Ухвала від 12.06.2025 по справі 912/3546/19

УХВАЛА

12 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 912/3546/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2024

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2025

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"

до фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни

про стягнення 120 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (далі - ТОВ "Маркхолдер", позивач) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни (далі - ФОП Майданюк О.П., відповідач) про стягнення збитків у сумі 120 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 912/3546/19, позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 120 000,00 грн.

ФОП Майданюк О.П.23.05.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 912/3546/19, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 для розгляду касаційної скарги ФОП Майданюк О.П. у справі № 912/3546/19 визначено склад колегії суддів: Колос І.Б. (головуючий), судді - Булгакова І.В., Ємець А.А.

Від ФОП Майданюк О.П. 26.05.2025 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла заява про відвід суддів Верховного Суду Колос І.Б., Булгакової І.В. від розгляду справи № 912/3546/19. Підставою для відводу суддів визначено пункт 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Для невідкладного вирішення заяви ФОП Майданюк О.П. про відвід суддів, головуючим суддею Колос І.Б. (доповідач у справі) було подано службову записку від 27.05.2025 про здійснення повторного автоматизованого розподілу справи № 912/3546/19 у зв`язку з відпусткою судді Ємця А.А. (відповідно до наказу Верховного Суду від 16.05.2025 № 1648/0/6-25 судді Ємцю А.А. надано відпустку з 26.05.2025 по 30.05.2025).

Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.05.2025 № 32.2-01/934 проведено повторний автоматизований розподіл у справі № 912/3546/19, у зв`язку з відпусткою судді Ємця А.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 для розгляду касаційної скарги у справі № 912/3546/19 визначено склад колегії суддів: Колос І.Б. (головуючий), судді - Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 912/3546/19 заяву ФОП Майданюк О.П. про відвід суддів Колос І.Б., Булгакової І.В. у цій справі визнано необґрунтованою; матеріали заяви про відвід суддів у справі № 912/3546/19 разом з матеріалами касаційної скарги ФОП Майданюк О.П. передано на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 29.05.2025 у задоволенні заяви про відвід суддів Верховного Суду Колос І.Б., Булгакової І.В. від розгляду справи № 912/3546/19 відмовлено.

ФОП Майданюк О.П. 29.05.2025 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду звернулась із заявою, в якій просить відвести від розгляду справи № 912/3546/19 суддю Верховного Суду Малашенкову Т.М. Підставою для відводу судді визначає пункт 4 частини першої статті 35 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2025 у справі № 912/3546/19 заяву ФОП Майданюк О.П. про відвід судді Верховного Суду Малашенкової Т.М. у цій справі визнано необґрунтованою; матеріали заяви про відвід судді у справі № 912/3546/19 разом з матеріалами касаційної скарги ФОП Майданюк О.П. передано на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 05.06.2025 у задоволенні заяви про відвід судді Верховного Суду Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 912/3546/19 відмовлено.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ФОП Майданюк О.П. у справі № 912/3546/19, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921,00 грн.

Позов подано у 2019 році. Предметом позову у справі № 912/3546/19 є стягнення збитків у сумі 120 000,00 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що ФОП Майданюк О.П. (скаржниця), посилається на випадки передбачені підпунктом "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Як зазначає скаржниця, у грудні 2019 року позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення збитків за 1 рік незаконного користування торговим знаком « ІНФОРМАЦІЯ_1 », про що зазначено у судових рішеннях зі справи № 912/3562/19.

Обставини, встановлені у справі № 912/3562/19, національними судами визнані преюдиціальними у інших справах, зокрема й у справі № 912/3546/19.

У справі № 912/3546/19 відповідач з урахуванням позицій позивача відносно того, що у даній справі позовні вимоги заявлені про стягнення збитків за 1 рік незаконного користування торговим знаком « ІНФОРМАЦІЯ_2 »: з 26.10.2019 по 25.10.2020 покладався на оцінку, надану національними судами у справі № 912/3562/19 відносно того, що факт використання відповідачем зображення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » понад 1 рік вказує на законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення збитків у розмірі 120 000,00 грн.

Проте, зокрема у справі № 912/3546/19, національні суди оцінили так, що на законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення збитків у розмірі 120 000,00 грн вказує факт використання відповідачем зображення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » протягом 1 дня.

У зазначеній справі № 912/3546/19 суди без урахування принципу правової визначеності як складової верховенства права відступили від визначених національними судами у справі № 912/3562/19 підстав для стягнення збитків у розмірі 120 000,00 грн в частині періоду незаконного використання зображення « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За таких обставин, як зазначає скаржниця, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутня єдина правозастосовча практика в питанні застосування презумпції права (частини сьома статті 75 ГПК України) в контексті правовідносин, яким характерна презумпція факту (частина четверта статті 75 ГПК України) відносно не наведення судом поважних причин для відступу від наданої судом у попередній справі оцінки, на яку покладалася сторона з питання, яке також виникло у справі, що розглядається.

Крім того, за доводами скаржниці, не навівши жодних поважних причин для відступу, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду (яка розглядала справи № 912/3546/19, № 912/3561/19, № 912/3562/19, № 912/3563/19 з однаковими: складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду) та суддя господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/3546/19 відступили від визначених такими суддями у справі № 912/3562/19 підстав для стягнення збитків в частині періоду незаконного використання зображення « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Тому скаржниця вважає, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для суспільства в цілому викликає наявність суперечливих судових рішень, прийнятих в однаковому складі суду відносно однакових питань як ознака, що вселяє недовіру громадськості до судової системи.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди скаржниці з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, при цьому доводи скарги спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржниці, свідчить про наявність підстав для відмови в позові.

Скаржниця не наводить аргументів, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Колегія суддів, оцінивши доводи скаржниці щодо застосування зазначених нею норм права попередніми судовими інстанціями, дійшла висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що ця справа містить правове питання щодо застосування норми права і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Також Суд враховує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому Суд зазначає, що спір у цій справі з інтелектуальної власності та виник щодо стягнення збитків за фактом порушення відповідачем при використанні торговельної марки позивача у власній комерційній діяльності, а тому скаржниця має довести свою правову позицію, в тому числі, щодо розміру збитків. Стосовно твердження скаржниці про зміну позиції однієї і тієї ж колегії суддів, то Верховний Суд відхиляє цей довід з огляду на повноваження суду апеляційної інстанції як суду факту і статей 269 «Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції», 275 «Повноваження суду апеляційної інстанції», 282 «Постанова суду апеляційної інстанції» ГПК України.

Верховний Суд також виходить з того, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес», зокрема, слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо, до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Доводи скаржниці, що справа становить значний суспільний інтерес не є аргументованими і переконливими обґрунтуваннями щодо даних правовідносин, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду даної справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, які були здійсненні судами, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить в повноваження суду касаційної інстанції.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як «суду права», цю категорію справ.

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального / процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї зі сторін є звичайним передбачуваним процесом.

Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, стягнення збитків, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.

Отже, Верховний Суд констатує, що доступ до правосуддя у скаржниці відбувся та справу розглянуто двома попередніми судовими інстанціями.

Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Отже, наведені скаржницею у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або наявні інші підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною третьої статті 287 ГПК України. Наведені скаржницею доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності), колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Майданюк О.П. на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 912/3546/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 912/3546/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова