Постанова від 24.04.2025 по справі 910/6662/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р. Справа № 910/6662/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Тищенко А.І.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.04.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконіс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024

повний текст рішення складено та підписано 16.08.2024

у справі № 910/6662/24 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва

в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконіс»

про стягнення 5 050 369,95 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісних позовних вимог

Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва (прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконіс" (відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 5 050 369,95 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 01.06.2021 по 30.04.2024 відповідач використовував земельну ділянку площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва без правовстановлюючих документів на неї, у зв`язку із чим, прокурор заявив до стягнення з відповідача 5 050 369,95 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.06.2021 по 30.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6662/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 по справі № 910/6662/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконіс" на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 5 050 369,95 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконіс" на користь Київської міської прокуратури 60 604,44 грн. судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у період з 01.06.2021 по 30.04.2024 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 по справі № 910/6662/24, 20.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконіс" до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 року ухваливши нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, чим порушено норми матеріального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконіс» по справі № 910/6662/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Тищенко А.І.

23.09.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6662/24.

07.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6662/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Реконіс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/6662/24, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6662/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 та призначено справу до розгляд на 28.11.2024.

14.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Святошинської окружної прокуратури міста Києва надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

20.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконіс» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій проти доводів відзиву на апеляційну скаргу заперечує та наводить власні на їх спростування, просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з лікарняним судді Кравчука Г.А.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 справу № 910/6662/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Тищенко А.І., Станіка С.Р.

26.11.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/6662/24 та призначено до розгляду на 28.11.2024.

В судовому засіданні 28.11.2024 оголошувалася перерва до 29.01.2025.

29.01.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 29.01.2025 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 розгляд справи призначено на 26.02.2025.

В судовому засіданні 26.02.2025 оголошувалася перерва до 27.03.2025.

27.03.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 27.03.2025 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 розгляд справи призначено на 24.04.2025.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконіс» слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 скасувати, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 379990377 від 24.05.2024 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Реконіс" є власником нерухомого майна: комплексу будівель загальною площею 288,6 м2; складові частини об`єкта нерухомого майна: комплекс будівель, А площею 164,8 м2, будівля для мийки а/м, Б площею 97 м2, вбиральня, В площею 26,8 м2; нежитлового будинку літ. А загальною площею 96,6 м2; нежитлового будинку літ. А загальною площею 180,9 м2 по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва.

Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено на підставі договору іпотеки від 26.05.2010 № 1160 та додаткової угоди № 2 від 08.04.2019 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва.

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 внесено до Державного земельного кадастру 18.08.2020.

З Витягу з Державного земельного кадастру від 18.08.2020 № НВ-8001154602020 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, вид використання - для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів.

Рішенням від 10.06.2021 № 1521/1562 Київської міської ради передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Реконіс" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 (код виду цільового призначення - 03.10, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Прокурор зазначає, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 Товариством з обмеженою відповідальністю "Реконіс" не укладено, у період з 01.06.2021 по 30.04.2024 товариство безоплатно використовувало земельну ділянку площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 без правовстановлюючих документів на неї, що призвело до недоотримання коштів за оренду земельної ділянки площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва.

Відповідно до Витягу № НВ-9932715302024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.03.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 становить 54 398767,66 грн.

За розрахунком прокурора сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.06.2021 по 30.04.2024 становить 5 050 369,95 грн.

Наведене стало підставою для звернення прокурора до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 050 369,95 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування цією земельною ділянкою відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Реконіс" є власником нерухомого майна: комплексу будівель загальною площею 288,6 м2; складові частини об`єкта нерухомого майна: комплекс будівель, А площею 164,8 м2, будівля для мийки а/м, Б площею 97 м2, вбиральня, В площею 26,8 м2; нежитлового будинку літ. А загальною площею 96,6 м2; нежитлового будинку літ. А загальною площею 180,9 м2 по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 379990377 від 24.05.2024.

Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено на підставі договору іпотеки від 26.05.2010 № 1160 та додаткової угоди № 2 від 08.04.2019 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, належне відповідачу на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва.

18.08.2020 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200.

Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, вид використання - для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів.

Прокурор стверджує, що відповідач як власник об`єктів нерухомого майна у період з 01.06.2021 по 30.04.2024 користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, відтак ТОВ "Реконіс" є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

В той же час, за доводами скаржника, викладеними у апеляційній скарзі, завершити процес оформлення права оренди на земельну ділянку ТОВ «Реконіс» не мало змоги у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану на території України з 24.02.2022. За наведених обставин господарська діяльність ТОВ «Реконіс» зазнала негативних наслідків, у зв`язку із чим належне товариству на праві власності нерухоме майно не використовувалось в господарській діяльності та перебувало у стані простою. Крім того, єдиним учасником та директором ТОВ «Реконіс» з 14.03.2019 по 23.03.2023 був громадянин України ОСОБА_1 , якого було мобілізовано до лав Збройних Сил України восени 2022 року, що унеможливило вчинення будь-яких дій, пов`язаних з оформленням права оренди на земельну ділянку і лише, починаючи з 25.03.2023 ТОВ «Реконіс» частково відновило господарську діяльністю та керівництво товариства почало приймати управлінські рішення.

Як встановлено судом, 10.06.2021 Київською міською радою прийнято рішення № 1521/1562 про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Реконіс" в оренду на 25 років земельної ділянки площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 4 рішення Київської міської ради від 10.06.2021 № 1521/1562 останнє втрачає чинність через 12 місяців з моменту його оприлюднення у разі, якщо протягом цього строку не укладений відповідний договір оренди земельної ділянки.

Однак в подальшому, рішенням Київської міської ради № 6330/6371 від 18.05.2023 «Про продовження строку дії окремих рішень Київської міської ради» продовжено строки дії всіх рішень Київської міської ради про передачу земельних ділянок в оренду та/або про поновлення договорів оренди земельних ділянок, які були прийняті у період з 01 січня 2021 року по 01 березня 2023 року, та по яких суб`єкти господарювання (орендарі) не встигли укласти відповідний договір оренди земельної ділянки.

Крім того, зазначеним рішенням Київської міської ради установлено, що громадяни України та юридичні особи, щодо яких Київська міська рада прийняла рішення про передачу земельних ділянок в оренду та/або про поновлення договорів оренди земельних ділянок у період з 01 січня 2021 року по 01 березня 2023 року, мають право протягом строку дії воєнного стану та протягом 6 місяців з дня його припинення надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, рішення Київської міської ради № 1521/1562 від 10.06.2021 про передачу ТОВ «Реконіс» земельної ділянки в оренду як станом на момент звернення прокурора з позовом до суду, так і станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції є чинним, отже відповідач не позбавлений права взяти в оренду земельну ділянку з подальшою сплатою орендної плати за її користування.

Як зазначає скаржник, з метою завершення процесу оформлення права оренди на земельну ділянку ТОВ «Реконіс» отримано проект договору оренди земельної ділянки між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реконіс» (орендар), який перевірено Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), в пункті 1.1. якого передбачено, що орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 10.06.2021 р. № 1521/1562, строк дії якого продовжено рішенням Київської міської ради від 18.05.2023 р. № 6330/6371, передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором, для обслуговування будівель і споруд та будівництва торговельно-розважального комплексу, закладів громадського харчування, офісів.

В п. 2.1. проекту договору визначено, що об`єктом оренди є земельна ділянка площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва.

Згідно з п. 4.2. - 4.4. проекту договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п`яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки. У разі передачі в оренду будівель, споруд, що розташовані на земельній ділянці, розмір річної орендної плати збільшується в 1,2 рази. Обчислення розміру орендної плати за Земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. У випадку, якщо протягом п`яти місяців з моменту набрання чинності рішенням Київської міської ради, зазначеним у п. 1.1. цього договору, орендарем не вчинено необхідних та достатніх дій, спрямованих на укладення цього договору згідно з чинним законодавством, то розмір річної орендної плати (зазначений у п. 4.2. договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у подвійному розмірі, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Після закінчення періоду за який сплачується орендна плата у подвійному розмірі, орендна плата розраховується та сплачується відповідно до п. 4.2. договору.

Принагідно слід зазначити, що за цим проектом договору ТОВ «Реконіс» приймає зобов`язання щодо сплати подвійної орендної плати за період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, отже Київською міською радою шляхом встановлення річної орендної плати у подвійному розмірі за період прострочення укладання договору захищено майнові інтереси територіальної громади міста Києва, що спростовує доводи прокурора щодо втрати місцевим бюджетом коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, оскільки ТОВ «Реконіс» підлягає сплаті орендна плата у подвійному розмірі за період прострочення укладання договору, тобто ТОВ «Реконіс» до місцевого бюджету буде сплачено суму більшу, ніж заявлена прокурором до стягнення у даній справі.

Таким чином, за встановлених вище обставин підставним є висновок, що відповідач жодним чином не ухиляється від обов`язку сплатити кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а навпаки після укладення договору оренди землі взяв на себе обов`язок сплатити орендну плату у подвійному розмірі, яка підлягала сплаті за спірний період.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 виснувала, що гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem - «двічі за одне й те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.10.1991 по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" зазначив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

На переконання колегії суддів, задоволення позову прокурора та стягнення з відповідача коштів у розмірі 5 050 369,95 грн. призведе до порушення принципу non bis in idem, оскільки відповідач зобов`язаний буде двічі сплати кошти за користування земельною ділянкою площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200 по Кільцевій дорозі, 12-Б, 12-В літ "А", 12-Г літ "А" у Святошинському районі міста Києва у період з 01.06.2021 по 30.04.2024 - на підставі рішення суду у даній справі, у разі набрання ним законної сили та враховуючи укладання з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки.

При цьому, колегія суддів відмічає, що протягом спірного періоду з 01.06.2021 по 30.04.2024 Департаментом земельних ресурсів не проводилася перевірка, якою б підтверджувалося фактичне користування ТОВ «Реконіс» земельною ділянкою площею 1,2568 га з кадастровим номером 8000000000:75:230:0200, Акт обстеження спірної земельної ділянки не складався, що додатково підтверджує перебування директора ТОВ «Реконіс» ОСОБА_1 на військовій службі у Збройних Силах України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що в цьому випадку підтвердилися наведені ТОВ «Реконіс» підстави апеляційного оскарження, оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, у повній мірі не з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення про задоволення позову, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування та прийняття нового рішення про відмову у позові.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові.

Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції залишити за позивачем, а за подачу апеляційної скарги - покласти на прокуратуру.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/6662/24 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/6662/24 - скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

3. Судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції залишити за позивачем.

4. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконіс» (03065, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 43; код ЄДРПОУ 42663357) 90 907,50 грн (дев`яносто тисяч дев`ятсот сім гривень 50 копійок) судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/6662/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням суддів Тищенко А.І. та Станіка С.Р. у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 26.05.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді А.І. Тищенко

С.Р. Станік