Ухвала від 27.05.2025 по справі 912/3546/19

УХВАЛА

27 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 912/3546/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни

про відвід суддів: Колос І.Б., Булгакової І.В.,

у справі № 912/3546/19

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2024

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2025

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"

до фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни

про стягнення 120 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Майданюк Олена Петрівна (далі - ФОП Майданюк О.П.) 23.05.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 912/3546/19, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 для розгляду касаційної скарги ФОП Майданюк О.П. у справі № 912/3546/19 визначено склад колегії суддів: Колос І.Б. (головуючий), судді - Булгакова І.В., Ємець А.А.

Від ФОП Майданюк О.П. 26.05.2025 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла заява про відвід суддів, у якій просить відвести від розгляду справи № 912/3546/19 суддів Верховного Суду Колос І.Б., Булгакову І.В. Підставою для відводу суддів визначає пункт 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування заявленого відводу зазначає про те, що: у Верховному Суді у складі колегії суддів: Колос І.Б. (головуючий), судді - Булгакова І.В., Ємець А.А. знаходиться справа № 912/3546/19;

предметом касаційного перегляду у справі № 912/3546/19 є рішення національних судів за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (далі - ТОВ "Маркхолдер") до ФОП Майданюк О.П. про стягнення 120 000,00 грн;

Верховним Судом у складі колегії суддів Булгакової І.В., Колос І.Б., Малашенкової Т.М. у касаційному порядку розглянуто справу № 912/3032/19 за позовом акціонерного товариства "Цефей" до ФОП Майданюк О.П., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача -ТОВ "Маркхолдер", на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заборону використання позначення "УКРЗОЛОТО", про що ухвалено постанову від 30.05.2024;

постановою Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 912/3032/19 заборонено ФОП Майданюк О.П. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 № НОМЕР_1 , шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків;

у справі № 912/3546/19 визначені судді Колос І.Б., Булгакова І.В. також розглядали справу № 912/3032/19;

судами у справі № 912/3546/19 обставини, встановлені у справі № 912/3032/19 визнано преюдиційними;

заявник звертає увагу, що процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" у справі № 912/3032/19 - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, а не позивач протилежного не доводить;

за змістом постанови Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 912/3032/19 при вирішенні питання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 912/3546/19 надавалася оцінка пов`язаності підстав позовів у справі № 912/3032/19 та у справі № 912/3546/19;

за доводами заявника, судді Колос І.Б. та Булгакова І.В. ухвалили рішення про право вимоги (кредитор) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Маркхолдер" в питанні матеріально-правових відносин між ТОВ "Маркхолдер" та ФОП Майданюк О.П. відносно відшкодування збитків за незаконне використання позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в 2019-2020 (справа № 912/3546/19) та при вирішенні питання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 912/3546/19 надавали оцінку пов`язаності підстав позовів у справі № 912/3032/19 та у справі № 912/3546/19, що викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів (пункт 5 частина перша статті 35 ГПК України).

Заявниця також посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі "МакГонелл проти Сполученого Королівства" (McGonnell v. the United Kingdom), 2000, §§ 52-57.

Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.05.2025 № 32.2-01/934 проведено повторний автоматизований розподіл у справі № 912/3546/19, у зв`язку з відпусткою судді Ємця А.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 для розгляду касаційної скарги у справі № 912/3546/19 визначено склад колегії суддів: Колос І.Б. (головуючий), судді - Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.

Перевіривши матеріали заяви ФОП Майданюк О.П. про відвід суддів Верховного Суду Колос І.Б. та Булгакової І.В., колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

Приписами частин другої, третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 ГПК України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

ЄСПЛ зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.

Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з об`єктивним суб`єктивним критеріями.

У рішенні ЄСПЛ "Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], §§ 119 і 121 заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ зазначено, що межа між цими двома критеріями не є герметичною. Тому застосування одного з цих критеріїв, або ж обох, залежатиме від конкретних обставин, пов`язаних із спірною поведінкою.

Хоча іноді важко навести докази на спростування презумпції особистої безсторонності судді, проте вимога об`єктивної безсторонності надає додаткову важливу гарантію. Суд визнає складність встановлення порушення статті 6, спричинене особистою упередженістю, і тому у переважній більшості випадків застосовує об`єктивний підхід (рішення ЄСПЛ у справі "Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП] заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, § 119; "Моріс проти Франції" (Morice v. France) [ВП], § 75).

У межах суб`єктивного критерію ЄСПЛ завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне (рішення ЄСПЛ у справі "Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, рішення ЄСПЛ § 119; "Хаушільдт проти Данії" (Hauschildt v. Denmark), § 47).

Щодо виду необхідних доказів, то, наприклад, ЄСПЛ намагався перевірити обґрунтованість тверджень про те, що суддя виявляв будь-яку ворожість або, керуючись особистими мотивами, добився того, що справа була призначена саме йому (рішення ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), § 25).

Отже, розглядаючи доводи заявника, в тому числі його посилання на справу "МакГонелл проти Сполученого Королівства" (McGonnell v. the United Kingdom), 2000, §§ 52-57 у контексті посилань заявника на необхідність брати до уваги такі ознаки, як подвійна роль судді у провадженні, проміжок часу між двома справами, у яких він брав участь і рівень його залученості до проваджень, Суд враховує вказану заявником справу в повному контексті змісту відповідного рішення ЄСПЛ (включно і з §46 відповідно до якого заявник у цій справі вказував на несудові функції судового пристава, стверджуючи, що вони призвели до настільки тісних зв`язків між судовим приставом як судовою посадовою особою та законодавчими та виконавчими функціями уряду, що судовий пристав більше не мав незалежності та неупередженості, яких вимагає стаття 6 ) в сукупності з іншою наведеною вище практикою ЄСПЛ.

Суд також зважає на зміст доводів заявника (які фактично зводяться до незгоди з рішеннями суддів та самим фактом їх участі у розгляді справи при касаційному перегляді), а також відсутність будь яких фактів та їх доказів, які б свідчили про подвійну роль суддів у провадженні (іншу ніж суддя касаційної інстанції у справі), особисту небезсторонність, ворожість суддів Колос І.Б., Булгакової І.В., наявності у них особистих мотивів, виконання несудових функцій, втручання в авторозподіл, тощо.

Верховний Суд також бере до уваги об`єктивний характер можливої участі суддів у справах з огляду на кількісний склад судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що мають відповідну спеціалізацію; протокол автоматизованого розподілу судової справи № 912/3546/19 від 23.05.2025; рішення зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.01.2024 № 1 (щодо спеціалізації суддів, зі змінами).

Суд неодноразово наголошував, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій суддів під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці суддів, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів їх безсторонність.

Відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

З огляду на викладене, саме по собі посилання заявника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2025 у справі № 912/3032/19, яка була ухвалена у складі колегії суддів Колос І.Б., Булгакової І.В., Малашенкової Т.М., зокрема про право вимоги (кредитор) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Маркхолдер" в питанні матеріально-правових відносин між ТОВ "Маркхолдер" та ФОП Майданюк О.П. відносно відшкодування збитків за незаконне використання позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в 2019-2020 (справа № 912/3546/19) та при вирішенні питання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 912/3546/19 надавали оцінку пов`язаності підстав позовів у справі № 912/3032/19 та у справі № 912/3546/19 є незгодою заявника з процесуальним рішенням та не може бути підставою для відводу суддів Колос І.Б., Булгакової І.В. від розгляду справи № 912/3546/19.

При цьому перелічені у заяві ФОП Майданюк О.П. доводи не узгоджуються із вищенаведеними нормами законодавства, не підтверджені належними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості суддів, які могли б бути перевіреними та/або на переконливі факти, які б могли викликати сумнів у їх об`єктивності і неупередженості, з якими процесуальне законодавство пов`язує наявність підстав для відводу суддів у розумінні приписів статті 35 ГПК України.

Таким чином доводи, наведені у заяві про відвід суддів, не можуть бути віднесені до обставин, які викликають сумнів щодо неупередженості або об`єктивності суддів Верховного Суду Колос І.Б., Булгакової І.В. у розгляді цієї справи, а також не містять обґрунтованого посилання на підстави, передбачені статтею 35 ГПК України, у зв`язку із чим колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу суддів Колос І.Б., Булгакової І.В. від розгляду справи № 912/3546/19.

Приписами частин першої, третьої, сьомої статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі; якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід; питання про відвід вирішується невідкладно.

Ураховуючи викладене, заяву про відвід суддів Колос І.Б., Булгакової І.В. у справі № 912/3546/19, відповідно до частини третьої статті 39 ГПК України необхідно передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни про відвід суддів Колос І.Б., Булгакової І.В. у справі № 912/3546/19 визнати необґрунтованою.

2. Матеріали заяви про відвід суддів у справі № 912/3546/19 разом з матеріалами касаційної скарги фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни передати на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова