Постанова від 26.05.2025 по справі 400/3064/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3064/24

Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А. Дата і місце ухвалення: 17.04.2025р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року по справі №400/3064/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року, задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2023р. за 183 календарні дні в сумі 646 156,53 грн.

На виконання вказаного судового рішення 26.09.2024р. судом видано виконавчий лист.

31.01.2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у порядку ст. 383 КАС України, в якій просив визнати протиправними дії відповідача щодо утримання 116308,10 грн. податку на доходи фізичних осіб та 22615,48 грн. військового збору при виконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/3064/24. Заявник просив стягнути з військової частини НОМЕР_1 незаконно утримані податок та військовий збір в сумі 138923,66 грн.

Окремою ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2025р. заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають в утриманні податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/3064/24, а саме: в сумі 116308,18 грн. у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб та в сумі 22615,48 грн. у вигляді утриманого військового збору.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню норм Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004р. №44, та пункту 2 розділу ІІ Закону України від 10 жовтня 2024 року №4015-IX, та прав ОСОБА_1 під час виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.07.2024р. у справі № 400/3064/24.

Встановлено військовій частині НОМЕР_1 строк для подання відповіді на окрему ухвалу - 30 календарних днів з дня її отримання.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.04.2025р. визнано виконаною військовою частиною НОМЕР_1 окрему ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2025р. у справі №400/3064/24.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 17.04.2025р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду, наведені у спірній ухвалі, суперечать його ж висновкам, наведеним в окремій ухвалі від 20.02.2025р., яка набрала законної сили та не оскаржувалася сторонами в апеляційному порядку. При цьому, ні рішення суду по справі №400/3064/24, а ні окрема ухвала від 20.02.2025р. не виконані в частині відшкодування податку на доходи фізичних осіб, незважаючи на те, що судом чітко встановлено розмір виплат, необхідних для повного виконання рішення суду.

Апелянт стверджує, що при вирішенні питання щодо належного виконання військовою частиною НОМЕР_1 судового рішення по справі №400/3064/24, судом залишено поза увагою, що середній заробіток стягнуто з відповідача саме через його протиправну бездіяльність щодо своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні. А відтак, при виплаті на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовою частиною НОМЕР_1 мало бути компенсовано 116 308,18 грн. податку з доходів з фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004р. №44.

Посилається апелянт і на те, що положеннями КАС України не передбачено постановлення судом ухвал, подібних ухвалі від 17.04.2025р. Окрема ухвала від 20.02.2025р. набрала законної сили та підлягала безумовному виконанню.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені, зокрема, статтею 383 КАС України.

Так, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 6 статті 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Як вже зазначалося колегією суддів, судовим рішенням по справі №400/3064/24 стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2023р. за 183 календарні дні в сумі 646 156,53 грн.

При виконанні зазначеного судового рішення військова частина НОМЕР_1 нарахувала ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 646 156,53 грн., однак утримала при її виплаті 116308,18 грн. податку на доходи фізичних осіб та 22615,48 грн. військового збору (5%).

В окремій ухвалі від 20.02.2025р. Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідачем при виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки на виконання рішення суду мало бути компенсовано 116 308,18 грн. податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004р. №44.

Крім того, за висновками суду, відповідач протиправно утримав військовий збір у збільшеному розмірі, а саме з розрахунку 5%, замість 1,5%, як це передбачено пунктом 2 розділу ІІ Закону №4015-IX.

У зв`язку з цим, суд окремою ухвалою від 20.02.2025р. суд зобов`язав військову частину НОМЕР_1 вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню норм Порядку №44 та пункту 2 розділу ІІ Закону №4015-IX, під час виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.07.2024р. у справі №400/3064/24, а також встановив відповідачу 30-денний строк для надання відповіді на окрему ухвалу.

Військова частина НОМЕР_1 , на виконання окремої ухвали від 20.02.2025р., надала до суду довідку-розрахунок, з якої вбачається, що утриманий з ОСОБА_1 військовий збір складає 1,5 % і дорівнює 9 692,35 грн., ПДФО 18% - 116 308,18 грн. Загальна сума до зарахування складає 520 156 грн.

Згідно платіжних доручень №1 від 13.11.2024р. на суму 38,92 грн., №58 від 10.01.2025р. на суму 501306,88 грн., №1 від 12.03.2025р. на суму 18 810,20 грн. загальна виплачена сума позивачу на виконання рішення суду у даній справі складає 520156 грн. Тобто, повністю відповідає розрахунку, в якому зазначено військовий збір 1,5%, а не 5%.

А відтак, суд першої інстанції в ухвалі від 17.04.2025р. дійшов обґрунтованого висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 вжито належних заходів щодо реагування на окрему ухвалу від 20.02.2025р. в частині утримання з ОСОБА_1 військового збору.

Щодо покладеного на військову частину НОМЕР_1 окремою ухвалою від 20.02.2025р. обов`язку вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню норм Порядку №44 в частині утримання з позивача податку на доходи фізичних осіб, то у відповіді на окрему ухвалу відповідач зазначив, що при здійсненні відповідних дій військова частина керувалася роз`ясненнями Головного управління ДПС у Миколаївській області, наданими листом від 17.02.2025р., де зазначено, що у разі нарахування сум доходу особам, які звільнені з військової служби, то такі виплати включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, як інший дохід, і оподатковуються на загальних підставах податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18%.

Суд першої інстанції прийняв до уваги зазначену відповідь військової частини НОМЕР_1 як належне реагування на окрему ухвалу від 20.02.2025р. щодо вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на протиправності дій військової частини НОМЕР_1 щодо не виконання рішення суду по справі №400/3064/24 та окремої ухвали від 20.02.2025р. в частині відшкодування податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи апелянта оскільки Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою КМУ від 15.01.2004р. №44, на який посилається апелянт, визначено умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

У свою чергу, п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Отже, виплата грошової компенсації сум податку, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців, має бути здійснена одночасно з виплатою їм такого грошового забезпечення.

Водночас, середній заробіток, який стягується у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України, є санкцією за затримку розрахунку при звільненні, не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та не є виплатою, право на яку військовослужбовець набув у зв`язку із виконанням обов`язків під час проходження служби.

З огляду на викладене колегія суддів констатує помилковість тверджень апелянта про наявність підстав для стягнення на його користь грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб разом із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні.

Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2024 року по справі №380/1169/20.

Варто зазначити, що в рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року по справі №400/3064/24 на військову частину НОМЕР_1 не покладено обов`язку щодо виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб на підставі Порядку №44.

А відтак, твердження апелянта про протиправність дій відповідача щодо невиконання зазначеного судового рішення колегія суддів відхиляє.

Та обставина, що в окремій ухвалі від 20.02.2025р. суд, серед іншого, помилково зазначив, що відповідач протиправно утримав при виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні податку на доходи фізичних осіб, не є підставою для компенсації позивачу відповідного податку. В порядку статті 249 КАС України військова частина НОМЕР_1 відреагувала на окрему ухвалу, частково її виконала (в частині військового збору), а в іншій частин надала відповідні пояснення, які, на думку колегії суддів, обґрунтовано прийнято до уваги судом та постановлено оскаржувану ухвалу від 17.04.2025р. про виконання суб`єктом владних повноважень окремої ухвали суду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що наразі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року по справі №400/3064/24 є виконаним, а встановлений судом процесуальний засіб забезпечення належного та своєчасного його виконання в порядку ст.383 КАС України завершеним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали від 17.04.2025р. колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 383 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 травня 2025 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук