. 17 лютого 2025 року Чернігівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

4. 20 березня 2025 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

5. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

5.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

5.5. Предметом позову є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. З огляду на такий предмет, зміст спірних правовідносин і встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справа є незначної складності. Тому Верховний Суд визнає її малозначною.

5.6. Скаржник не обґрунтував ні те, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, ні те, що він позбавлений можливості спростувати під час розгляду якоїсь іншої справи обставини, встановлені в оскаржених судових рішеннях у справі № 734/1144/24, ні те, що остання становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для самого скаржника. Інакше кажучи, відсутнє обґрунтування випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

6.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

6.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності, судові рішення в якій за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року у справі за позовом виконуючого обов`язки керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області Євгена Лоскоти в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Комунального закладу «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» - за участю Чернігівської районної державної адміністрації як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою .

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко