Постанова від 25.06.2025 по справі 912/3546/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2025 року м.Дніпро Справа № 912/3546/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєв І.М., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"</a> про ухвалення додаткового рішення у справі №912/3546/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"</a> (далі - ТОВ "Маркхолдер"), код ЄДРПОУ 42772934, вул. Рекордна, 26-Г, м.Запоріжжя, 69035

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Майданюк Олени Петрівни (далі - ФОП Майданюк О.П.), РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 120 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2025 року у справі №912/3546/19, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Майданюк Олени Петрівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2024 у справі №912/3546/19 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2024 у справі №912/3546/19, відповідно, залишено без змін.

Заперечуючи проти поданої позовної заяви, уповноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"</a> адвокат Грищенко Ю.В., в поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначала в тому числі про наступне: «… Позивач понесе під час апеляційного провадження справи витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 7 000 грн., про що Позивачем буде подано докази протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення…» .

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині надання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Суд апеляційної інстанції враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії касаційного господарського суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20, відповідно до якого: оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У даному випадку, позивачем при подачі відзиву на апеляційну скаргу було заявлено про те, що він очікує понести витрати на правову допомогу та подано докази в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу разом із заявою надання доказів та стягенння судових витра на професійну правничу допомогу, яка, відповідно, зареєстрована в системі «Електроний суд» 15.05.2025р.

Таким чином, колегія суддів констатує дотримання позивачем передбаченого статтями 124, 129 Господарського процесуально кодексу України порядку подання попереднього розрахунку суми судових витрат та надання суду доказів на підтвердження розміру таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Позивачем подано до заяви про ухвалення додаткового рішення:

- Ордер про надання правничої допомоги Серія АР № 1113996 (т. 3 а.с. 5);

- Акт приймання -передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 1 від 08.02.2021р. (т.3 з.с. 5);

- Детальний опис наданих послуг (робіт) (т.3 а.с. 6).

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача, понесених витрат на правничу допомогу, апеляційний господарський суд виходить з того, що в межах цієї справи ТОВ "Маркхолдер" отримував правову допомогу від Адвоката Грищенко Юлії Вікторівни.

Докази понесення витрат на правову допомогу були надані до суду в передбачений законом строк. Так, згідно Акту приймання передачі наданих послуг від 09.05.2025р. до договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 р. та рахунку від 01.07.2024 р., Адвокатом Грищенко Юлією Вікторівною здійснено « … супроводження апеляційного розгляду у справі №912/3546/19 за майновим позовом ТОВ «Маркхолдер» до ФОП Майданюк Олени Петрівни, про стягнення збитків у зв`язку із незаконним використанням торгової марки «УКРЗОЛОТО» у розмірі 120 000 гри., а саме: ознайомлення з апеляційною скаргою Відповідача та 10.01.2025 року складено відзив на апеляційну скаргу по цій справі та направлено до суду через електронний суд…» .

При цьому, згідно пункту 2 цього акту, «… Гонорар за надані послуги (виконані роботи) складає 7 000,00 (сім тисяч) грн…».

Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Враховуючи зміст виставленого Акту приймання передачі наданих послуг від 09.05.2025р. до договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 р. та рахунку від 01.07.2024 р., колегія суддів констатує, що сторони погодили адвокатський гонорар у формі фіксований розмір оплати.

У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно, розподілу підлягає 7 000,00 витрат на професійну допомогу, понесених позивачем, в зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Вищевказані докази не є безумовною підставою для для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначену розмірі, оскільки розмір понесених витрат має бути доведеним, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно абзаців 2,3 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019р.у справі №922/445/19, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дослідив надані відповідачем позивачем докази, на підставі яких дійшов висновку, що заявлена сума витрат є співрозмірною із заявленим розміром позовних вимог, відповідає критерію розумності понесених відповідачем витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Стосовно змісту детального опису робіт, Велика Палати Верховного Суду у пунктах 139-147 постанови від 22.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила наступне:

«Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.»

При цьому, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 наведене наступне: «Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України хоча і містить положення про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, проте ця норма не передбачає (не конкретизує), що такий детальний опис робіт (наданих послуг) має бути оформлений окремим документом.

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Наведене підтверджується численною усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ до суду не подавався, а Верховний Суд брав до уваги те, що такий детальний опис робіт (наданих послуг) міститься в інших наданих стороною доказах та визнавав достатніми надані стороною докази в їх сукупності (серед яких був відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ) на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу (постанови та додаткові постанови Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 910/18954/17, від 16 червня 2021 року у справі 3 904/1672/19, від 18 червня 2020 року у справі № 873/91/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 911/1006/19, від 07 липня 2020 року у справі № 914/1002/19, від 07 грудня 2020 року у справі № 910/11361/19 та інші).

Разом з тим, позивачем додано детальний опис наданих послуг робіт під час супроводження апеляційного розгляду; « … Ознайомлення з апеляційною скаргою, аналіз доводів Відповідача, що раніше ним не заявлялися в суді першої інстанції, підготовка відзиву на апеляційну скаргу та направлення відзиву до апеляційного суду у справі №912/3546/19 через електронний суд…»

В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки викладено в ряді постанов Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

У вже згаданій справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Враховуючи вказані вище критерії при визначенні розміру відшкодування відповідачу понесених ним витрат на правничу допомогу за рахунок відповідача, колегія суддів вважає, що адвокатом позивача доведено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактичним обсягом виконаних ним робіт (наданих послуг).

З огляду на наявні у матеріалах справи докази, обставини, викладені у заяві позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, наданих заявником документів в їх сукупності, а також загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості та добросовісності, принципу співмірності судових витрат, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу і дійшла висновку про задоволення вимог ТОВ "Маркхолдер" щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах.

Керуючись ст.ст.129, 244, 281 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"</a> про ухвалення додаткового рішення у справі №912/3546/19 - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Майданюк Олени Петрівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"</a> (код ЄДРПОУ 42772934, вул. Рекордна, 26-Г, м.Запоріжжя, 69019) 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус