Рішення від 04.06.2025 по справі 760/21451/20

Справа №760/21451/20

2-др/760/66/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді - Козленко Г.О., за участю секретаря судового засідання - Вчерашнюк А.О., розглянувши заяву адвоката Канікаєва Юрія Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14.10.2024 у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовлено.

Супровідним листом від 18.12.2024 №760/21451/20/71856/2024 матеріали справи направлено до Київського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги.

06.02.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Солом`янського районного суду м. Києва від адвоката Канікаєва Юрія Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд:

- призначити судове засідання, з розгляду питання стягнення судових витрат, на яке викликати сторони;

- надати можливість відповідачеві та її представникам ознайомитися з матеріалами справи, за для надання більш точних пояснень щодо цієї заяви, з посиланнями на аркуші справи (квитанції та інші документи), що свідчать про понесені судові витрати, а також наведення розрахунків;

- врахувати документи, які будуть також надані відповідачем та її представниками, як докази понесених судових витрат.

- винести додаткове рішення суду, яким стягнути з позивача - ОСОБА_2 , на користь відповідача - ОСОБА_1 всі документально підтверджені судові витрати, пов`язані із розглядом справи в судді першої інстанції.

Від адвоката Маковій Віктора Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив:

- здійснювати розгляд заяви ОСОБА_1 , яка подана представником адвокатом Канікаєвим Юрієм Олеговичем про ухвалення додаткового рішення у справі №760/21451/20 без повідомлення та виклику учасників справи;

- визнати зловживанням процесуальними правами подання адвокатом Канікаєвим Юрієм Олеговичем заяви від 06.02.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №760/21451/20;

- заяву ОСОБА_1 , яка подана представником адвокатом Канікаєвим Юрієм Олеговичем від 06.02.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №760/21451/20 залишити без розгляду;

- застосувати до адвоката Канікаєва Юрія Олеговича заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

В обґрунтування зазначено, що вказана заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам ЦПК України. Як зазначено в запереченнях, у ОСОБА_1 відсутні будь-які законні та обґрунтовані підстави для заявлення стягнення судових витрат у вигляді судового збору, оскільки рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14.10.2024 у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, відтак судові збори за подання вказаних позовів за результатом розгляду справи №760/21451/20 покладаються на позивачів.

Окрім того, вказано, що будь-яких доказів на підтвердження розміру витрат ОСОБА_1 надано не було, а заява про ухвалення додаткового рішення у справі надійшла майже через 4 місяці після ухвалення судового рішення.

08.05.2025 матеріали справи Київським апеляційним судом повернуто до Солом`янського районного суду м. Києва для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішення після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Частиною 4 статті 270 ЦПК України закріплено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У клопотанні сторони відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін міститься лише вимога про такий розгляд та не зазначено будь-яких обставин, що перешкоджають ухваленню судового рішення за наявними у справі матеріалами.

Суд вважає, що наведені стороною позивача обставини не є обґрунтованими та не свідчать про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, заперечення на заяву, суд приходить до висновку про таке.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Велика Палата Верховного Суду, у справі № 910/12876/19, звернула увагу на те, що при зверненні з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, адвокатом повинно бути надано детальний опис витраченого часу на певний вид робіт (підготовка додаткових пояснень, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів судової справи, тощо).

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Інформація, яка міститься в акті приймання-передачі виконаних робіт, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Також, відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Отже, стороною, яка просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, має бути надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат.

Проте, всупереч вищезазначеному, представником позивача адвокатом Канікаєвим Юрієм Олеговичем не було надано суду достатніх доказів понесених витрат, а саме: обгрунтованого розрахунку суми судових витрат, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не зазначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).Слід звернути увагу, що до заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача не додано жодних документів.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення заяви адвоката Канікаєва Юрія Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення суду.

Вказана позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 1-19, 127, 137-141, 263-265, 268, 270, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви адвоката Канікаєва Юрія Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення суду у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Суддя Г. О. Козленко