Постанова

від 21.05.2025 по справі 922/3563/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/3563/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Могил С. К.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (колегія суддів: Істоміна О. А. - головуючий, Радіонова О. О., Стойка О. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2024 (суддя Новікова Н. А.)

за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова

до: 1) Харківської міської ради

2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

3) Фізичної особи - підприємця Ткачука Руслана Вадимовича

4) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Маріїнське?

про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі - продажу, припинення права власності, витребування майна

за участю:

прокурора: Гудков Д. В. (посвідчення)

відповідача-1: Рєзанов А. Б. (самопредставництво)

відповідача-2: Кітченко М. Ю. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави до суду з позовом до Харківської міської ради (далі - відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - відповідач-2), Фізичної особи - підприємця Ткачука Руслана Вадимовича (далі - відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю ?Маріїнське? (далі - відповідач-4) у якому, з урахуванням змін предмета позову, просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 28 Додатку до рішення відповідача-1 від 21.02.2018 № 1008/18 ?Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова? (далі - вимога - 1);

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника відповідача - 2 від 27.11.2018 № 557 ?Про оформлення договору купівлі - продажу? (далі - вимога - 2);

- визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлової будівлі від 27.11.2018 № 5653 - В - С, укладений відповідачами 2, 3 (далі - вимога - 3);

- витребувати у відповідача - 4 на користь Харківської міської об`єднаної територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлову будівлю літ. ?А-1?, загальною площею 197,2 кв. м, по вул. Мар`їнській, 2 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 625870163101) (далі - вимога - 4).

1.2 Також прокурор вказує, що позовна давність пропущена з поважних причин, а строк звернення до суду підлягає поновленню.

1.3 Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку відчуження об`єктів комунальної власності у власність відповідача - 3 та відповідач - 1 не лише не здійснює захист інтересів територіальної громади, а й сам допустив порушення.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 в оскаржуваній частині, у задоволенні позову відмовлено повністю. Предметом апеляційного перегляду рішення суду були вимоги 1, 3, 4.

2.2 Свої висновки суди, в оскарженій у касаційному порядку частині, мотивували тим, що: вимога - 3 є обґрунтованою, але враховуючи заяву відповідача - 1 про застосування наслідків спливу позовної давності та встановлення її пропуску прокурором і відсутності підстав для визнання наведених прокурором причин пропуску позовної давності поважними, було застосовано позовну давність до вимоги - 3; наполягаючи на задоволенні вимоги - 4 прокурор не довів недобросовісність відповідача - 4 у набутті права власності на спірний об`єкт нерухомості, тому відповідач - 4 є добросовісним набувачем, що виключає правові підстави для витребування майна.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимоги - 4 та в цій частині прийняти нове, яким вимогу - 4 задовольнити, та посилається на неправильне застосування судами позовної давності.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15, у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 15.10.2024 у справі № 922/395/22, від 24.09.2024 у справі № 922/2246/19, від 24.09.2024 у справі № 922/1172/20, від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16, від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 29.07.2020 у справі № 914/2235/18, від 27.01.2021 у справі № 186/599/17, від 09.08.2023 у справі № 404/5748/17, від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21, від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 08.11.2023 у справі № 206/4841/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

3.3 Відповідач - 1 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив відмовити у її задоволенні.

3.4 Поданий відповідачем - 2 відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду виходячи із наступного.

3.5 Частиною першою статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

3.6 У даній справі ухвалою Верховного Суду від 07.04.2025 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.05.2025. Проте відзив згідно з описом вкладення надісланий відповідачем - 2 засобами поштового зв`язку АТ ?Укрпошта? 09.05.2025, тобто поза межами зазначеного строку.

3.7 Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.8 Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

3.9 Отже, з урахуванням наведеного та положень частини 4 статті 13, частини 1 статті 118 ГПК України, відзив залишений судом без розгляду, оскільки він був поданий після закінчення строку, наданого для його подання.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, 07.07.2017 відповідачем - 2 та відповідачем - 3 укладено договір оренди № 5095, на підставі якого у останнього в оренді перебувала нежитлова будівля літ.?А-1?, загальною площею 197,2 кв. м по вул.Мар`їнській, 2 у м. Харкові, вартістю 259 487,00 грн без ПДВ, зі строком дії до 07.06.2020.

4.2 Пунктами 5.2, 5.3 договору оренди передбачено право орендаря здійснювати ремонт, реконструкцію орендованого майна у встановленому порядку за наявності письмової згоди орендодавця. Також передбачено право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.

4.3 25.07.2017 відповідач- 3 звернувся із заявою до відповідача - 2 з проханням дозволити приватизацію вказаного нежитлового приміщення.

4.4 21.02.2018 відповідачем- 1 прийнято рішення 18 сесії 7 скликання ?Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова? №1008/18, яким спірні нежитлові приміщення включені до переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу (п.28 додатку до рішення).

4.5 22.02.2018 відповідач- 3 звернувся до відповідача- 2 із заявою про приватизацію шляхом викупу.

4.6 Також встановлено, що станом на 28.02.2018 ринкова вартість згаданих приміщень склала 225 930,00 грн (без ПДВ) відповідно до звіту про оцінку спірної нежитлової будівлі, складеного ФОП Бєлих Б. М. та затвердженого 05.03.2018 начальником відповідача-2. У вказаному звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаній нежитловій будівлі, в тому числі невід`ємні поліпшення.

4.7 27.11.2018 наказом начальника відповідача-2 № 557 ?Про оформлення договору купівлі-продажу?, дозволено оформити з відповідачем-3 договір купівлі - продажу спірної нежитлової будівлі.

4.8 27.11.2018 відповідачем-3 та територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради від імені якої діяв відповідач-2, укладено спірний договір, за умовами якого відповідач-3 приватизував вказану нежитлову будівлю за 225 930,00 грн без ПДВ (разом з ПДВ за 271 116,00 грн).

4.9 11.12.2018 підписано відповідний акт приймання-передачі нерухомого майна.

4.10 12.12.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. проведено державну реєстрацію права власності на спірну нежитлову будівлю за відповідачем- 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 625870163101, номер запису про право власності: 29440871).

4.11 У 2019 році державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2019, укладеного між нею та відповідачем- 3, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Свергуновою В.А. (реєстровий № 1478).

4.12 21.10.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. А. право власності на спірний об`єкт нерухомого майна зареєстровано за відповідачем- 4 на підставі договору купівлі - продажу укладеного ОСОБА_1 та відповідачем- 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 625870163101; номер запису про право власності: 44576236).

4.13 Наполягаючи на задоволенні позову, прокурор вказував, що спірне рішення відповідача-1 про включення спірних нежитлових приміщень до переліку об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, а також наказ начальника відповідача- 2 є незаконними, оскільки відповідачі 1, 2 обрали незаконний спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, відтак спірні рішення та наказ підлягають скасуванню, а договори купівлі-продажу суперечать вимогам законодавства і підлягають визнанню недійсними, а спірна нежитлова будівля підлягає витребуванню на користь територіальної громади міста Харкова. Також прокурор зазначав про незаконність набуття відповідачем- 3 спірних нежитлових приміщень, яке виявлено прокурором лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження №42017221080000002 доказів 04.01.2017, а саме вилучених 06.02.2019 у відповідача- 2 приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації вищевказаних нежитлових приміщень, у зв`язку із чим позовна давність пропущена прокурором з поважних причин, а строк звернення до суду підлягає поновленню.

4.14 Крім того встановлено, що із позовом прокурор звернувся до суду 03.09.2021, але відповідачі подали заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

4.15 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.16 Предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування майна.

4.17 Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.11.2021 зі справи № 359/3373/16-ц зазначала, що якщо позивач, вважаючи себе власником, прагне витребувати своє майно від осіб, які незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи ним (стаття 387 ЦК України), для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 167).

4.18 Отже, оскільки суди обох інстанцій дійшли висновку, що в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.11.2018 № 5653-В-С прокурору належить відмовити у позові у зв`язку із пропуском позовної давності, однак за наведеною вище практикою Великої Палати Верховного Суду для захисту порушеного права не вимагається визнання недійсним ланцюга договорів і належним способом захисту є витребування майна, тому рішення судів попередніх інстанцій у наведеній частині, так і доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі щодо можливості зазстосування до цих правовідносин не скороченої позовної давності, суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, яка є сталою і послідовною.

4.19 Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

4.20 Згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

4.21 Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

4.22 Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.23 Разом з тим, саме застосування інституту віндикації зумовлює необхідність з`ясування судами також ознак добросовісності/недобросовісності у діях кінцевого набувача майна для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.

4.24 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

4.25 Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

4.26 Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

4.27 При цьому колегія суддів зазначає, що встановлення недобросовісності набувача залежить від поданих сторонами та досліджених судами доказів у кожній конкретній справі.

4.28 У справі яка переглядається, суди не встановили недобросовісність набуття ТОВ ?Маріїнське? спірного майна.

4.29 У касаційній скарзі прокурор не визначає в якості виключного випадку касаційного оскарження не дослідження судами доказів відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК, а посилається у касаційній скарзі на наявність кримінального провадження, зазначаючи, що ОСОБА_1 до 2017 року працювала на посаді начальника відповідного управління органу місцевого самоврядування.

4.30 Отже, доводи заявника касаційної скарги зводяться до наведення у судовому рішенні касаційної інстанції висновків обізнаності ОСОБА_1 про незаконне вибуття майна із комунальної власності, однак доказів такого прокурор у касаційній скарзі не наводить і на виключний випадок касаційного оскарження, який передбачений пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, не посилається.

4.31 Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

4.32 Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (подібний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

4.33 Згідно сталої практики Верховного Суду якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, то таке рішення є незаконним.

4.34 Зважаючи на викладене, та з огляду на вищенаведені положення статті 300 ГПК України, враховуючи, що ОСОБА_1 не є учасником справи, доводи прокурора щодо її прав і обов`язків, а саме: що ОСОБА_1 внесла майно до ТОВ ?"Маріїнське?, про її участь у ТОВ ?Маріїнське?, є безпідставними та не можуть бути покладені в основу постанови суду касаційної інстанції.

4.35 Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не є учасником цієї справи; судами не вирішувалося питання про її права, інтереси та/або обов`язки; ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішень у цій справі не містять жодних посилань і застережень, а також висновків щодо її прав або обов`язків.

4.36 В іншій частині судові рішення попередніх інстанцій прокурором не оскаржуються, тому судом касаційної інстанції не переглядаються.

4.37 Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

4.38 Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для зміни рішення суду є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.39 За наведених обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне змінити судові рішення в частині способу захисту порушеного права, тому мотивувальні частини судових рішень у цій частині слід викласти в редакції цієї постанови, а в решті постанову щодо відмови у задоволенні позову - залишити без змін.

4.40 З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваної постанови із залишенням без змін її резолютивної частини, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2024 у справі № 922/3563/21 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

С. К. Могил