Ухвала від 28.05.2025 по справі 910/14598/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

28.05.2025Справа № 910/14598/17Суддя Зеленіна Н.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про видачу дублікатів наказів у справі №910/14598/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія

"Фактор Плюс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод

бурового обладнання"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове

обладнання (Україна)"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери"

про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн

Секретар судового засідання Солонюк К.Г.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" та ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол. США, 95 000,00 дол. США заборгованості за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 повернуто без розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17.

На виконання вищевказаного рішення суду 06.11.2019 видано відповідні накази.

ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 10.06.2024 звернулось до суду із заявою про видачу дубліката наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, у справі №910/14598/17 у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Фактор Плюс" про видачу дубліката наказу відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" задоволено частково; ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №910/14598/17 скасовано, а справу №910/14598/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/14598/17 передано на розгляд судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про видачу дублікатів наказів до свого провадження; призначено розгляд заяви на 21.05.2025.

21.05.2025 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 21.05.2025 оголошено перерву до 28.05.2025.

22.05.2025 через відділ діловодства суду від заявника (позивача) отримано додаткові пояснення.

У судове засіданні 28.05.2025 прибули представники заявника та відповідачів 1 та 2.

Дослідивши надані суду документи, заслухавши позиції представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про видачу дублікатів наказів у справі №910/14598/17 з огляду на таке.

Як встановлено судом, 06.11.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 видано відповідні накази.

Як встановлено судом, 03.11.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З. В. були відкриті виконавчі провадження ВП № НОМЕР_1, ВП № НОМЕР_2, ВП № НОМЕР_3, ВП № НОМЕР_4 з виконання наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17.

Так, предметом розгляду справи № 910/14598/17 була заборгованість відповідачів 1 та 2, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачами, як солідарними боржниками, зобов`язань за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Плюс» як кредитор звернулось із позовом про стягнення вказаної заборгованості внаслідок укладення 04.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" договору відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, укладеним між ТОВ "ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)" та ПАТ "ЗЛАТОБАНК".

Вказаний договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, що укладений між ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс", відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/17763/17, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, визнано недійсним з моменту укладення.

ПАТ "Златобанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виставив на продаж вищезаначене право вимоги, реалізація якого проходила у формі електронних торгів.

29.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс" за результатами електронного аукціону стало переможцем Лоту: Право вимоги до ТОВ "ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)" за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012.

25.10.2023 між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" було укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, а 26.10.2023 між ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" та ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" був укладений договір № 26-10/23 від 26.10.2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, яким ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" набув права вимоги до ТОВ "ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)" за Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

25.01.2024 між ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" та ТОВ "ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)" укладено договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги (надалі - договір), за яким ТОВ "ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)" набуло право вимоги за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі №910/14598/17, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, зокрема, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі № 910/14598/17 задоволено, замінено у справі № 910/14598/17 стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" на стадії виконання судового рішення від 01.08.2019.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/14598/17 в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення; у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Алексєєв, Боярчуков та партнери" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі №910/14598/17 відмовлено.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/14598/17, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025, задоволено частково заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню у справі № 910/14598/17:

- визнано наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Яворницького, будинок 41; ідентифікаційний код 33797665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31; ідентифікаційний код 37881514) заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США, 95 000,00 дол США заборгованість за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн таким, що не підлягає виконанню;

- визнано наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Яворницького, будинок 41; ідентифікаційний код 36872032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31; ідентифікаційний код 37881514) заборгованість за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США, 95 000,00 дол США заборгованість за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штраф у розмірі 5 000,00 грн таким, що не підлягає виконанню.

Постановляючи дану ухвалу, суд виходив із того, що укладення договору відступлення права вимоги від 25.01.2024 між ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" та ТОВ "ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)" призвело до заміни кредитора в зобов`язаннях, що виникли на підставі кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012, у той час як боржником за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 є та ж сама особа - ТОВ "ДІСКАВЕРІ - БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)", що свідчить про те, що мало місце поєднання боржника і кредитора в одній особі, а тому зобов`язання за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 є припиненими на підставі статті 606 Цивільного кодексу України. При цьому, з огляду на приписи ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, суд дійшов висновку, що зобов`язання ТОВ "ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ", як поручителя, є також припиненими.

В той же час, суд відзначив, що не підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню, накази Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" 59 160,00 грн судового збору. Такі висновки суду обґрунтовані тим, що на підставі статті 606 ЦК України та статті 559 ЦК України є припиненим зобов`язання саме за кредитним договором №196/12-KL від 28.08.2012 та договором поруки від 11.08.2017, що, однак, не є підставою вважати припиненими зобов`язання зі сплати судового збору, що виникло на підставі рішення суду від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17, як то передбачено частиною 5 статті 11 ЦК України.

Судом також встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. 17.01.2024 винесено постанови про заміну сторони виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчими провадженнями ВП № НОМЕР_1, ВП № НОМЕР_2, ВП № НОМЕР_3, ВП № НОМЕР_4 з виконання наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 (ТОВ "Юридична фірма "Алєксєєв, Боярчуков та партнери") на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Звертаючись із заявою про видачу дублікатів наказів у справі №910/14598/17, заявник вказує на те, що він є належним стягувачем за рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019, так як йому належить право вимоги за Кредитним договором від 28.08.2012 №196/12-KL. Відтак, з огляду на те, що накази у ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та в органах примусового виконання відсутні (що свідчить про їх втрату), наявні підстави для видачі дублікатів цих наказів.

Відповідно до пункту 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Направляючи дану справу №910/14598/17 на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду заяви про видачу дублікатів наказів, Верховний Суд в постанові від 24.04.2025 вказав на те, що суди дійшли до передчасного та помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви у зв`язку із недоведеністю заявником втрати наказів, виданих на виконання рішення суду. Окрім того, відмовляючи у задоволенні спірної заяви, суди попередніх залишили поза увагою та не встановили обставини, які мають визначальне значення для правильного вирішення спірних правовідносин, зокрема, щодо:

- хто є належним стягувачем у спірних правовідносинах;

- чи виконано рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/14598/17;

- чи можливо встановити дійсне місцезнаходження спірних наказів на момент розгляду заяви;

- який правовий статус у справі та у виконавчому провадженні має ТОВ "Юридична фірма "Алєксєєв, Боярчуков та партнери";

- які наслідки для належного стягувача у справі мають обставини відкликання з примусового виконання наказів особою, юридичний статус якої у виконавчих провадженнях не підтвердився;

- чи була присутня юридична воля/згода належного стягувача при добровільному відкликанні без виконання спірних наказів;

- які правові наслідки мають для стягувача утримання спірних наказів без належних і законних на те підстав третіми особами.

За змістом ч. 5 ст. 310, ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, та вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.11.2024 у справі №186/871/14-ц, аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення".

Отже, ураховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що зі змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України вбачається, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є:

(1) втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та

(2) звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Верховний Суд в постанові від 24.04.2025, якою дану справу направив на новий розгляд для розгляду заяви про видачу дублікатів наказів, вказав на те, що приписи ГПК України не надають суду право відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили.

Сам факт відсутності виконавчого документа у (1) стягувача та в органі державної (2) виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Аналогічний правовий висновок викладений у низці постанов Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 2-6471/06, від 17.09.2020 у справі №19/093-12, від 03.02.2021 у справі № 643/20898/13-ц, від 19.05.2021 у справі №2-1316/285/11, від 23.06.2021 у справі № 2-162/12 тощо.

При цьому, виконуючи вказівку Верховного Суду щодо з`ясування можливості дійсного місцезнаходження наказів, суд зазначає, що в поданих 11.06.2024 запереченнях ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" вказало на те, що оригінали виконавчих документів знаходяться у товариства, у зв`язку з їх поверненням державним виконавцем.

В той же час, у поданих 08.08.2024 відповідачем 1 та відповідачем 2 запереченнях зазначено про те, що в подальшому накази були повернуті ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "АЛЄКСЄЄВ, БОЯРЧУКОВ ТА ПАРТНЕРИ" відповідачам 2 та 3 через погашення кредитної заборгованості та виконання судового рішення.

З огляду на викладене, оскільки подані пояснення містять суперечності щодо дійсного знаходження оригіналів виконавчих документів, встановити їх реальне перебування (держателя, місцезнаходження) із відповідною достовірністю не вбачається за можливе.

В той же час, доведеною є та обставина, що виконавчі документи не перебувають у позивача (заявника) та в органі державної виконавчої служби як такі, що повернуті, відтак вказані виконавчі документи вважаються втраченими заявником, що в силу норм процесуального закону є підставою для видачі дублікатів виконавчих документів в разі дотримання низки умов: заява про видачу дублікату подана належним суб`єктом (стягувачем, виконавцем), строк пред`явлення виконавчих документів не сплинув; рішення суду не втратило законної сили та не виконано.

Так, виконуючи вказівку Верховного Суду щодо визначення належного стягувача у спірних правовідносинах та правового статусу ТОВ "Юридична фірма "Алєксєєв, Боярчуков та партнери", суд зазначає, що останнє отримало статус стягувача замість ТОВ "Фінансова компанія «Фактор Плюс» за ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі №910/14598/17, проте, постановою Верховного Суду від 03.06.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/14598/17 в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення; у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Алексєєв, Боярчуков та партнери" про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником у справі №910/14598/17 відмовлено.

Так, оскільки ухвала суду від 11.01.2024 щодо заміни стягувача, за якою ТОВ "Юридична фірма "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" отримало статус стягувача замість ТОВ "Фінансова компанія «Фактор Плюс» скасована, то за відсутності процесуального правонаступництва за ст. 52 ГПК України, належним стягувачем за виконавчими документами у справі на дату розгляду заяви про видачу дублікатів наказів є первісний стягувач - ТОВ "Фінансова компанія «Фактор Плюс», а ТОВ "Юридична фірма "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" втратила статус сторони стягувача.

При цьому, досліджуючи обставину наявності чи відсутності юридичної волі/згоди належного стягувача при добровільному відкликанні без виконання спірних наказів, на що вказав Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у даній справі, суд зазначає, що виходячи із встановлених обставин та пояснень сторін, воля належного стягувача чи його згода як форма волевиявлення була відсутня при відкликанні без виконання спірних наказів. В той же час, відкликання з примусового виконання наказів особою, юридичний статус якої у виконавчих провадженнях не підтвердився, та утримання спірних наказів третіми особами має наслідком неможливість їх виконання в примусовому порядку.

Наведене в сукупності підтверджує втрату заявником як належним на дату розгляду даної заяви стягувачем наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17.

Разом з тим, встановлюючи існування умов, необхідних для видачі дублікатів наказів, про які зазначено вище, суд зауважує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 визнано такими, що не підлягають виконанню:

- наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" заборгованості за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США, 95 000,00 дол США заборгованості за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штрафу у розмірі 5 000,00 грн;

- наказ Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" заборгованості за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США, 95 000,00 дол США заборгованості за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штрафу у розмірі 5 000,00 грн.

Так, вказаною ухвалою визнано такими, що не підлягають виконанню, накази від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 щодо солідарного стягнення основного боргу за кредитом, заборгованості за процентами, пені та штрафу.

В той же час, як встановлено судом, ухвалою суду від 21.08.2024 було відмовлено в задоволенні заяви про визнання такими, що не підлягають виконанню, в частині наказів від 06.11.2019 у справі № 910/14598/17 про стягнення з відповідачів 1 та 2 судового збору.

Заявник, обгрунтовуючи підстави для звернення з заявою по видачу дублікатів наказів, вказував на те, що рішення суду від 01.08.2019 та зобов`язання за спірним у справі Кредитним договором не було виконано боржником.

Суд зазначає, що законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №920/291/21, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21 та від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 року в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Як встановлено судом, постановляючи ухвалу від 21.08.2024 про визнання наказів від 06.11.2019 такими, що не підлягають виконанню (щодо стягнення боргу, процентів, пені та штрафу), суд виходив з припинення основного зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з поєднанням в одній особі боржника та кредитора (ст. 606 ЦК України) та з припинення забезпечувального зобов`язання (поруки) як похідного через припинення основного.

Так, вказана ухвала від 21.08.2024 у справі № 910/14598/17 набрала законної сили, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025, в касаційному порядку не переглядалась.

Разом з тим, викладені заявником доводи стосовно невиконання боржниками рішення суду та власне зобов`язання за кредитним договором фактично спрямовані на перегляд судом в межах даної заяви обставин, що вже були предметом розгляду в межах заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, за наслідками розгляду якої є судове рішення, що набрало законної сили. Наведене суперечить принципу юридичної визначеності в контексті неможливості перегляду остаточного та обов`язкового до виконання судового рішення лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового судового рішення у справі.

Іншими словами, дотримуючись принципу правової визначеності, суд не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлених у судовому рішенні, що набрало законної сили, обставин при розгляді інших заяв, поза визначеним процесуальним законом порядком їх перегляду (в суді апеляційної та касаційної інстанцій).

За наведених обставин, з огляду на визнання за ухвалою суду від 21.08.2024 у справі № 910/14598/17 наказів такими, що не підлягають виконанню щодо солідарного стягнення основного боргу за кредитом, заборгованості за процентами, пені та штрафу у зв`язку з припиненням зобов`язань, доводи заявника щодо існування неприпиненого (невиконаного) зобов`язання в цій частині не приймаються.

Стосовно доводів заявника про те, що ГПК України не містить заборони щодо видачі дублікатів наказів, які визнані такими, що не підлягають виконанню, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд зазначає, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, за своєю суттю має наслідком втрату ним своєї сили, іншими словами, такий виконавчий документ не може бути пред`явлений до виконання.

Оскільки норми ГПК України встановлюють однією з умов видачі дублікату виконавчого документа - чинність строків його пред`явлення до виконання, законодавець тим самим застерігає від дублювання тих документів, що завідомо не відповідають вимозі придатності, тобто виконати які не є можливим.

Оскільки неможливість виконання виконавчого документу, визнаного таким, що не підлягає виконанню, є очевидною, суд вважає доводи заявника щодо відсутності прямих заборон процесуального закону щодо видачі дублікату в разі визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, неспроможними.

З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про видачу дублікатів наказів від 06.11.2019 у справі №910/14598/17 щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" заборгованості за кредитом у розмірі 2 400 000,00 дол США, 95 000,00 дол США заборгованості за процентами, 16 055 388,09 грн пені та штрафу у розмірі 5 000,00 грн не підлягає задоволенню.

В той же час, щодо наказів Господарського суду від 06.11.2019 у справі №910/14598/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" судового збору у розмірі 59160,00 грн. та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" судового збору у розмірі 59160,00 грн., суд звертає увагу, що відмовляючи в задоволенні заяви про визнання такими, що не підлягають виконанню, наказів від 06.11.2019 про стягнення судового збору, Господарський суд міста Києва в ухвалі від 21.08.2024 зазначив, що припинення зобов`язання саме за кредитним договором №196/12-KL від 28.08.2012 та договором поруки від 11.08.2017 не є підставою вважати припиненими зобов`язання зі сплати судового збору, яке виникло на підставі рішення суду від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17, як то передбачено частиною 5 статті 11 ЦК України.

Станом на дату розгляду заяви про видачу дублікатів наказів відсутні докази оплати відповідачами 1 та 2 вказаного судового збору, як і відсутні відомості про виконання наказів від 06.11.2019 в частині сплати судового збору серед відомостей виконавчого провадження.

Судом встановлено, що у даних наказах зазначено, що вони дійсні для пред`явлення до виконання до 23.10.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, суд зазначає, що строки пред`явлення наказів Господарського суду від 06.11.2019 у справі №910/14598/17 про стягнення судового збору переривались пред`явленням їх до виконання (ВП №73220529, №73222468).

Більше того, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

З огляду на викладені обставини в сукупності, суд доходить висновку, що заявник як належний стягувач за наказами Господарського суду від 06.11.2019 у справі №910/14598/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" судового збору у розмірі 59160,00 грн. та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" судового збору у розмірі 59160,00 грн. звернувся з заявою про видачу дублікатів зокрема цих наказів, що були ним втрачені, в межах строку, встановленого для пред`явлення їх до виконання, а тому враховуючи відсутність доказів виконання вказаних виконавчих документів боржниками, суд доходить висновку про наявність підстав для видачі їх дублікатів, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" в цій частині підлягає задоволенню.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2025, якою дану справу направлено на новий розгляд, вказав, що з огляду на те, що справа передається на новий розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За результатами нового розгляду заяви про видачу дублікатів наказів, суд здійснює розподіл сплаченого заявником судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг (з урахуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» щодо апеляційної і касаційної скарг, поданих в електронній формі) з урахуванням часткового задоволення заяви розподіляється порівно між позивачем та відповідачами 1,2, а саме 1211,20 грн. судового збору покладається на відповідача 1, 1211,20 грн. судового збору покладається на відповідача 2 та 2422,40 грн. судового збору покладаються на заявника.

Керуючись п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення", ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про видачу дублікатів наказів у справі №910/14598/17 задовольнити частково.

2. Видати дублікати наказів Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/14598/17:

- про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Яворницького, будинок 41; ідентифікаційний код 36872032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31; ідентифікаційний код 37881514) 59 160,00 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч сто шістдесят гривень 00 копійок) судового збору;

- про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Яворницького, будинок 41; ідентифікаційний код 33797665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31; ідентифікаційний код 37881514) 59 160,00 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч сто шістдесят гривень) 00 копійок) судового збору.

3. В іншій частині заяви "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про видачу дублікатів наказів у справі №910/14598/17 відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Яворницького, будинок 41; ідентифікаційний код 36872032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31; ідентифікаційний код 37881514) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Бурове обладнання (Україна)" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Яворницького, будинок 41; ідентифікаційний код 33797665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 31; ідентифікаційний код 37881514) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Н.І. Зеленіна