Постанова

від 20.05.2025 по справі 904/3376/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2025 року м. Дніпро Справа № 904/3376/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023р. (суддя Золотарьова Я.С.) у справі № 904/3376/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7"

позивача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН"

позивача -3: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ"

до відповідача -1: Дніпровської міської ради

відповідача -2: Комунального підприємства "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради

відповідача -3: Виконавчого комітету Дніпровської міської ради

про відшкодування збитків у розмірі 49 341 375,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів та враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, просили суд:

- стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ" збитки в сумі 24 763 140,00 грн шляхом їх безспірного списання з відкритих казначейських рахунків Дніпровської міської ради;

- стягнути з Комунального підприємства "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ" збитки в сумі 182 665,75 грн;

- стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН" збитки в сумі 5 322 526,00 грн шляхом їх безспірного списання з відкритих казначейських рахунків Дніпровської міської ради;

- стягнути з Комунального підприємства "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН" збитки в сумі 162 979,97 грн;

- стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" збитки в сумі 18 720 851,00 грн шляхом їх безспірного списання з відкритих казначейських рахунків Дніпровської міської ради;

- стягнути з Комунального підприємства "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" збитки в сумі 189 212,89 грн;

- зобов`язати Дніпровську міську раду вжити заходів, направлених на стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН" суми присуджених збитків, у тому числі шляхом прийняття рішення про виділення коштів, необхідних для виплати суми присуджених збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивачі, зокрема, зазначають, що вони є розповсюджувачами зовнішньої реклами, мають діючі дозволи на розміщення зовнішньої реклами, які видані на підставі рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, та договори про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Відповідачем-3 було прийнято незаконне рішення щодо демонтажу належних позивачам рекламних конструкцій, внаслідок чого їх було знищено. В подальшому, позивачами було оскаржено рішення відповідача-3 в судовому порядку, рішення виконкому визнано протиправними.

З огляду на викладене, позивачі вважають, що внаслідок фактичного знищення рекламних конструкцій на підставі оскаржуваного рішення, у позивачів наявні підстави пред`являти відповідачам вимогу щодо стягнення збитків.

Розмір збитків, спричинених знищенням рекламних засобів, за доводами позивачів, підтверджується висновками експертиз, які долучені до матеріалів справи.

Також, позивачі заявляють до стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, яка дорівнює сумі прибутку, яку б позивачі отримали, якщо б виконали договори на проведення рекламних компаній, які були укладені ними з контрагентами.

Крім того позивачі заявляють до стягнення збитків, у вигляді штрафів, які позивачі змушені були сплатити своїм контрагентам внаслідок невиконання ними своїх зобов`язань за договорами.

До відповідача-2 заявлено вимоги про стягнення збитків через вимушену оплату за договорами про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів при неможливості користування цими місцями, а також оплачені кошти на відшкодування витрат відповідача-2 за демонтаж 5 рекламних конструкцій.

Позовна вимога до відповідача-1 щодо зобов`язання вжити заходи, направлені на стягнення на користь позивачів суми присуджених збитків, у тому числі шляхом прийняття рішення про виділення коштів, необхідних для виплати суми присуджених збитків, обумовлена тим, що відповідач-1 здійснює розпорядження бюджетними коштами та відповідає за їх зобов`язаннями.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023 у справі № 904/3376/22 позовні вимоги залишено без задоволення.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що демонтаж рекламних конструкцій здійснювався саме на підставі рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради, які в подальшому були визнані протиправними та скасовані в адміністративних справах. Відтак, суд прийшов до висновку про те, що протиправна поведінка відповідача -3 у вигляді прийняття рішень, на підставі яких було проведено демонтаж рекламних конструкцій доведена позивачами.

Водночас, суд вказав на те, що самі по собі незаконні рішення органу місцевого самоврядування не призводять до спричинення збитків. Важливим є спосіб реалізації цих рішень, а не сам факт їх прийняття. Саме реалізація цих рішень у певний спосіб (демонтаж способом, який виключає збереження майна) може призвести до руйнації або повного знищення майна та відповідно до спричинення збитків.

Суд відхилив як неналежні докази завдання реальних збитків, пов`язаних з демонтажем рекламних конструкцій, висновки експерта за результатами будівельно-технічного дослідження, які були складені судовими експертами Малим О.В. та Ларченко Г.І.

Суд зазначив, що позивачами не додано до матеріалів справи належних доказів, які підтверджують, що рекламні конструкції, які були демонтовані на виконання рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради №441 від 27.04.2021, №693 від 02.07.2021 та №750 від 16.07.2021 було пошкоджено саме під час їх демонтажу.

Розмір упущеної вигоди розраховувався позивачами шляхом додавання усіх сум, які мали б сплатити контрагенти на користь позивачів у випадку виконання договорів на проведення рекламних кампаній.

Суд дійшов висновку, що не тільки дії відповідача-3, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, призвели до невиконання з боку позивачів укладених договорів на проведення рекламних кампаній. Бездіяльність контрагентів щодо погодження зміни місць розташування рекламних конструкцій також призвела до невиконання договорів з боку позивачів. Тому відсутні підстави стверджувати, що єдиною причиною, яка призвела до втрати прибутку був демонтаж рекламних конструкцій. Також суд зазначив, що позивачами не надано доказів того, що договори були розірвані, що могло б підтвердити остаточну неможливість позивачів виконати зобов`язання та отримати відповідний дохід.

До того ж, сума упущеної вигоди не може визначатися шляхом простого додавання тих сум, які контрагенти мали сплатити за договорами, які не були виконані. При підрахунку сум упущеної вигоди мають враховуватися також витрати позивачів.

У зв`язку з вищевказаним у позовних вимогах позивачів до відповідача-3 було відмовлено.

У вимогах до відповідача-2 відмовлено, оскільки позивачі не зазначили, в чому саме полягали неправомірні дії відповідача-2. Матеріали справи не містять доказів припинення дії договорів про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, тоді як вони передбачають оплату незалежно від факту розташування рекламного засобу на місці, на яке видано дозвіл. Також суд дійшов висновку про неефективність обраного способу захисту. Ефективним способом захисту міг би бути позов про розірвання договору та повернення безпідставно перерахованих грошових коштів.

У вимозі до відповідача-1 судом відмовлено, оскільки вона є похідною від вимог про стягнення збитків, в яких відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ" подали апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023 у справі № 904/3376/22, в якій просять оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачі зазначають, що саме по собі незаконне рішення Виконкому є підставою для відшкодування шкоди, що прямо передбачено положеннями ст.ст. 1166, 1173 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачами, що рекламні конструкції, які були демонтовані на підставі рішень відповідача-3, розташовувалися на підставі діючих дозволів на розміщення зовнішньої реклами, чинних на момент прийняття рішень та на момент проведення демонтажу.

Фактом доведеності заподіяння майнової шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою є те, що рішення виконкому про демонтаж рекламних засобів позивачів, які в судовому порядку скасовані з моменту їх прийняття, підлягали обов`язковому виконанню комунальними підприємствами; конструкції були демонтовані саме на виконання зазначених актів, а не за власною ініціативою.

З огляду на те, що наслідком виконання протиправних рішень виконкому став демонтаж належних на праві власності позивачам рекламних конструкцій при чинній дозвільній документації, позивачі змушені були понести необґрунтовані та безпідставні витрати, а отже між протиправними рішеннями і заподіяною шкодою наявний очевидний та прямий причинний зв`язок.

При цьому, тягар доказування "не заподіяння шкоди" за положеннями ч. 2 ст. 1166 ЦК України, покладається на відповідачів, а не на позивачів. Законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Позивачі наголошують на тому, що не має значення спосіб демонтажу рекламних конструкцій, здійснений на підставі протиправних рішень, оскільки внаслідок прийняття оскаржених рішень відповідача -3, позивачі позбавляються права на користування рекламними конструкціями, власниками яких їх визнав суд.

Розмір завданих збитків позивачі вважають доведеним належними доказами, що випливає із висновків судового експерта, договорів на проведення рекламних кампаній і сплачених штрафних санкцій.

Так, на підтвердження розміру завданих збитків позивачами надано ряд висновків експертів відносно кожного рекламного засобу. Жодних доказів щодо помилковості розрахунків, зазначених у наданих висновках експертів, а також будь-яких інших аргументів щодо неправильності таких висновків відповідачами до суду не надано.

Встановивши формальні недоліки висновків, суд першої інстанції не був позбавлений можливості прийняти такі висновки, як письмові докази та оцінити у сукупності з іншими поданими у справі доказами

Доводи суду першої інстанції щодо відмови в позові в частині стягнення збитків у розмірі сплачених позивачами штрафних санкцій за договорами з проведення рекламних компаній, у зв`язку з тим що позивачі добровільно сплатили санкції - не можуть бути обґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Штрафні санкції були сплачені внаслідок не додержання правил здійснення господарської діяльності органами місцевого самоврядуванням.

Розмір штрафних санкцій за договорами про проведення рекламних кампаній не є а ні предметом, а ні підставою у справі, а тому суд першої інстанції не може брати на себе повноваження та обґрунтовувати дії позивачів у той спосіб, який зазначено у оскаржуваному рішенні.

Відмова у стягненні упущеної вигоди за договорами про проведення рекламних кампаній з підстав недоведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості, засадами цивільного законодавства та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Позивачами вжито всіх можливих заходів для здійснення господарської діяльності з надання послуг з проведення рекламних компаній за укладеними договорами.

У даному випадку суд першої інстанції недоречно вважає, що бездіяльність контрагентів щодо погодження зміни місць розташування рекламних конструкцій також призвела до невиконання договорів з боку позивачів, оскільки ці збитки є прямим наслідком неправомірних дій виконкому.

Апелянти зазначають, що суд врахував у рішенні правові позиції Верховного Суду по справам, які не є аналогічними даним правовідносинам.

Апелянти не погоджуються, що в частині вимог до КП "Дніпровські активи" обрано неефективний спосіб захисту, так як розірвання договорів на тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів призведе до скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Також посилаються на те, що судом не враховано, що КП "Дніпровські активи" відмовлено у встановлені рекламних конструкцій позивачів за місцями, визначеними у дозволах на розміщення зовнішньої реклами, а також на те, що саме КП "Дніпровські активи" було демонтовано деякі рекламні засоби на виконання рішення Виконкому.

Зобов`язальні вимоги до Дніпровської міської ради заявлені з огляду на те, що Виконавчий комітет Дніпровської міської ради не є розпорядником коштів місцевого бюджету та не має власних рахунків, шо підтверджено матеріалами справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2023 (колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 30.11.2023р.

Відповідач-2: КП "Дніпровські активи" у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти її задоволення. За доводами відповідача-2 положеннями ст.ст. 1173, 1174 ЦК України не можуть бути застосовані до нього, оскільки підприємство не підпадає під визначення суб`єктів заподіяння шкоди, передбаченої вказаними статтями.

Оплата за користування місцями розташування рекламних засобів, що здійснена позивачами на виконання умов діючих Договорів - не підпадає під визначення, збитків (упущеної вигоди), передбачених ст. 225 ГК України.

Відповідач-2 посилається на те, що на момент виконання КП "Дніпровські активи" демонтажу рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 02.07.2021 № 693 було чинним, у судовому порядку не скасованим та обов`язковим до виконання, а тому покладення відповідальності на КП "Дніпровські активи" за таких обставин, за відсутності вини підприємства, буде суперечити загальним засадам цивільного законодавства.

Судом вірно встановлено, що позивачі добровільно та самостійно здійснювали оплату за Договорами. При цьому жоден із них не звертався за припиненням дії Договору в цілому або в частині окремих рекламних засобів, що також не заперечується і самими позивачами. Матеріали справи доказів припинення Договорів не містять. Відтак, Позивачі повинні виконувати свої зобов`язання за Договорами на умовах, що ними передбачені.

Твердження позивачів щодо дострокового скасування дозволів у разі припинення договорів - є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам законодавства. Така підстава для скасування дозволів відсутня.

Відповідач-2 відхиляє доводи позивачів щодо безпідставного неукладення Договорів про тимчасове користування міською територією для проведення робіт, пов`язаних з розташуванням рекламних засобів. До своїх звернень щодо надання відповідних договорів позивачі жодного разу не надали повний перелік документів, які визначні, не вказали терміни виконання робіт, а отже не вчинили всіх дій, що обов`язкові для укладання таких договорів.

Окрім іншого зазначає, що на момент зазначеного позивачами листування та здійснення демонтажу частини рекламних засобів відповідачем-2, рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради були чинними, у судовому порядку не скасованими.

Позивачі подали відповідь на відзив відповідача-2. Зазначають, що позивачами, відносно правовідносин з КП "Дніпровські активи", вжито всіх можливих заходів для здійснення господарської діяльності з надання послуг з проведення рекламних компаній за укладеними договорами. При цьому, листами КП "Дніпровські активи" відмовлено у встановлені рекламних конструкцій позивачів за місцями, визначених у діючих дозволах на розміщення зовнішньої реклами. Так само, як і в подальшому безпідставно відмовлено в укладенні договорів про тимчасове користування міською територією для проведення робіт, пов`язаних з розташуванням рекламних засобів, як того вимагало чинне законодавство.

Через дії КП "Дніпровські активи" позивачі позбавлені можливості провадити свою господарську діяльність, а за місця все одно сплачували.

Розірвати договори про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, на підставі яких щомісячно справляється плата, позивачі не можуть в силу імперативних норм п.п. 2, 24, 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (зі змінами).

Також суд не дослідив ті обставини, що кошти у сумі 33 060,25 грн є прямими збитками, нанесеними КП "Дніпровські активи" позивачам в рамках виконання визнаного в судовому порядку протиправним рішення виконкому від 02.07.2021 № 693 "Про демонтаж рекламних засобів", оскільки саме відповідач-2 демонтував певну кількість рекламних засобів, в результаті чого виставив рахунки.

Відповідач-2: КП "Дніпровські активи" подав заперечення на відповідь на відзив, зазначає, що кожна відповідь КП "Дніпровські активи" на зазначені позивачами листи, не була відмовою у наданні та укладанні відповідних договорів, а була достатньо обґрунтованою відповіддю, про недотримання позивачами процедури укладання відповідних договорів, необхідність вчинення позивачам визначених Порядком дій та надання необхідних документів.

На підставі поданих позивачами заяв на повернення рекламних засобів, керуючись вимогами Порядку розміщення зовнішньої реклами та Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів у м. Дніпрі, КП "Дніпровські активи" були сформовані та видані позивачам відповідні рахунки на оплату вимушених витрат, пов`язаних із демонтажем. Жодних дій щодо стягнення з позивачів цих сум, КП "Дніпровські активи" не вчинялося.

29.11.2023 відповідач-1: Дніпровська міська рада подала письмові пояснення, в яких зазначає про правильне прийняття рішення судом першої інстанції.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що самі по собі незаконні рішення органу місцевого самоврядування не призводять до спричинення збитків. Важливим є спосіб реалізації цих рішень, а не сам факт їх прийняття. Саме реалізація цих рішень у певний спосіб (демонтаж способом, який виключає збереження майна) може призвести до руйнації або повного знищення майна та відповідно до спричинення збитків.

Так, на підтвердження реальних збитків, пов`язаних з демонтажем рекламних конструкцій позивачі надали висновки експерта за результатами будівельно-технічного дослідження, які були складені судовими експертами Малим О.В. та Ларченко Г.І.

У висновках експерта, наданих до матеріалів справи вказано про те, що ці висновки зроблені на підставі заяви Крюкової Дар`ї Олександрівни представника за довіреністю ТОВ "АЛЕСАН", ТОВ "СІЛЛ", ТОВ "ТЕТРАГРАММАТОН 7". Посилання на укладені договори з експертом у висновках експерта відсутні.

Твердження представника позивачів про те, що висновки судового експерта Малого О.В. пов`язані з висновками судового експерта Ларченко Г.І. в тому сенсі, що остання керувалася судовими висновками з питань технічного стану рекламних конструкцій до проведення їх демонтажу не заслуговують на увагу, оскільки в жодному з висновків експерта Ларченко Г.І. немає посилань саме на висновки експерта Малого О.В.

У жодному з наданих позивачами висновків експерта не зазначено про те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Крім того, висновки, які було надано судовим експертом Ларченко Г.І. в порушення вимог пункту 14.2 Інструкції не містять належним чином зазначення щодо об`єкту, який підлягає дослідженню.

До висновку експерту не долучено жодних матеріалів, які доводять, що судовий експерт особисто та безпосередньо досліджував як ту частину рекламної конструкції, яка залишилася на місці розташування рекламного засобу (бетонна конструкція), так й ту частину рекламної конструкції, яка була демонтована, з відповідною фіксацією конкретних руйнувань такої конструкції.

Недостатньо обґрунтованим також є висновок експерта Ларченко Г.І. про те, що відновлення досліджуваних конструкцій можливе лише шляхом демонтажу залишків підземної частини конструкції та монтажу на цьому місці нової конструкції, аналогічної демонтованій з огляду на те, що немає підтверджень того, що судовий експерт безпосередньо досліджувала стан рекламної конструкції на місці демонтажу.

До того ж, висновок експерта про те, що матеріальна шкода, нанесена володільцям наземної рекламної конструкції саме внаслідок її демонтажу, ґрунтується лише на усній заяві представника позивачів Крюкової Д.О.

Позивачами не додано до матеріалів справи належних доказів, які підтверджують, що рекламні конструкції, які були демонтовані на виконання рішень виконавчого комітету було пошкоджено саме під час їх демонтажу та що під час проведення демонтажу, посадові особи відповідачів порушили вимоги нормативних документів щодо порядку його проведення, саме в частині проведення демонтажу таким способом, який призвів до пошкодження рекламних конструкцій.

Щодо відшкодування сплачених штрафних санкцій відповідач-1 зазначає, що позивачі самі погодились на ці умови договорів та добровільно сплатили штрафи поза межами судових справ (де позивачі могли заявити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, або ж взагалі доводити відсутність їх вини, а відтак й наявність підстав для звільнення від відповідальності). Суд вірно прийшов до висновку про те, що у позивачів були відсутні підстави для сплати штрафних санкцій, оскільки позивачі не тільки не відмовлялись від надання послуг, а навпаки пропонували, яким чином договір може бути виконаний з урахуванням умов, які склались.

Упущена вигода за вказаними договорами визначалася шляхом додавання тих сум, які контрагенти мали сплатити за договорами, які не були виконані. Однак, при підрахунку сум упущеної вигоди мають враховуватися також витрати позивачів.

31.01.2024 позивачами подано додаткові пояснення, якими деталізовано обґрунтовано позовні вимоги, пред`явлені до кожного із відповідачів, та надано калькуляцію розрахунку позовних вимог, зокрема, в частині витрат позивачів, які б ними було понесено у разі успішного проведення рекламних конструкцій у разі б відсутності факту демонтажу рекламних конструкцій, а саме: монтажу рекламних матеріалів, податку на землю, оренди, ПДВ. До пояснень додано докази на підтвердження вказаних витрат.

Позивачі зазначають, що суд першої інстанції зобов`язаний був вчинити всі процесуальні дії задля встановлення правильності заявлених позивачами сум збитків. Також, відповідачі протягом розгляду справи судом першої інстанції не надали жодного обґрунтування відносно незгоди із заявленими позивачами сумами збитків.

08.02.2024 відповідач-2: КП "Дніпровські активи" подав заперечення щодо додаткових пояснень позивачів. КП "Дніпровські активи" вважає, що докази додатково подані представником позивача разом із поясненнями, не підлягають розгляду судом апеляційної інстанції, з огляду на положення ст. 269 ГПК України. Жодних об`єктивних та поважних причин, з яких, такі докази не були подані позивачами до суду першої інстанції, представник позивачів не зазначає.

Також, 08.02.2024 відповідач-1: Дніпровська міська рада подала заперечення на додаткові пояснення позивачів, де вказала, що позивачами в додаткових поясненнях фактично заявлені нові підстави позову, також разом з цими поясненнями апелянтами подано до суду нові докази, які не подавались до суду першої інстанції, були відсутні в матеріалах справи на час ухвалення оскаржуваного рішення, що є неприпустимим.

Відповідач-1 зазначає, що позивачі уклали різні договори про проведення рекламних кампаній та оренди рекламних конструкцій з однією і тією самою особою, при чому виконання договору про проведення рекламних кампаній виключає можливість виконання вимог попереднього договору оренди рекламних конструкцій.

Також Позивачі зазначають, що рекламні конструкції було демонтовано 02.07.2021, 03.07.2021, 06.07.2021 та 15.10.2021, але у той же час жодним доказом зазначені обставини не підтверджувалися. Більш того позивачами не зазначено в розрізі кожної рекламної конструкції коли саме здійснювався її демонтаж.

06.03.2024 відповідачем-3: Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради подано додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що у висновках судового експерта Ларченко Галини Іванівни, які додано до позовної заяви, та які є єдиним доказом на підтвердження понесених збитків, відсутнє зауваження про виготовлення висновку для подання до суду. Відтак, долучені висновки експертизи не можна вважати висновком експерта, який складається і подається в порядку ГПК України для з`ясування обставин, які потребують спеціальних знань, якими суд не володіє.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відповідач-3 вважає, що на підтвердження суми збитків позивачами не надано жодного належного та допустимого доказу.

Позивачі заперечили щодо вищевказаних пояснень відповідача-3 та зазначили, що експертизи проведені до звернення з позовом. Учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду висновок експерта, виготовлений на його замовлення із дотриманням вимог процесуального закону. Такий висновок експерта є доказом, який може бути прийнятий та оцінений судом у сукупності з іншими поданими у справі доказами. При цьому визначальним для суду у даному випадку є саме попередження судових експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку.

В судовому засіданні по справі оголошувались перерви з 30.11.2023 по 01.02.2024, з 01.02.2024 по 12.02.2024, з 12.02.2024 по 07.03.2024, з 07.03.2024 по 21.03.2024 та з 21.03.2024 по 28.03.2024.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2024, зокрема, призначено у справі № 904/3376/22 комплексну економічну та будівельно-технічну судову експертизу, проведення якої доручено Кропивницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; провадження за апеляційною скаргою зупинено на час проведення експертизи.

У зв`язку із несплатою вартості комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи у господарській справі № 904/3376/22, експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз листом від б/д № б/н (вх. від 29.07.2024р.) повідомлено суд про неможливість проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи та повернуто матеріали справи до Центрального апеляційного господарського суду.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Коваль Л.А., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2024р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 вказаним складом суду прийнято до свого провадження апеляційну скаргу, поновлено апеляційне провадження у справі № 904/3376/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 21.01.2025р.

14.03.2025 відповідач-1: Дніпровська міська рада подала додаткові письмові пояснення, в яких заперечила проти врахування судом, як належних доказів, поданих позивачами фото та відео з місць демонтажу рекламних засобів, оскільки з них неможливо встановити факт порушення прав та інтересів позивачів по даній справі та те, що вони спричинені саме діями відповідачів.

В судовому засіданні по справі оголошувались перерви з 21.01.2025 по 11.03.2025 та з 11.03.2025 по 20.05.2025.

Відповідач-2 не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку свого представника, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представника відповідача-2 не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представника відповідача-2.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради на підставі рішень виконавчого комітету міської ради № 1041 від 23.10.2018, № 1054 від 01.11.2018, № 651 від 18.06.2019, № 965 від 08.10.2019, № 716 від 24.07.2018, № 865 від 04.09.2018 видано ТОВ "ТЕТРАГРАММАТОН 7" дозволи на розміщення зовнішньої реклами (том 2, арк.с. 56-119).

Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради на підставі рішень виконавчого комітету міської ради № 3200 від 19.10.2008, № 37 від 23.12.1998, № 4629 від 04.12.2006, № 2194 від 10.09.2009, № 2470 від 28.09.2009, № 232 від 07.02.2015 видано ТОВ "АЛЕСАН" дозволи на розміщення зовнішньої реклами (том 2, арк.с. 20-55).

Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради на підставі рішень виконавчого комітету міської ради № 740 від 25.11.2014, № 3091 від 27.07.2006, № 781 від 17.12.2014, № 638 від 24.09.2015, № 2680 від 19.09.2007, № 553 від 07.09.2015 видано ТОВ "СІЛЛ" дозволи на розміщення зовнішньої реклами (том 2, арк.с. 132-175).

Загалом Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради позивачам видано 60 дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Також, в матеріалах справи містяться копії інвентарних карток обліку основних засобів у кількості 60 штук (том 2, арк.с.176 - 235).

Відповідно до цих карток убачається, що в кожній інвентарній картці обліку основних засобів зазначається тип рекламної конструкції, дільниця конструкції (адреса), та первісна (балансова) вартість рекламної конструкції.

Також в матеріалах справи містяться витяги з наказів позивачів про введення в експлуатацію та відображення в обліку вартості основних засобів (том 2, арк. с. 236 -249; том 3, арк.с. 1-25).

За змістом цих наказів зазначається номер дозволу, адреса розташування рекламної конструкції, її вид, інвентаризаційний номер рекламної конструкції та початкова вартість рекламної конструкції. Ці накази видані на кожну рекламну конструкцію, яка є предметом розгляду у цій справі.

Між Комунальним підприємством "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради та позивачами 01.06.2021 укладено договори про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27.04.2021 № 441 вирішено затвердити схему розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Набережній Перемоги (на ділянці від Мерефо Херсонського моста до пл. Перемоги).

Розповсюджувачам зовнішньої реклами, рекламні засоби яких не відповідають схемі за місцем розташування та видом, забезпечити демонтаж рекламних засобів протягом семи днів із дати прийняття цього рішення (том 3, арк.с. 43-47).

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 02.07.2021 року № 693 вирішено питання про демонтаж рекламних засобів. Затверджено перелік рекламних засобів, що підлягають демонтажу (том 3, арк.с. 72-75).

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.07.2021 року № 750 вирішено питання про демонтаж рекламних засобів. Затверджено перелік рекламних засобів, що підлягають демонтажу (том 3, арк.с. 76 - 78).

Позивачі стверджують, що 02.07.2021, 03.07.2021, 16.07.2021 та 15.10.2021 рекламні конструкції були демонтовані.

Позивачами було направлено листи № 1 від 18.10.2021, №1 від 22.11.2021 про отримання інформації щодо демонтажу рекламних конструкцій Товариств (том 3, арк.с. 153,155, 157, 163 - 167, 169-174). За змістом направлених листів на адресу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, позивачі просили надати відповідь, на підстав якого рішення були демонтовані їх рекламні конструкції.

У відповідях на ці листи від 16.11.2021 за вих. № 8/13-52, за вих. № 8/13-53, від 20.12.2021 за вих. № 8/13-61, за вих. № 8/13-59, за вих. № 8/13-60 Дніпровською міською радою зазначено, що 15.10.2021 у місті Дніпрі здійснювався комплекс заходів стосовно демонтажу рекламних засобів на підставі рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.04.2021 № 441 та демонтаж рекламних засобів № 693 від 02.07.2021 та 750 від 16.07.2021 (том 3, арк. 154, 156, 162, 168, 175).

Вищевказані рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради позивачами оскаржено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

07 жовтня 2021 року по справі № 160/6846/21 суд вирішив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.04.2021 року № 441 "Про затвердження схеми розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Набережній Перемоги (на ділянці від Мерефо-Херсонського моста до пл. Перемоги) та демонтаж рекламних засобів" з моменту його прийняття.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24.06.2021 року № 685 "Про затвердження схеми розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Володимира Антоновича (на ділянці від просп. Олександра Поля до вул. Шмідта) та демонтаж рекламних засобів" з моменту його прийняття.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 09.07.2021 року № 732 "Про затвердження схеми розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Ливарній та демонтаж рекламних засобів" з моменту його прийняття.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 14.07.2021 року № 740 "Про затвердження схеми розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Курчатова (на ділянці від пл. Вокзальної, вул. Ливаневського до вул. Романа Шухевича) та демонтаж рекламних засобів" з моменту його прийняття.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 скасовано, у задоволенні позову відмолено.

Постановою Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 160/6846/21 постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022 у справі № 160/6846/21 скасовано. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі № 160/6846/21 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі № 160/6846/21 залишено без змін.

Також рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року по справі №160/10847/21 позов ТОВ "ГОЛОС ДНІПРА", ТОВ "ТЕТРАГРАММАТОН 7", ТОВ "СІЛЛ" та ТОВ "АЛЕСАН" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 02 липня 2021 року № 693 "Про демонтаж рекламних засобів"; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 16 липня 2021 року № 750 "Про демонтаж рекламних засобів"; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Дніпровської міської ради задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції, в решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року залишено без змін.

На підтвердження суми реальних збитків у вигляді вартості демонтованих рекламних конструкцій позивачами надано до матеріалів справи низку висновків експертів, складених за результатами проведення будівельно-технічних досліджень.

Так, за результатами проведеного вказаних досліджень, судовими експертами Ларченко Г.І. та Малим О.В. складено 60 експертних висновків (том 3, арк.с. 176 250; том 4, арк.с 1-250; том 5, арк.с. 1-250; том 6, арк.с. 1-250; том 7, арк.с. 1-250; том 8, арк.с. 1-137).

Експертне дослідження експерта Малого О.В. проведено у період до демонтажу рекламних конструкцій.

На вирішення експертного дослідження експерту Малому О.В. поставлені аналогічні питання по усім рекламним конструкціям, за усіма адресами, а саме:

1. В якому технічному стані знаходиться окремо розташований рекламний засіб визначеного в експертизі типу, що розташований за адресою цієї конструкції.

2. Чи можлива експлуатація за призначенням окремо розташованого рекламного засобу визначеного в експертизі типу, що розташований за адресою цієї конструкції

На дослідження надані такі матеріали:

1. Копія відповідного дозволу на розміщення рекламної конструкції.

2. Копія технічного висновку про став наземної рекламної конструкції

Висновок по першому питанню:

Рекламний засіб, який розташований за певною адресою, знаходиться в задовільному технічному стані і відповідає ІІ категорії, згідно з нормативною класифікацією по категоріям технічного стану.

Висновок по другому питанню:

На підставі інструментального обстеження елементів наземної рекламної конструкції можливо зробити наступні висновки: елементи наземної рекламної конструкції перебувають в задовільному технічному стані, загальний технічний стан елементів наземної рекламної конструкції оцінюється як задовільний, стан - категорії " 2", згідно якого в конкретних умовах експлуатації не обмежено використання об`єкта за визначеним призначенням. Подальша експлуатація рекламної конструкції можлива.

При цьому в експертному висновку наведено таблицю визначення ступеня фізичного зносу нежитлових будівель, споруд та їх елементів, в якій визначено, що задовільний стан споруди відповідає фізичному зносу 21-40 відсотків та характеризується тим, що елементи будівлі або в цьому випадку споруди в цілому придатні до експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії.

На вирішення будівельно-технічного дослідження експерту Ларченко Г.І. було поставлено таке питання: визначити розмір матеріальної шкоди, нанесеної володільцям наземних рекламних конструкцій внаслідок їх демонтажу.

На дослідження надані такі матеріали: копія дозволу на розміщення рекламної конструкції; копія висновку експерта про стан наземної рекламної конструкції; копії комерційних пропозицій про вартість робіт по виготовленню конструкцій; копія специфікації матеріалів, необхідних для виготовлення конструкцій; цифрові фотографії (файли).

В експертних висновках зазначено, що матеріальна шкода в межах будівельно-технічного дослідження визначається як вартість відновлювального ремонту або розмір витрат на відновлення пошкодженого об`єкту до його попереднього стану.

При цьому, вартість робіт по усуненню дефектів та пошкодження рекламних конструкцій визначена по кожному рекламному засобу з урахуванням типу, розміру за наданими комерційними пропозиціями.

З листів ТОВ "Видавничий дім "ПЛАТОНОВ", ТОВ "ВКБ "СІЛЛ" та ФОП Погуляй С.П., які наявні в матеріалах справи та є додатками до висновків судового експерта Ларченко Г.І., встановлено, що були надані комерційні пропозиції по виготовленню та монтажу щодо кожної рекламної конструкції, з детальним врахуванням її формату, типу, розміру та обсягу робіт. Вказані комерційні пропозиції на дослідження були надані представником позивачів.

У висновках вказано, що оскільки конструктивні елементи будівельних об`єктів втрачають техніко-експлуатаційні показники (міцності, стійкості, надійності, естетичності та ін.) внаслідок дії природно-кліматичних, технологічних факторів та життєдіяльності людини з плином часу, вартість конструкцій обчислювалася з врахуванням величини фізичного зносу.

Висновками підтверджено, що відновлення досліджуваних конструкцій можливе шляхом демонтажу залишків підземної частини конструкції рекламного засобу та монтажі на цьому місці нової конструкції, аналогічної демонтованій.

У зв`язку з цим окремо в кожному висновку експертами визначено вартість вторинної сировини (металобрухту) отриманої від демонтажу рекламної конструкції та вартість виготовлення та монтажу нових конструкцій.

Згідно з експертними висновками встановлено розміри матеріального збитку в розрізі кожної рекламної конструкції (том 3, арк.с. 176 250; том 4, арк.с 1-250; том 5, арк.с. 1-250; том 6, арк.с. 1-250; том 7, арк.с. 1-250; том 8, арк.с. 1-137).

За змістом будівельно-технічних досліджень Малого О.В. та Ларченко Г.І. не вказується про підготовку таких висновків для подання їх до суду.

У кожному висновку експерта вказано про те, що експерти обізнані про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку під час проведення експертизи, про що експерти зробили власноручний підпис.

Позивачами не заперечується факт того, що демонтовані рекламні конструкції після демонтажу були передані їм.

На підтвердження суми реальних збитків у вигляді сплачених позивачами штрафних санкцій та упущеної вигоди представником позивачів також надано до матеріалів справи договори про проведення рекламних кампаній, які позивачі уклали з своїми контрагентами, листування між позивачами та контрагентами з приводу невиконання умов договорів та сплати штрафних санкцій, а також платіжні доручення, що підтверджують сплату позивачами штрафних санкцій по вказаним договорам.

Так, позивачами (виконавцями) укладено з контрагентами (замовниками) договори на проведення рекламних кампаній, відповідно до яких (відмінність договорів відзначається лише у періоді рекламної кампанії, вартості розміщення реклами та кількості місяців проведення рекламної кампанії) виконавці зобов`язуються надати послуги з проведення рекламної кампанії згідно з Адресною програмою та інших доповнень до цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Виконавцю зазначені роботи (послуги).

Згідно з п. 2.2. договорів - відомості про період розміщення рекламних матеріалів, місцезнаходження рекламних носіїв, їх розміри та сторони, кількість площин, вартість Рекламної кампанії, вказуються в Адресній програмі. Адресна програма є невід`ємною частиною цього Договору.

Порядок розрахунків: оплата здійснюється Замовником не пізніше ніж через 60 (шістдесят) днів після закінчення звітного місяця в якому проводилася рекламна кампанія на підставі рахунків фактур виконавця (п. 4.2. Договору).

Відповідно до умов п. 7.1.4. Договору - у разі відмови Виконавця надати послуги з розміщення рекламної кампанії замовнику з будь-яких причин, Виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 35 % від вартості непроведеної рекламної кампанії, узгодженої Сторонами у відповідній Адресній програмі.

В матеріали справи позивачі надали листування, яке здійснювалося ними з усіма контрагентами. Зміст цих листів є майже аналогічним як з боку позивачів, так і з боку контрагентів (приклад том 9, арк.с. 26-34).

Так, позивачі у першому листі повідомляли контрагента, що було здійснено незаконний демонтаж рекламних конструкцій, на яких розміщувалась реклама згідно з договором, який було укладено між позивачем та контрагентом, не зважаючи на те, що на кожну рекламну конструкцію є всі дозвільні документи. При цьому позивачі не отримували жодних приписів і попереджень про демонтаж. Тому щодо незаконного демонтажу буде звернення до правоохоронних органів та суду. Також в цьому листі пропонувалося контрагенту обрати рекламні площини на заміну серед вільних на даний час. При цьому витрати на друк рекламного зображення та його монтаж на обраних площинах брав на себе позивач. Тобто для контрагента зміна місця розташування рекламного засобу буде безкоштовною.

У відповідь контрагенти просять негайно надати роз`яснення щодо строків усунення виниклої ситуації, а інші місця для розміщення реклами їх не влаштовують.

Позивачі в другому листі на адресу контрагента зазначать, що ними подано заяви до правоохоронних органів щодо вчинення злочину та позови до суду щодо незаконного демонтажу рекламних конструкцій, на яких розміщувалась реклама. Про повернення рекламних конструкцій на місце контрагент буде сповіщений у першу чергу.

У відповідь на цей лист контрагенти повторно просять надати інформацію щодо точних строків усунення виниклої ситуації, спричиненої демонтажем конструкцій.

В свою чергу позивачі повідомляють контрагента про те, що справи по незаконному демонтажу конструкцій, на яких розміщувалася реклама, знаходяться у судовому провадженні. Відповідно, повернення неправомірно демонтованих рекламних конструкцій на свої місця буде здійснено через певний час - після завершення розгляду справ у суді та винесення відповідного рішення.

У відповідь на цей лист контрагенти вимагають сплатити штраф у розмірі 35 відсотків, передбачений договором.

В наступному листі позивачі повідомляють контрагента про те, що штраф буде сплачено, та відповідно до платіжних доручень, які є в матеріалах справи добровільно перераховують суму штрафу контрагентам.

На підтвердження позовних вимог в частині стягнення збитків з відповідача-2 позивачами надано платіжні документи, які підтверджують перерахування позивачами на адресу відповідача-3 грошових коштів на виконання договорів про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів. Також в матеріалах справи містяться акти звірок взаємних розрахунків (том 12, арк.с. 125 126), листування щодо врегулювання ситуації щодо нарахування щомісячної плати (том 12, арк.с. 76-79) рахунки на оплату, калькуляції (том 12, арк.с. 139- 250; том 13, арк.с. 1-250; том 14, арк.с.1-87).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачів місцевий господарський суд виходив з того, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами розміру, заподіяних їм збитків, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є зокрема завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини зокрема органу місцевого самоврядування.

За положеннями ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В межах адміністративних справ №160/6846/21 та №160/10847/21 визнано протиправними та нечинними рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради про демонтаж рекламних засобів позивачів.

Протиправна поведінка органу місцевого самоврядування може виявлятися у прийнятті ним неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Наслідком реалізації таких незаконних рішень виконкому став демонтаж рекламних конструкції позивачів.

В цій частині колегія суддів вбачає наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними рішеннями виконкому та безпосереднім демонтажем рекламних конструкцій.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що самі по собі незаконні рішення органу місцевого самоврядування не призводять до спричинення збитків. Важливим є спосіб реалізації цих рішень, а не сам факт їх прийняття. Саме реалізація цих рішень у певний спосіб (демонтаж способом, який виключає збереження майна) може призвести до руйнації або повного знищення майна та відповідно до спричинення збитків.

Демонтаж - це контрольований процес розбирання конструкцій або інших зібраних елементів на окремі складові частини зі збереженням їх цілісності. Отже, він не несе загрозу самому майну.

В даному випадку в частині понесення реальних збитків позивачі стверджують, що фактично внаслідок демонтажу рекламні конструкції зазнали пошкоджень, внаслідок яких їх подальша експлуатація та встановлення є неможливими. Висновками експертиз, поданими позивачами, для підтвердження цих збитків, визначено вартість збитків фактично пов`язаних зі знищенням рекламних конструкцій, а не вартістю їх повторного встановлення після демонтажу.

Проте, не зважаючи на наявність причинного зв`язку між протиправними рішеннями виконкому та демонтажем рекламних конструкції, причинно-наслідковий зв`язок між рішеннями виконкому та фактичною втратою (знищення) таких рекламних конструкцій, внаслідок їх недбалого демонтажу, відсутній.

Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів, вивісок і табличок в місті Дніпрі, що є додатком до рішення виконкому міської ради від 31.08.2011 № 1148 (зі змінами) визначає, що організація та проведення примусового демонтажу рекламних засобів, вивісок чи табличок здійснюється КП "Дніпровські активи" власними силами або із залученням сторонніх організацій (п. 2.4.).

Згідно п. 2.8. вказаного Положення про проведений демонтаж рекламного засобу, вивіски чи таблички складається акт проведення демонтажу рекламного засобу, вивіски чи таблички (далі - акт демонтажу), який підписується представником робочого органу та представником КП "Дніпровські активи", а також іншими зазначеними у пункті 2.7 цього Положення особами, що були присутні під час його проведення. У разі відмови присутньої під час проведення демонтажу особи від підпису в акті робиться відповідна відмітка.

Акт проведення демонтажу складається у двох примірниках, один з яких залишається у КП "Дніпровські активи", один - у робочому органі. Копія акта надається розповсюджувачу зовнішньої реклами / власнику вивіски чи таблички за його письмовим зверненням (п. 2.9. Положення).

Скасованими рішеннями Виконкому №441 від 27.04.2021 обов`язок з примусового демонтажу рекламних конструкції покладено на Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради власними силами або з залученням сторонніх організацій; скасованими рішеннями Виконкому №693 від 02.07.2021 такий обов`язок покладено на Департамент благоустрою та інфраструктури ДМР, КП "Дніпровські активи" ДМР або інші комунальні підприємства чи закладм ДМР згідно з їх статутними повноваженнями; скасованими рішеннями Виконкому №750 від 16.07.2021 - на Департамент благоустрою та інфраструктури ДМР, комунальні підприємства чи заклади ДМР згідно з їх статутними повноваженнями.

Отже, безпосереднім виконавцем скасованих рішень виконкому були інші комунальні підприємства або залучені ними організації.

Матеріали справи не містять усіх актів демонтажу спірних рекламних засобів. Частина актів була подана 01.07.2024 КП "Дніпровські активи".

Однак вимоги у справі в частині стягнення збитків спричинених знищенням рекламних засобів внаслідок демонтажу було заявлено не до осіб, які здійснили такий демонтаж, а до Виконкому, який за даними позовними вимогами не є належним відповідачем.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивачів, що не має значення спосіб демонтажу рекламних конструкцій, здійснений на підставі протиправних рішень, оскільки знищення встановлених рекламних конструкцій не було прямим наслідком прийняття оскаржених рішень виконкому.

Нормами Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів, вивісок і табличок в місті Дніпрі передбачається зберігання демонтованих рекламних засобів у спеціально відведених для цього місцях, а також можливість їх повернення розповсюджувачам зовнішньої реклами за відповідними зверненнями.

Виконуючи делеговані органом місцевого самоврядування владні повноваження з демонтажу належної іншій особі рекламної конструкції, комунальна установа є так само суб`єктом відповідальності за заподіяну шкоду, як і відповідний орган місцевого самоврядування.

Відтак, позивачами не доведена протиправна поведінка виконкому та причинно-наслідковий зв`язок між такою поведінкою і з заявленими позивачами реальними збитками - вартістю фактично знищених рекламних конструкцій.

Відсутність усіх елементів складу правопорушення є підставою для відмови у застосуванні такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

Крім цього, на підтвердження реальних збитків, пов`язаних з демонтажем рекламних конструкцій позивачі надали висновки експерта за результатами будівельно-технічного дослідження, які були складені судовими експертами Малим О.В. та Ларченко Г.І.

Суд першої інстанції не визнав вказані висновки належними для підтвердження завдання збитків у зв`язку з демонтажем рекламних конструкцій.

З такими висновками погоджується апеляційний суд в частині того, що висновки, які було надано судовим експертом Ларченко Г.І. не містять належним чином зазначення щодо об`єкту, який підлягає дослідженню.

Так, у вступній частині висновку вказано про те, що об`єктом дослідження є рекламний засіб, розташований за певною адресою. Натомість, як вказували позивачі, та як зазначено в самих експертних висновках судового експерта Ларченко Г.І. дослідження проводилось після проведення демонтажу рекламної конструкції. Тобто, дослідженню підлягали дві частини цієї конструкції - тієї, яка залишилась на місці демонтажу та частини, що перебувала на зберіганні у позивачів.

Для ідентифікації підземної частини рекламної конструкції достатнім є вказання адреси розташування рекламної конструкції.

Водночас, для ідентифікації демонтованої частини рекламного засобу недостатнім є вказання того, за якою адресою його було розміщено, як про це вказано у висновках експерта Ларченко Г.І.

Рекламні засоби можливо ідентифікувати по маркуванню номеру дозволу, який розміщено на зворотньому боці кожної рекламної конструкції. Але у жодному з висновків експерта не зазначено що наземна частина рекламного засобу містила на зворотньому боці маркування у вигляді нанесення відповідного номеру дозволу.

У висновках експерта вказано про те, що фіксація проводилась із застосуванням цифрової камери. Але в жодному з вказаних висновків належним чином не зафіксовано саме досліджуваний експертом рекламний засіб шляхом його фотографування (як його частини на місці демонтажу, так й його демонтованої частини). Експерт додав до своїх висновків фото встановлених рекламних засобів та на місці одразу після демонтажу. Однак, демонтовані рекламні засоби під час проведення експертизи вже перебували на складі позивачів.

Тобто до висновку експерту не долучено жодних матеріалів, які доводять, що судовий експерт особисто та безпосередньо досліджував як ту частину рекламної конструкції, яка залишилася на місці розташування рекламного засобу (бетонна конструкція), так й ту частину рекламної конструкції, яка була демонтована, з відповідною фіксацією конкретних руйнувань такої конструкції.

За викладеного у суду першої інстанції виникли обґрунтовані сумніви щодо того, що повторне встановлення демонтованих конструкцій неможливе, оскільки у висновках немає підтверджень того, що судовий експерт безпосередньо досліджувала стан рекламної конструкції на місці демонтажу.

Отже, висновки експерта Ларченко Г.І. щодо визначення розміру матеріальної шкоди, нанесеної володільцям наземних рекламних конструкцій внаслідок їх демонтажу, мають певні недоліки, про які зазначають відповідачі та суд першої інстанції, однак встановити чи є вони недоліками проведення самого дослідження або недоліками оформлення результатів дослідження, вплив цих недоліків на об`єктивність та правильність висновків експерта суд не має можливості, адже не володіє спеціальними знаннями у відповідній галузі знань.

Також, звертає увагу на себе той факт, що під час розрахунку збитків експертом використано комерційні пропозиції суб`єктів підприємницької діяльності, надані самими позивачами на дослідження, тобто зацікавленими особами.

Оскільки однією з підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення реальних збитків та упущеної вигоди, внаслідок демонтажу рекламних конструкцій, стали обставини недоведеності розміру таких збитків, у суді апеляційної інстанції було призначено комплексну економічну та будівельно-технічну судову експертизу у справі.

На вирішення експерта винесені, зокрема, послідовні питання, чи можливе повторне встановлення вищевказаних демонтованих рекламних конструкцій та яка вартість їх встановлення щодо кожного позивача; яка ринкова вартість вищевказаних демонтованих рекламних конструкцій на момент їх демонтажу щодо кожного позивача, у випадку неможливості повторного встановлення демонтованих рекламних конструкцій; яка ринкова вартість рекламних конструкцій аналогічних типу демонтованих, станом на момент демонтажу щодо кожного позивача.

Питання винесені на розгляд експерта передбачали дослідження не лише спірних конструкцій, а і визначення ринкової вартості аналогічних, у випадку незбереження в належному стані спірних демонтованих конструкцій.

Втім, вказана експертиза не була проведена у зв`язку з її неоплатою позивачами та відповідачем-3. З`ясувавши обставини неоплати вартості судової експертизи, після повернення справи та поновлення провадження, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачі категорично відмовляються від оплати експертизи, мотивуючи це неможливістю її проведення та відсутністю такої необхідності в цілому. Відповідач-3 посилався на необхідність дотримання вимог бюджетного законодавства та неможливість термінового здійснення оплати експертизи, вжиття ним заходів для заключення договору з експертною установою для здійснення оплати.

Згідно частин першої, другої, третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вірогідність доказів не визначається виключно кількістю. Вірогідність доказів це їхня здатність переконувати суд у більшій ймовірності наявності обставини, ніж її відсутності. Це оцінка якості та вагомості доказів, їх належності, а не проста оцінка їх кількості.

Доведення позивачем факту завдання збитків є обов`язковим і передбачає, зокрема, доведення їх дійсного розміру.

Однак, колегія суддів не вбачає за можливе прийняти подані позивачами експертні висновки, як належні докази понесення ними збитків з вищевикладених мотивів. При цьому, суд сприяв сторонам в доведенні відповідних обставин щодо розміру завданих збитків шляхом призначення у справі судової експертизи.

Обгрунтовуючи понесення збитків у вигляді упущеної вигоди позивачі посилаються на те, що в результаті неправомірних дій відповідачів позивачі були позбавлені можливості надавати рекламні послуги, що призвело до недоотримання ними доходу.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачами та їх контрагентами укладено низку договорів про проведення рекламних кампаній № 12-301220 від 30.12.2020, № 22-281220 від 28.12.2020, № 17-201220 від 20.12.2020, №47-281220 від 28.12.2020, № 6-010321 від 01.03.2021, №11-230321 від 23.03.2021, №20-250521 від 25.05.2021, № 24-260521 від 26.05.2021, № 6-200121 від 20.01.2021, № 9-030621 від 03.06.2021, № 11-010621 від 01.06.2021, № 15-240221 від 24.02.2021, № 19-280521 від 28.05.2021, № 7-180121 від 18.01.2021, № 4-030621 від 03.06.2021, № 8-010321 від 01.03.2021, № 21-010621 від 01.06.2021.

Відповідно до умов цих договорів (відмінність договорів відзначається лише у періоді рекламної кампанії, вартості розміщення реклами та кількості місяців проведення рекламної кампанії) виконавці (позивачі) зобов`язуються надати послуги з проведення рекламної кампанії згідно з адресною програмою, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю зазначені роботи (послуги).

Матеріалами справи підтверджується, що укладення договорів відбулося в грудні 2020 року та з січня по червень 2021 року на період рекламної кампанії: з 16.07.2021 до 31.12.2022 (частина договорів), інша частина - з 16.10.2021 до 31.12.2022; з 01.10.2021 до 31.10.2021. Адресна програма містить таблицю з десяти колонок, в якій зокрема зазначено відомості про тип рекламної конструкції, її місце розташування, кількість місяців рекламної кампанії, вартість рекламної кампанії за місяць та загальну вартість рекламної кампанії, що обчислюється шляхом множення вартості за місяць на кількість місяців.

Розмір упущеної вигоди у цій частині позовних вимог визначено позивачами шляхом додавання усіх сум, які мали б сплатити контрагенти на користь позивачів у випадку виконання договорів.

Тобто фактично позивачами заявлено дохід від надання послуг, який не включає витрати позивачів, які мали бути понесені ними при наданні таких послуг.

Водночас, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнової вигоди) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/ господарського обороту.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися з розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення), як:

1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту);

2) розумні витрати;

3) компенсаційність відшкодування збитків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Вказані висновки узгоджуються з позиціями постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 910/3317/21.

Оскільки потерпілій стороні відшкодовуються лише збитки, які реально могли бути нею отримані, тоді як сторони договору не обмежені у праві вибору своїх контрагентів та умов договору, необхідним є недопущення обставин завищення визначених сторонами цін у договорах (тобто встановлення цін, що виходять за межі розумного відхилення порівняно з ринковими).

Однією з підстав для відмови судом першої інстанції у задоволенні упущеної вигоди у цій частині були обставини заявлення не чистого прибутку, а доходу позивачів.

Так, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що при підрахунку сум упущеної вигоди мають враховуватися також витрати позивачів.

Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, згідно з якою витратами кредитора на отримання доходів є виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов`язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов`язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо. Тому розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.

В суді апеляційної інстанції позивачами були надані розрахунки свого чистого прибутку, який вони мали отримати при наданні послуг та докази на підтвердження відповідних витрат, які мали бути понесені позивачами при наданні послуг.

Проте, такі розрахунки та докази були подані лише у суді апеляційної інстанції та без обґрунтування поважності причин неподання їх до суду першої інстанції. Вказане, у відповідності до ст. 269 ГПК України унеможливлює їх прийняття на етапі апеляційного перегляду.

Також, апеляційний суд позбавлений можливості надати оцінку вказаним розрахункам позивачів, оскільки не має спеціальних знань в галузі економіки для визначення того, чи були вирахувані із заявленої суми усі категорії витрат, які мали бути понесені позивачами при наданні послуг за звичайних обставин.

Для з`ясування вказаних обставин за ініціативою апеляційного суду було призначено у справі судову експертизу, на розгляд якої пропонувалось питання: який розмір неотриманого чистого прибутку позивачів (ТОВ "ТЕТРАГРАММАТОН 7", ТОВ "АЛЕСАН", ТОВ "СІЛЛ" по кожному окремо), відповідно до укладених Договорів на проведення рекламних компаній в зв`язку з демонтажем рекламних конструкцій; чи відповідає вартість послуг з проведення рекламних компаній, вказана у вищенаведених договорах на проведення рекламних компаній, ринковій вартості цих послуг? І якщо не відповідає, який розмір неотриманого чистого прибутку позивачів (ТОВ "ТЕТРАГРАММАТОН 7", ТОВ "АЛЕСАН", ТОВ "СІЛЛ" по кожному окремо) в зв`язку з демонтажем рекламних конструкцій виходячи з ринкової вартості послуг з проведення аналогічних рекламних компаній за аналогічний період?

Проте, як вказано вище, така експертиза не була проведена у зв`язку з її неоплатою позивачами та відповідачем-3.

За викладеного, не зважаючи на наявність протиправної поведінки виконкому (прийняття неправомірних рішень про демонтаж) та причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям рішень, демонтажем та спричиненою упущеною вигодою, позивачами не доведено належними доказами розміру завданих збитків у цій частині.

Також, безпідставними є вимоги позивачів про стягнення збитків, які дорівнюють сумі штрафів, що були ними сплачені своїм контрагентам.

Так, позивачі стверджують, що внаслідок демонтажу рекламних конструкцій вони не змогли виконати свої зобов`язання за вищевказаними договорами з контрагентами, що призвело до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до умов п. 7.1.4. Договорів на проведення рекламних кампаній, у разі відмови виконавця надати послуги з розміщення рекламної кампанії замовнику з будь-яких причин, Виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 35 % від вартості непроведеної рекламної кампанії, узгодженої сторонами у відповідній адресній програмі.

В матеріали справи позивачі надали листування, яке здійснювалося ними з усіма контрагентами. Зміст цих листів є майже аналогічним як з боку позивачів, так і з боку контрагентів.

Так, позивачі у першому листі повідомляли контрагента, що було здійснено незаконний демонтаж рекламних конструкцій, на яких розміщувалась реклама згідно з договором, який було укладено між позивачем та контрагентом, не зважаючи на те, що на кожну рекламну конструкцію є всі дозвільні документи. При цьому, позивачі не отримували жодних приписів і попереджень про демонтаж. Тому, щодо незаконного демонтажу буде звернення до правоохоронних органів та суду. Також в цьому листі пропонувалося контрагенту обрати рекламні площини на заміну серед вільних на даний час. При цьому витрати на друк рекламного зображення та його монтаж на обраних площах брав на себе позивач. Тобто для контрагента зміна місця розташування рекламного засобу буде безкоштовною.

У відповідь контрагенти просили надати роз`яснення щодо строків усунення виниклої ситуації, зазначали, що інші місця для розміщення реклами їх не влаштовують.

Позивачі в другому листі на адресу контрагента зазначать, що ними подано заяви до правоохоронних органів щодо вчинення злочину та позови до суду щодо незаконного демонтажу рекламних конструкцій, на яких розміщувалась реклама. Про повернення рекламних конструкцій на місце контрагент буде сповіщений у першу чергу.

У відповідь на цей лист контрагенти повторно просять надати інформацію щодо точних строків усунення виниклої ситуації, спричиненої демонтажем конструкцій.

В свою чергу позивачі повідомляють контрагента про те, що справи по незаконному демонтажу конструкцій, на яких розміщувалася реклама, знаходяться у судовому провадженні. Відповідно, повернення неправомірно демонтованих рекламних конструкцій на свої місця буде здійснено через певний час - після завершення розгляду справ у суді та винесення відповідного рішення.

У відповідь на цей лист контрагенти вимагали сплатити штраф у розмірі 35 відсотків, передбачений договором.

В наступному листі позивачі повідомляють контрагента про те, що штраф буде сплачено, та відповідно до платіжних доручень, які є в матеріалах справи, добровільно перераховують суму штрафу контрагентам.

Згідно з ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Позивачами не заперечується, що сплата штрафних санкцій була здійснена ними добровільно в позасудовому порядку, не зважаючи на ті обставини, що невиконання зобов`язань було спричинено незалежними та непередбачуваними для позивачів обставинами, за відсутності їх вини, тощо.

Також, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Позивачі не скористалися ні правом на доведення відсутності своєї вини у невиконанні зобов`язання, ні правом на зменшення штрафних санкцій.

Апеляційний суд наголошує, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Так, потерпілий, діючи добросовісно і розумно, має обов`язок сприяти зменшенню завданих іншою особою збитків.

Водночас, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що у справі, яка розглядається, позивач не лише не здійснив розумних заходів для зменшення розміру збитків, але і добровільно здійснив оплату штрафних санкцій у значному розмірі, маючи можливість її уникнути; не скористався жодним правом, наданим йому законодавством для звільнення від відповідальності чи значного зменшення її розміру.

Апеляційний суд погоджується, що підписання позивачами договорів на умовах, які передбачають покладення на них штрафних санкцій у великих розмірах в незалежності від їх вини; добровільна сплата позивачами таких штрафних санкцій поза межами судових справ; бездіяльність позивачів щодо внесення змін до договору або розірвання їх внаслідок істотної зміни обставин все це свідчить про те, що позивачі не вчинили жодних дій, спрямованих на зменшення їх витрат, а самі витрати були необґрунтованими.

За викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям рішення щодо демонтажу рекламних конструкцій та витратами позивачів, які вони понесли внаслідок сплати ними штрафних санкцій своїм контрагентам.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення заявлених збитків з Комунального підприємства "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради у зв`язку зі здійсненнями позивачами оплат за договорами про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів після демонтажу рекламних конструкцій.

З 01.06.2021 КП "Дніпровські активи", на підставі рішення міської ради від 25.05.2021 № 520, визначено підприємством від імені якого відповідно до законодавства України реалізується господарська компетенція органів місцевого самоврядування у сфері розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпрі.

До повноважень КП "Дніпровські активи" належить, зокрема, укладання договорів про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальний власності; здійснення контролю за своєчасним надходженням плати за укладеними договорами.

Між Комунальним підприємством "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради та ТОВ "ТЕТРАГРАММАТОН 7" 01.06.2021 укладено договір № 2612 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів (том 1, арк.с.250-252) (далі - Договір № 2612).

Між Комунальним підприємством "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради та ТОВ "АЛЕСАН" 01.06.2021 укладено договір № 1675 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів (том 1, арк.с.231-233) (далі - Договір № 1675).

Між Комунальним підприємством "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради та ТОВ "СІЛЛ" 01.06.2021 укладено договір № 2470 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів (том 1, арк.с.208-210) (далі - Договір № 2470).

Зміст договорів № 2612, № 1675, № 2470 є ідентичним.

Відповідно до п.1.1 договору, підприємство на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих Розповсюджувачу зовнішньої реклами відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради, надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, а Розповсюджувач зовнішньої реклами розташовує рекламні засоби згідно з виданими дозволами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Відповідно до п.1.2 договору, місця розташування рекламних засобів зазначаються в додатку, що є невід`ємною частиною цього договору. Всі необхідні відомості щодо місця розташування рекламного засобу та його конструкції наводяться в дозволі на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до п.1.3 договору, строк тимчасового користування місцем розташування рекламного засобу відповідає строку дії дозволу.

За пп. 2.1.1 договору, підприємство зобов`язане надати в тимчасове користування місце для розташування рекламного засобу після оформлення в установленому порядку дозволу на розміщення зовнішньої реклами та скласти калькуляцію плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, підготувати для Розповсюджувача зовнішньої реклами відповідно до калькуляції рахунок на оплату (пп.2.1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1. ціною цього договору є розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу. Розмір плати обчислюється відповідно до вимог Положення про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у місті Дніпрі. У разі внесення міською радою змін та доповнень до цього Положення стосовно визначення розміру плати Підприємство в односторонньому порядку здійснює перерахунок з моменту внесення таких змін та доповнень (якщо іншу дату не зазначено у рішенні міської ради) та самостійно корегує розмір плати.

Відповідно до п. 4.2. нарахування плати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу здійснюється з дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з п. 4.3. плата здійснюється щомісячно за поточний місяць (якщо інший період оплати не обумовлено сторонами додатково) згідно з рахунком, своєчасно одержаним у Підприємстві, протягом трьох робочих днів з дати його одержання. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний одержати рахунок у Підприємстві не пізніше триденного терміну після закінчення попереднього періоду оплати. У разі неявки Розповсюджувача зовнішньої реклами до Підприємства для одержання рахунку рахунок може бути надісланий Розповсюджувачу зовнішньої реклами на електронну адресу, факсом або поштою.

У разі надіслання Розповсюджувачу зовнішньої реклами рахунку на електронну адресу або поштою рахунок вважається отриманим, якщо його надіслано за зазначеною Розповсюджувачем зовнішньої реклами у цьому Договорі поштовою або електронною адресою. У разі відсутності Розповсюджувача зовнішньої реклами за повідомленою адресою або неотримання ним кореспонденції, що надійшла, з інших причин рахунок вважається отриманим.

Відповідно до п.4.4. розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від оплати у разі відсутності рекламного засобу на місці, на яке видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 6.2. у разі невиконання Розповсюджувачем зовнішньої реклами демонтажу в передбачений термін та/або невиконання вимоги (попередження) Підприємства щодо демонтажу самостійно, Підприємство має право здійснити демонтаж примусово в порядку, встановленому виконавчим комітетом міської ради. Підприємство не несе відповідальності перед Розповсюджувачем зовнішньої реклами за збитки, що виникли у Розповсюджувача зовнішньої реклами внаслідок демонтажу.

Відповідно до п. 6.4. у разі переміщення рекламного засобу на нове місце у зв`язку зі зміною містобудівної ситуації, реконструкцією, ремонтом, будівництвом на місці розташування рекламного засобу поновлення користування попереднім місцем здійснюється у разі можливості розташування на цьому місці рекламного засобу, в тому числі з урахуванням вимог Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі щодо відповідності рекламного засобу та місця його розташування вимогам до рекламних засобів та затвердженим схемам оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами. У разі відмови від переміщення рекламного засобу збитки Розповсюджувача зовнішньої реклами не відшкодовуються.

Згідно з п. 7.1. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє щодо кожного місця до закінчення строку дії дозволу та виконання сторонами зобов`язань за договором. Умови цього договору поширюються на зобов`язання сторін, що виникають з моменту прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Як було вище вказано, відповідно до п. 4.4. договорів розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від оплати у разі відсутності рекламного засобу на місці, на яке видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами. Строк дії договорів відповідає строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Позивачі вказують, що листами КП "Дніпровські активи" ради від 16.12.2021 № 652/р-05, від 14.01.2022 за вих. № 36/р-05, від 16.12.2021 за вих. № 653/5-05, від 14.01.2022 за вих. № 35/р-05; від 16.12.2021 № 651/р-05, від 14.01.2022 за вих. № 34/р-05 та листами від Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради від 14.01.2022 за вих. № 3/2-10, від 14.01.2022 за вих. № 3/2-13 (ТОВ "АЛЕСАН"), від 18.01.2022 за вих. № 3/2-31, від 29.12.2021 за вих. № 3/2-1423 (ТОВ "ТЕТРАГРАММАТОН 7"), від 14.01.2022 за вих. № 3/2-9, від 14.01.2022 за вих. № 3/2-14, від 18.01.2022 за вих. № 3/2-32, від 23.12.2021 за вих. № 3/2-1389, від 14.01.2022 за вих. № 3/2-11 (ТОВ "СІЛЛ") від 14.01.2022 за вих. № 3/2-12, від 28.01.2022 за вих. № 3/2-30 відмовлено у встановлені рекламних конструкцій позивачів за місцями, визначеними у дозволах на розміщення зовнішньої реклами.

Втім, заявляючи вимоги про стягнення збитків з Комунального підприємства "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради позивачі не довели склад господарського правопорушення, зокрема, протиправної поведінки, причинно наслідкового зв`язку та вини комунального підприємства у заподіянні збитків. Так позивачами не доведено неправомірної поведінки комунального підприємства у заподіянні цих збитків, тоді як неправомірне рішення про демонтаж було прийнято Виконкомом. В даному випадку, саме факт прийняття неправомірних рішень Виконкомом, а не часткова реалізація його КП "Дніпровські активи", призвели до завдання збитків, які полягали в оплаті за договорами про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів після демонтажу рекламних конструкцій. До моменту скасування у судовому порядку рішень Виконкому про демонтаж рекламних конструкцій рекламні конструкції не розміщувалися на місцях розташування рекламних засобів не з вини КП "Дніпровські активи".

В подальшому, доказів того, що позивачами виконано вимоги Правил благоустрою території міста Дніпропетровська (зі змінами), затвердженими рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.11.2013 р. № 44/43, та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради 16.02.2004 № 325 (зі змінами)(в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) для укладення договору про тимчасове користування міською територією для проведення робіт, пов`язаних з розташуванням рекламних засобів, позивачі на надали. Про недотримання вказаних Правил та Порядку неодноразово зазначав КП "Дніпровські активи" у відповідь на звернення позивачів.

Згідно п. 9 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що роботи, пов`язані з розташуванням наземного рекламного засобу, проводяться на підставі дозволу на розміщення зовнішньої реклами та відповідно до договору про тимчасове користування міською територією для проведення робіт, пов`язаних з розташуванням рекламних засобів, укладеного розповсюджувачем зовнішньої реклами з КП "Дніпровські активи". Договір укладається на підставі пред`явленого оформленого дозволу на розміщення зовнішньої реклами та копій ліцензій на відповідні види діяльності організацій - виконавців робіт. Виконання робіт розпочинається та закінчується у встановлений термін.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивачів щодо неможливості розірвання вказаних договорів на тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, оскільки вказане призведе до скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Така підстава для скасування дозволу не передбачена п. 5 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі.

Витрати ТОВ "АЛЕСАН" та ТОВ "СІЛЛ" на оплату рахунків КП "Дніпровські активи" щодо вимушених витрат, пов`язаних з демонтажем п`яти рекламних засобів також не можна віднести на КП "Дніпровські активи" як збитки.

Згідно п.п. 2.10-2.13 Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів, вивісок і табличок в місті Дніпрі, демонтовані рекламні засоби, вивіски чи таблички зберігаються КП "Дніпровські активи" у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо). Демонтовані рекламні засоби, вивіски чи таблички можуть бути передані на тимчасове зберігання відповідній організації.

Розповсюджувач зовнішньої реклами / власник вивіски чи таблички має право на повернення демонтованого рекламного засобу, вивіски чи таблички після звернення до КП "Дніпровські активи" з наданням таких документів:

-заяви на ім`я керівника КП "Дніпровські активи" про повернення демонтованого рекламного засобу, вивіски чи таблички;

-завіреної копії документа, що підтверджує право власності (інше майнове право) на демонтований рекламний засіб, вивіску чи табличку;

- документа, що підтверджує оплату вимушених витрат КП "Дніпровські активи", пов`язаних з демонтажем рекламного засобу, вивіски чи таблички, їх транспортуванням та зберіганням, а також відновленням благоустрою місця розташування рекламного засобу, вивіски чи таблички після проведеного демонтажу;

-документа, що підтверджує право особи, яка звернулася до КП "Дніпровські активи", одержати демонтований рекламний засіб, вивіску чи табличку.

Оплата вимушених витрат КП "Дніпровські активи", пов`язаних з демонтажем, транспортуванням та зберіганням рекламного засобу, вивіски чи таблички, а також відновленням благоустрою місця розташування, здійснюється на підставі рахунків, що надаються заявнику КП "Дніпровські активи".

Повернення рекламних засобів, вивісок і табличок розповсюджувачу зовнішньої реклами / власнику вивіски чи таблички проводиться за актом про повернення майна.

Матеріалами справи підтверджується, що два рекламні засоби ТОВ "АЛЕСАН" демонтовані підрядною організацією, залученою КП "Дніпровські активи", в результаті чого останнім 07.07.2021 виставлено рахунки № 5 та № 6 за компенсацію за послуги щодо відновлення порушеного стану об`єктів благоустрою шляхом демонтажу окремо розташованого рекламного засобу (спеціальної конструкції), його транспортування до місця тимчасового зберігання та поточного ремонту окремих пошкоджених елементів (частин) об`єкта благоустрою на загальну суму 13 224,10 грн, які були оплачені позивачем-2, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.07.2021 № 47 та № 48.

Також матеріалами справи підтверджено, що три рекламні засоби ТОВ "СІЛЛ" демонтовані підрядною організацією, залученою КП "Дніпровські активи", виставлено рахунки № 7, № 8 та № 9 за компенсацію за послуги щодо відновлення порушеного стану об`єктів благоустрою шляхом демонтажу окремо розташованого рекламного засобу (спеціальної конструкції), його транспортування до місця тимчасового зберігання та поточного ремонту окремих пошкоджених елементів (частин) об`єкта благоустрою на загальну суму 19 836,15 грн, які були оплачені позивачем -3, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.07.2021 № 178, № 179 та № 180.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що в актах про повернення майна від 08.07.2021 вказано, що ТОВ "АЛЕСАН" та ТОВ "СІЛЛ" підтверджують, що претензій до технічного стану та зовнішнього вигляду повернутих рекламних засобів, а також умов зберігання не мають.

Апеляційний суд також враховує, що на момент виконання КП "Дніпровські активи" демонтажу спірні рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради ще не були скасовані у судовому порядку, а тому покладення відповідальності на КП "Дніпровські активи" за таких обставин, за відсутності вини підприємства, буде суперечити загальним засадам цивільного законодавства. У цій частині заявлених збитків також саме факт прийняття неправомірних рішень відповідачем-1, а не часткова реалізація його КП "Дніпровські активи", призвели до завдання збитків, які полягали в оплаті витрат КП "Дніпровські активи" на примусовий демонтаж.

Щодо вимоги про зобов`язання Дніпровської міської ради вжити заходів, направлених на стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН" суми присуджених збитків, у тому числі шляхом прийняття рішення про виділення коштів, необхідних для виплати суми присуджених збитків, то вона не підлягає задоволенню, адже є похідною від вимог про стягнення збитків, у стягненні яких відмовлено.

Крім цього, така вимога не відноситься до належних способів захисту, здатних забезпечити належне поновлення прав позивачів за заявленим позовом про стягнення збитків. Така вимога направлена на забезпечення належного виконання судового рішення, тоді як обов`язок виконання судового рішення презюмується, тобто її заявлення пов`язано з передчасним припущенням щодо неналежного виконання його Дніпровською міською радою.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023р. у цій справі відсутні.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023р. у справі № 904/3376/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2023р. у справі № 904/3376/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 28.05.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов